Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №561/1328/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 561/1328/25

Провадження № 22-ц/4815/772/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання – Маринич В. В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року у складі судді Світличного Р. В., ухвалене в селищі Зарічне Рівненської області о 16 годині 23 хвилин,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з 31.01.2017 року до 11.01.2023 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі за спільні кошти ними було придбано автомобіль марки «Skoda Fabia», 2008 року випуску, який 26.01.2019 року зареєстрований за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу. Шлюб між позивачем і відповідачем було розірвано 11.01.2023 року. З відповіді на адвокатський запит їй стало відомо, що спірний автомобіль був відчужений відповідачем 02.11.2021 року (перереєстровано на нового власника на підставі договору купівлі-продажу). Вказувала, що вона не надавала згоди на відчуження цього транспортного засобу, кошти від продажу автомобіля на потреби сім`ї ОСОБА_2 не витрачав та приховав від неї факт відчуження автомобіля. Просила суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «Skoda Fabia», 2008 року випуску та понесені судові витрати.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 124 830,00 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу марки «Skoda Fabia», 2008 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 998,64 грн. судових витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване законодавчо закріпленою презумпцією рівності часток подружжя у спільній власності, а також обов`язковістю нотаріально посвідченої згоди одного з подружжя на укладення договорів щодо спільного цінного майна, та обґрунтоване тими обставинами справи, підтвердженими належними і достатніми доказами, які свідчать, що позивачка ОСОБА_1 ні письмової, ні усної згоди на відчуження спірного автомобіля «Skoda Fabia», 2008 року випуску, матері відповідача не давала, ціну продажу не погоджувала, грошей від реалізації цього автомобіля не отримувала та на потреби сім`ї не використовувала ні самостійно, ні спільно з відповідачем.

Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не враховано, що сторони у справі вже раніше вирішували наявні між ними спірні питання щодо поділу майна подружжя, де було укладено відповідну мирову угоду, яка є виконаною, а тому суд не мав правової підстави стягувати повторно кошти за предметом спору щодо поділу майна подружжя. Зазначає, що у поданому відзиві на позовну заяву він вказував, що позивачці було відомо про придбання автомобіля «Skoda Fabia», який згодом був відчужений з її згоди, а кошти від продажу були використані на придбання автомобіля «Mazda 6», який використовувався в інтересах сім`ї. Вказує, що після розірвання шлюбу, за мировою угодою, яка затверджена ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року, він ( ОСОБА_2 ) компенсував ОСОБА_1 в якості грошової компенсації вартості спільного автомобіля «Mazda» 64 600,00 грн. Також до відзиву на позов, ним було долучено докази того, що ще у 2023 році тим самим адвокатом позивачки було отримано відповідь на адвокатський запит, з Територіального сервісного центру МВС №5641 за №11 аз-17-5641-2023 від 01.03.2023 року, де була вказана інформація щодо відчуження транспортного засобу, що є предметом спору і після цієї відповіді, позивачкою вже реалізовувалось право щодо подання позову стосовно поділу майна подружжя. У позові, позивачка ще у 2023 році чітко вказала, що під час шлюбу було набуто автомобіль «Mazda». У позові позивачка ніде не вказувала про те, що є невирішені питання щодо спірного автомобіля «Skoda Fabia», так як автомобіль «Mazda» купувався сторонами за грошові кошти від продажу автомобіля «Skoda Fabia». Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року було затверджено мирову угоду, згідно якої сторони більше не мають претензій один до одного, між ними врегульовано спір щодо сплати коштів за майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя по вищевказаній цивільній справі, згідно предмету спору, а тому, у 2025 році позивачка не мала права знову звертатись з предметом спору щодо поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Такі дії позивачки суперечать умовам мирової угоди. Також в оскаржуваному рішенні суд не обґрунтував, чому взяв до уваги оцінку автомобіля «Skoda Fabia» 2008 року випуску, надану позивачем (половина спірного автомобіля становить 124 830,00 грн.) та не взяв до уваги оцінку цього автомобіля надану відповідачем (половина спірного автомобіля становить 101 952 грн.). Вказане має важливе значення, оскільки у справі не було здійснено експертизи, для встановлення реальної ринкової вартості спірного автомобіля. Вважає, що суд безпідставно вирішив стягнути з нього кошти за транспортний засіб, який ним був проданий в шлюбі для того, щоб придбати інший автомобіль, за яким вже було вирішено спірні питання за мировою угодою. Вважає, що позивачка не має права вимагати від нього повторно кошти, оскільки спір між ними був повністю врегульованим, і позивачка зараз зловживає своїми процесуальними правами з метою завдання йому шкоди. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Панчелюга Катерина Миколаївна вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 31 січня 2017 року по 11 січня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно інформації Головного сервісного центру МВС від 18 серпня 2025 року, 26 січня 2019 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу було зареєстровано автомобіль Skoda Fabia, 2008 року випуску, який 02 листопада 2021 року був перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу.

Обидві сторони визнають, що цей автомобіль 02 листопада 2021 року було зареєстровано за матір`ю відповідача, що в силу ч. 1 ст. 80 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Сторонами долучено до справи звіти про оцінку вартості транспортного засобу Skoda Fabia, 2008 року випуску, вартість автомобіля за якими різниться. Так, за звітом на замовлення позивачки ОСОБА_1 ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 02 листопада 2021 року з ПДВ становить 249660,00 грн (а.с.9), а за звітом на замовлення відповідача ОСОБА_2 ринкова вартість спірного автомобіля станом на 11 листопада 2025 року становить 203904,00 грн (а.с.76).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь із ОСОБА_2 половину вартості автомобіля марки «Skoda Fabia», 2008 року випуску, що є спільним майном подружжя, та який був відчужений відповідачем 02.11.2021 року без її відома і згоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з принципу рівності часток подружжя у спільній власності при поділі майна між ними та обов`язковості нотаріально посвідченої згоди одного з подружжя на укладення договорів щодо спільного цінного майна, та врахував, що згоди на відчуження спірного автомобіля «Skoda Fabia», 2008 року випуску, в будь-якій формі не давала, грошей від реалізації цього автомобіля не отримувала та на потреби сім`ї не використовувала ні самостійно, ні спільно з відповідачем, а тому половина вартості відчуженого відповідачем спірного транспортного засобу підлягає стягненню з останнього на її користь.

Однак із таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може із наступних міркувань.

Дійсно, ч. 1, 2 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, що потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 не надавала нотаріально посвідченої згоди, в тому числі й згоди у простій письмовій формі, на відчуження в період шлюбу її чоловіком, ОСОБА_2 автомобіля марки «Skoda Fabia», 2008 року випуску, який 26.01.2019 року зареєстрований за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, та який був спільною сумісною власністю подружжя як такий, що набутий ним у період шлюбу.

Разом з тим, з матеріалів вбачається, що у провадженні Зарічненського районного суду Рівненської області перебувала цивільна справа № 561/417/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Предметом спору у цій справі був поділ спільного майна подружжя – автомобіля MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2009, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , колір фіолетовий, який придбано під час шлюбу за спільні кошти та зареєстровано за ОСОБА_2 .

Як стверджує апелянт, автомобіль MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був придбаний в період шлюбу за кошти, виручені від продажу автомобіля марки «Skoda Fabia», 2008 року випуску, і позивачці було достеменно відомо про це, адже автомобіль використовувався подружжям в побуті.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року у справі № 561/417/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя визнано мирову угоду, в межах якої було повністю вирішено наявний спір щодо поділу майна подружжя, та за умовами якої ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 кошти за половину вартості транспортного засобу марки MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року випуску.

Сплата коштів підтверджується наявними у справі копіями квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» на суму 64 60,00 грн. та 21 5000,00 грн (а.с. 66).

В мировій угоді, яка визнана судом, сторони визнали той факт, що між ними повністю врегульовано спір щодо сплати коштів за майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя по вказаній цивільній справі згідно предмету спору позовної заяви,а тому в рамках даної цивільної справи сторони більше не мають претензій один до одного.

Згідно з ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Вказане наведено у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №709/494/16-ц (провадження №61-19909св18) та від 20 травня 2019 року у справі №360/303/17-ц (провадження №61-410св18).

Оцінюючи встановлені обставин справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог ОСОБА_1 щодо стягнення половини вартості автомобіля «Skoda Fabia», 2008 року випуску, та відмови у їх задоволенні.

Враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №19 від 13 лютого 2026 року, ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено 1873,00 грн., які у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги підлягають до стягнення з відповідача на користь з позивача у вказаній сумі.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 873 (одна тисяча вісімсот сімдесят три) гривні 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.