Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №572/5886/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 572/5886/25

Провадження № 22-ц/4815/796/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання – Маринич В. В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лук`янчука Сергія Миколайовича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року у складі судді Слободянюка Б. К., ухвалене в м. Сарни Рівненської області о 12 годині 00 хвилин,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати. В обгрунтування позовних вимог вказувала, що 29.07.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Прислуч Агро» укладено договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельна ділянка, кадастровий номер 5625455700:08:003:0574 площею 0,6561 га, строком на 7 років. Згідно умов Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі або у безготівковий спосіб (за домовленістю сторін), у розмірі 990 грн. за один рік користування земельною ділянкою. Орендна плата нараховується та виплачується щорічно з 01 по 31 грудня поточного року оренди земельної ділянки. Також 29.07.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Прислуч Агро» укладено договір оренди землі, об`єктом оренди якого є земельна ділянка, кадастровий номер 5625455700:07:003:0130, площею 1,8313 га строком на 7 років. Згідно умов Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі або у безготівковий спосіб (за домовленістю сторін), в розмірі 2745 грн. за один рік користування земельною ділянкою. Орендна плата нараховується та виплачується у щорічно з 01 по 31 грудня поточного року оренди земельної ділянки. Відповідач не здійснив виплати орендної плати за 2023-2024 року, за два роки. Заборгованість за вказаними договорами складає 7470 грн. Зазначала, що систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договорів оренди землі. Просила суд розірвати договір оренди землі від 29.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Прислуч Агро», об`єктом якого є земельна ділянка площею 0,6561 га (кадастровий номер 5625455700:08:003:0574); розірвати договір оренди землі від 29.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Прислуч Агро», об`єктом якого є земельна ділянка площею 1,8313 га (кадастровий номер 5625455700:07:003:0130); стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із сплати орендної плати в розмірі 7470 грн.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Прислуч Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 7470 грн., а також 1453 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договорів оренди землі, представник ОСОБА_1 – адвоката Лук`янчук С. М. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду, в цій частині, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що 29.07.2020 року позивач уклав з відповідачем договір оренди землі, в пункті 2 якого зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, з кадастровим номером 5625455700:07:003:0130, площею 1,8313 га, строком на 7 років, орендна плата встановлена в розмірі 2745 грн. Також 29.07.2020 року позивач уклав з відповідачем договір оренди землі, в пункті 2 якого зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, з кадастровим номером 5625455700:08:003:0574 площею 0,6561 га, строком на 7 років, орендна плата встановлена в розмірі 990 грн. Пунктом 10 договору встановлено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно з 01 по 31 грудня поточного року оренди земельної ділянки, починаючи з 2021 року. Відповідно до п. 15 договору за несплату орендної плати з вини орендаря у строки, передбачені договором, нараховується пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Звертаючись до суду з позовом про розірвання договорів оренди землі, позивач обґрунтовував заявлені вимоги систематичним невиконанням орендарем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок, не застосувавши пункт «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України та не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 року (справа №918/391/23). Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання договорів оренди землі та ухвалити у цій частині нове рішення, яким розірвати договір оренди землі від 29.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Прислуч Агро», об`єктом оренди якого є земельна ділянка площею 0,6561 га, кадастровий номер 5625455700:08:003:0574, та розірвати договір оренди землі від 29.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Прислуч Агро», об`єктом оренди якого є земельна ділянка площею 1,8313 га, кадастровий номер 5625455700:07:003:0130; а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2906,88 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 29 липня 2020 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» договір оренди землі, в пункті 2 якого зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, з кадастровим номером 5625455700:07:003:0130, площею 1,8313 гектарів строком на 7 років, орендна плата встановлена в розмірі 2745 грн.

Того ж дня, 29 липня 2020 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» договір оренди землі, в пункті 2 якого зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, з кадастровим номером 5625455700:08:003:0574 площею 0,6561 га гектарів строком на 7 років, орендна плата встановлена в розмірі 990 грн.

Пунктом 10 договорів встановлено, що орендна плата вноситься у такі строки: щорічно з 01 по 31 грудня поточного року оренди земельної ділянки, починаючи з 2021 року.

Відповідно до п.15 договорів за несплату орендної плати з вини орендаря в строки, передбачені даним договором, нараховується пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Договори підписані сторонами, а, отже, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договорів відповідно до ст.638 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договорів оренди землі, позивач обґрунтовував свої вимоги систематичним невиконанням орендарем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати (за 2023 та 2024 роки) за укладеними договорами оренди.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 Земельного Кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію – значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказував, що саме на позивачу лежить тягар доказування неналежного виконання відповідачем умов договору, зокрема несплати орендної плати у період, вказаний стороною.

Апеляційний суд з вказаним висновком місцевого суду не погоджується.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша-друга статті 614 ЦК України).

Згідно загальних засад цивільних правовідносин, фізична особа вважається слабкою стороною у договорі з юридичною особою та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що TOB «Прислуч Агро» не сплачувало орендну плату за 2023-2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати, чого ним зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, отримав копію позовної заяви та апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Окрім того, ТОВ «Прислуч Агро» зареєстроване в системі «Електронний суд», яка забезпечує доступ до всіх матеріалів справи у електронному вигляді.

Відповідач не вчинив жодних дій на спростування обставин, вказаних у позові, не подав відзиву з відповідними доказами.

Відзив як процесуальний документ – це фактично заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог/ вимог апеляційної скарги, а також позиція стосовно визнання позову повністю або частково, а неподання відповідачем відзиву може бути розцінено судом як визнання позову за замовчуванням або за законом.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Згідно рекомендацій R(84)5 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення судової системи» (on the principles of civil procedure designed to improve the functioning of justice) стосовно будь-якої сторони повинні застосовуватися санкції, якщо вона, отримавши судове повідомлення, не зробить процесуальних дій у строки, встановлені законом або судом. Залежно від обставин до таких санкцій можуть відноситися: позбавлення права на процесуальні дії, залишення заяви без розгляду, рішення про відшкодування шкоди і покритті витрат.

Відповідно до ст. 6 рекомендацій R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) "Щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних або комерційних справах" (concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases) для забезпечення швидких і ефективних судових слухань державам слід, зокрема, ввести вимогу про суворе дотримання граничних строків обміну документами і змагальними паперами (обґрунтування позову як такого і його предмета, а також заперечення проти них), і передбачити санкції за їх недотримання, наприклад у вигляді накладення штрафу, відхилення скарги або відмови від розгляду питання, щодо якого діє граничний термін.

Оскільки у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, TOB «Прислуч Агро» не надано жодних доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за договором 2023-2024 роки, не заперечено позов, свого процесуального обов`язку сприяти об`єктивному встановленню всіх обставин справи, з`являтися в судове засідання за викликом суду TOB «Прислуч Агро» не виконало, апеляційний суд дійшов висновку про наявність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договорів оренди землі.

Згідно усталеної практики Верховного Суду саме відповідач у справі про розірвання договору оренди землі внаслідок систематичного невнесення орендної плати зобов`язаний надати суду докази на підтвердження сплати ним орендної плати за договором оренди земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 616/871/15-ц, постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 623/3443/16-ц, постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18), постанова Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21).

Враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду в оскаржуваній частині не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому ухвалене ним рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Прислуч Агро» про розірвання договорів оренди землі.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із квитанції № 0090-6993-2-0261-4388 від 18 лютого 2026 року, ОСОБА_1 при звернннні до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2 906,88 грн, які у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги підлягають до стягнення з відповідача на користь з позивача у вказаній сумі.

На підставі ст.ст. 409, 526, 626, 627, 629, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст.ст. 1, 13, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», п. «в» ч. 1 ст. 96, п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лук`янчука Сергія Миколайовича задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договорів оренди скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» про розірвання договорів оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 29.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Прислуч Агро», об`єктом якого є земельна ділянка площею 0,6561 га (кадастровий номер 5625455700:08:003:0574).

Розірвати договір оренди землі від 29.07.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Прислуч Агро», об`єктом якого є земельна ділянка площею 1,8313 га (кадастровий номер 5625455700:07:003:0130).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прислуч Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 906 (дві тисячі дев`ятсот шість) гривень 88 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.