Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №420/7900/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7900/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 , Військової частини НОМЕР_6 в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у складанні та видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та неподання до виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення і до виключення зі списків особового складу, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2024 року, нарахувати та подати до виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно; зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації вартості за неотримане речове майно; у разі необхідності, вийти за межі позовних вимог, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 та при звільненні з військової служби 18.12.2024 йому не було проведено повного розрахунку, зокрема не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Позивач зазначає, що після звільнення з військової служби він звертався до відповідача із заявою про видачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та здійснення нарахування і виплати відповідної компенсації, однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю, на думку відповідача, правових підстав для таких виплат. На переконання позивача, така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки за час проходження військової служби він мав право на отримання належного речового забезпечення або, у разі його неотримання, на виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Позивач вважає, що невиконання відповідачем обов`язку щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні порушує його право на належне грошове забезпечення та соціальні гарантії військовослужбовця, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Від відповідача - Військової частини НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що у позивача відсутні правові підстави для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Вказує, що відповідно до пункту 4 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, така компенсація виплачується за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. Зазначає, що позивач під час проходження військової служби відповідного рапорту про виплату компенсації та необхідних документів не подавав, у зв`язку з чим у відповідача не виник обов`язок щодо її виплати. Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки спір стосується проходження військової служби, а позов подано після спливу місячного строку з дня звільнення позивача зі служби. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року внесено виправлення в текст ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року.

Відповідач — Військова частина НОМЕР_2 проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 17.05.2024 по 18.12.2024 та був звільнений у запас відповідно до положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вказує, що у день звільнення позивач не звертався із заявою (рапортом) про видачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплату компенсації за неотримане речове майно. Таке звернення надійшло до військової частини лише у березні 2025 року у формі адвокатського запиту. Зазначає, що відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виплата такої компенсації здійснюється за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира військової частини та довідки про вартість речового майна. Крім того, відповідач зазначає, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, а тому відповідно до положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, при звільненні не видаються, а компенсація за них не виплачується. Також відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, оскільки спір пов`язаний із проходженням військової служби, а позов подано після спливу місячного строку з дня звільнення позивача зі служби. У зв`язку з цим відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду, а у разі розгляду справи по суті — відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представників відповідачів про залишення без розгляду адміністративного позову.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року задоволено частково клопотання представників відповідача про заміну відповідача по справі. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_6 . Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи.

Ухвалою суду від 14 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про виключення Військової частини НОМЕР_4 з числа відповідачів у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 01.03.2022 по 06.04.2023 у Військовій частині НОМЕР_8 , після чого був переміщений до інших військових частин для подальшого проходження військової служби.

У період з 17.05.2024 по 18.12.2024 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.12.2024 №362 позивача виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Судом встановлено, що після звільнення з військової служби позивач звернувся за отриманням правничої допомоги, після чого його представником 18.01.2025 направлено до Міністерства оборони України адвокатські запити та заяву щодо видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, а також нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

29.01.2025 позивач отримав інформацію щодо адреси листування з військовою частиною, після чого на адресу військової частини було направлено відповідний адвокатський запит.

10.03.2025 представником позивача отримано відповідь щодо питання виплати компенсації за неотримане речове майно, у якій зазначено про відсутність підстав для видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та нарахування і виплати відповідної компенсації.

17.03.2025 військовою частиною НОМЕР_2 надано письмову відповідь щодо нарахованих додаткових видів грошового забезпечення позивача.

Відповідно до матеріалів справи, позивач вважає, що невиплата йому при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно порушує його права, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Положеннями статті 9 Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі – Порядок №178).

За приписами пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пункт 3 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі – військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі – Інструкція №232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування – це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно – це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232 основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції №232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд із доказів у справі встановив, що позивач Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.12.2024 №362 позивача виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема у разі звільнення з військової служби.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації та був виключений зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби 18.12.2024. При цьому звернення щодо видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно було здійснено позивачем вже після звільнення зі служби шляхом направлення його представником адвокатських запитів та заяв.

Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення позивача під час проходження військової служби із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, на підставі якого відповідно до пункту 4 Порядку №178 командиром військової частини могло бути прийнято відповідне рішення та оформлено необхідні документи.

Суд зазначає, що направлення представником позивача адвокатських запитів та звернень після звільнення з військової служби саме по собі не є підставою для виникнення у військової частини обов`язку щодо складання довідки про вартість речового майна та здійснення виплати грошової компенсації, оскільки такі звернення є способом отримання інформації та документів, а не передбаченим Порядком №178 способом реалізації права на отримання компенсації.

Крім того, суд враховує, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, а особливості речового забезпечення такої категорії військовослужбовців визначені положеннями Інструкції №232. При цьому позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у нього права на отримання саме грошової компенсації за конкретні предмети речового майна, що не були йому видані, у порядку, визначеному чинним законодавством.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправних дій чи бездіяльності щодо позивача, оскільки обов`язок щодо складання довідки про вартість речового майна, нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у встановлених судом обставинах не виник.

Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа “РуїзТоріха проти Іспанії” (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_6 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, знаходження судді у відпустці, текст рішення складено та підписано суддею 14.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка

.