Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №420/3346/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3346/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовою частиною НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Спецпідрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 425, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до спецпідрозділу «Скеля» 425;

- визнати протиправним і скасувати Наказ начальника спецпідрозділу «Скеля» 425, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до спецпідрозділу «Скеля» 425;

- зобов`язати начальника спецпідрозділу «Скеля» 425 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу спецпідрозділу «Скеля» 425.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач виключений з військового обліку 05.04.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 . 09.01.2026 року в м. Одесі позивач був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою перевірки документів. Після того працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_6 , поновили його на військовому обліку, примусово змусили пройти ВЛК. Жодних заяв на поновлення його на військовому обліку позивач не писав. На неодноразові повідомлення позивача про відсутність підстав для проходження ВЛК та поновлення на військовому обліку, так як він є виключеним з військового обліку, а отже не є військовозобов`язаним, а законні підстави для його поновлення на військовому обліку відсутні, відповідач не реагував, чим порушив права та законні інтереси позивача. 14.01.2026 року наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) позивач був призваний на військову службу та направлений до спецпідрозділу «Скеля» 425. На теперішній час позивач є обвинуваченим по кримінальному провадженню та йому обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Позивач вважає, що, з огляду на той факт, що він з 05.04.2023 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 як такий, що засуджений до позбавлення волі, а чинне законодавство України не передбачає поновлення на військовому обліку виключених, то законних підстав для взяття останнього на військовий облік у відповідача не було. Відповідач проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не є військовозобов`язаним та не може направлятися на ВЛК та бути призваним на військову службу.

Ухвалою від 12.02.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви із зазначенням відомостей про відповідачів відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України та змісту позовних вимог щодо ІНФОРМАЦІЯ_2 ; доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: належним чином засвідчені копії оскаржуваних наказів, докази, що свідчать про те, що ОСОБА_1 призваний на військову службу під час проведення мобілізації, направлений для проходження військової служби та зарахований до особового складу спецпідрозділу «Скеля» 425; доказів сплати сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

23.02.2026 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Ухвалою від 02.03.2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи № 420/3346/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 01.04.2026 року.

Також вказаною ухвалою витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, а саме: копію наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; інформацію про військову частину або військове формування до якого направлено ОСОБА_1 для проходження військової служби, з зазначенням повного найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

В підготовче засідання, призначене на 01.04.2026 року, з`явилася представник позивача. Представники відповідачів в підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Ухвалою від 01.04.2026 року суд повторно витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, а саме: копію наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; інформацію про військову частину або військове формування до якого направлено ОСОБА_1 для проходження військової служби, з зазначенням повного найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 01.04.2026 року, відклав підготовче засідання на 28.04.2026 року.

28.04.2026 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2026 № 136 про призов на військову службу під час мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника військової частини НОМЕР_1 , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати начальника військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

28.04.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування з військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 про призов на військову службу під час мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації та проходження військової служби ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

В підготовче засідання, призначене на 28.04.2026 року, з`явилася представник позивача. Представники відповідачів в підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

В підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви та про заміну відповідача, а саме просила змінити первісного відповідача Спецпідрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 425 на належного військову частину НОМЕР_1 . Також підтримала клопотання про витребування доказів від військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою від 28.04.2026 року суд прийняв до розгляду уточнену позовну заяву у справі № 420/3346/26 та розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог; замінив первісного відповідача у справі № 420/3346/26 - Спецпідрозділ «Скеля» 425 належним - військовою частиною НОМЕР_1 ; розгляд справи розпочав спочатку та призначив підготовче засідання на 26.05.2026 року.

Також вказаною ухвалою витребувано від військової частини НОМЕР_1 докази по справі, а саме: належним чином засвідчену копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до складу військової частини НОМЕР_1 та повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, а саме: копію наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

02.05.2026 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначає, що у зв`язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 р. № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 р., (далі - Закон №3633-ІХ), редакція частини ст.37 Закону № 2232-ХІІ, якою регламентувалось взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього, зазнала змін, внаслідок яких, виключено пункт про виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. За змістом ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024 р., виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Крім того, 18.05.2024 р. набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (далі Порядок № 560). Згідно пункту 4 розділу " Загальні питання" Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України " Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин. Отже, з 18.05.2024 р. редакція ст.37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину. З 18.05.2024 р. громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ст.37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024 р.) як особи, що були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку. З огляду на наведені вище положення Закону № 2232-ХІІ та Порядку № 560, з 18.05.2024 р. особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Позивач не заперечує, що станом на день мобілізації він визнався таким, який не має судимості. На підставі наведеного, ІНФОРМАЦІЯ_8 правомірно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" запис стосовно поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних та направлено до подальшого проходження військової служби.

07.05.2026 року до суду від військової часнити надійшла заява про виконання ухвали суду про витребування доказів, з якою надано копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 .

В підготовче засідання, призначене на 26.05.2026 року, з`явилася представник позивача. Представники відповідачів в підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

Ухвалою від 26.05.2026 року суду закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 420/3346/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2026 року.

Судове засідання призначене на 23.06.2026 року було перенесено на 30.06.2026 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

В підготовче засідання, призначене на 26.05.2026 року, з`явилася представник позивача. Представники відповідачів в підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.

У вступному слові представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку представника позивача щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 30.06.2026 року, клопотання представників учасників справи задовольнив та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України.

Згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , виданого 05.04.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 05.04.2023 року взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 та 05.04.2023 року виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

09.01.2026 року ОСОБА_1 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2026 року № 136 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.01.2026 року № 13 ОСОБА_1 призначено на посаду та зараховано до списків особового складу військової частини.

Позивач уважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо його взяття на військовий облік, а також уважаючи протиправними та такими, що підлягають скасування наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2026 № 136 про призов на військову службу під час мобілізаці та наказ начальника військової частини НОМЕР_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч. 1-2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону №3543-XII громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього передбачені статтею 37 Закону №2232-XII.

Так, згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до внесення змін 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ), редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини 6 було виключено.

За змістом ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Згідно абзацу 2 п. 4 розділу Загальні питання Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Отже, з 18.05.2024 редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, проходити військову службу.

Судом встановлено, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , виданого 05.04.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 05.04.2023 року взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 та 05.04.2023 року виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

09.01.2026 року ОСОБА_1 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Як стверджує відповідач, особи, які раніше були виключені з обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на даний час підлягають призову, крім засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України і, відповідно до цього, відсутні правові підстави для внесення відомостей в АІТС «Оберіг» про виключення.

Право на виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232 позивач мав до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, які набрали чинності 18.05.2024.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія нормативно-правового акту обмежена в часі: від набрання чинності та до моменту втрати юридичної сили.

За суб`єктним складом (коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта), нормативно-правові акти поділяються на: загальні (спрямовані на регулювання суспільних відносин за участю широкого загалу), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (встановлюють відступи від загальних чи спеціальних положень).

Зазвичай, дія нормативно-правового акта поширюється на кожного, хто перебуває в межах його територіальної юрисдикції та є учасником відносин, на які він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, також може визначатися за такими критеріями як гендерна приналежність, вік, фахова спрямованість (наприклад, військовослужбовець), стан здоров`я тощо.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Варто зазначити, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, було зменшено перелік підстав для виключення з військового обліку шляхом внесення змін у Закон №2232-XII та виключено, зокрема, п. 6 ч. 6 ст. 37 цього Закону.

Внаслідок згаданих змін розширилося коло осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, включно з тими, хто раніше був засуджений до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах КАС ВС від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17, від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Відтак, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

У цій справі відсутні підстави для застосування зворотної дії закону, оскільки спірні правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після набрання чинності відповідними змінами до Закону № 2232-XII.

При цьому новий Закон не має ретроактивної форми та не змінює правове врегулювання, яке існувало до його ухвалення.

В силу положень регуляторної дії права, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX встановив нові правила взяття на облік та мобілізації колишніх засуджених. При цьому такі права жодним чином не суперечать положенням статті 58 Конституції України, оскільки в ретроспективі вони нічого не змінюють.

При цьому, що виключення з військового обліку засуджених за тяжкий злочин стосується лише військового обліку громадян та не є підставою звільнення останніх від призову та проходження військової служби, оскільки на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

За таких обставин, суд не вбачає протиправних дій відповідачів, а відтак і підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 та для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2026 № 136 про призов на військову службу під час мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , немає.

Отже, суд вважає, що доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи, що позивач обумовлює протиправність дій щодо призову позивача на військову службу, та рішень, прийнятих на виконання вказаних дій, виключно протиправним, на думку позивача, поновленням на військовому обліку, враховуючи відсутність протиправності в поновленні позивача на військовому обліку, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог в частині призову позивача на військову службу та зарахуванню до списків особового складу військової частини.

Оскільки не підлягає задоволенню основна позовна вимога, суд дійшов висновку, що похідні позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.01.2026 № 136 про призов на військову службу під час мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу наказу начальника військової частини НОМЕР_1 , в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання начальника військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.08.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва