Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №380/12226/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 рокусправа № 380/12226/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: 81019, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Коти; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), в якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для проведення індексації;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлої ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з застосуванням січня 2008 року як базового місяця для здійснення індексації грошового забезпечення;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня календарного року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як члену сім`ї померлої ОСОБА_2 грошового забезпечення військовослужбовця, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших одноразових видів грошового забезпечення за період:- з 01 лютого 2020 по 31 грудня 2020 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік»- з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік»- з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік».- з 01 січня 2023 по 19 травня 2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з урахуванням виплачених сум.- з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік».- з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік».- з 01 січня 2026 по 03 травня 2026 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік»;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення », затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні виплат індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03. 05.2026 ОСОБА_2 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 як члену сім`ї померлої ОСОБА_2 за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2026 року із застосуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення », затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003 року № 1078 з одночасною компенсацією суми податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є чоловіком ОСОБА_2 , яка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що під час проходження військової служби відповідач невірно нараховував їй грошове забезпечення в частині посадового окладу та окладу за військове звання, неправильно застосовуючи прожитковий мінімум при їхньому обчисленні. Також зазначає, що у зв`язку з наведеними обставинами його дружина отримувала усі інші похідні види грошового забезпечення, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та інші одноразові види грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж повинна була отримати. Також зазначає, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з січня 2016 року по лютий 2018 року не виплачувалась його дружині індексація грошового забезпечення, з врахуванням січня 2008 року як базового місяця, для проведення індексації грошового забезпечення. Також вказує, що у період з березня 2018 року до моменту звільнення з військової служби індексація грошового забезпечення виплачена не у повному розмірі та має бути виплачена відповідно до п. 5 Порядку №1078. Вважаючи, що він має право на перерахунок усіх вищенаведених видів грошового забезпечення як член сім`ї померлої ОСОБА_2 та отримувач недоотриманого нею грошового забезпечення відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 22.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 03.07.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України). Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Стаття 1227 ЦК України регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, ця стаття стосується тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця. При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідно до вимог цивільного законодавства, до складу спадкового майна входить лише призначена сума грошового забезпечення, а право на індексацію за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з застосуванням січня 2008 року як базового місяця для здійснення індексації грошового забезпечення, індексацію за період з 01.03.2018 по 03.05.2026, перерахунок грошового забезпечення з 01.02.2020 по 03.05.2026 не було оскаржене спадкодавцем за життя, відповідно грошові суми не були йому нараховані, відтак згідно зі статтею 1219 ЦК України до складу спадщини вони не входять.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.05.2004.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2026 №129 старшого сержанта ОСОБА_2 , повідного бухгалтера фінансового-економічної служби, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.05.2026, у якій просив повідомити, зокрема, чи проводилась індексація ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з застосуванням базового місяця - січня 2008 року; чи проводилось нарахування та виплата її грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 03 травня 2026 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік»; чи проводився перерахунок та доплата індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2026 року із застосуванням абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.07.2003 № 1078.

Листом від 25.05.2026 №3458 відповідач повідомив позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», останнє підвищення посадових окладів у військовослужбовців відбулося у березні 2018 року, то згідно пункту 1 та 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» №1078 від 17 липня 2003 року для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін розраховувався з квітня 2018 року. Щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 по 03 травня 2026 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня Законами України «Про Державний бюджет на 2020 рік», «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік», «Про Державний бюджет на 2024 рік», «Про Державний бюджет на 2025 рік» та «Про Державний бюджет на 2026 рік», повідомляє, що відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Відповідні зміни були внесені 24.02.2018 року на підставі постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. № 103, тобто до набрання постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового/і начальницького складу та деяких інших осіб» законної сили. Тому при розрахунку грошового забезпечення враховується тільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який був встановлений станом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762.00 грн. та ніяким чином розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 років не впливає на розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Отже, на підставі вищенаведеного зазначає, що грошове забезпечення ОСОБА_2 за період проходження військової служби встановлювалось, нараховувалось і виплачувалось вірно та у відповідності до чинного законодавства.

Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

За статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри " 101" замінено цифрами " 103".

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За частиною другою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статті 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

За пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до абзаців другого-третього пункту 1-1 Порядку № 1078, в редакції, що діяла до 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і від 09.12.2015 № 1013" від 11.02 2016 р. № 77 абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078 викладено в наступній редакції:

"Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка".

Вказана норма застосовується з 01.01.2016.

За п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку № 1078).

Тобто, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Законом №1282-ХІІ та Порядком № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

За змістом позовних вимог позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату йому, як спадкоємцю ОСОБА_2 , грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення, які їй під час проходження служби протиправно нараховувались у неправильному розмірі, або не нараховувались взагалі.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2016 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 1 розділу ХХХ Порядку №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

За пунктом 2 розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Згідно зі статті 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які були нараховані, належали до виплати особі за життя і залишилися неотриманими у зв`язку з його смертю.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №484/3648/16-а, від 29.04.2020 у справі №576/1388/17.

Водночас, судом з матеріалів справи встановлено, що за змістом позовних вимог позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, на яке його померла дружина, за його словами, мала право, але такі протиправно відповідачем не нараховувались, тобто фактично предмет спору виник стосовно сум грошового забезпечення, щодо яких не встановлено факт, що такі суми за життя належали ОСОБА_2 , були нараховані та присуджені, а отже такі суми не можуть передаватися членам сім`ї померлого. У суду відсутні докази звернення ОСОБА_2 за її життя до відповідача із рапортом про перерахунок та виплату належного їй грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення чи присудження їй таких виплат за рішенням суду.

Суд звертає увагу, що право на грошове забезпечення випливає зі змісту права на соціальний захист, спрямованого на задоволення матеріальних потреб військовослужбовців і реалізується шляхом надання особі достатнього матеріального забезпечення.

Відтак, таке право на грошове забезпечення військовослужбовця нерозривно пов`язане з особою, якому воно призначено, у зв`язку з чим тільки особа, яка безпосередньо отримувала грошове забезпечення, вважаючи, що воно нараховується та виплачується в неналежному розмірі, може звернутися до суду за захистом своїх прав.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29.07.2010 у справі «Стрельцов та інші «Новочеркаські військові пенсіонери» проти Росії» (заява № 8549/06 та 86 інших заяв) визнав, що особи мають право на підтримання скарг своїх померлих родичів у межах ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вказаного висновку Європейський Суд з прав людини дійшов виходячи з того, що право на отримання заробітної плати і прирівняних до неї платежів, пенсій та інших грошових сум, які виплачуються в якості засобів для існування і підлягали виплаті, проте не були отримані громадянином за життя, належать членам сім`ї померлої особи.

Враховуючи встановлені обставини та вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права на перерахунок суми грошового забезпечення з нарахуванням суми його індексації, що у свою чергу зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки виплаті підлягає лише належне (нараховане), але не отримане за життя, грошове забезпечення.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: 81019, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Коти; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна