Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №562/3291/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/3291/25

Провадження № 22-ц/4815/1142/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач – ТОВ "Західна агровиробнича компанія",

відповідач – ОСОБА_1 ,

– ФГ "Агро Нікос"

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Кушніра О.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Агро Нікос" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації, –

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ТОВ "Західна агровиробнича компанія" звернулося до Здолбунівського районного суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Агро Нікос" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації.

Позов обґрунтовувало тим, 10 лютого 2012 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ "Колос-Інвест" (орендар) укладено договір оренди землі, за яким орендар набув право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0104 площею 1,4235 га, розташованої на території Дерманської Другої сільської ради Рівненської області.

Згідно з п. 8 договору оренди землі з урахуванням внесених додатковими угодами №1 від 01 серпня 2018 року та №2 від 23 липня 2018 року, якою замінено орендаря на ТОВ "Західна агровиробнича компанія", сторони домовилися, що договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем, та після закінчення збирання врожаю орендар має переважне право поновити його на новий строк, повідомивши орендодавця за три місяці до закінчення строку дії договору. Строк дії договору оренди спливає 23 липня 2025 року, тому 10 квітня 2025 року позивач надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору.

Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав та не скористався передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" правами, а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження договору оренди на новий строк, тому позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору.

Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди вказаної земельної ділянки, проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 609957364, позивач дізнався про укладення між ОСОБА_1 та ФГ "Агро Нікос" договору оренди на спірну земельну ділянку, що порушує права позивача.

Просило визнати укладеною додаткову угоду №б/н від 01 квітня 2025 року до договору оренди землі №б/н від 10 лютого 2012 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 , визнати відсутнім у ФГ «Агро Нікос» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0104 площею 1,4235га та скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 609957364.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 березня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Агро Нікос" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що переважне право ТОВ "Західна агровиробнича компанія" є припиненим і не підлягає судовому захисту.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що твердження суду І інстанції щодо відсутності доказів отримання ОСОБА_1 листа-повідомлення є помилковим, оскільки ТОВ "Західна агровиробнича компанія" направила лист-повідомлення № 1991 від 03.04.2025 про намір продовжити строк дії договору із проєктом додаткової угоди у 2 примірниках Відповідачу-1 10.04.2025 року на адресу, яку зазначив ОСОБА_1 та яка вказана у Додатковій угоді № б/н до Договору оренди землі від 10.02.2014.

Зазначає, що за відсутності в матеріалах справи опису вкладення не можливо встановити який саме лист було направлено ТОВ "Західна Агровиробнича компанія" відповідачем 1, що унеможливлює і встановлення його змісту.

Відсутність в матеріалах даної справи опису вкладення унеможливлює ідентифікацію вкладення та вмісту конверта, яке могло бути відправлено відповідачем 1 на адресу апелянта.

Відповідач фактично проєкт додаткової угоди не розглянув, жодних обґрунтованих заперечень щодо умов додаткової угоди не висловив, тобто явно безпідставно надав відмову позивачу в укладанні Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

29 травня 2026 року ФГ "Агро Нікос" подано відзив апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.

Вказує, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність волевиявлення орендодавця ОСОБА_3 на продовження договору оренди землі з ТОВ "Західна агровиробнича компанія".

Орендодавець належним чином повідомив орендаря про своє небажання продовжувати строк дії договору оренди, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, яке було досліджене у судовому засіданні.

Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

29 травня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Штогрін В.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Як вірно встановив суд першої інстанції – ОСОБА_1 завчасно, а саме 18.10.2024 року на адресу позивача направив лист-повідомлення, в якому останній повідомив, що немає наміру здавати в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 5622681800:09:005:0104, просить її залишити та не обробляти.

Направлення листа повідомлення для ТОВ "Західна агровиробнича компанія" підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом першої інстанції вірно підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця – ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі з позивачем, а саме він висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткову угоду до нього, тому суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Колос-Інвест" було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0104, площею 1,42 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області (а.с. 18-19).

Додатковими угодами №1 від 01 серпня 2018 року та № 2 від 23 липня 2018 року до договору оренди землі від 10 лютого 2014 року замінено сторону орендаря - на ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та строк дії оренди – до 23 липня 2025 року, а відповідні зміни зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 серпня 2023 року.

Додатковою угодою від 14 червня 2023 року, у зв`язку із набуттям ОСОБА_1 права власності на вищезазначену земельну ділянку, договір оренди в цілому викладено в новій редакції, за яким строк дії договору не змінився та п.6.2 визначено переважне право орендаря поновити його на новий строк, повідомивши орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до спливу строку дії договору (а.с. 23).

Маючи намір продовжити договірні відносини з ОСОБА_1 . ТОВ "Західна агровиробнича компанія" листом-повідомленням за вих.№1991 від 03 квітня 2025 звернулося до відповідача з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки. До вказаного листа було долучено додаткову угоду №б/н від 01.04.2025, в якій запропоновано: 1.1 доповнити розділ "Строк дії Договору "наступним пунктом: Даний Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо не поновлення цього договору сторони не мають та ними не направлялись; 1.2. доповнити розділ "Умови використання земельної ділянки" наступним пунктом: Поновлення Договору оренди. Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї зі Сторін цього Договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій Сторонами Договору для його поновлення не вимагається.

Лист-повідомлення та додаткову угоду було направлено ОСОБА_1 10.04.2025 поштовим відправленням, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, описом вкладення та списком відправлень №2719 від 10.04.2025 адресованим орендодавцю. (а.с. 27-39).

ОСОБА_1 , не бажаючи продовжувати договірні відносини з ТОВ "Західна агровиробнича компанія", 19.10.2024 направив на адресу ТОВ "Західна агровиробнича компанія" лист про не продовження договору від орендодавця ОСОБА_1 від 18.10.2024, в якому він вказав, що по закінченню строку договору оренди з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0104, на новий строк здавати в оренду зазначену земельну ділянку не має наміру, просив не обробляти її під урожай 2025 року (а.с. 64).

Направлення вищезазначеного листа про не продовження договору для ТОВ "Західна агровиробнича компанія" підтверджується фіскальним чеком до рекомендованого листа та рекомендованим повідомленням про вручення позивачу поштового відправлення "Укрпошта" ф.119 від 19.10.2024 (а.с. 65).

Після спливу строку дії договору оренди від 10.02.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Західна агровиробнича компанія", 18.07.2025 ОСОБА_1 укладено новий договір оренди землі з ФГ "Агро Нікос" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0104, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору оренди землі від 18.07.2025 року та витягом з Державного реєстру речових прав № 437921852 від 01.08.2025 року (а.с. 72).

ТОВ "Західна агровиробнича компанія", вважаючи порушеним своє переважне право на поновлення договору оренди землі, звернулося з цим позовом до суду.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Зазначені положення узгоджуються із положеннями частини першої статті 777 ЦК України.

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру продовжувати дію договору оренди належної йому на праві власності земельної ділянки та направив 19.10.2024 року на адресу товариства лист, в якому він вказував, що не буде продовжувати орендні відносини з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та дію договору оренди належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 5622681800:09:005:0104, площею 1,42 га.

Крім того, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" знало, що направлений ОСОБА_1 проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 01 квітня 2025 року не був погоджений з ОСОБА_1 , він його не отримував та не підписував, чим висловив своє волевиявлення на відмову в пролонгації договору оренди землі від 10.02.2014 року.

Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі є можливою лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як встановлені у зазначеній справі обставини свідчать про відсутність такого волевиявлення орендодавця, право власності якого на розпорядження належною йому земельною ділянкою шляхом укладення нового договору оренди землі на більш вигідних умовах є визначальним, у порівнянні з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди землі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року № 695/992/18 (провадження № 61-6237св19).

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року а справі № 143/591/20).

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря не порушено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, врахував відсутність волевиявлення орендодавця на продовження орендних відносин з ТОВ "Західна агровиробнича компанія", яке ОСОБА_1 виклав у письмовому повідомленні від 19.10.2024 року до позивача та підтвердив укладенням 18.07.2025 нового договору оренди з іншим орендарем на більш вигідних для себе умовах, строк дії якого розпочинався після закінчення дії договору оренди від 10.02.2014 року.

Укладення ОСОБА_1 нового договору оренди землі з іншим орендатором не порушило переважного права ТОВ "Західна агровиробнича компанія", оскільки дія попереднього договору оренди землі закінчилася, а новий договір укладений відповідачем вже після його припинення.

За встановлених обставин, місцевим судом правомірно відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , ФГ "Агро-Нікос" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 березня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.