Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №160/36329/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/36329/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини, в період з 01.06.2023 по 13.06.2023.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць періоди перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини, в з 01.06.2023 по 13.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та 01.06.2023, під час безпосередньої участі у бойових діях, знаходячись на чергуванні, отримав ушкодження у вигляді мінно-вибухової травми та множинних осколкових поранень правої нижньої кінцівки, переважно стегна, що підтверджується довідкою від 11.07.2023 № 111347. У зв`язку з отриманим пораненням позивач перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні комунального підприємства «Марганецька міська лікарня». Позивач вважає, що через отримане поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, він набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за періоди перебування на лікуванні, проте відповідач такої виплати не здійснив, чим допустив протиправну бездіяльність. На обґрунтування позову позивач посилається на статті 3, 17, 19, 22 Конституції України, положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про Збройні Сили України».

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є органом військового управління, який відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, і хоча структурно входить до складу Збройних Сил України, до сил та засобів оборони не введений. Відповідач не заперечує обставин отримання позивачем 01.06.2023 поранення під час несення служби у складі добового наряду на блокпосту Д-11 у м. Марганець унаслідок скиду вибухового пристрою з безпілотного літального апарата. Разом з тим відповідач наполягає, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України Нікопольський район, зокрема Марганецька міська територіальна громада, на час виникнення спірних відносин районом ведення воєнних (бойових) дій визначений не був, а таке визначення відбулося лише з 01.12.2024 наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.01.2025 № 5. Відповідач також зазначає, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій (бойового донесення, постової відомості) та рапорту (донесення) командира підрозділу, і що у 2023 році додаткова винагорода за постановою № 168 виплачувалась позивачу у розмірі 30 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 23.12.2022 № 342, виданим на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 23.12.2022 № 90-РС, молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено командиром відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВОС - 100182А, з 23 грудня 2022 року.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 31.05.2023 призначено добовий наряд підрозділів територіального центру з 08 год. 00 хв. 01 червня 2023 року до 08 год. 00 хв. 02 червня 2023 року, у тому числі добовий наряд блокпосту Д-11 у м. Марганець, до складу якого включено молодшого сержанта ОСОБА_1

01.06.2023 під час несення служби у складі добового наряду на блокпосту Д-11 у АДРЕСА_1 внаслідок скиду вибухового пристрою з безпілотного літального апарата позивач отримав мінно-вибухову травму та множинні осколкові поранення правої нижньої кінцівки, переважно стегна. Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.07.2023 № 111347, складеної за додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , молодший сержант ОСОБА_1 01.06.2023 одержав мінно-вибухову травму, множинні осколкові поранення правої нижньої кінцівки, переважно стегна, за обставин перебування на бойовому чергуванні при виконанні службових обов`язків; травму отримано під час проходження військової служби, вона пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та із захистом Батьківщини під час збройної агресії Російської Федерації проти України. Підставою видачі довідки зазначено наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2023 № 261.

Згідно з випискою № 1605 з медичної карти (стаціонарного) хворого, виданою комунальним підприємством «Марганецька центральна міська лікарня» Марганецької міської ради, позивач надійшов до хірургічного відділення 01.06.2023 та виписаний 07.06.2023 з рекомендацією продовжити лікування амбулаторно у хірурга; встановлений діагноз - мінно-вибухова травма, осколкові поранення правого стегна. Записом огляду хірурга того ж закладу охорони здоров`я від 13.06.2023 засвідчено проведення амбулаторного огляду позивача, продовження лікування у хірурга за місцем дислокації та закінчення періоду тимчасової непрацездатності 13.06.2023.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 13.06.2023 № 168, виданим на виконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) від 06.06.2023 № 165-рс, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з переміщенням та вибуттям до нового місця служби - на посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За даними ІНФОРМАЦІЯ_4 у 2023 році додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, виплачувалась позивачу у розмірі 30 000 гривень, зокрема у січні, лютому, березні та востаннє у квітні 2023 року.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі за період перебування на стаціонарному лікуванні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. За абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (із змінами) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Цим же пунктом Постанови № 168 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень.

Зі змісту наведених приписів слідує, що включення військовослужбовця, який перебуває на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, до наказу про виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі є похідним від його належності до кола осіб, визначеного цим же пунктом, тобто тих, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Отже, сам по собі факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення не є самостійною та достатньою підставою для виплати додаткової винагороди саме у збільшеному розмірі: період лікування зберігає за військовослужбовцем той розмір винагороди, право на який він мав з огляду на характер виконуваних ним завдань та місце їх виконання на час поранення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до Порядку № 260 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), а саме: під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень згідно з Порядком №260 виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Порядком № 260 визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно з Порядком №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення, або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 зауважував про те, що постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 гривень розмірі є підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). При цьому для підтвердження такої участі вимагається сукупність інформації, викладеної у таких документах: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість; рапорт (донесення) командира відповідного підрозділу.

Суд наголошує, що район ведення воєнних (бойових) дій є правовою категорією, зміст якої відповідно до статті 1 Закону № 1932-XII та Порядку № 260 визначається виключно рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України. Належність населеного пункту до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, такого рішення не замінює: цей Перелік затверджується для цілей надання окремих видів державної підтримки та не є рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення району ведення воєнних (бойових) дій.

У цій справі відповідач послався на те, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України Нікопольський район, зокрема Марганецька міська територіальна громада, на час, коли, за твердженням позивача, у нього виникло право на додаткову винагороду у збільшеному до 100000 гривень розмірі, районом ведення воєнних (бойових) дій визначений не був, а таке визначення відбулося лише з 01 грудня 2024 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.01.2025 № 5. Позивач наведеного не спростував і жодних доказів на підтвердження протилежного суду не надав.

Крім того, згідно з Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Отже, завдання та функції, покладені на відповідача, полягають у комплектуванні Збройних Сил України особовим складом і не пов`язані з веденням бойових дій.

Матеріали справи не містять жодного з документів, якими відповідно до Порядку № 260 підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах. Так, до справи не надано бойового наказу (бойового розпорядження), яким позивачу або підрозділу, у складі якого він проходив службу, ставилося б бойове (спеціальне) завдання; не надано журналу бойових дій, журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення чи постової відомості за 01.06.2023 або витягів з них; не надано рапорту (донесення) командира підрозділу про участь позивача у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань із зазначенням кількості днів такої участі. Не надано також і документа, який засвідчував би, що територія, на якій позивач виконував обов`язки військової служби, у спірний період була віднесена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України до району ведення воєнних (бойових) дій, та наказу командира (начальника) про виплату позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, на підставі якого відповідно до Постанови № 168 така виплата здійснюється.

Наявний у матеріалах справи витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 31.05.2023 про призначення добового наряду до наведеного переліку документів не належить і бойовим наказом (бойовим розпорядженням) не є, оскільки ним визначено склад добового наряду в порядку несення служби, а не поставлено бойове (спеціальне) завдання; він не містить ані відомостей про застосування підрозділу для вирішення бойових завдань, ані даних про бойове зіткнення чи вогневе ураження противника. Не є такими документами і витяги з наказів про призначення позивача на посаду від 23.12.2022 № 342 та про виключення його зі списків особового складу від 13.06.2023 № 168, які засвідчують лише проходження позивачем військової служби у відповідні періоди.

Досліджуючи надану позивачем виписку № 1605 з медичної карти (стаціонарного) хворого, суд зазначає таке. Цей документ підтверджує, що позивач надійшов до хірургічного відділення закладу охорони здоров`я 01.06.2023 і був виписаний 07.06.2023, тобто перебував на стаціонарному лікуванні саме у цей період, а після виписки лікування продовжувалося амбулаторно. Виписка підтверджує також характер отриманих ушкоджень (мінно-вибухова травма, осколкові поранення правого стегна) та обсяг наданої медичної допомоги.

Водночас виписка з медичної карти стаціонарного хворого є медичним документом, який фіксує стан здоров`я пацієнта, встановлений діагноз та надані медичні послуги. Наведені у ній відомості про обставини отримання ушкоджень (потрапляння під обстріл у м. Марганець під час перебування на блокпосту) викладені в розділі, що відображає анамнез хвороби, тобто записані зі слів пацієнта, і не є результатом перевірки, проведеної уповноваженим органом військового управління. За своїм змістом та призначенням цей документ не підтверджує ані належності території, на якій позивач виконував обов`язки військової служби, до району ведення воєнних (бойових) дій, визначеного рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, ані факту безпосередньої участі позивача у бойових діях чи у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, ані виконання ним бойового (спеціального) завдання. До переліку документів, якими згідно з Порядком № 260 підтверджується безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, виписка з медичної карти стаціонарного хворого не належить.

Окремо суд звертає увагу, що заявлений позивачем період перебування на стаціонарному лікуванні з 01.06.2023 по 13.06.2023 наявними у справі доказами не підтверджений. За випискою № 1605 стаціонарне лікування тривало з 01.06.2023 по 07.06.2023, а подальше лікування було амбулаторним, що прямо зафіксовано в рекомендаціях лікаря та підтверджується записом огляду хірурга від 13.06.2023. Доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 08.06.2023 по 13.06.2023, як і доказів переміщення його з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, матеріали справи не містять. Отже, обставина, з якою сам позивач пов`язує заявлену вимогу, доведена ним лише частково.

Не підтверджує обставин, що входять до предмета доказування, і довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.07.2023 № 111347. Такою довідкою засвідчуються обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми) та їх зв`язок із виконанням обов`язків військової служби і захистом Батьківщини, що має значення для інших видів соціальних гарантій. Проте у самій довідці обставини отримання поранення описано як перебування на бойовому чергуванні при виконанні службових обов`язків, а не як безпосередню участь у бойових діях чи виконання визначеного Порядком № 260 бойового (спеціального) завдання. Довідка не містить і за своїм призначенням не може містити відомостей про віднесення місця служби позивача рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України до району ведення воєнних (бойових) дій.

Доводи позивача про те, що поранення отримано ним під час безпосередньої участі у бойових діях, суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються виключно на твердженні самого позивача та не підтверджені жодним із документів, визначених Порядком № 260. Виконання обов`язків військової служби з несення служби у складі добового наряду на блокпосту за своїм змістом є виконанням службових обов`язків, а не безпосередньою участю у бойових діях або виконанням бойового (спеціального) завдання у розумінні Постанови № 168 та Порядку № 260.

Обставина отримання позивачем поранення внаслідок скиду вибухового пристрою з безпілотного літального апарата, яка відповідачем не заперечується, сама по собі про безпосередню участь позивача у бойових діях не свідчить. Порядок № 260 пов`язує право на збільшену винагороду з виконанням військовослужбовцем визначених у ньому бойових (спеціальних) завдань, зокрема з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, і при цьому вимагає підтвердження такого виконання постовою відомістю, складеною під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, та рапортом (донесенням) командира підрозділу. Ані постової відомості, ані рапорту (донесення) командира підрозділу про участь позивача у відповідних діях суду не надано, а матеріали справи не містять даних про те, що позивач брав участь у відбитті збройного нападу, вогневому ураженні противника або в іншому бойовому зіткненні.

Суд також зазначає, що перебування військовослужбовця в місцевості, віднесеній до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень розмірі, передбаченої Постановою № 168, оскільки така виплата обумовлена не місцем проходження служби як таким, а безпосередньою участю у бойових діях або заходах, підтвердженою у визначений Порядком № 260 спосіб.

Посилання позивача на статті 3, 17, 19 та 22 Конституції України, на положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про Збройні Сили України» наведених висновків не спростовують. Ці норми закріплюють загальні засади соціального і правового захисту військовослужбовців та гарантують їм грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, однак не встановлюють ані розміру спірної додаткової винагороди, ані умов її виплати у збільшеному розмірі. Такі умови визначено Постановою № 168 та Порядком № 260, прийнятими у межах повноважень, наданих частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII, і саме дотримання цих умов підлягає перевірці у цій справі. Наявність у позивача статусу учасника бойових дій, наданого за правилами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», також не є самостійною підставою для спірної виплати, оскільки цей статус породжує інші, визначені названим Законом, правові наслідки.

Суд враховує й те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень позивачу у 2023 році нараховувалась і виплачувалась, що позивачем не заперечується; спір у цій справі стосується виключно права на її виплату у збільшеному до 100 000 гривень розмірі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази за наведеними правилами, суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, з якими Постанова № 168 і Порядок № 260 пов`язують виникнення права на додаткову винагороду у збільшеному до 100000 гривень розмірі, зокрема факту отримання поранення (захворювання) під час безпосередньої участі у бойових діях або під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі їх ведення (здійснення), визначеному рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України. Не підтверджено належними доказами і заявлений позивачем період стаціонарного лікування, за який він просить здійснити виплату.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень розмірі за період перебування на стаціонарному лікуванні з 01.06.2023 по 13.06.2023 протиправною визнана бути не може, а похідна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку винагороду задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова