Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №931/378/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/378/26

Провадження № 2/931/359/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської област у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання – Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача Прокопик І.О. щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

18 травня 2026 року адвокат Прокопик І.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до відповідача про зменшення розміру аліментів, у якій зазначено, що орієнтовний розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 8000 грн.

Представник позивача – ОСОБА_3 у судовому засіданні 27 липня 2026 року зазначила, що докази в підтвердження понесених витрат позивача на правничу допомогу будуть подані нею після ухвалення рішення у справі відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задоволено частково.

04 серпня 2026 року до суду надійшла заява від представника позивача – ОСОБА_3 про розподіл судових витрат, до якої долучила докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 06 серпня 2026 року призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 14 серпня 2026 року.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку елуктронного документу. 10 серпня 2026 року представник ОСОБА_3 подала заяву, в якій просить задовольнити подану заяву про розподіл судових витрат та розгляд заяви проводити без участі позивача та її представника (а.с. 181).

Відповідач у судове засідання не з`явився також, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.180 на звороті). Будь яких клопотань, заяв від них до суду не надходило.

Згідно з ч.4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає ухваленню додаткового рішення у справі.

З врахуванням наведеного, суд вирішив за можливе ухвалити додаткове рішення у відсутності сторін та їх представників.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали поданої заяви та цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року позов задоволено частково, ухвалено зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2025 року на користь ОСОБА_2 на утримання дітей – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до 1/4 частки від усіх її видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,50 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

У позовній заяві представником позивача зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач планує понести по оплаті послуг правничої допомоги в розмірі 8000 грн. Окрім того, 27 липня 2026 року представником позивача у судовому засіданні до закінчення судових дебатів заявлено клопотання про те, що докази понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Такі докази представник позивача подав до суду 04 серпня 2026 року, відповідно до яких понесені витрати на оплату послуг правничої допомоги становлять 14000 грн.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Представником позивача до матеріалів справи долучено: договір-доручення про надання правничої (правової) допомоги від 11 травня 2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Прокопик І.О., розрахунок розміру правничої допомоги, акти здавання-приймання робіт, з яких вбачаються види юридичних послуг, наданих позивачу та їх вартість, а саме: формування правової позиції у справі, аналіз судової практики, підготовка та подання позовної заяви, 4 год. - 8000 грн, участь у судовому засіданні 25.06.2026, 13.07.2026, 2 год. - 4000 грн, участь у судовому засіданні 27.07.2026, 1 год.- 2000 грн, усього 14000 грн; сплата відповідачем коштів адвокату підтверджується квитанціями АТ КБ «ПриватБанк». Наведені докази разом із заявою представником позивача були направлені відповідачу в Електронний кабінет, що підтверджується квитанцією №8219076.

Також у матеріалах справи містяться ордер, копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002746, виданого 20 вересня 2024 року Прокопик Іванні Олегівні.

Таким чином вартість наданих адвокатом послуг позивачці становить 14000 грн, які були сплачені ОСОБА_1 адвокату Прокопик І.О.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно з висновком зробленим у постанові Верховного Суду 13.03.2025 року у справі № 275/150/22, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідачем після подання представником позивача доказів в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, не подано до суду будь яких клопотань, заяв із зазначенням своїх заперечень.

Керуючись зазначеними вище нормами закону та судовою практикою, зважаючи на наявність належних доказів, що підтверджують факт та розмір понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність заперечень щодо їх співмірності та обґрунтування зменшення розміру витрат від ОСОБА_2 , беручи до уваги, що позов задоволено частково, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені нею та документально підтверджені витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263-265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву представника позивача Прокопик І.О. щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного додаткового рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Повний текст додаткового рішення складено 14.08.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко