Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №340/8081/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8081/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Притули К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 12 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року включно;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів – січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів – січень 2008 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що з 12 листопада 2015 року по 27 грудня 2017 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак індексація грошового забезпечення за цей час їй не нараховувалася та не виплачувалася. На звернення позивачки відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування індексації. Позивачка вважає таку бездіяльність протиправною, а січень 2008 року – належним місяцем підвищення доходу для індексації з 01 грудня 2015 року.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав відзив, у якому позовні вимоги не визнав. Посилався на обмеженість бюджетного фінансування, роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України, а також стверджував, що індексація не є постійною складовою грошового забезпечення. На думку відповідача, збільшення грошового забезпечення за рахунок премії у грудні 2015 року виключало застосування січня 2008 року. У прохальній частині відзиву представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 з 12 листопада 2015 року по 27 грудня 2017 року.

Листом від 16 вересня 2025 року №2062 Військова частина НОМЕР_1 відмовила у перерахунку та виплаті індексації, пославшись, зокрема, на бюджетні обмеження та відсутність, на думку відповідача, механізму її нарахування за минулі періоди (а.с.10).

Листом від 27 жовтня 2025 року №2362 відповідач підтвердив, що індексація грошового забезпечення позивачці за період з 12 листопада 2015 року по 27 грудня 2017 року не проводилася, а відповідний базовий місяць не застосовувався (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Щодо строку звернення до суду та вимоги відповідача залишити позов без розгляду суд зазначає наступне.

Спір стосується виплати належної позивачці складової грошового забезпечення, тому до визначення строку звернення застосовуються приписи статті 233 Кодексу законів про працю України як спеціальні норми у спорах про оплату праці осіб, які проходять публічну службу.

У постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян сформулював висновок, що правовідносини щодо належної заробітної плати (грошового забезпечення), які мали місце до 19 липня 2022 року, регулюються статтею 233 КЗпП України у попередній редакції. Ця редакція надавала право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Усі заявлені вимоги стосуються періоду з 12 листопада 2015 року по 27 грудня 2017 року. Отже, позивачка не пропустила строк звернення до суду, а підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою–четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII передбачено державні гарантії достатнього грошового забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби і підлягає індексації відповідно до закону.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII визначає індексацію як механізм підвищення грошових доходів, який дає змогу частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За статтею 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Статтями 4, 5 і 6 Закону №1282-XII встановлено умови проведення індексації, джерела її фінансування та повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок її проведення. На виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Отже, індексація грошового забезпечення є встановленою законом державною гарантією, а її нарахування за наявності визначених законом умов є обов`язком органу, який виплачує грошове забезпечення. Відомчі листи та роз`яснення не є нормативно-правовими актами і не можуть зупиняти дію Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування суд відхиляє. Реалізація права, яке ґрунтується на чинних нормах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічний підхід викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17 та від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19.

Щодо вимог за період з 12 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року суд ураховує правове регулювання, чинне до 01 грудня 2015 року.

За абзацом третім пункту 10-1 Порядку №1078 у відповідній редакції обчислення індексу споживчих цін для індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалося з місяця прийняття працівника на роботу. До 01 грудня 2015 року визначення базового місяця та нарахування індексації мали індивідуальний характер. На ці особливості попереднього регулювання звернув увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21.

Позивачка була зарахована на грошове забезпечення відповідача у листопаді 2015 року. Вона не посилалася на переведення з іншого місця служби зі збереженням раніше визначеної суми індексації, а матеріали справи не містять відомостей, необхідних для застосування правил про таке збереження.

За наведеного регулювання обчислення індексу споживчих цін для позивачки розпочиналося з листопада 2015 року. Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення доходу у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування індексу споживчих цін. Тому в місяці зарахування на грошове забезпечення – у листопаді 2015 року – право на виплату суми індексації ще не виникло.

Сам факт відсутності окремого нарахування за неповний місяць з 12 листопада по 30 листопада 2015 року за цих обставин не свідчить про порушення права позивачки. Отже, вимоги за цей період задоволенню не підлягають.

Щодо вимог за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» із 01 грудня 2015 року змінено механізм проведення індексації. Порядок №1078 у новій редакції не містив поняття «базовий місяць», натомість запровадив поняття «місяць підвищення доходу».

За змістом пункту 5 Порядку №1078 місяцем підвищення доходу є місяць, у якому відбулося законодавче підвищення тарифної ставки (посадового окладу). З 01 грудня 2015 року збільшення доходу за рахунок інших складових без підвищення тарифної ставки (окладу), а також прийняття або переведення конкретного працівника не змінює місяць підвищення доходу. Відправною точкою є останнє підвищення тарифної ставки (окладу) за відповідною посадою.

Пункт 3 Постанови №1013 не встановив нових посадових окладів військовослужбовців. Наведене відповідачем збільшення премії у грудні 2015 року не є підвищенням тарифної ставки (посадового окладу), а тому не змінює місяця підвищення доходу для цілей індексації.

У спірний період схеми посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року. Встановлені нею посадові оклади залишалися незмінними до 01 березня 2018 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Тому для індексації грошового забезпечення позивачки за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року місяцем підвищення доходу є січень 2008 року. Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 вересня 2022 року у справі №400/1119/21, від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 13 квітня 2023 року у справі №420/9187/21 та від 03 травня 2023 року у справі №400/5597/20.

Визначення місяця підвищення доходу та проведення індексації за наявності встановлених законом умов не є дискреційним повноваженням відповідача. Порядок №1078 передбачає лише один правомірний варіант поведінки, а технічне обчислення належної суми не надає відповідачу права вирішувати, виплачувати індексацію чи ні.

Оскільки відповідач не нарахував і не виплатив позивачці індексацію за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року та безпідставно не застосував січень 2008 року як місяць підвищення доходу, його бездіяльність у цій частині є протиправною. Належним способом захисту є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за цей період із застосуванням січня 2008 року.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачка звільнена від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат учасники справи не надали, тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 255, 295– 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів – січня 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів – січня 2008 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА