Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №160/1016/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокуСправа №160/1016/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у формі протоколу №7/05/24-КТ від 06 травня 2024 року в частині відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо встановлення статусу та видачі ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження служби згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.93 №379.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відмовивши позивачу у наданні їй та її дітям статусу члена сім`ї загиблого, послався на те, що у крові та сечі загиблого ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт, що свідчить про вживання алкогольних напоїв, тоді як, під час розгляду справи № 160/12524/25 судом зазначено що причина смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно із листом завідувача Павлоградського районного відділення СМЕ № 26 від 26 січня 2024 року не встановлена, судами також не виявлено фактів вчинення злочину чи адміністративного правопорушення, та не підтверджено, що настання смерті ОСОБА_4 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням померлим певних активних дій у стані саме алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.01.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив сторонам строки для надання заяв по суті справи, витребував у відповідача у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, докази ознайомлення 17.06.2024 позивача із оскаржуваним рішенням, викладеним у формі протоколу №7/05/24-КТ від 06 травня 2024 року, а також всіх документів, що були підставою для його прийняття.

На вимогу суду відповідач надав витребувані докази.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.06.2026 надав позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України та частини 7 статті 160 КАС України з належним складом учасників справи або позовної заяви з уточненими позовними вимогами, приведеними у відповідність до наявного суб`єктного складу справи.

15.06.2026 позивач на виконання вимог ухвали від 10.06.2026. уточнила суб`єктний склад справи, та у якості співпозивачів вказала - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідачі - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При цьому, позовні вимоги виклала в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у формі протоколу засідання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо вирішення витань з розгляду матеріалів, пов`язаних із питанням соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей №7/05/24-КТ від 06 травня 2024 року в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження служби;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які викладені у повідомленні від 23.11.2025 року за вих. № 4/304, щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посвідчень членів сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти заяву ОСОБА_1 [...] разом із доданими документами, сформувати пакет матеріалів та направити його на розгляд Комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 для прийняття рішення про встановлення статусу та видачу посвідчень»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі відповідної Комісії повторно розглянути матеріали щодо ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.06.2026 продовжив розгляд адміністративної справи, залучив до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який було зареєстровано відділом реєстрації актів громадського стану Тернівського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16 лютого 2001 року, актовий запис № 39.

Від шлюбу з ОСОБА_4 позивачка має

сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,

сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2022 року № 38, як мобілізований до лав ЗСУ, був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_3 .

13.04.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_11 на адресу ОСОБА_1 надійшло сповіщення про смерть її чоловіка ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 як дружина загиблого військовослужбовця, яка діє також в інтересах своїх неповнолітніх дітей звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_12 з заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги родини військовослужбовця.

Відповідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 жовтня 2024 року за № 238, було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови в призначені і виплаті одноразової грошової допомоги зазначено, що у відповідності до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей «призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця в наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивачка звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання противоправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду по справі 160/12524/25 від 23 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 11 жовтня 2024 року « 23/в визнано протиправним, зобов`язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , з урахуванням висновків суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/12524/25 від 07 жовтня 2025 року вказане рішення суду залишено без змін.

Відповідно до рішення суду у справі № 160/12524/25 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та вирішено призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_4 .

У 2024 році позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про встановлення їй та її дітям статусу члена сім`ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісті військовослужбовця під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно витягу з протоколу № 7/05/24-KE від 06 травня 2024 року засідання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо вирішення спірних питань з розгляду матеріалів пов`язаних з питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних силах України в оформленні та видачі посвідчень члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби було відмовлено. Підставою для відмови стала наявність в крові її загиблого чоловіка залишків етилового спирту.

У грудні 2025 року позивач повторно звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_13 з заявою про видачу посвідчення, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця.

23.12.2025 року за вих № 4/304 на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення про відмову у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, оскільки у крові загиблого військовослужбовця, ОСОБА_4 виявлено залишки етилового спирту.

Не погоджуючись із зазначеним, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 2 статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Частиною 3 статті 16 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до ч.6 ст. 18 Закону №2011-ХІІ вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти особи з Інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Порядок роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, в тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження служби, здійснюється відповідно до Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року № 937 (в подальшому - Інструкція №937).

Пункт 4.16 розділу IV Інструкції №937 передбачає, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Згідно п. 13 ст.14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. №379 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Крім того, вказаною постановою передбачено, що на Міністерство оборони України покладено обов`язок забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. 3 аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3. (далі - Порядок)

Згідно із п.2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п.3 Порядку підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Згідно із п.4 Порядку посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: територіального центру комплектування та соціальної підтримки про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Згідно із п. 6 Порядку у заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65 - 70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із п.7 Порядку для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п. 9 Порядку посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами. Відповідно до п.11 Порядку посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

3 огляду на викладене, положення Закону №2011-ХІІ, Порядку не поширюються, зокрема на членів сім`ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_4 №319 від 06.09.2023, причина смерті на встановлена.

Під час розгляду справи № 160/12524/25, судами першої та апеляційної інстанції на підставі листа завідувача Павлоградського районного відділення СМЕ № 26 від 26 січня 2024 року також встановлено, що причина смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 не встановлена.

Також, Дніпропетровським окружним адміністративним судом при розгляді адміністративної справи 160/12524/2 не виявлено фактів вчинення злочину чи адміністративного правопорушення. Також не підтверджено, що настання смерті ОСОБА_4 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням померлим певних активних дій у стані саме алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

До того ж, згідно витягу з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 08.02.2024 №539, смерть, ОСОБА_4 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_14 , так, пов`язана з проходженням військової служби.

Отже, в матеріалах справи відсутні документи, які б містили висновок, що смерть настала внаслідок алкогольного сп`яніння або дій військовослужбовця у такому стані. Також у матеріалах справи не має доказів, що поведінка ОСОБА_4 перебувала у причинно-наслідковому зв`язку із смертю або що саме алкоголь став безпосередньою медичною причиною смерті.

Суд зазначає, що самого факту виявлення алкоголю, наркотичних чи токсичних речовин в організмі загиблого військовослужбовця недостатньо для відмови у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби. Така відмова можлива лише тоді, коли компетентний орган доведе або прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями військовослужбовця у стані сп`яніння та його смертю, або те, що саме алкогольне, наркотичне чи токсичне сп`яніння стало безпосередньою медичною причиною смерті. Якщо ж військовослужбовець загинув унаслідок бойового ураження чи інших незалежних від нього обставин, обмеження, у застосуванні дії Закону №2011, що передбачені частиною 2 статті 3 Закону №2011-XII, не можуть застосовуватися лише через сам факт виявлення алкоголю в організмі.

При цьому передбачене пунктом 11 Порядку №379 обмеження права на отримання посвідчення пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

До того ж, матеріали даної справи не містять доказів на підтвердження притягнення військовослужбовця ОСОБА_4 саме до адміністративної відповідальності.

Отже, встановлені у цій справі обставини дають підстави для висновку про протиправність відмови у встановленні позивачці та її дітям статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Щодо позовних в частині в зобов`язальній частині, суд зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку №379, для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що саме ІНФОРМАЦІЯ_15 є територіальним органом, до якого на підставі п.5 Порядку №139 подається відповідна заява, розгляд заяв здійснюється Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 з розгляду заяв матеріалів, пов`язаних із питаннями соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних силах України та членів їх сімей.

Тому, з урахуванням встановлених судом обставин, слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі відповідної Комісії повторно розглянути матеріали щодо ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, суд звертає увагу ІНФОРМАЦІЯ_6 , що при повторному розгляді відповідач зобов`язаний врахувати, що сам факт виявлення у крові позивача залишків етилового спирту не є достатнім доказом того, що смерть військовослужбовця перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням померлим певних активних дій у стані саме алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі); суд у цій справі дійшов переконливих висновків про те, що відсутні документи, які б підтверджували, що саме алкогольне, наркотичне чи токсичне сп`яніння стало безпосередньою медичною причиною смерті ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд в ухвалі про відкриття провадження у цій справі наголосив, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом буде вирішено після надання відповідачем відповідних доказів.

Отже, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що з протоколом від 06.05.2024 №7/05/24-КТ позивачка ознайомилась 17.06.2024, з позовом звернулась – 16.01.2026, а отже з пропуском шестимісячного строку, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачка вдруге звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_6 з відповідною заявою у грудні 2025, та листом від 23.12.2025, їй було відмовлено.

Тому, на підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов в частині визнання протиправним та скасування рішення, викладене у формі протоколу засідання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо вирішення витань з розгляду матеріалів, пов`язаних із питанням соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей №7/05/24-КТ від 06 травня 2024 року в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження служби, слід залишити без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачкою строку звернення до суду.

За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, із наданням правової оцінки дослідженим у справі письмовим доказам, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 5, 241-246, 255, 295, 297 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посвідчень членів сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, яке викладено у листі від 23.11.2025 року за вих. № 4/304.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі відповідної Комісії повторно розглянути матеріали щодо ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

Позов в частині визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у формі протоколу засідання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо вирішення витань з розгляду матеріалів, пов`язаних із питанням соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей №7/05/24-КТ від 06 травня 2024 року в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у встановленні статусу та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження служби, залишити без розгляду.

У решті позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 12.08.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна