Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №380/14366/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 рокусправа № 380/14366/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

військова частина НОМЕР_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача вартість завданої державі шкоди у розмірі 518576,31 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач самовільно залишив військову службу, що стало наслідком переплати ним грошового забезпечення за період з 20.01.2024 по 31.05.2024 у розмірі 518576,31 грн. Вказує, що зазначені кошти мають бути відшкодовані, а місце перебування відповідача на сьогодні не відоме та не можливо його повідомити про наказ та у добровільному порядку стягнути кошти.

Ухвалою судді від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали рекомендованим листом, який вручено 02.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Відтак суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2023 №128 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що прибув до району виконання бойових завдань АДРЕСА_1 з пункту постійної дислокації м. Київ з 05.05.2023.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.11.2023 №321 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 6 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09.11.2023 № 322-РС на посаду такелажника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення НОМЕР_2 штурмового батальйону вважати, що справи та посаду старшого стрільця-оператора 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 6 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону здав, з 10.11.2023 справи та посаду такелажника автомобільного відділення підвозу пального тa мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення НОМЕР_2 штурмового батальйону прийняв і приступив до виконання обов`язків за посадою.

За змістом витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2024 №21 старшого солдата ОСОБА_1 , такелажника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення 2 штурмового батальйону вважати таким, що з 04.01.2024 до 08.01.2024 був відсутній на військовій службі без поважних причин, а з 09.01.2024 перебуває в комунальному підприємстві «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» м. Львів.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.03.2024 №68 старшого солдата ОСОБА_1 , такелажника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення НОМЕР_2 штурмового батальйону зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 08.03.2024 у зв`язку з перебуванням на тривалому лікуванні.

Наказом командира військової частина НОМЕР_1 від 25.04.2025 №2206 призначено службове розслідування відносно солдата ОСОБА_1 за фактом неповернення після лікування до розташування підрозділу.

Листом Комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Львівської обласної ради» від 06.05.2025 №538/25 позивача повідомлено, що «старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в КНП ЛОР ЛОКПЛ з 09.01.2024 по 19.01.2024».

Відповідно до Акту службового розслідування від 21.05.2025, який затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 з 04.01.2024 до 08.01.2024 був відсутній на військовій службі без поважних причин, а через короткий проміжок часу надіслав командиру взводу матеріального забезпечення 2-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 медичні документи, згідно яких відповідач знаходився на стаціонарному лікуванні із 09.01.2024 по 19.01.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Львівської обласної ради.

Запропоновано за неповернення з лікувального закладу та відсутність на військовій службі, а також за порушення вимог статей 11, 12, 16, 37, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , по поверненню до місця служби притягнути до дисциплінарної відповідальності. Крім того встановлено, що відповідачем завдано державі збитки на загальну суму 518576,31 (п`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень, 31 копійка).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.05.2025 №1631 наказано завдані державі збитки у розмірі 518576,31 (п`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень, 31 копійка), внести на рахунок старшого солдата ОСОБА_1 , в повному обсязі, та стягнути з останнього суму в розмірі 518576,31 (п`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість гривень, 31 копійка).

Відповідно до довідки-розрахунку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення старший солдат ОСОБА_1 за період з 20.01.2024 по 31.05.2024 від 10.05.2025 №1776/6/1189, сума переплати відповідачу становить 518576,31 грн.

Із метою позасудового врегулювання і погашення у добровільному порядку відповідачем суми переплати, на адресу відповідача направлена вимога від 04.06.2025, що підтверджується копією поштового відправлення.

Відповіді від відповідача не надходило та у добровільному порядку відповідачем не відшкодовано заподіяну державі шкоду в особі військової частини НОМЕР_1 , тому позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Статут).

За правилами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (ст. 26 Статуту).

Законом України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №160-IX) передбачені підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди (ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX).

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 3 Закону №160-IX).

Відповідно до ст. 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

Відповідно до ч. 2 цієї ж норми у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності (ч. 6 ст. 8 Закону №160-IX).

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню (ч. 7 ст. 8 Закону №160-IX).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч.2 ст.10 Закону №160-IX).

Відповідно до ст. 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що відповідачу неправомірно виплачено грошове забезпечення, премії та додаткової винагороди за період з 20.01.2024 до 31.05.2024 у розмірі 518576,31 грн.

Станом на час звернення до суду із цим позовом залишок матеріальної шкоди, завданої відповідачем державі, складає 518576,31 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком нарахованого та виплаченого відповідачу грошового забезпечення за період з 20.01.2024 по 31.05.2024 від 10.05.2025 № 1776/8/1189.

Доказів погашення відповідачем матеріальної шкоди в зазначеному розмірі матеріали справи не містять, як не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку наказів про притягнення його до відповідальності та визначення розміру завданої шкоди.

Жодних пояснень чи додаткових доказів від відповідача на адресу суду не надходило, хоча він був належним чином повідомлений про цей адміністративний спір.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь військової частин НОМЕР_1 завдану державі шкоду у розмірі 518576 (п`ятсот вісімнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 31 копійку.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна