Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №260/2971/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/2971/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до запису у тимчасовому посвідченні невійськовозобов`язаного НОМЕР_1 /21 від 30.09.2021 року; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного НОМЕР_1 /21 від 30.09.2021 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 23 червня 2008 року позивач був засуджений за ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на 10 років. У зв`язку з цим 30 вересня 2021 року позивач був виключений з військового обліку на підставі абз. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Незважаючи на це, відповідач повторно поставив позивача на військовий облік, що є незаконним та суперечить нормам Конституції та Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

01 червня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зокрема, зазначив, що позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 . В подальшому 09.12.2025 року ОСОБА_2 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де написав, підписав та подав заяву про взяття на військовий облік. Окрім того, зазначає, що з 18 травня 2024 року до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» були внесені зміни, відповідно до яких особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

11 червня 2026 року представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив, в якій наведені в ньому доводи вважає необґрунтованими та безпідставними. Звертає увагу суду на те, що відповідач повністю ігнорує юридичний факт, що позивача виключили з військового обліку 30.09.2021 року раніше цього закону, на підставі діючого на той момент законодавства. Виключення з обліку є незворотним юридичним фактом. Нове законодавство не містить норм про «повторне взяття на облік» чи «скасування статусу виключеного з обліку» для осіб, які вже реалізували це право. Позивач наголошує, що його прибуття до ТЦК та СП 09.12.2025 року відбулося у зв`язку тим, що відповідачем безпідставно було оголошено позивача у розшук через органи Національної поліції. Вважає, що написання будь-яких заяв в умовах адміністративного тиску та загрози безпідставного затримання не є проявом вільного волевиявлення громадянина та не може скасувати дію статті 58 Конституції України щодо його правового статусу.

3-я особа своїх письмових пояснень на позов у встановлений судом строк не надіслала.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , вироком Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2008 року у справі №1-91/2008 був визнаний винним в скоєнні злочинів, передбачених ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим йому було призначено покарання 5 років позбавлення волі.

Відповідно до довідки Державної установи «Райківська виправна колонія №73» №8-10 від 12.02.2026, ОСОБА_1 утримувався в місцях позбавлення волі з 15.04.2005, в ДУ «Райківська виправна колонія №73» утримувався з 05.03.2007 по 08.10.2007 та з 10.09.2008 по 15.04.2010.

30 вересня 2021 року ОСОБА_1 , військове звання «прапорщик», був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відомостями тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_2 .

30 вересня 2021 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_6 ) заяву, в якій просив взяти його на військовий облік військовозобов`язаних рядового, сержантського, старшинського складу запасу у зв`язку з тимчасовим перебування.

09 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 взяв ОСОБА_1 на військовий облік на підставі абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як військовозобов`язаного, який прибув з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

04 березня 2026 року ОСОБА_1 надіслав на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву, в якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі відповідного запису у Тимчасовому посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_1 /29 від 30.09.2021 року.

Однак відповіді на таку заяву позивач не отримав.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відомостей щодо виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закону №2232) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст.1 Закону №2232, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 33 Закону №2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. 33 Закону №2232 передбачено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону №2232, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487 був затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №1487).

Абзацом 2 п. 3 Порядку №1487 визначено, що для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абз. 7 п. 4 Порядку № 1487, завданнями військового обліку є, зокрема, забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку.

Згідно з п. 14 Порядку №1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів (п. 20 Порядку №1487).

Згідно з п. 79 Порядку №1487, районні (міські) ТЦК та СП, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вказане кореспондується також з п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154.

Відповідно до ст. 37 Закону №2232, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Частиною 5 ст. 1 Закону №2232 визначено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Пунктом 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232 (у редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) передбачалось, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі - Закон №3633), що набрав чинності з 18 травня 2024 року, частину шосту ст. 37 вказаного Закону викладено у такій редакції:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі».

При цьому, ст. 2 Прикінцевих та Перехідних Положень вказаного закону установлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.

Таким чином, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232 звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Суд зауважує, що у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням ним чинності та моментом втрати юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (статті 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Разом з тим, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Отже, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави в умовах воєнного стану.

Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Таким чином, з 18 травня 2024 року особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі особисто поданої ним заяви. Факт подання такої заяви позивач не заперечує. При цьому суд відхиляє посилання представника позивача на те, що написання будь-яких заяв в умовах адміністративного тиску та загрози безпідставного затримання не є проявом вільного волевиявлення громадянина. З цього приводу суд зазначає, що будь-які докази того, що така заява була написана в умовах тиски чи загрози в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В розумінні ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

З позовних вимог вбачається, що позивач не оскаржує протиправність взяття його на військовий облік. Предметом цього позову є питання протиправності невнесення відповідачем відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі запису у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного НОМЕР_1 /21 від 30.09.2021 року за поданою ним в березні 2026 року заявою.

З цього приводу суд зазначає, що станом на березень 2026 року норми ст. 37 Закону №2232 не містили такої підстави для виключення з військового обліку як «засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину». У зв`язку з чим суд вважає, що у відповідача не було підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви та виключення його з військового обліку.

У зв`язку з вищенаведеним позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на відому у задоволенні позову питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін