Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №274/8886/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8886/25

Провадження №1-кп/0274/492/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 м.Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060480001090 від 17.11.2025 та №12025060480000035 від 18.09.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садки Бердичівського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, розлученого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 02.05.2025 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу 18700 грн;

- 02.06.2025 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.01.2025 за №24 зарахований на котлове забезпечення та вважається таким, який прибув у відрядження з військової частини НОМЕР_2 , з метою проходження базової загальновійськової підготовки у зведеному навчальному батальйоні «Граніт-1», у порушення вимог ст.ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, у достовірно невстановлені досудовим розслідуванням день, час, місці та спосіб, але не пізніше 17.11.2025, ОСОБА_4 незаконно придбав згорток із кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он).

У подальшому, після придбання психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, у ОСОБА_4 відразу виник кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне її зберігання для власних потреб без мети збуту.

Реалізуючи вказаний умисел, направлений на незаконне зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, ОСОБА_4 помістив до правої кишені куртки вищезазначений згорток із кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он) масою 0,6072 г.тим самим почав зберігати її при собі, поки не був зупинений працівниками Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області неподалік будинку № 1-А по вул. Цадика в м. Бердичеві Житомирської області.

Після чого, 17.11.2025, у період часу з 02 год. 49 хв. по 03 год. 07 хв., під час огляду місця події, проведеного працівниками Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, на відкритій ділянці місцевості, поблизу будинку № 1-А по вул. Цадика в м. Бердичеві Житомирської області у ОСОБА_4 вилучено згорток, всередині якого знаходився прозорий зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, — PVP (1- феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он) масою 0,6072 г, який останній добровільно видав працівникам поліції, діставши з правої кишені куртки.

За таких обставин ОСОБА_4 протягом року після засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, незаконно придбав та зберігав для власних потреб без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он) масою 0,6072 г, яку згідно зі списком № 2 таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Крім цього, у достовірно невстановлені досудовим розслідуванням день, час, місце та спосіб, але не пізніше 12.12.2025, ОСОБА_4 незаконно придбав згорток із кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он).

У подальшому, після придбання психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, у ОСОБА_4 відразу виник кримінально протиправний умисел, направлений на незаконне її зберігання для власних потреб без мети збуту.

Реалізуючи вказаний умисел, направлений на незаконне зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, ОСОБА_4 помістив до правої кишені куртки вищезазначений згорток із кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он) масою 0,3335 г., тим самим почав зберігати її при собі, поки не був зупинений працівниками Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області неподалік будинку № 25 по вул. Газопровідній у м. Бердичеві Житомирської області.

Після чого 12.12.2025 у період часу з 01 год 55 хв по 02 год 27 хв під час огляду місця події, проведеного працівниками Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку № 25 по вул. Газопровідній у м. Бердичеві Житомирської області у ОСОБА_4 вилучено згорток, усередині якого знаходився прозорий зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1- феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он) масою 0,3335 г, який останній добровільно видав працівникам поліції, діставши з правої кишені штанів.

За таких обставин ОСОБА_4 протягом року після засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, незаконно придбав та зберігав для власних потреб без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он) масою 0,3335 г, яку згідно зі списком № 2 таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за статтею 309 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Крім того, у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, невстановленим слідством способом, однак не пізніше 15.12.2025, ОСОБА_6 незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою 0,2708 грама, яку зберігав при собі з метою збуту до 15.12.2025.

Цього ж дня близько 20 год 10 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, перебуваючи у дворі будинку №10 по вул. Європейській у м. Бердичеві Житомирської області, зустрівся з ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, де згідно з попередньою домовленістю незаконно збув останньому раніше придбану ним особливо небезпечну психотропну речовину PVP, загальною масою 0,2708 грама за 1000 грн, яку надалі ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції.

Крім цього, ОСОБА_4 у невстановлений слідством час, у невстановленому слідством місці, невстановленим слідством способом, але не пізніше 28.01.2026 незаконно повторно придбав особливо небезпечну психотропну речовину PVP невстановленою вагою, яку зберігав при собі з метою збуту до 28.01.2026.

Цього ж дня близько 21 год 30 хв ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на збут особливо небезпечної психотропної речовини, перебуваючи біля пішохідного мосту неподалік будинку №22 по вул. Мостовій в м. Бердичеві, де згідно з попередньою домовленістю, незаконно повторно збув ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, раніше придбану ним особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 0,3094 г за 980 грн, яку надалі ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також збуті особливо небезпечних психотропних речовин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованими йому злочинами, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини їхнього скоєння, викладені в обвинувальних актах та погодився з кваліфікацією його дій.

Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз`яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення злочину, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею; за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, вчинений повторно.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини та щире каяття); ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до статті 12 КК України (злочин за ч. 2 ст. 309 КК України відноситься до нетяжких злочинів, за ч. 2 ст. 307 КК України до тяжких); особливості й обставини їхнього вчинення; особу обвинуваченого (раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей).

При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

За вищевикладених обставин, враховуючи дані що характеризують особу обвинуваченого, проаналізувавши його поведінку, а саме: визнання вини та щире каяття, враховуючи наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора та думку захисника щодо міри покарання, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій статей обвинувачення. Також при призначенні покарання за ч. 2 ст. 307 КК України до обвинуваченого слід застосувати додаткове покарання у виді конфіскації майна. Остаточне покарання слід визначити застосувавши положення ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання суд також враховує, що попередні вироки, а саме вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2025, яким ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 18700 грн та вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.06.2026, яким ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, станом на момент ухвалення даного вироку не виконанні.

Відтак, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України необхідно визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком, невідбутого покарання за вироками Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.06.2026 та від 02.06.2025, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна, при цьому відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України покарання призначене вироком у даному кримінальному провадженні та покарання призначене вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2025 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у виді штрафу слід виконувати самостійно.

Також судом встановлено, що відповідно до протоколу затримання ОСОБА_4 був затриманий 28.01.2026 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Тому на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 необхідно зарахувати у строк відбування покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту затримання, тобто з 28.01.2026 і до дня набрання цим вироком законної сили включно.

Цивільний позов у справі не заявлено.

З обвинуваченого підлягають стягненню процесуальні витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього належного йому особистого майна, крім житла.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, з врахуванням вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2025 та вироку Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.06.2026, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 9 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому особистого майна, крім житла, та штрафу у розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 18700 грн.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 18700 грн, виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 28.01.2026.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на корить держави витрати на залучення експерта в сумі 15599 грн (п`ятнадцять тисяч пятсот дев`яносто дев`ять) 50 коп.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.02.2026, скасувати.

Речові докази:

- особливо небезпечну психотропну речовину PVP, масою : 0,2708 г, 0,3094 г, 0,1045 г, 0,1357 г, 0,6072 г, 0,3335 г, які зберігаються в спеціальному приміщенні ГУНП в Житомирській області - знищити.

На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речові докази, які належать ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон «РОСО С65», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ-2: НОМЕР_4 , споряджений сім-карткою з № НОМЕР_5 та електронні ваги сірого кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1