Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №160/6902/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/6902/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не розгляду рапорту від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) про направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, направленого 12.02.2026;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути рапорт від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 ) про направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, направленого 12.02.2026, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду та прийняти відповідне рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з червня 2024 року позивач був призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_4 , що підтверджується записами з військового квитка серія НОМЕР_5 , виданого 11 червня 2024 року. 22 жовтня 2025 року під час несення обов`язків із захисту України отримав вогнепальні осколкові поранення нижньої щелепи, правої половини грудної клітини, право плеча, правої здухвинної ділянки. Вказані поранення отримані за безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми №1472/28/592 від 13.11.2025р. В період з 30 жовтня 2025 року по 25 листопада 2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, де проведено ряд хірургічних втручань, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8126 від 25.11.2025. В період з 25 листопада 2025 року по 23 грудня 2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_6 , по закінченню вказано про потребу відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів та по закінченню відпустки «консультація хірурга, ЩЛХ, пульмонолога», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2616 від 23.12.2025. 23 грудня 2025 року позивачем подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про надання відпустки для лікування строком 30 днів та проханням надіслати відпускний квиток до ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатом розгляду в телефонному режимі позивачу було повідомлено про надання відпустки та необхідність з`явитись до військової частини НОМЕР_1 в строк 23 січня 2026 року (відпускний квиток так і не надіслано). 26 січня 2026 року Позивачем повідомлялось про незадовільний стан здоров`я та було направлено рапорт з проханням направити на медичний огляд військово-лікарською комісією, проте відповіді так і не надано. Повторний рапорт від 11 лютого 2026 року про направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією направлений 12 лютого 2026 року Укрпоштою та отримано 18 лютого 2026 року представником відповідача (згідно опису вкладення та трекеру рекомендованого відправлення 5192506293108). Однак, станом на дату подачі позовної заяви рапорт не розглянутий та направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією не виданий, що свідчить про бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду вказаного рапорту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2025 № 488 солдату ОСОБА_1 , оператору 3 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних комплексів взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем, який з “27” жовтня 2025 року перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, було надано відпустку для лікування після поранення (контузії, каліцтва) строком на 30 діб та 0 діб до місця проведення відпустки та назад з “24” грудня 2025 року по “22” січня 2026 року (включно). 23.01.2026 ОСОБА_1 не повернувся з відпустки для лікування, не прийняв, та не приступив до виконання обов`язків за новою посадою. Відповідно до матеріалів службового розслідування, зокрема пояснень від 25.01.2025 командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , який є безпосереднім командиром позивача, 22.01.2026 під час проведення перевірки особового складу ним було виявлено що оператор 3 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних комплексів взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 не повернувся з відпустки для лікування, на телефонні дзвінки не відповідає, його місцезнаходження невідоме. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.01.2025 № 155, солдата ОСОБА_1 , стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 15 стрілецької роти НОМЕР_7 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , який з “24” грудня 2025 року вибув у відпустку для лікування після поранення (контузії, каліцтва), визнано таким, що з “23” січня 2026 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 не повернувшись до місця виконання завдань за призначенням, і з “23” січня 2026 року, знято з усіх видів забезпечення. Стосовно рапорту ОСОБА_1 від 11.02.2026 який було надіслано на адресу АДРЕСА_1 , то на даний час військова частина НОМЕР_1 за даною адресою не перебуває, оскільки переміщена та знаходиться в місці тимчасової дислокації на одному з напрямків лінії оборони, де виконує завдання у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідно до ст. 14 Закону України « Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Рапорт ОСОБА_1 від 11.02.2026 поданий не по команді, всупереч вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Через самовільну відсутність солдата ОСОБА_1 за місцем служби, неможливо встановити позивачу попередній діагноз, визначити мету медичного огляду позивача військово-лікарською комісією (дані про попередній діагноз та мету огляду є обов`язковими для заповнення медичною службою військової частини реквізитами направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією, форма якого визначена додатком 14 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008), та вручити позивачу направлення на ВЛК, а тому такий рапорт неможливо розглянути по суті. Рапорт позивача про надання направлення на проходження військово-лікарської комісії можливо розглянути після його повернення до місця служби, повідомлення безпосереднього командира про причини відсутності на службі, особистої явки до медичної служби військової частини НОМЕР_1 з медичними документами для медичного огляду та для встановлення попереднього діагнозу.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). З наданого Відповідачем листа №1472/23/696НТ від 05.03.2026 вбачається, що станом на дату отримання рапорту (18 лютого 2026 року) Відповідач не мав письмового повідомлення про правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань), оскільки відповідне звернення було направлено значно пізніше.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_8 від 05.01.2026.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_9 від 10.12.2024 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_5 від 11.06.2024, ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 у ЗСУ по мобілізації 11.06.2024 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.07.2025 №227 ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №142-РС від 28.07.2025 призначений на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 15 стрілецької роти НОМЕР_7 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 222 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В період з 26.08.2024 по 01.02.2025, з 16.02.2025 по 30.07.2025 ОСОБА_1 брав участь як військовослужбовець стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 , солдат у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою №845 від 30.07.2025р.

22 жовтня 2025 року під час несення обов`язків із захисту України ОСОБА_1 отримав вогнепальні осколкові поранення нижньої щелепи, правої половини грудної клітини, право плеча, правої здухвинної ділянки. Вказані поранення отримані за безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми №1472/28/592 від 13.11.2025.

Після первинної допомоги в найближчому стабілізаційному пункті ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27 жовтня 2025 року до 29.10.2025 року у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12179 від 29.10.2025.

В період з 30 жовтня 2025 року по 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8126 від 25.11.2025.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.12.2025 № 225-РС солдата ОСОБА_1 стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 15 стрілецької роти НОМЕР_7 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 увільнено від займаної посади і призначено на посаду оператора 3 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .

В період з 25 листопада 2025 року по 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_6 , по закінченню вказано про потребу відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів та по закінченню відпустки «консультація хірурга, ЩЛХ, пульмонолога», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2616 від 23.12.2025.

Згідно довідки ВЛК від 23.12.2025 №2025-1223-0939-3606-3 солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

23.12.2025 року позивачем подано рапорт на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив надати відпустку для лікування після поранення терміном 30 календарних днів на підставі довідки ВЛК від 23.12.2025 №2025-1223-0939-3606-3, виписки №2616 від 23.12.2025.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2025 № 488 солдату ОСОБА_1 , оператору 3 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних комплексів взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем, який з “27” жовтня 2025 року перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, було надано відпустку для лікування після поранення (контузії, каліцтва) строком на 30 діб та 0 діб до місця проведення відпустки та назад з “24” грудня 2025 року по “22” січня 2026 року (включно).

12.02.2026 року позивачем засобами поштового зв`язку на адресу ВЧ НОМЕР_1 направлено рапорт від 11.02.0226, в якому просив направити його для проходження ВЛК з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби та підготовки необхідних документів.

Рапорт від 11 лютого 2026 року про направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією направлений 12 лютого 2026 року Укрпоштою, отримано 18 лютого 2026 року представником відповідача (згідно опису вкладення та трекеру рекомендованого відправлення 5192506293108).

Докази розгляду рапорту в матеріалах справи відсутні.

Також судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2026 №70 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_1 ... який 24.12.2025 вибув у відпустку для лікування після поранення (контузії, каліцтва) вважати таким, що з 23.01.2026 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 не повернувшись до місця виконання завдань за призначенням. З 23 січня 2026 року призупинено фінансове забезпечення, знято з усіх видів забезпечення.

Листом № 1472/23/596 нт від 05.03.2026 матеріали службового розслідування за фактом неповернення ОСОБА_1 до військової частини з відпустки для лікування скеровано в Територіальне управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі для здійснення правової кваліфікації дій військовослужбовця.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Частиною 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 5, 7 ст. 6 Закону України № 2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

З 24.02.2022 в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України», є особливим періодом.

За приписами ч. 13 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У відповідності до ст. 1-2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , який був призваний за мобілізацією.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025 № 222 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В період з 26.08.2024 по 01.02.2025, з 16.02.2025 по 30.07.2025 ОСОБА_1 брав участь як військовослужбовець стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 , солдат у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою №845 від 30.07.2025р.

22 жовтня 2025 року під час несення обов`язків із захисту України ОСОБА_1 отримав вогнепальні осколкові поранення нижньої щелепи, правої половини грудної клітини, право плеча, правої здухвинної ділянки. Вказані поранення отримані за безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми №1472/28/592 від 13.11.2025.

Після первинної допомоги в найближчому стабілізаційному пункті ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27 жовтня 2025 року до 29.10.2025 року у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №12179 від 29.10.2025.

В період з 30 жовтня 2025 року по 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8126 від 25.11.2025.

В період з 25 листопада 2025 року по 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_6 , по закінченню вказано про потребу відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів та по закінченню відпустки «консультація хірурга, ЩЛХ, пульмонолога», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2616 від 23.12.2025.

Згідно довідки ВЛК від 23.12.2025 №2025-1223-0939-3606-3 солдат ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

23.12.2025 року позивачем подано рапорт на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив надати відпустку для лікування після поранення терміном 30 календарних днів на підставі довідки ВЛК від 23.12.2025 №2025-1223-0939-3606-3, виписки №2616 від 23.12.2025.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2025 № 488 солдату ОСОБА_1 , оператору 3 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних комплексів взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем, який з “27” жовтня 2025 року перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, було надано відпустку для лікування після поранення (контузії, каліцтва) строком на 30 діб та 0 діб до місця проведення відпустки та назад з “24” грудня 2025 року по “22” січня 2026 року (включно).

Пунктами 147-150 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, визначено, що під час прямування до місця відрядження та повернення з нього військовослужбовцям заборонено відхилятися від зазначеного у посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки в проміжних пунктах.

Військовослужбовець за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з пункту відрядження до місця постійної служби (навчання), повинен повідомити про це командира (начальника) військової частини через начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а в разі їх відсутності - через посадових осіб місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування із зазначенням причин затримки.

Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), що позбавили його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.

Про затримку військовослужбовця понад строк, зазначений у посвідченні про відрядження, посадова особа, в розпорядження якої він прибув, або начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язані повідомити командира (начальника), який направив військовослужбовця у відрядження, із зазначенням причин затримки.

У разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни в період відрядження начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають право припинити відрядження з відповідною позначкою про це у посвідченні про відрядження і з зазначенням причини припинення відрядження, строку прибуття військовослужбовця до військової частини, повідомивши про це командира (начальника) військової частини.

У разі неповернення військовослужбовця з відрядження в установлений строк та відсутності повідомлення про причини його затримки командир (начальник) військової частини негайно надсилає запит посадовій особі, в розпорядження якої був відряджений військовослужбовець, або начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після одержання відповіді на запит про те, що відряджений не прибув до пункту призначення або своєчасно вибув до своєї військової частини, командир (начальник) військової частини організовує його розшук в установленому порядку.

Пунктом 144-4 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, визначено, що у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.

Згідно з ст. 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до п. 1, 3 Розділу ІІ «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

З аналізу наведених норм слідує, що у випадку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, з метою встановлення вини такого військовослужбовця, а також уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню таких дій, відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, має бути проведено службове розслідування.

Підпунктом 14 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 визначено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, крім іншого, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби).

Згідно з пунктом «б» частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, (далі Положення № 1153) визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Згідно з пунктом 12 Положення № 1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

За приписами пункту 6.1 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.

Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України, дає підстави для висновку про те, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, в тому числі й командирами військової частини, у якій військовослужбовець проходить військову службу.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2026 №70 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_1 ... який 24.12.2025 вибув у відпустку для лікування після поранення (контузії, каліцтва) вважати таким, що з 23.01.2026 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 не повернувшись до місця виконання завдань за призначенням. З 23 січня 2026 року призупинено фінансове забезпечення, знято з усіх видів забезпечення.

Листом № 1472/23/596 нт від 05.03.2026 матеріали службового розслідування за фактом неповернення ОСОБА_1 до військової частини з відпустки для лікування скеровано в Територіальне управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі для здійснення правової кваліфікації дій військовослужбовця.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що військова служба позивача призупинена, у відповідача немає законних підстав для надання позивачу направлення на проходження медичного огляду.

Військова частина не наділена повноваженнями щодо направлення осіб до сімейного лікаря в порядку, передбаченому системою цивільної охорони здоров`я. Медичне забезпечення військовослужбовців здійснюється через медичну службу військової частини та заклади охорони здоров`я у сфері управління Міністерство оборони України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на відмову в задоволенні позову та відсутність документально підтверджених судових витрат, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова