Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №536/551/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 536/551/25

Провадження № 22-ц/4815/753/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С В., Шимківа С. С.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,

відповідач - ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 27 січня 2026 року у складі судді Світличного Р. В., ухвалене в смт. Зарічне Рівненської області,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до укладеного електронного договору про надання кредиту № 505771-КС-001 від 25.07.2024 року відповідач отримав кредит в сумі 16 000,00 грн. на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 . Відповідач частково здійснив оплату за договором на загальну суму 3 470 грн. У зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором, у боржника станом на 08.02.2025 року утворилася заборгованість в сумі 50 495,17 гри., яка складається із прострочених платежів по тілу кредиту - 14 709,90 грн., прострочених платежів по процентах - 34 090,77 грн., суми прострочених платежів за комісією - 1694,50 грн., яку й просило стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн..

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 27 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 505771-КС-001 про надання кредиту від 25.07.2024 року в сумі 41 810,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2005,75 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Часткове задоволення позовних вимог зумовлене нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, які забороняють нарахування у період воєнного стану неустойки (штрафу, пені), інших платежів, передбачених кредитними договорами та їх списання кредитодавцем, а також взято до уваги часткове погашення заборгованості за договором.

Вважаючи рішення суду незаконним в частині незадоволених позовних вимог, ТзОВ «Бізнес Позика» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду в частині незадоволених позовних вимог (відмови у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 8685,17 грн.) ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд помилково ототожнив поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена у кредитному договорі. Вважає, що суд неправомірно зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором. Вказує, що у кредитному договорі встановлені дві фіксовані процентні ставки (стандартна та знижена), які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за кредитним договором. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору № 505771-КС-001 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам ст.ст. 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 8685,17 грн. Із цих підстав просить змінити оскаржуване рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Бізнес Позика», а саме: змінити загальну суму стягнення на 50495,17 грн., в решті рішення суду залишити без змін, також просить здійснити розподіл судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 25 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 505771-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит строком на 24 тижнів в сумі 16 000,00 грн на платіжну картку зі сплатою тижні за стандартною процентною ставкою 1,500000000 в день та зниженою процентною ставкою - 1,15184513 в день.

Цей договір укладений та підписаний сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем Договір № 505771-КС-001 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6603 номер телефону: НОМЕР_2 . Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши указаний договорів ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором до закінчення строку (терміну) дії договору (п. 4.2.3. Договору).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до розрахунку заборгованості договором, станом на 08 лютого 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед банком в сумі 50495,17 грн, яка складається з: 14709,9 грн - заборгованість за тілом кредиту; 34090,77 грн - заборгованість за процентами, 1694,5 грн - заборгованість по комісії.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 9 зазначеного Закону інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості, зокрема, про тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України.

Частиною 2 статті 10561 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні нарахованих відсотків за користування кредитом.

Укоадаючии із позивачем договір про надання кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором до закінчення строку (терміну) дії договору (п. 4.2.3. Договору).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

П. 3.2.4. Договору передбачено, що у випадку неповернення будь-якого з платежів у строки, передбачених графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою.

Укладений 25 липня 2024 року договір № 505771-КС-001 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, а тому, позивач не мав права визначати проценту ставку у розмірі більшому ніж 1% в день та розраховувати за нею заборгованість, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Договір з відповідачем укладено 25 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому, умова договорів щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,99% в день є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд приходить до висновку, що по зазначених договорах розмір заборгованості по процентах необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день за заявлений у позові період, а саме з 25 липня 2024 року на 168 днів.

Оскільки розмір кредиту становить 16 000,00 грн, то 1 % в день становить 160,00 грн, у зв`язку із чим розмір заборгованості по процентах за 168 днів становить 26880 грн (168 х 160).

З долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 в період користування кредитом погашено кредит на загальну суму 3 470,00 грн, яка складається з 1 290,10 грн тіла кредиту, 1 474,40 грн відсотків за користування кредитом, 705,50 грн комісії.

Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк. Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

Зважаючи на наведене, з урахування сплачених сум, заборгованість відповідача перед позивачем по процентах за користування кредитом становить 2 5405,60 грн (26880,00 -1474,40), а всього заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем з урахуванням сплачених сум становить 41 810,00 грн (14 709,90+2 545,60+1 694,50).

Покликання апеляційної скарги на помилкове ототожнення місцевим судом понять «денна процентна ставка» та «процентна ставка в день» апеляційним судом оцінюються критично.

Так, відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Окрім того, вказаний закон визначає поняття, які у ньому вживаються, та містить лише одне тлумачення, що стосується відсоткової ставки: 8) реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту (п. 8 ст.1 цього Закону).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 505771-КС-001 про надання кредиту від 25.07.2024 року в сумі 41 810,00 грн..

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.