Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №380/10378/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10378/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12.06.2026, просить:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн відповідно до абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн відповідно до абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до контракту від 18.10.2021 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні молодшого сержанта, а на момент укладення контракту йому було 20 повних років, тобто він не досяг 25-річного віку. Вказав, що 26.08.2025 отримав бойове травмування при безпосередній участі у бойових діях, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02.09.2025 №3, а його участь у бойових діях підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2026 №137, згідно з якою він брав участь у відповідних заходах у періоди з 12.12.2024 по 14.04.2025 та з 22.08.2025 по 29.08.2025, перебуваючи в АДРЕСА_1 та УВ «Курськ», тобто на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також на території держави-агресора. Зазначив, що звернувся до відповідача з рапортом про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, проте протоколом від 11.03.2026 №3/11.03.2026 у виплаті відмовлено з мотивів укладення контракту про проходження військової служби до 24.02.2022. Уважає таку відмову протиправною, оскільки абз.4 п.4 Постанови №153 є самостійною підставою для виплати винагороди в повному обсязі та не відтворює умову про прийняття на службу під час воєнного стану, а обмежувальне тлумачення цієї норми суперечить меті постанови, гарантіям соціального захисту військовослужбовців та є дискримінаційним щодо осіб, які отримали поранення під час захисту Вітчизни. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи заперечення, зазначив, що позивач проходить військову службу на підставі контракту від 18.10.2021, тобто укладеного до введення воєнного стану, а тому не належить до кола осіб, визначеного абз.1 п.4 Постанови №153, обов`язковою умовою для якого є прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022. Відповідач указав, що п.4 Постанови №153 є структурно єдиним нормативним положенням, у якому абзац перший визначає суб`єктний склад для всіх умов цього пункту, а абзац четвертий є винятком лише щодо тривалості безпосередньої участі у бойових діях і не є самостійною нормою з власним суб`єктним складом. Наголосив, що загальна тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях становить приблизно 4 місяці 11 днів, що не досягає шестимісячного строку, встановленого абз.2 п.4 Постанови №153, на який позивач послався у первісній редакції прохальної частини позовної заяви, а тому з урахуванням принципу диспозитивності, закріпленого у ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволення позовних вимог у поданій редакції є неможливим. Зазначив, що рішення у справі №380/23110/25 ухвалене щодо інших учасників процесу, не має преюдиційного значення у розумінні ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, а рішення суду першої інстанції не є джерелом обов`язкових правових позицій, тоді як правова позиція Верховного Суду щодо застосування п.4 Постанови №153 відсутня. Доводи позивача про дискримінацію відповідач уважає безпідставними, оскільки Постанова №153 переслідує законну мету стимулювання осіб, які добровільно взяли на себе зобов`язання нести службу після 24.02.2022, а відмінність у правовому регулюванні є пропорційною цій меті; крім того, позивач не позбавлений соціального захисту за загальними підставами, передбаченими Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окремо відповідач указав, що для застосування абз.4 п.4 Постанови №153 необхідно довести причинно-наслідковий зв`язок між отриманим пораненням та неможливістю проходження шестимісячного строку безпосередньої участі у бойових діях, тоді як у матеріалах справи відсутній висновок (постанова) військово-лікарської комісії.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи відповідача ґрунтуються на вибірковому та формальному тлумаченні законодавства. Позивач указав, що абз.4 п.4 Постанови №153 установлює спеціальне правило для військовослужбовців, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), що унеможливило виконання вимоги про шестимісячну безпосередню участь у бойових діях, а інше тлумачення позбавляє цю норму практичного змісту. Послався на ст.ст.1, 8, 17, 19, 22, 24 Конституції України, на поняття прямої та непрямої дискримінації за Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», на рішення Конституційного Суду України від 12.04.2012 №9-рп/2012, а також на п.7 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначив, що не стверджував про преюдиційність рішення у справі №380/23110/25, а посилався на нього як на приклад сформованого підходу до тлумачення норм права. Указав, що Постанова №153 не встановлює обов`язку подання висновку військово-лікарської комісії, проте долучив до відповіді на відзив довідку військово-лікарської комісії від 20.02.2026 №183. Наголосив, що обов`язок доказування правомірності рішення покладено на відповідача згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України. Також повідомив, що у прохальній частині позовної заяви замість абз.4 п.4 Постанови №153 помилково зазначено абз.2 п.4, у зв`язку з чим подав заяву про зміну предмету позову. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Пунктом 6 цієї ухвали зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення подати суду довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, яка є додатком до окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд.

Оскільки вимоги п.6 ухвали від 25.05.2026 відповідач не виконав і про неможливість подання витребуваного документа суд не повідомив, ухвалою суду від 17.07.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України належним чином засвідчену копію зазначеної довідки.

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано довідку Військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2026 №206.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України. Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 10.05.2026 №2026/007517466 зареєстрованим місцем проживання позивача з 17.08.2012 є АДРЕСА_2 .

18.10.2021 між Міністерством внутрішніх справ України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 та громадянином України ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. Згідно з п.11 контракту він набирає чинності з 18.10.2021, а згідно з п.11-2 строк контракту продовжено до оголошення демобілізації. Отже, на дату набрання чинності контрактом вік позивача становив 20 повних років.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) у військовому званні молодшого сержанта, що підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2026 №137 і від 20.07.2026 №206, посвідченням військовослужбовця Національної гвардії України серії НОМЕР_2 та не заперечується сторонами.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 01.08.2025 Головним управлінням Національної гвардії України, позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, з посиланням на п.19 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2026 №137 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач у періоди з 12.12.2024 по 14.04.2025 та з 22.08.2025 по 29.08.2025 брав участь у таких заходах, перебуваючи в АДРЕСА_1 , УВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Підставами видачі довідки зазначено довідки військової комендатури на території російської федерації від 06.01.2025 №«ВК»/463 та №«ВК»/407, журнал бойових дій Військової комендатури на території російської федерації від 17.11.2024 №22/дск і від 15.12.2024 №27/дск, бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.08.2024 №1387ДПУ-3, накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №361 (с/ч) і від 11.08.2025 №228 (с/ч) про убуття особового складу в службове відрядження для участі у заходах, а також накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2025 №9 (с/ч), від 12.02.2025 №43 (с/ч), від 12.03.2025 №73 (с/ч), від 08.04.2025 №101 (с/ч), від 12.05.2025 №135 (с/ч), від 14.09.2025 №264 (с/ч) про оголошення періодів участі у заходах для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.

Довідка Військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2026 №206, подана відповідачем на виконання ухвали суду від 17.07.2026, видана за тією самою формою і містить ті самі періоди участі у заходах та ті самі підстави, серед яких окремо зазначено посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 01.08.2025. У цій довідці зазначено, що всього позивач брав безпосередню участь у заходах 132 (сто тридцять дві) доби.

26.08.2025 позивач отримав бойове травмування. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2025 №3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший сержант ОСОБА_1 26.08.2025 одержав бойове травмування: «ВТ (26.08.2025) АБТ з гіперемією правої барабанної перетинки, перфорація. ВОНП в ділянці лівого плеча. ВОСП в ділянці лівого передпліччя». За обставинами, викладеними у довідці, 26.08.2025 близько 11:00 під час виконання бойового завдання у групі ротаційної заміни внаслідок ураження FPV-дроном противника в районі перехрестя доріг Мирноград Покровського району Донецької області; бойове травмування отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини; травмування не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; у стані сп`яніння позивач не перебував. Підставою видачі довідки зазначено бойове розпорядження командира НОМЕР_4 бригади оперативного призначення від 25.08.2025 №6424дск ОКП-ДОБРОПІЛЛЯ.

Довідкою позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_5 ) від 20.02.2026 №183 (складеною 23.02.2026) засвідчено, що позивач 20.02.2026 пройшов медичний огляд, за результатами якого встановлено наслідки (26.08.2025) вогнепального осколкового наскрізного поранення лівого передпліччя у вигляді зміцнілих рубців шкіри з післятравматичною невропатією лівого серединного нерва верхньої кінцівки з чутливим порушенням та больовим синдромом, а також наслідки перенесеної акубаротравми (26.08.2025) у вигляді хронічної провобічної нейросенсорної приглухуватості легкого ступеня. Комісія дійшла висновку, що поранення, травма пов`язані із захистом Батьківщини (підстава - довідка про обставини травми від 02.09.2025 №3), а травма відноситься до легких згідно з класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 №370. Позивача визнано придатним до військової служби.

У січні 2026 року позивач звернувся до командування з рапортом, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою №153, у зв`язку з наявністю поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни. У рапорті позивач зазначив дату народження, дату призову на військову службу, обставини отримання поранення 26.08.2025, а також те, що він не притягувався до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Протоколом засідання комісії Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 з реалізації виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від 11.03.2026 №3/11.03.2026, затвердженим т.в.о. командира військової частини, розглянуто рапорт ОСОБА_1 та ухвалено відмовити йому у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі невідповідності вимогам, зазначеним в абз.1 п.4 Постанови №153, а саме: ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби до 24.02.2022. За таке рішення проголосували шість членів комісії, один член комісії утримався.

Позивач, уважаючи протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України; військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу і проходження військової служби.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема військова служба за контрактом осіб рядового складу та військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з п.2 ч.8 ст.23 Закону №2232-XII під час дії особливого періоду: для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №876-VII (далі - Закон №876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153; у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942), п.2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу. Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025.

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема, громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Відповідно до п.6 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі — бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

З метою реалізації п.4 Постанови №153 Міністр оборони України видав окреме доручення від 26.09.2025 №5601/уд (далі - Рішення №5601/уд), яким затверджено форми довідок, що підтверджують право на отримання виплати згідно з п.4 Постанови №153, та деталізовано процедуру її отримання. Рішенням №5601/уд, зокрема, визначено, що підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій. У Рішенні №5601/уд також указано, що довідка, зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, та довідка за формою, наведеною у додатку №1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 №5718/з, не є документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань.

У зв`язку з виданням Рішення №5601/уд Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України направлено для керівництва роз`яснення з окремих питань щодо умов виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у вигляді питань-відповідей. Згідно з відповіддю №2 цього роз`яснення періоди безпосередньої участі у бойових діях підтверджуються виключно на основі визначеного переліку документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів тощо, а довідка, зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, містить інформацію про участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, проте не є документом, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для цілей виплати винагороди, оскільки зазначені у ній періоди включають як періоди безпосередньої участі у бойових діях, так і інші періоди, за які виплата не передбачена.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн, передбаченої абз.4 п.4 Постанови №153.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує висновок, що абз.2 п.4 Постанови №153 пов`язує право на отримання винагороди із сукупністю таких юридичних фактів:

- належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення;

- вік до 25 років на момент прийняття або призову на військову службу;

- проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153;

- безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025;

- відсутність випадків притягнення до відповідальності, визначених абз.5 п.4 Постанови №153.

При цьому розмір виплати залежить від тривалості безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях станом на 13.02.2025: за наявності шести місяців такої участі винагорода виплачується у розмірі 1000000 грн, за меншої тривалості - пропорційно, із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів (абз.3 п.4), а у випадку, передбаченому абз.4 п.4 - у повному обсязі незалежно від такої тривалості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходить військову службу на посаді стрільця у військовому званні молодшого сержанта, тобто належить до осіб сержантського складу Національної гвардії України, яка за ч.1 ст.1 Закону №876-VII є військовим формуванням, утвореним відповідно до закону. На дату укладення контракту про проходження військової служби (18.10.2021) вік позивача становив 20 повних років, тобто був меншим за 25 років. Станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою №153, а також станом на дату ухвалення цього рішення позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується довідками цієї частини від 13.05.2026 №137 і від 20.07.2026 №206 та відповідачем не заперечується.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не належить до кола осіб, визначеного п.4 Постанови №153, з тієї лише підстави, що контракт укладено 18.10.2021, тобто до введення воєнного стану. Наведене відповідачем у відзиві та в протоколі від 11.03.2026 №3/11.03.2026 посилання на абз.1 п.4 Постанови №153 стосується положення, викладеного в абз.2 цього пункту, оскільки абзац перший містить лише вступне формулювання. Ця норма пов`язує право на отримання винагороди із сукупністю установлених нею юридичних фактів, серед яких визначальними є вік військовослужбовця на момент прийняття або призову на військову службу, факт проходження ним військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153 та безпосередня участь у бойових діях.

Згідно з п.2 ч.8 ст.23 Закону №2232-XII під час дії особливого періоду дія контракту про проходження військової служби продовжується понад встановлені строки, зокрема на період дії воєнного стану. Відповідно до п.11-2 контракту від 18.10.2021 строк його дії продовжено до оголошення демобілізації.

Системне тлумачення абз.2 п.4 Постанови №153 у взаємозв`язку з ч.8 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дає підстави для висновку, що військовослужбовець, який на момент прийняття на військову службу не досяг 25-річного віку, продовжує проходити військову службу станом на 13.02.2025 року на підставі контракту, дія якого продовжена у зв`язку із запровадженням воєнного стану, та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, не позбавляється можливості претендувати на винагороду на тій лише підставі, що первинне підписання контракту відбулося до 24.02.2022 року.

Інше тлумачення абз.2 п.4 Постанови №153 ставило б у нерівне правове становище військовослужбовців, які на момент прийняття на військову службу не досягли 25-річного віку, продовжують проходити військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях, виключно за критерієм дати первинного підписання контракту, що не відповідає меті прийняття Постанови №153, спрямованої на підвищення мотивації до проходження військової служби окремими категоріями громадян України під час воєнного стану.

Буд-яких інших підстав для відмови у протоколі від 11.03.2026 №3/11.03.2026 не наведено.

Відтак, оскільки тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях станом на 13.02.2025 на підставі бойових документів не встановлена, надання судом оцінки доводам сторін щодо розміру винагороди, зокрема щодо застосування абз.3 чи абз.4 п.4 Постанови №153 і щодо причинного зв`язку між одержаним пораненням та тривалістю такої участі, є передчасним. Ці обставини належать до предмета розгляду комісії військової частини і мають бути з`ясовані нею на підставі документів, що перебувають у розпорядженні відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що відмова Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, оформлена протоколом від 11.03.2026 №3/11.03.2026, є протиправною. Водночас підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу винагороду у розмірі 1000000 грн суд не встановив.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що встановлення періодів і тривалості безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, оформлення відповідної довідки за формою, наведеною у Рішенні №5601/уд, та вирішення питання про нарахування винагороди віднесено до повноважень командира військової частини і утвореної ним комісії, які здійснюють це на підставі бойових документів, що перебувають у їх розпорядженні. Суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача підлягає відновленню в порядку ч.3 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт позивача з урахуванням висновків суду, встановивши на підставі бойових документів сукупну тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 і вирішивши питання про розмір винагороди, що підлягає нарахуванню та виплаті відповідно до п.4 Постанови №153.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач як учасник бойових дій звільнений від його сплати, а відтак розподіл судового збору на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, оформлену протоколом засідання комісії Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 з реалізації виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від 11.03.2026 №3/11.03.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, поданий у січні 2026 року, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.