Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №160/10698/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/10698/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (далі – відповідач), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » пов`язану з не наданням довідки про грошове забезпечення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора штабу штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для нарахування пенсії;

- зобов`язати Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надати довідку про грошове забезпечення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора штабу штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення " ІНФОРМАЦІЯ_2 штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " станом на дату винесення рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.03.2026 він звернувся до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із заявою про надання довідки про розмір його грошового забезпечення станом на березень 2026 року. Проте станом на день звернення до суду відповіді на зазначене звернення та запитуваної довідки позивач не отримав. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання довідки про грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №160/10698/26 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

01.05.2026 року представник Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надало відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позовна заява є необґрунтованою, а вимоги позивача фактично не містять належного правового обґрунтування. Вказував, що матеріали для призначення пенсії позивачу до уповноваженого підрозділу Національної поліції України не направлялися, оскільки на день звільнення зі служби позивач не набув права на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За твердженням відповідача, на момент звільнення зі служби стаж позивача становив 19 років 09 місяців 19 днів, а його вік складав 43 роки, у зв`язку з чим він не відповідав умовам, передбаченим п. 6 ст. 12 зазначеного Закону. Також відповідач зазначив, що позивача було звільнено зі служби в поліції наказом від 30.04.2024 №701 о/с, тому відсутні підстави для видачі довідки про грошове забезпечення станом на день ухвалення судового рішення. Крім того, вказував, що звернення позивача було розглянуто у встановленому законом порядку та листом від 23.04.2026 №4248-2026 на нього надано відповідь, а тому будь-яка протиправна бездіяльність з боку відповідача відсутня. Відповідач також звернув увагу суду на те, що довідка про грошове забезпечення позивача вже неодноразово направлялася як до суду, так і представнику позивача в межах інших судових справ, у зв`язку з чим вважав заявлені вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , видане 08.10.2015 ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 30.04.2024 №701 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Додатково у наказі зазначено про те, що станом на день звільнення стаж служби для виплати надбавки за вислугу років у поліції склав 19 років 09 місяців 19 днів.

03.03.2026 позивач звернувся до ДПОП «ОШБ «Лють» із заявою в якій просив видати йому довідку про грошове забезпечення станом на березень 2026 року.

Листом від 24.03.2026 №4248-2026 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до пункту 3 розділу IX Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, поліцейським, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не вилається, а передається разом з іншими документами у тому числі і довідка про щомісячні додаткові вили грошового забезпечення та премії для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - довідка) до підрозділу відповідного органу поліції, який здійснює підготовку та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, за запитом такого підрозділу. Станом на 24.03.2026 запит від підрозділів пенсійного забезпечення про виготовлення довідки на ім`я ОСОБА_1 до Управління ДПОН «ОШБ «Лють» не надходив.

08.04.2026 представник позивача звернулась до ДПОП «ОШБ «Лють» із адвокатським запитом в якому просила надати ОСОБА_1 довідку про його грошове забезпечення станом на березень 2026 року.

Матеріали справи відповідь на вказаний адвокатський запит не містять.

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не видачі йому довідки про грошове забезпечення для призначення пенсії, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема із числа осіб, які перебували на службі в Національній поліції визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 3 розділу IX Порядку №260 поліцейським, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами до підрозділу відповідного органу поліції, який здійснює підготовку та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, за запитом такого підрозділу.

Отже, наведеними положеннями нормативно-правових актів передбачено спеціальний порядок оформлення документів для призначення пенсії особам, які на момент звільнення набули право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Судом встановлено, що позивач звільнений зі служби в поліції 30.04.2024, тобто у віці 43 років, а стаж його служби, зазначений у наказі про звільнення, становив 19 років 09 місяців 19 днів.

Згідно з п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається, зокрема, незалежно від віку особам відповідних категорій, які звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Пунктом «б» ст. 12 цього Закону передбачено іншу підставу для призначення пенсії — досягнення на день звільнення 45-річного віку за наявності страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше 12 років 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції та інших визначених законом органах.

Таким чином, закон пов`язує виникнення права на пенсію за вислугу років із наявністю встановлених законом умов саме на день звільнення зі служби.

Враховуючи, що на день звільнення 30.04.2024 позивач не мав 25 календарних років вислуги та не досяг 45-річного віку, підстави для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону №2262-ХІІ на час звільнення були відсутні.

При цьому сам по собі факт досягнення позивачем 45-річного віку після звільнення зі служби не змінює встановлених законом умов виникнення права на пенсію, оскільки п. «б» ст. 12 Закону №2262-ХІІ прямо передбачено досягнення відповідного віку саме на день звільнення зі служби.

Посилання позивача на те, що він є учасником бойових дій, також не свідчить про набуття ним права на пенсію за п. «б» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки законом передбачено окрему пільгу щодо осіб, які є особами з інвалідністю внаслідок війни. Належних доказів встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 43 Закону №2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Отже, право на отримання довідки про грошове забезпечення у порядку, передбаченому для оформлення документів для призначення пенсії, є похідним від наявності у особи права на відповідне пенсійне забезпечення.

За таких обставин у відповідача не виник обов`язок оформлювати позивачу довідку про грошове забезпечення для призначення пенсії, оскільки на момент його звільнення право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ у нього не виникло.

При цьому суд звертає увагу, що предметом цього спору є саме вимога про надання довідки про грошове забезпечення для нарахування пенсії, а не питання правильності визначення вислуги років позивача чи встановлення його права на пенсію за іншою нормою законодавства.

Щодо доводів позивача про ненадання відповіді на його заяву від 03.03.2026 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, листом від 24.03.2026 №4248-2026 відповідач надав позивачу відповідь на його звернення та повідомив про відсутність запиту від підрозділу пенсійного забезпечення щодо виготовлення відповідної довідки.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду 24.04.2026 відповідач уже розглянув його звернення та надав відповідь. Саме по собі те, що така відповідь не відповідала бажаному для позивача результату, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Водночас наявність у матеріалах справи адвокатського запиту від 08.04.2026 та відсутність відповіді на нього не змінює висновків суду у цій справі, оскільки зазначений адвокатський запит подано вже після надання відповідачем відповіді на первісне звернення позивача, а його зміст фактично зводився до повторної вимоги про надання тієї ж довідки. Відсутність окремої відповіді на повторне звернення не створює для відповідача обов`язку вчинити дію, яку він відповідно до закону не зобов`язаний вчиняти.

Суд також критично оцінює доводи відповідача щодо того, що довідка про грошове забезпечення позивача вже направлялася до суду та його представнику в межах інших судових справ, оскільки сам по собі цей факт не є визначальним для вирішення даного спору. Вирішальним є встановлення наявності або відсутності передбаченого законом обов`язку відповідача видати позивачу запитувану довідку.

Разом з тим, оскільки такий обов`язок у відповідача за встановлених судом обставин відсутній, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача надати довідку про грошове забезпечення задоволенню не підлягають.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак суд не може покласти на відповідача обов`язок вчинити дію, якщо такий обов`язок прямо не передбачений законодавством.

Крім того, вимога позивача про надання довідки про грошове забезпечення станом на дату винесення рішення також не ґрунтується на положеннях Закону №2262-ХІІ та Порядку №260, оскільки зазначені нормативні акти передбачають оформлення документів для призначення пенсії особі, яка має відповідне право, з урахуванням визначених законом обставин та порядку.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач, розглянувши звернення позивача та надавши йому відповідь від 24.03.2026 №4248-2026, діяв у межах наданих йому повноважень. Доказів протиправної бездіяльності відповідача позивачем суду не надано, а судом такої бездіяльності не встановлено.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову та звільнення позивача від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський