Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №380/24387/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 рокусправа № 380/24387/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гулкевич І.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області. Позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за час проходження служби протягом 07.11.2015 по 08.10.2025;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період проходження служби за період протягом 07.11.2015 по 08.10.2025;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 19.09.2025;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2015 по 19.09.2025;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50 % від грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 30.06.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 “Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни”;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 30.06.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов`язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 “Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни”;

-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2019, 2022, 2023, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2019, 2022, 2023, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що при звільненні зі служби в поліції, відповідач не провів із ним усіх належних розрахунків, зокрема, не виплатив: індексацію грошового забезпечення; доплату за службу в нічний час; доплату до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину та 30 днів після завершення карантину, а також безпідставно не виплатив при звільненні компенсацію за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, чим допустив протиправну бездіяльність.

Ухвалою від 19 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що аналіз норм Закону України “Про Національну поліцію”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, свідчить про те, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, при цьому, виплата такої доплати здійснюється на підставі довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку до Порядку №260.

Згідно листа Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області від 29.12.2025 надано інформацію щодо несення служби в нічний час за період з 19.01.2021 по 01.06.2022. За період з 07.11.2015 по 19.01.2021 надати інформацію неможливо, оскільки відповідно до Наказу НПУ № 1090 строк зберігання книг нарядів становить 5 років, і цей строк уже минув. Згідно листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області №205299-2025 від 29.12.2025 доплата за службу в нічний час нараховувалась тільки згідно довідок несення служби в нічний час ОСОБА_1 , які подавались до УФЗБО.

Щодо індексації грошового забезпечення, то представник відповідача зазначає, що в редакції Порядку КМУ №1078, яка діяла до 18.10.2017, не було передбачено механізму та підстав проведення індексації грошового забезпечення саме для поліцейських. Відповідне право та механізм з`явилися лише після внесення змін Постановою КМУ №782 від 18.10.2017, а тому підстав для проведення індексації за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року немає.

Підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Разом з цим, норми права визначають лише максимальний розмір такої доплати (без визначення її сталою величини), і така доплата здійснюється за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників коштів. Таким чином, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Доплата до грошового забезпечення за період дії карантину за період з 01.01.2022 до закінчення карантину ОСОБА_1 була нарахована та виплачена, відповідно до інформації, що надійшла від УФЗБО.

Додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України “Про відпустки”). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року. Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки. Положення Кодексу законів про працю України та Закону України “Про відпустки” до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством, а саме: Законом №580-VIII та Порядком №260, які не передбачають можливості виплати грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.

Також представник відповідача вертає увагу, що згідно Закону України “Про Національну поліцію” та п. 13 Розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським (наказ МВС від 06.04.2016 №260), матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань надаються поліцейським виключно на підставі їх особистих рапортів у межах затвердженого фінансування. Згідно з інформацією Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (УФЗБО) ГУНП у Львівській області від 03.07.2026 № 112793-2026, рапорти від ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році до ГУНП не надходили. У зв`язку з відсутністю рапортів від позивача, зазначені грошові допомоги за 2025 рік йому не нараховувалися та не виплачувалися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач в період з 07.11.2015 по 19.09.2025 проходив службу у Національній поліції України.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.10.2015.

Наказом ГУНП у Львівській області від 19.09.2025 №632 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0063207) з 19.09.2025 звільнено з посади начальника відділу реагування патрульної поліції Яворівського районного відділу поліції ГУНП. Стаж служби позивача в поліції на час звільнення 13 років 04 місяці 16 днів.

З метою отримання інформації про нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, доплати за службу у нічний час, доплати за період дії карантину, представник позивача звернулася до відповідача із адвокатським запитом.

Листом від 08.12.2025 №391491-2025 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не нараховувалась і не виплачувалась через відсутності правових підстав. Доплата до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, за період з 01.02.2021 до закінчення карантину не нараховувалась і не виплачувалась, тому що до КФЗБО не надходили списки по формуванню даних для встановлення доплати за період дії карантину, які би мали формуватися керівником підрозділу за місцем несення служби. Доплату за службу у нічний час виплачували тільки, згідно поданих керівником підрозділу за місцем проходження служби ОСОБА_1 до УФЗБО довідок несення ним служби у нічний час. Вказав, що позивачу додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2015,2016, 2019,2022, 2023 роки не надавалися, оскільки ОСОБА_1 не звертався з рапортом щодо надання вищевказаної відпустки. Зауважив, що законодавством не передбачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Також відповідно до листа відділення поліції №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області №205367-2025 від 29.12.2025, надісланий як відповідь запит від 23.12.2025, надіслана інформація, щодо несення служби у складі добового наряду з 19 січня 2021 року по 01 червня 2022 року. Також, ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області повідомило, що у відповідності до ст.140 Наказу НП України від 27.11.2018 №10190, строк зберігання книги нарядів становить 5 років, а тому надати інформацію щодо несення служби в період з 07.11.2015 -19.01.2021 роки не надається можливим.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі – Закон №580-VIII).

Частиною 1 ст.91 Закону №580-VIII встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Відповідно до п. 1 Постанови №988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 постановлено виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Згідно ст. 94 Закону України “Про Національну поліцію”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 260 від 06.04.2016, яким затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799) (далі - Порядок №260).

Пунктом 11 Розділу ІІ Порядку №260 визначено, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Пунктом 15 Порядку №260 визначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Проаналізувавши наведені норми, суд робить висновок, що за несення служби в нічний час поліцейським обов`язково виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідач зазначив, що зважаючи на відсутність довідок про облік несення позивачем служби в нічний час, передбачених Порядком №260, правових підстав для здійснення нарахування та виплати доплати за вказану службу у спірний період у ГУНП у Львівській області немає.

Разом з тим Верховним Судом у постанові від 30.04.2025 у справі №600/2758/22-а зроблено правовий висновок, за яким відсутність довідки, передбаченої пунктом 11 розділу ІІ Порядку №260 та наказу, визначеного пунктом 6 розділу І Порядку №260, не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті доплати за роботу у нічний час, у випадку наявності доказів, які підтверджують фактичне несення позивачем служби у нічний час протягом спірного періоду.

Відповідач, розглянувши адвокатський запит представника позивача, листом від 08.12.2025 повідомив останнього про те, що доплату за службу у нічний час виплачували тільки, згідно поданих керівником підрозділу за місцем проходження служби ОСОБА_1 до УФЗБО довідок несення ним служби у нічний час.

Відповідно до листа відділення поліції №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області №205367-2025 від 29.12.2025, надісланий як відповідь запит від 23.12.2025, надіслана інформація, щодо несення служби у складі добового наряду з 19 січня 2021 року по 01 червня 2022 року. Також, ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області повідомило, що у відповідності до ст.140 Наказу НП України від 27.11.2018 №10190, строк зберігання книги нарядів становить 5 років, а тому надати інформацію щодо несення служби в період з 07.11.2015 -19.01.2021 роки не надається можливим.

Згідно інформаційних довідок щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 2016-2025 роки, позивачу нараховувалась доплата за несення служби в нічний час, а саме: у 2016 році у період з лютого по жовтень; у 2017 році в лютому; у 2022 році період липень-грудень; у 2023 році – січень, лютий, червень.

Будь-яких інших доказів несення служби ОСОБА_1 в нічний час відсутні, відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо індексації грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Отже індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно періоду, з якого позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що з урахуванням змісту приписів Порядку №1078 фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.

Так Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015.

За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 становив 100,7 %, опублікований в січні 2016. За січень 2016 індекс споживчих цін становив 100,9 %. За лютий 2016 індекс споживчих цін - 99,6 %, за березень 2016 індекс споживчих цін - 101,0 %, за квітень 2016 індекс споживчих цін - 103,5 %.

Таким чином, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016.

В силу пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки зазначений показник за квітень 2016 опублікований у травні 2016, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Отже саме з 1 червня 2016 у відповідача виник обов`язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, а не з 01 січня 2016 року як про те помилково зазначено позивачем.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виплати відповідачем індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.

Таким чином відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.10.2017 відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Відтак підсумовуючи вищезазначене, з огляду на те, що відповідач не врахував та не перевірив наявність підстав визначених Законом №1282-ХІІ та Порядком №1078 для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами №1282-ХІІ та №580-VIII та порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Так з 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом №580-VIII застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі Постанова №988), якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських, які до теперішнього часу не змінювалися, тому базовим місяцем для визначення індексації є листопад 2015 року.

Таким чином, нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду, з 01.01.2024 по 19.09.2025, повинно проводитися із застосуванням базового місяця листопад 2015 року.

Так, статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі Закон №2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зіст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законом України від 03.11.2022 №2710-ХІ “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі Закон №2710-ХІ) була зупинена на 2023 рік дія Закону №1282-ХІІ, у зв`язку з чим з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалася.

Натомість, вже з 01.01.2024 дія Закону №1282-ХІІ була поновлена, він діє і на теперішній час. Однак, відповідач неправомірно “обнулив” базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення і замість базового місяця листопад 2015 року, починаючи з 01 січня 2024 року по 19 вересня 2025 року застосував базовий місяць, передбачений Законами України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, “Про Державний бюджет України на 2025 рік”.

Таким чином відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

При цьому встановлення Законами України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, з 01 січня 2025 року, не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації поліцейським, оскільки після прийняття Урядом постанови №988, якою було затверджені схеми окладів поліцейських, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився листопад 2015 року.

У зв`язку з вищевикладеним суд зазначає, що індексація грошового забезпечення позивача з 01 січня 2024 року по 19 вересня 2025 року без врахування базового місяця листопад 2015 року здійснена відповідачем неправомірно.

Водночас підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця листопад 2015 року за період з 01 листопада 2017 року по 31 грудня 2022 року відсутні, оскільки із долучених представником відповідача відомостей про грошове забезпечення позивача слідує, що така індексація позивачу нараховувалася та виплачувалася відповідно до постанови №988, тобто із застосуванням базового місяця листопад 2015 року.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня на усій території України карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 29.04.2020 №342 (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

За приписами п.2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.

При цьому, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2024 №375 “Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту” (надалі Постанова №375) поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно з п.2-5 вказаної Постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.

Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї Постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 №485 “Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосереднього зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я” затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок).

У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).

Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція далі - органи системи МВС).

Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 встановлено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до п.3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів У країни з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03.06.2020 №431 “Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину”, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (п.1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (п.2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (п.3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у п.1 цього наказу (п.4).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським, 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які, внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків, забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в УПП у Львівській області та був звільнений згідно з наказом від 19 вересня 2025 року №632 о/с за пунктом 2 (за станом здоров`я) частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

При цьому, судом встановлено, що позивачу проведено нарахування та виплату додаткової доплати на підставі постанови №375 у період з квітня 2020 по грудень 2020 року; у липні 2021 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виплата позивачу доплати на підставі постанови №375.

Як вбачається, за роботу, яка виконувалась позивачем з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року та за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2023 року, враховуючи перебування позивача на тій же самій посаді і виконання тих же самих службових обов`язків, відповідачем не було здійснено вказаної доплати.

У той же час, відповідачем не доведено, що зазначена посада у спірний період не передбачала виконання позивачем обов`язків із забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх функцій, позивач не мав безпосереднього контакту з населенням.

Більше того, нараховуючи та виплачуючи позивачу додаткову доплату з квітня 2020 по грудень 2020 року; у липні 2021 року, відповідач фактично підтвердив право ОСОБА_1 на нарахування та виплату спірної доплати.

При цьому, суд враховує, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами КМУ) відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” Кабінет Міністрів України постановив: Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, від 20 травня 2020 року №392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 22.07.2020 №641 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити спірну доплату за періоди з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року та з 01 серпня 2021 року по 30 червень 2023 року.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2019, 2022, 2023, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Частинами 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 4 Закону України №504/96-ВР від 15.11.1996 “Про відпустки” (далі Закон № 504/96-ВР) визначено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом №3551-ХІІ, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Частиною першою статті 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР “Про відпустки” передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 №260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок № 260) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Крім того, згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України “Про відпустки” передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 цього Закону, серед інших, учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Системний аналіз змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач, як учасник бойових дій, мав право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати з набуттям статусу учасника бойових дій та з урахуванням доповнення Закону України “Про відпустки” статтею 16-2 згідно із Законом №426-VIII від 14.05.2015, та відповідно набув право на компенсацію за невикористані додаткові відпустки по 14 днів щорічно. Обов`язок обліку таких відпусток та дотримання пов`язаних із ними гарантій покладається на роботодавця.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 по зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) вирішено спір за подібних спірних правовідносин. Зазначене судове рішення є релевантним до розглядуваного спору і висновки ВП ВС безумовно заслуговують на увагу та підлягають врахуванню, однак в даному випадку невиплата позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не пов`язана із правозастосуванням відповідачем спеціального законодавства, а обумовлено в першу чергу не зверненням позивача за отриманням додаткової та щорічної відпустки у відповідному році служби та невизначенням у наказі про звільнення, який не оскаржувався та є чинним, не використаних днів відпустки, які підлягали компенсації.

Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на не врегулювання положеннями Закону України “Про Національну поліцію” та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України “Про відпустки”.

Відповідно до норм частини 1 статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України “Про відпустки”, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд наголошує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.10.2019 по справі №826/8185/18, яка в силу частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ним дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд наголошує, що положення Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі №360/4127/19 від 07.05.2020.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.10.2015.

Наказом ГУНП у Львівській області від 19.09.2025 №632 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0063207) з 19.09.2025 звільнено з посади начальника відділу реагування патрульної поліції Яворівського районного відділу поліції ГУНП.

Згідно листа ГУНП у Львівській області від 29.12.2025 №205299-2025 позивачу додаткова оплачувана відпустка, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2019, 2022, 2023 роки не надавалась; за період з 2017, 2018, 2020, 2021, 2024 роки -використана в повному обсязі.

Відповідачем у день звільнення не виплачено позивачу компенсацію за невикористані дні відпусток, як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023, 2025 роки.

Враховуючи викладене суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки, як учасника бойових дій позивачу за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023, 2025 роки є протиправною.

З метою належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023, 2025 роки.

Щодо позовної заяви про нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, то суд зазначає наступне.

Підпунктом 3 пункту 4 Постанови №988 керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано право надавати поліцейським один раз на рік: матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Пунктом 7 Порядку №260, передбачено, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 13 розділу II Порядку №260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів слідує, що керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано, зокрема, право надавати поліцейським один раз на рік: матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення.

Отже, для нарахування матеріальної допомоги для оздоровлення поліцейський повинен ініціювати своє бажання її отримати шляхом подання рапорту.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що під час надання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки йому не було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення, що підтверджується інформаційною довідкою про складові грошового забезпечення позивача. Також позивачу не було нараховано та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Звертає увагу, що відповідач не надав і мотивованої відповіді щодо відсутності підстав для виплати такої грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань згідно поданого позивачем рапорту.

Як слідує зі змісту листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.07.2026 №112793-2026, рапорти щодо надання матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році від ОСОБА_1 не надходили, відповідно зазначені допомоги не нараховувались та не виплачувались.

Відповідно до пункту 13 Розділу ІІ Порядку №260 дає підстави вважати, що виплата матеріальної допомоги для оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб не є обов`язковими, як посадовий оклад чи щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

З наведеного вбачається, що позивач з відповідними рапортами про виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань до відповідача не звертався, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки позивач не звертався до відповідача із відповідними рапортами про виплату йому допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань, тому відповідачем не приймалося рішень про виплату або відмову у виплаті вказаних допомог позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.07.2023 у справі №200/18480/21.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 червня 2016 року по 31 жовтня 2017 року індексацію грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, з 01 січня 2024 року по 19 вересня 2025 року, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період, з 01 січня 2024 року по 19 вересня 2025 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року та з 01 серпня 2021 року по 30 червня 2023 року, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року та з 01 серпня 2021 року по 30 червня 2023 року додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023, 2025 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2021, 2022, 2023, 2025 роки, виходячи з розміру денного заробітку на день звільнення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна