Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №140/16833/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16833/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства “Волинь-плант” до Державної податкової служби України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство “Волинь-плант” (далі – ФГ “Волинь-плант”, позивач) звернулось з позовом до Державної податкової служби України (далі – ДПС України, відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області , третя особа ) про визнання протиправними та скасування рішень про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 08.12.2025 №1814-р/лєр, №1815-р/лєр, №1816-р/лєр, №1817-р/лєр, №1818-р/лєр, №1819-р/лєр, №1820-р/лєр, №1821-р/лєр, №1822-р/лєр, №1823-р/лєр, №1824-р/лєр, №1825-р/лєр та зобов`язати ДПС України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію про анулювання ФГ “Волинь-плант” ліцензій на право вирощування тютюну №99016202500003; №99016202500004; № 99016202500005; №99016202500006; 99016202500007 від 11.07.2025; та №99016202500103; №99016202500105; №99016202500106; №99016202500107; №9016202500108; №9016202500109; №9016202500110 від 11.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фермерським господарством 11.07.2025 отримано ліцензії на право вирощування тютюну, реєстраційні номери ліцензій 99016202500003; 99016202500004; 99016202500005; 99016202500006; 99016202500007, а в подальшому 11.09.2025 позивач отримав ліцензії на право вирощування тютюну реєстраційні номери ліцензій 99016202500103; 99016202500105; 99016202500106; 99016202500107; 99016202500108; 99016202500109; 99016202500110.

ГУ ДПС у Волинській області з 15.10.2025 по 30.10.2025 проведено фактичну перевірку, за результатами як складено акт №03/31179/09-01/43500535 від 30.10.2025 про результати фактичної перевірки дотримання вимог законодавства, що регулює ліцензування, виробництво та зберігання тютюну та тютюнової сировини у ФГ “Волинь-плант” за місцем провадження діяльності за адресою: Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58.

Висновками акту перевірки, в тому числі встановлено порушення частини першої статті 39 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” від 18.06.2024 №3817-IX (далі – Закон №3817-IX), а саме зберігання тютюнової сировини у місцях зберігання за адресою: Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, яке не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання.

На підставі вказаного акту перевірки, в якому зафіксований факт зберігання тютюнової сировини у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання, ДПС України 08.12.2025 прийнято рішення про припинення дії вказаних ліцензій на підставі пункту 9 частини 2 статті 46 Закону №3817-IX.

ФГ “Волинь-плант” вважає, що вказані рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, позаяк ним не було допущено порушень закону.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що в даному випадку у ГУ ДПС у Волинській області були відсутні достатні підстави до проведення перевірки, оскільки в наказі про проведення перевірки від 13.10.2025, не деталізується джерело отриманої інформації, не зазначається про порушення яких конкретно вимог було отримано інформацію, а також не вказано про те, що наказ прийнятий на підставі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються електронних сигаретах, пального.

Позаяк фактична перевірка була призначена за відсутності відповідних правових підстав, оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Щодо порушення частини першої статті 39 Закону №3817-IX позивач зазначає наступне.

Позивач вніс до Єдиного державного реєстру місць зберігання місце зберігання тютюнової сировини за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Поромів, вулиця Сонячна, 56. Складське приміщення за вказаною адресою є місцем зберігання тютюнової сировини. Вказане приміщення обладнане системою цілодобового відеонагляду.

Натомість, приміщення за адресою: вул. Сонячна, 58, с. Поромів Володимирський р-н, Волинська область, не є місцем зберігання тютюнової сировини, позаяк у вказаному приміщенні відбувається процес сушіння тютюнової сировини. Тоді як до місця зберігання надходить уже повністю висушена, готова до тривалого зберігання тютюнова сировина.

На думку позивача, податковий орган протиправно ототожнює фактичне фізичне перебування майна у приміщенні за адресою: Волинська область, Володимирський район, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, із його зберіганням позивачем як суб`єктом господарювання.

Також позивач вказує, що відповідно до вимог протоколу огляду від 15.10.2025 господарство не могло вчиняти дій щодо переміщення товарів (тютюнової сировини) на іншу адресу - в місце, яке внесено до Реєстру місць зберігання тютюнової сировини за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Поромів, вулиця Сонячна, 56.

20.10.2025 Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №161/21391/25 було винесено ухвалу про арешт речей, вилучених в ході огляду 15.10.2025. Даною ухвалою підтверджено, що 15.10.2025 тютюнова сировина була вилучена.

Відповідно, посилання відповідача на те, що у період з 15.10.2025 по 29.10.2025 позивач здійснював зберігання тютюнової сировини у незареєстрованому місці зберігання, є необґрунтованим, оскільки тютюнова сировина була вилучена 15.10.2025 та перебувала у статусі майна, переданого на відповідальне зберігання; з 20.10.2025 - під судовим арештом, а позивач не мав жодних повноважень щодо її переміщення або використання.

Отже, після 15.10.2025 відсутній об`єкт правопорушення, передбаченого частиною першою статті 39 Закону №3817-IX, а саме - зберігання тютюнової сировини суб`єктом господарювання у місці, не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалами суду від 02.01.2026 та 16.02.2026 позивачу було відмовлено у задоволенні заяв про забезпечення позову.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Зазначив, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту фактичної перевірки №03/31179/09-01/43500535 від 30.10.2025, яким зафіксований факт зберігання позивачем тютюнової сировини з 15.10.2025 по 29.10.2025 за адресою: Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, яке не внесено Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Вказане є порушенням ч.1 ст.39 вищевказаного закону та підставою для припинення ліцензій відповідно до п.9 ч.1 ст.46 Закону №3817-IX.

Вважає, що фактична перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, а висновки акта перевірки, що стали підставою для прийнятті оспорюваних рішень є обґрунтованими, а оскаржувані рішення – правомірними.

У відповіді на відзив позивач ще раз підтвердив свою правову позицію.

Третьою особою пояснення щодо позову подано не було.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ФГ “Волинь-плант” 11.07.2025 отримано ліцензії на право вирощування тютюну, реєстраційні номери ліцензій: 99016202500003; 99016202500004; 99016202500005; 99016202500006; 99016202500007 ( т.1 а.с.14-23):

11.09.2025 позивач отримав ліцензії на право вирощування тютюну реєстраційні номери ліцензій: 99016202500103; 99016202500105; 99016202500106; 99016202500107; 99016202500108; 99016202500109; 99016202500110 (т.1 а.с.24-37).

На підставі наказу №3308-п від 13.10.2025 (т.1 а.с.177) та направлень на перевірку від 13.10.2025 №5280/03-20-09-01-12; №5281/03-20-09-01-12, №5282/03-20-09-01-12 ( т.1 а.с.178-179) працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку місця зберігання тютюнової сировини за адресою: Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, де здійснює господарську діяльність ФГ “Волинь-плант”.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт №03/31179/09-01/43500535 від 30.10.2025 (т.1 а.с.63-70,170-176), згідно із висновками якого перевіркою дотримання вимог законодавства, що регулює ліцензування, виробництво, обіг та зберігання тютюнової сировини у ФГ “Волинь-плант” за адресою: Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, встановлено порушення вимог:

- частини 1 статті 38 Закону №3817-IX - відомості про наявне обладнання, яке використовується для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, а саме: промислову 8-ми секційну сушарку для тютюну, транспортер стрічковий F.LLI Mantovani в кількості 1 од. (що складається з шести складових, які забезпечують роботу транспортера, в т.ч. прес, два барабани для сортування, інші складові) та транспортер стрічковий MANTOVANI (тип - CONF165, код-002, серія-140, 2005 року випуску, номер 89/392-91/368) в кількості 1 од. платником податків не внесено до Єдиного реєстру обладнання.

- частини 1 статі 39 Закону №3817-IX - зберігання тютюнової сировини у місці зберігання за адресою Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, яке не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання. Рішення про застосування фінансової санкції за дане порушення буде винесено невідкладно після надходження від ТУ БЕБ у Волинській області інформації щодо вартості відповідної тютюнової сировини після проведення відповідних експертиз.

- частини 1 статті 21 Закону №3817-IX - у складському приміщенні за адресою Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, де здійснюється зберігання тютюнової сировини, відсутнє обладнання для безперервного функціонування цілодобової системи відеоспостереження у таких місцях зберігання.

- статті 44 та пункту 85.2 статті 85 ПК України - незабезпечено надання в повному обсязі документів, що становлять предмет фактичної перевірки.

Вказано, що встановлення перевіркою факту зберігання тютюнової сировини у місці зберігання за адресою Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, яке не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання відповідно до пункту 9 частини 2 статті 46 Закону №3817-IX є підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

На вказаний акт позивач подав заперечення від 12.11.2025 №3/11 ( а.с.71-74).

За результатами розгляду вказаного заперечення, ГУ ДПС у Волинській області листом від 26.11.225 №21339/6/03-20-09-05-06 повідомило, що висновок акта перевірки про порушення платником податків вимог статті 44 та пункту 85.2. статті 85 ПК України комісією спростовується. Однак наведені у запереченні ФГ “Волинь-плант” доводи, розглянуті Комісією з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок є такими, що не спростовують висновків акта фактичної перевірки №03/31179/09-01/45300535 від 30.10.2025 (т.1 а.с.75-79).

На підставі вказаного акта перевірки ДПС України за порушення ФГ “Волинь-плант” частини першої статті 39 Закону №3817-IX, на підставі пункту 9 частини першої статті 46 Закону №3817-IX 08.12.2025 прийнято рішення про припинення дії ліцензій на право провадження відповідного виду господарської діяльності (виданих 11.07.2025 та 11.09.2025 відповідно №1814-р/лєр (т.1 а.с.39-40), №1815-р/лєр (т.1 а.с.41-42), №1816-р/лєр (т.1 а.с.43-44), №1817-р/лєр (т.1 а.с.45-46), №1818-р/лєр (т.1 а.с.47-48), №1819-р/лєр (т.1 а.с.49-50), №1820-р/лєр (т.1 а.с.51-52), №1821-р/лєр (т.1 а.с.53-54), №1822-р/лєр (т.1 а.с.55-56), №1823-р/лєр (т.1 а.с.57-58), №1824-р/лєр 9 (т.1 а.с.59-60), №1825-р/лєр (т.1 а.с.61-62).

Позивач, не погоджуючись із вказаними рішеннями, про припинення (анулювання) ліцензій на право провадження відповідного виду господарської діяльності, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд виходить з того, що відповідно до наказу №3308-п від 13.10.2025 підставою для призначення перевірки слугував підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною.

Так, Верховний Суд у постановах від 11.07.2023 у справі №240/959/20, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, зазначив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” покладені на відповідача.

Верховний Суд в постановах від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, від 24.09.2024 у справі №320/8742/22 також зазначив, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Суд зазначає, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, ухваленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформулював правові висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності).

Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про “наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення” або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.

Отже, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд у даному випадку враховує наступне.

У наказі №3308-п від 13.10.2025 про проведення фактичної перевірки контролюючий орган навів наступне формулювання: в зв`язку з отриманням в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту. алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин. що використовуються в електронних сигаретах, та Закону №3817-IX, наказу Міністерства фінансів України від 27.11.2024 №608 “Про затвердження Порядку функціонування цілодобової системи відеоспостереження на підприємствах. на яких здійснюється виробництво тютюнових виробів та/або ферментація тютюнової сировини, а також у місцях зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів, які розташовані поза місцем провадження діяльності з виробництва тютюнових виробів та або ферментації тютюнової сировини. та у суб`єктів господарювання, які здійснюють зберігання тютюнової сировини. Тютюнових виробів. рідин, що використовуються в електронних сигаретах: у місцях зберігання, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання.

Судом встановлено, що фактичною підставою для проведення даної перевірки слугував лист Територіального управління БЕБ у Волинській області №2/23.2/3.2/08/5711-25 від 13.10.2025.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що Детективами Територіального управління БЕБ у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження №72025031020000016 від 09.09.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб, використовуючи потужності ФГ “Гуліти Миколи Олександровича” та ФГ “Волинь-плант” здійснює протиправну діяльність пов`язану із необлікованим вирощуванням тютюну та подальше його незаконне виготовлення (ферментація), що в результаті створили передумови для функціонування тіньового обігу тютюнової сировини.

Так, в ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження отримано інформацію, яка може вказувати на порушення вимог Закону №3817-IX, а саме незаконне виготовлення (вирощення) тютюну, його зберігання, а також ферментація (т 2 а.с.65 зворот -66)

Відповідна податкова інформація щодо фактичних підстав для проведення фактичної перевірки у відповідності до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України також викладена в доповідній записці начальника управління контрою за підакцизними товарами ГУ ДПС у Волинській області від 13.10.2025 №1619/03-20-09-05-04 (т.2, а.с.65).

Отже, суд вважає, що вказані документи містять достатню інформацію про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками та можуть слугувати підставою для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З урахування зазначеного, суд доходить висновку, що контролюючим органом не було допущено порушення процедури призначення та початку проведення фактичної перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки рішень про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 08.12.2025, суд враховує наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України, визначаються Законом №3817-IX.

У пунктах 26, 47 частини першої статті 1 Закону №3817-IX наведено наступне визначення термінів:

Єдиний реєстр місць зберігання - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік місць зберігання із зазначенням відомостей, визначених цим Законом, про місцезнаходження місць зберігання та про заявників;

Місце зберігання - місце, що використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання. Склади тимчасового зберігання, митні склади, інші приміщення, призначені для зберігання товарів під митним контролем відповідно до Митного кодексу України, не підлягають внесенню до Єдиного реєстру місць зберігання;

Частинами 1, 4 статті 20 даного Закону передбачено, що вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини, виробництво тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб`єктами господарювання за наявності ліцензії на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право виробництва тютюнових виробів, на право виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно.

Виробництво тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини здійснюються за умови внесення місць зберігання таких товарів (продукції) до Єдиного реєстру місць зберігання, з урахуванням вимог статті 21 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону №3817-IX зберігання тютюнової сировини здійснюється лише суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на право вирощування тютюну або на право ферментації тютюнової сировини, або на право виробництва тютюнових виробів.

Відповідно до частини 1 статті 39 даного Закону зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб`єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом.

Як вбачається з ч.2,3 ст.39 Закону адміністратором та держателем Єдиного реєстру місць зберігання є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Створення та функціонування Єдиного реєстру місць зберігання, у тому числі його програмно-технічних засобів, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, міжнародної технічної допомоги та з інших джерел, не заборонених законом.

Власником Єдиного реєстру місць зберігання, у тому числі його програмно-технічних засобів та виключних майнових прав на його програмне забезпечення, є держава в особі держателя Єдиного реєстру місць зберігання.

Порядок ведення Єдиного реєстру місць зберігання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ведення Єдиного реєстру місць зберігання здійснюється з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави.

Єдиний реєстр місць зберігання інтегрується із Системою електронної взаємодії електронних ресурсів, визначеною Законом України "Про публічні електронні реєстри".

Обробка та захист персональних даних в Єдиному реєстрі місць зберігання здійснюються відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

Заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Єдиного реєстру місць зберігання, технічного і технологічного забезпечення, збереження та захисту даних Єдиного реєстру місць зберігання, технічні та технологічні заходи з надання доступу до Єдиного реєстру місць зберігання здійснюються адміністратором відповідно до законів України "Про захист персональних даних" та "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах".

Частиною 1 ст. 41 даного Закону передбачено, що органами ліцензування є:1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; 2) територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з ч.4 ст.41 Закону №3817-IX ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини надаються та їхня дія припиняється органом ліцензування - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Пунктом 9 частини 2 статті 46 даного Закону передбачено, що підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: факт зберігання ліцензіатом тютюнової сировини в місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання, встановлений контролюючим органом у ході перевірки та зафіксований в акті такої перевірки;

Отже, вказані норми встановлюють вимоги щодо місць зберігання тютюнової сировини, та те що вони мають бути внесені до Єдиного реєстру місць зберігання.

Підставою для винесення рішень ДПС України про припинення виданих позивачу ліцензій слугувало порушення ФГ “Волинь-плант” вимог ч.1 ст.39 Закону №3817-IX, а саме зберігання тютюнової сировини у місці не внесеному до реєстру, що зафіксовано актом перевірки від 30.10.2025.

Однак, з таким висновком відповідача суд не погоджується виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки встановлено зберігання тютюнової сировини у місцях зберігання за адресою Волинська область, Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Сонячна, 58, яке не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач вказує, що складське приміщення за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Поромів, вулиця Сонячна, 56 є місцем зберігання тютюнової сировини. Вказана адреса внесена до Реєстру.

Натомість приміщення за адресою: вул. Сонячна, 58, с. Поромів, Володимирський р-н, Волинська область не є місцем зберігання тютюнової сировини, за вказаною адресою знаходилось тютюнове листя сире, у камерах, яке сушилося, а також підготовлене до переміщення до складу місця зберігання.

Фактичною перевіркою за адресою Володимирський район, с. Поромів, вул. Сонячна, 58 встановлено факт наявності та використання ФГ “Волинь-плант” обладнання, яке використовується для підготовки або обробки тютюну.

Як встановлено судом, дане обладнання фактично використовується ФГ “Волинь-Плант” для послідовного виробничого процесу щодо приймання, сушки, сортування та пакування готового сушеного листя тютюну. Вказані обставини зафіксовані і в акті перевірки від 30.10.2025.

Враховуючи вимоги Закону №3817-IX позивач мав обов`язок внести відомості про наявне обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини до Єдиного реєстру обладнання з початку зберігання його за даною адресою.

При цьому, суд зауважує, що факт відсутності реєстрації відповідного обладнання в Єдиному реєстрі обладнання на момент проведення контролюючим органом фактичної перевірки ніяким чином не впливає на спірні правовідносини у цій справі позаяк є окремим порушенням вимог Закону №3817-IX.

Актом перевірки зафіксовано, що крім тютюнової сировини, яка знаходилася в сушарці в складському приміщенні загальною площею 1 390,4 кв. м, за адресою с. Поромів, вул. Сонячна, буд. 58, та використовується ФГ “Волинь-плант”, як на початок перевірки 15.10.2025 так і на день завершення перевірки 29.10.2025 знаходилась тютюнова сировина: 10 паперових коробів орієнтовно по 150 кг кожен сушеного і запакованого тютюнового листя, готового до реалізації або переміщення у інше місце зберігання; 11 шт. металевих конструкцій із сушеним тютюновим листом, що не пройшов сортування орієнтовно по 50 кг тютюну в кожній.

Протягом періоду проведення фактичної перевірки ФГ “Волинь-плант” не здійснено заходів щодо переміщення тютюнової сировини у місце зберігання, що внесено до ЄДР місць зберігання 12.08.2025 №31230102867 площею 571,2 кв. м за адресою: с. Поромів, вул. Сонячна, буд. 56.

Саме вказане на думку контролюючого органу є порушенням ч.1 ст.39 Закону №3817-IX.

Проаналізувавши наявні в справі докази та фактичні обставини у справі суд доходить висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено порушення позивачем вимог ч.1 ст.39 Закону і як наслідок були відсутні підстави визначені п.9 ч.1 ст.46 Закону №3817-IX виходячи з наступного.

Як вже зазначав суд, позивачем приміщення за адресою с.Поромів вул.Сонячна,58 використовується як сушка тютюну на спеціалізованому обладнанні.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що – дане обладнання фактично використовується для послідовного виробничого процесу, щодо приймання, сушки, сортування та пакування готового сушеного листя тютюну з невіділеною середньою жилкою в картонні ящики. Також в даному приміщенні наявна 8-ми секційна сушарка для тютюну (розділ акту перевірки «Обладнння»).

Вказане свідчить, що 10 картонних ящиків є наслідком завершальної стадії сушки тютюну та його пакування, а наявність тютюну на 11 металевих конструкцій із сушеним тютюновим листом, що не пройшов сортування про здійснення технологічного процесу який не завершений.

Суд вказує на те, що наявність даної сировини у місці де відбуваються певні технологічні процеси не свідчить про те, що готова сировина в ньому і зберігалася.

При цьому ні акт перевірки, ні інші наявні в справі докази не дають змоги визначити дату та час сортування цих картонних коробок, скільки часу вони там зберігаються та протягом якого періоду вони не були переміщені на склад який внесений до реєстру станом на початок перевірки 15.10.2025.

Слід наголосити, що враховуючи характер та специфіку здійснення технологічних процесів суд доходить висновку, що наявність тютюну на 11 металевих конструкціях не вказує на те, що воно там зберігалося.

Разом з тим під час проведення перевірки контролюючий орган не вказав, чи був закінчений процес сушіння тютюну який знаходився на 11 металевих секція та коли він завершився. Якщо так, то скільки часу вказана сировина не була запакована у ящики та знаходилася у даному приміщенні.

У акті перевірки (розділ «Місце зберігання») контролюючий орган вказує, що зберігання тютюнової сировини підтверджується в період до 15.10.2025 наданими для перевірки «Журналом обліку тютюнової сировини» в якому наявні записи про надходження на сушку сировини у період з 21.08.2025 по 15.10.2025.

Однак, суд зауважує, що дана обставина підтверджує лише факт надходження сировини на сушку та здійснення господарством виробничого процесу по його сушінню.

При цьому вказаний журнал не містить даних про те, що готова сировина зберігалася у даному місці ( т.1 а.с.180).

Відтак, вищевказане не свідчить про те, що станом на початок перевірки 15.10.2025 позивач зберігав готову тютюнову сировину у складі не внесеному до Реєстру.

Що стосується доводів відповідача про те, що в період проведення перевірки з 15.10.2025 по 29.10.2025 вказана сировина зберігалася на складі та не була переміщена то суд враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 15.10.2025 детективами управління БЕБ у Волинській області у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження №72025031020000016 від 09.09.2025 на підставі слідчого судді Луцького міськрайонного суду (справа №161/20660/25, провадження №1-кс/161/5976/25) від 08.10.2025 було проведено огляд, за результатами якого складено протокол (т.1 а.с.200-205)

У вказаному протоколі (огляд розпочався у 11 год 27 хв.) було виявлено - 10 паперових коробів орієнтовно по 150 кг кожен сушеного і запакованого тютюнового листя, готового до реалізації або переміщення у інше місце зберігання; 11 шт. металевих конструкцій із сушеним тютюновим листом, що не пройшов сортування орієнтовно по 50 кг тютюну в кожній (пункти 1,5 протоколу).

Вказане у пунктах 1,5 протоколу майно було вилучено та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , який попереджений про кримінальну відповідальність за ст.388 КПК України.

Вказану сировину йому дозволено зберігати за умови збереження її цілісності та подальшої передачі органу досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді від 20.10.2025 справа №161/20660/25 на вказане майно було накладено арешт в межах вказаного вище кримінального провадження ( т.1 а.с.206-207).

Тобто з 15.10.2025 вказана сировина була вилучена у позивача, а з 20.10.2025 перебувала під арештом в межах кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Тобто, враховуючи вказані обставини та вимоги КПК України з 15.10.2025 по 29.10.2025, позивача був позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, а в подальшому до зняття арешту на майно.

В матеріалах справи відсутні дані щодо скасування арешту цього майна чи його повернення позивачу станом на 29.10.2025.

У подальшому ГУ ДПС України у Волинській області 29.10.2025 було складено протокол про тимчасове затримання даного майна.

Отже враховуючи вищенаведене, позивач з 15.10.2025 по 29.10.2025 не був розпорядником вилученої у нього 15.10.2025 та в подальшому арештованої тютюнової сировини, не міг вчиняти з нею будь-яких дій, а тому твердження відповідача про зберігання ФГ “Волинь-плант” цієї сировини у складі за адресою с. Поромів вул. Сонячна, 58 (на складі який не внесений у реєстр) у період з 15.10.2025 по 29.10.2025, що є порушенням ч.1 ст.39 Закону №3817-IX не відповідають фактичним обставинам справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Фактично контролюючий орган констатує позивачу порушення яке стало наслідком вчинення процесуальних дій іншого правоохоронного органу, здійснених ним в межах проведення досудового розслідування.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що ФГ “Волинь-плант” не було допущено порушення ч.1 ст.39 Закону №3817-IX, а відтак відсутність у ДПС України підстав визначених п.9 ч.1 ст.46 даного закону на прийняття рішень про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності позивачу.

Суд зауважує, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень обмежився лише констатацію факту порушення вказаного в акті перевірки без оцінки наявних у матеріалах перевірки доказів.

За таких обставин, оскаржувані рішення ДПС України від 08.12.2025 №1814-р/лєр, №1815-р/лєр, №1816-р/лєр, №1817-р/лєр, №1818-р/лєр, №1819-р/лєр, №1820-р/лєр, №1821-р/лєр, №1822-р/лєр, №1823-р/лєр, №1824-р/лєр, №1825-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності ФГ “Волинь-плант”, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання ДПС України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію про анулювання ФГ “Волинь-плант” ліцензій на право вирощування тютюну суд виходить з такого.

Частинами 1, 2 статті 34 Закону №3817-IX визначено, що адміністратором та держателем Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Створення та функціонування Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у тому числі його програмно-технічних засобів, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, міжнародної технічної допомоги та з інших джерел, не заборонених законом.

Власником Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у тому числі його програмно-технічних засобів та виключних майнових прав на його програмне забезпечення, є держава в особі держателя зазначеного реєстру.

Порядок ведення Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.5 ст.34 даного Закону відомості Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, змінюються/виключаються органом ліцензування: 1) за результатами розгляду заяви ліцензіата про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах; 2) за результатами прийнятого рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності з підстав, визначених частиною другою статті 46 цього Закону;3) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно з п.4 Порядку ведення Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого Постановою КМ України №374 від 04.04.2025 «Про деякі питання ведення єдиних реєстрів ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ліцензіатів та місць обігу пального» відомості до Реєстру вносяться, змінюються або виключаються з нього посадовою особою ДПС, яка визначена публічним реєстратором Реєстру (далі - публічний реєстратор), на підставі: 1) заяви суб`єкта господарювання (далі - заявник) про: внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі;

внесення чергового (щорічного/щоквартального) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності; 2) рішення, прийнятого органом ліцензування, про: надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на підставі заяви про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (крім ліцензій, надання яких здійснюється в автоматичному режимі), передбаченої частиною третьою статті 43 Закону, та копій документів, надання яких передбачено частинами четвертою та шостою статті 43 Закону; припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на підставі заяви, поданої відповідно до частини шостої статті 34 та пункту 1 частини другої статті 46 Закону; 3) рішення суду, що набрало законної сили.

Пунктом 8 постанови КМ України №374 визначено, що адміністратором і держателем Реєстру є ДПС, яка забезпечує: створення та функціонування Реєстру, зокрема його програмно-технічних засобів; оброблення та структурну систематизацію, захист відомостей, що містяться в Реєстрі; вільний та безоплатний доступ користувачів до відомостей, що містяться в Реєстрі.

З огляду на викладене, суд вважає, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію про анулювання ФГ “Волинь-плант” ліцензій на право вирощування тютюну №99016202500003; №99016202500004; № 99016202500005; №99016202500006; 99016202500007 від 11.07.2025; та №99016202500103; №99016202500105; №99016202500106; №99016202500107; №9016202500108; №9016202500109; №9016202500110 від 11.09.2025.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення від 08.12.2025 не відповідають усім критеріям правомірності рішень, визначеним статтею 2 КАС України, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність зазначених рішень у зв`язку із чим з наведених вище мотивів, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач сплатив судовий збір у сумі 29068,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 29.12.2025 №215 та від 13.01.2026 №222 (а.с.12,106).

З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 29068,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової служби України про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності Фермерському господарству “Волинь-плант” від 08.12.2025 №1814-р/лєр, №1815-р/лєр, №1816-р/лєр, №1817-р/лєр, №1818-р/лєр, №1819-р/лєр, №1820-р/лєр, №1821-р/лєр, №1822-р/лєр, №1823-р/лєр, №1824-р/лєр, №1825-р/лєр.

Зобов`язати ДПС України виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію про анулювання Фермерському господарству “Волинь-плант” ліцензій на право вирощування тютюну №99016202500003; №99016202500004; №99016202500005; №99016202500006; 99016202500007 від 11.07.2025; та №99016202500103; №99016202500105; №99016202500106; №99016202500107; №9016202500108; №9016202500109; №9016202500110 від 11.09.2025.

Стягнути на користь Фермерського господарства “Волинь-плант” за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір в сумі 29068,80 грн (двадцять дев`ять тисяч шістдесят вісім гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Фермерське господарства “Волинь-плант” (45311, Волинська обл., Володимирський р-н, с. Поромів, вул. Центральна, 26, код ЄДРПОУ 45300535).

Відповідач: Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Р.С. Денисюк