Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №570/6720/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/6720/25

Провадження № 22-ц/4815/1287/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Фінтраст Капітал",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року (ухвалене у складі судді Чорного І.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" звернулося до Здолбунівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовувало тим, 29 грудня 2024 року між ТОВ "Лінуера Україна" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 5211120, за яким останній отримав кредит у розмірі 30 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом строком на 360 днів. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконав, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості.

31 липня 2025 року між ТОВ "Лінуера Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" укладено договір, за яким право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором відступлено позивачу.

Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку.

Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором у розмірі 150315 грн та судові витрати в справі.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість по кредитному договору №5211120 від 29 грудня 2024 року у розмірі 94 275 (дев`яносто чотири тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1519 (одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 08 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 3000 (три тисячі) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в розумінні договору факторингу позивач отримав право грошової вимоги до боржника саме в розмірі, який чітко визначений у реєстрі боржників.

У зв`язку із цим нарахована позивачем (новим кредитором) заборгованість за відсотками в сумі 41040 гривень до стягнення не підлягає. Тобто в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Окрім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 15 000 грн. за порушення договірних зобов`язань є безпідставними.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі вказує, що в матеріалах справи містяться належні та достатні докази на підтвердження набуття позивачем права вимоги до відповідача і жодних сумнівів щодо цього факту вказані копії документів не викликають.

Суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав стягнення з відповідача відсотків у період з 01.04.2025 року по 24.12.2025 року.

Відповідно до умов договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена

договором. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення

оплати, нарахування відсотків з 01.04.2025 року по 24.12.2025 є законним та обґрунтованим. Таким чином, майбутня вимога, що була передана позивачеві разом із договором факторингу, є належним об`єктом правочину, а відсотки за її прострочення підлягають стягненню відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору № 5211120 строк кредиту 360 днів: з 29.12.2024 року по 24.12.2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії Договору № 5211120 від 29.12.2024 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у період з 01.04.2025 року по 24.12.2025 року (144 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 41040 грн.

Таким чином, позивачем нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3. Договору № 5211120 від 29.12.2024 року, заборгованість з процентів за користування грошовими коштами у сумі 102315 грн (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 61275 грн, проценти нараховані ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у сумі 41040 грн).

Просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" суму заборгованості в розмірі 150315 грн, з яких сума кредиту 30000 грн, сума процентів за користування кредитом 61275 грн, нараховані позивачем проценти за 144 календарних днів 41040 грн, штрафні санкції 15000 грн, комісії за надання кредиту 3000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" сплачений судовий збір 2422,40 грн. (Дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

01 червня 2026 року ОСОБА_1 подало відзив на апеляційну скаргу, у якому він покликається на законність оскаржуваного рішення та просить про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 грудня 2024 року між ТОВ "Лінуера Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5211120 у вигляді електронного документа відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" з урахуванням передбачених Законом України "Про електронну комерцію" особливостей, за яким остання отримала кредит у розмірі 30 000 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту та зниженою процентною ставкою 0,7125%, яка нараховується, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки. Дата повернення кредиту 24.12.2025.

Кредитор виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредит в сумі 30 000 грн., шляхом перерахування кредиту на платіжну катку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № 20250801-769 від 01.08.2025 ТОВ "Пейтек", номер платежу 52111201735485307.

Крім того, згідно з наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ "Укрсиббанк" інформацією, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .

З наданої АТ "Укрсиббанк" виписки про рух коштів по картці від 25.02.2026 слідує, що 29.12.2024 на картку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснений переказ грошових коштів на суму 30 000,00 грн.

31 липня 2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу № 31/07/2025, за умовами якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" за плату належні йому права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 5211120 від 29 грудня 2024 року, що підтверджується витягами до реєстру боржників до договору факторингу, квитанцією на підтвердження здійснення оплати за договором.

У зв`язку з порушенням позичальником своїх кредитних зобов`язань, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернулося до суду про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу, у загальному розмірі 150315 грн, що складається з: 30 000 грн заборгованості по тілу кредиту; 61 275 грн нарахованих первісним кредитором відсотків, 41 040 грн нарахованих ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" відсотків за 144 календарних днів; 15 000 грн – штрафних санкцій, 3000 грн комісії за надання кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку встановлено, що 29 грудня 2024 між ТОВ "Лінуера Україна" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису кредитний. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором "96995", що був введений ним 29.12.2024 о 17:13:57год.

Договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не міг бути укладений.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20

Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладений, цей правочин відповідно до закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Окрім того, у разі незгоди з умовами кредитного договору ОСОБА_1 мав можливість скористатися своїм правом, визначеним частиною шостою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", на відкликання, протягом 14 календарних днів, своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте він таких дій не вчинив, натомість підписав договір та отримав кредитні кошти.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факт укладення між відповідачем та ТОВ "Лінеура України", яке відступило право вимоги позивачу, кредитного договору та невиконання його умов відповідачем, правомірно стягнув кредитну заборгованості, проте неправильно визначив її розмір, відмовивши у стягненні нарахований ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" процентів за 144 календарних дні у розмірі 41040 грн.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 07 січня 2026 року у справі справа № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25) допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги – це строк платежу; (б) майбутньої вимоги – це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги.

Наявна вимога – це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й "недозрілі" грошові вимоги. "Недозріла" вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з`явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та "недозріла" вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та "недозрілої" вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного – кредитора, так і пасивного – боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Відповідно до умов п. 1.3 кредитного договору № 5211120 строк кредиту 360 днів: з 29.12.2024 року по 24.12.2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії Договору № 5211120 від 29.12.2024 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" у період з 01.04.2025 року по 24.12.2025 року (144 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 41040 грн: 30000 грн * 0,95% = 285 грн*144 календарних дні = 41040 грн.

Заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції, у розмірі 15000 грн, до стягнення не підлягають, оскільки відповідно до п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України вбачається, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки місцевим судом, при визначенні розміру заборгованості, що підлягає до стягнення, неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 135 315 грн заборгованості за кредитним договором № 5211120 від 29 грудня 2024 року, що складається з: 30 000 грн заборгованості по тілу кредиту; 61 275 грн нарахованих первісним кредитором відсотків, 41 040 грн нарахованих ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" відсотків за 144 календарних днів; 3000 грн комісії за надання кредиту.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом позов та апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено частко, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь позивача 2180,16 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції та 3270,24 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції, пропорційно задоволеним вимогам.

ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" також заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції – 10 000 грн та судом апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" надано: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, Заявку № 14332 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. від 24 листопада 2025 року, із\ зазначенням видів робіт адвоката та їх вартості, акт № 14332 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. від 22 грудня 2025 р, із наведенням переліку виконаних адвокатом робіт та їх вартості.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" надано: договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, звіт про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022, платіжну інструкцію № 8439 від 30.04.2026 року.

Отже, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" виконано вимоги закону щодо доведення понесення витрат на оплату правничої допомоги.

Разом з тим, визначаючи розмір витрат на надану позивачеві професійну допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат, які підлягають до стягнення з відповідача до 3000 грн за правничу допомогу, отриману у суді першої інстанції та 3000 грн за правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, та часу, витраченого адвокатами.

На підставі та керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 135 315 грн заборгованості за кредитним договором № 5211120 від 29 грудня 2024 року, що складається з: 30 000 грн заборгованості по тілу кредиту; 61 275 грн нарахованих первісним кредитором відсотків, 41 040 грн нарахованих ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" відсотків за 144 календарних днів; 3000 грн комісії за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2180,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3270,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 3000 грн понесених витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції та 3000 грн понесених витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.