Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №537/1836/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/1836/26 Номер провадження 22-ц/814/3174/26Головуючий у 1-й інстанції ДРЯХЛОВ Є. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 березня 2026 року, постановлену суддею Дряхловим Є.О.

по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири

В С Т А Н О В И В

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири.

Одночасно із зверненням до суду з відповідною позовною заявою, позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення обтяження на належну на праві власності відповідачу квартиру АДРЕСА_1 , у вигляді заборони її відчуження.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначила, що нею подано до суду позовну заяву про стягнення з відповідача на її користь 52 043,00 грн. відшкодування майнової шкоди та 20 000,00 грн. моральної шкоди, завданої залиттям належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_2 , а також судових витрат.

Позивач зазначає, що 13.03.2025 у зв`язку з поривом внутрішньоквартирної мережі холодного водопостачання розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_3 , сталось залиття належної їй квартири, що підтверджується належними та допустимими доказами, внаслідок чого їй завдано матеріальної та моральної шкоди.

З моменту залиття її квартири і до моменту звернення до суду відповідач ігнорує її прохання добровільного відшкодування завданої шкоди та навпаки вчиняє активних дій щодо продажу належної йому квартири, що підтверджується неодноразовим переглядом відповідної квартири ймовірними покупцями у супроводі ріелтора та наявністю відповідного оголошення про продаж зазначеної квартири на одному із популярних сайтів з розміщення оголошень про продаж нерухомості у місті Кременчук.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що у разі продажу відповідачем належної йому квартири, виконання рішення суду в її справі буде унеможливлено, а відтак просить суд вжити відповідних заходів забезпечення позову.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 березня 2026 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 30.03.2026, заяву ОСОБА_2 , про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно 3179420753020, загальна площа 55,5 кв.м, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Ухвала суду мотивована тим, що між сторонами існує спір щодо відшкодуванню позивачу матеріальної та моральної шкоди, при цьому відповідач за останній рік не мав підтвердженого доходу, окрім отримання спадщини; відповідач не є власником жодного транспортного засобу та має у своїй власності два об`єкти нерухомого майна, окрім квартири, стосовно якої позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, також іншу квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відчуження квартири АДРЕСА_3 призведе до ускладнення та/або неможливості захисту прав позивача, тому у даному випадку необхідним видом забезпечення позову буде накладення арешту на квартиру, що належить відповідачу на праві приватної власності, оскільки саме такий вид забезпечення дійсно унеможливить вчинення будь-яких дій будь-якими особами щодо вільного розпорядження зазначеним майном.

Зазначено, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, що має суттєве значення.

Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що предметом позовних вимог ОСОБА_2 є відшкодування шкоди в незначному розмірі по віднодношенню до вартості квартири, на яку накладено арешт, тому застосований судом захід забезпечення позову не є співмірним заявленими позивачкою вимогам

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконанння рішення суду, позивачем не доведено намірів відповідача вчиняти дії, направлені на відчудження майна, що свідчить про помилковість висновку місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, що згідно положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду не повною мірою відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, за змістом якої позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. 1 - 9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19)).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Виходячи з викладеного, встановивши, що між сторонами справи дійсно наявний спір щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, приймаючи до уваги, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову, з огляду на встановлену судом першої інсатанції відсутність у ОСОБА_1 доходів та транспортних засобів, наявність у його власності іншої квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , колегія суддів, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи вимоги заяви про забезпечення позову, дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження належної відповідачу квартири АДРЕСА_1 .

Колегія суддів вважає, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час, ОСОБА_1 , як власник спірного нерухомого майна, не позбавляється можливості володіти та користуватися своїм майном.

Вжиття місцевим судом заходу забезпечення позову шляхом накладення арештує надмірним та призведе до порушення права власника на користування нерухомим майном.

Більш того, у заяві ОСОБА_2 про забезпечення позову вона просила застосувати інший вид забезпечення позову, а саме заборону відчуження вищевказаної квартири, а не арешт нерухомого майна.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд не вирішує спір по суті та не надає остаточної правової оцінки спірним правовідносинам сторін. Предметом розгляду заяви про забезпечення позову є виключно перевірка наявності спору між сторонами, існування ризиків утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення та співмірності обраного заходу забезпечення заявленим позовним вимогам.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч.1 п. 3, 4, ч. 4, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 березня 2026 року в частині способу забезпечення позову змінити: заборонити відчудження квартири АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно 3179420753020, загальна площа 55,5 кв.м, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко