Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №552/159/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/159/26 Номер провадження 11-кп/814/1142/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем – ОСОБА_5 ,

за участі прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024175430000475 за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду міста Полтави від 22 січня 2026 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іскрівка, Чутівського району, Полтавської області, українця, громадянина України, маючого середню освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , не судимого,

засуджено за:

- ч. 2 ст. 308 КК України на 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на 3 роки та з конфіскацією майна;

- ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на 3 (три) роки, та з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Зазначено, що відповідно до ст. 77 КК України конфіскацію майна, як додаткове покарання щодо ОСОБА_8 не застосовувати.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Епізод 1 ОСОБА_8 , страждаючи на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, 04.03.2022 розпочав лікування в закладі охорони здоров`я КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» (м. Полтава, вул. Сковороди, 35) відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю. Під час лікування ОСОБА_8 за призначенням лікаря-нарколога отримував для перорального прийому (амбулаторно) наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, підписавши при цьому заяву про отримання наркотичних засобів і виконання призначень лікаря, відповідно до якої він повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 305-320 КК України, за порушення правил зберігання, використання наркотичних засобів.

Однак ОСОБА_8 , дізнавшись про функціонування програми замісної підтримуючої терапії також у приватних закладах охорони здоров`я, у невстановлені день, час та місці, діючи умисно, не маючи наміру лікування від наркоманії, вирішив шляхом шахрайства незаконно заволодіти наркотичним засобом у вигляді таблеток метадону, із метою його подальшого вживання.

Так, 29.07.2024 ОСОБА_8 , реалізуючи свій намір на шахрайське заволодіння наркотичним засобом метадон, усупереч вимогам п.п. 7, 11, 15 Порядку не подавши заяви до КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» щодо забезпечення безперервності замісної підтримувальної терапії у закладі охорони здоров`я іншої адміністративно-територіальної одиниці, не отримавши від лікаря виписки з медичної документації, звернувся до іншого закладу охорони здоров`я - ТОВ «МІД КЛІНІК» (м. Київ, вул. Вокзальна, 9), де уклав Договір про надання медичних послуг № 20/03-1 від 20.03.2023, у порушення п. 2.4 якого не повідомив суттєву інформацію про стан свого здоров`я та отримуване лікування в інших медичних закладах, а також написав письмову заяву про участь у ЗПТ, у якій повідомив про те, що не перебуває на обліку та не отримує лікування у інших закладах охорони здоров`я такого ж профілю. Ввівши таким чином в оману та приховавши від працівників цього закладу інформацію про отримання ним замісної підтримувальної терапії в іншому закладі, ОСОБА_8 розпочав лікування, після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на шахрайське заволодіння наркотичним засобом метадоном, діючи умисно в період з 29.07.2024 по 08.01.2025 незаконно шляхом шахрайства заволодів наркотичним засобом обіг якого обмежено – метадоном в кількості 470 таблеток, масою 0,025 г кожна, загальною масою 11,75 г, що є великим розміром, який перевіз до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де особисто вживав упродовж вказаного періоду часу.

Епізод 2 Крім того, 11.12.2024 ОСОБА_8 реалізуючи свій намір на шахрайське заволодіння наркотичним засобом метадоном, не отримавши від лікаря виписки з медичної документації, звернувся до ТОВ «Медичний центр «ШАНС»» (м. Харків, вул. Гагаріна, 127а), де підписав Договір про надання медичних послуг № 3657 від 11.12.2024, згідно п. 1.4 якого підтвердив, що не перебуває на програмі ЗПТ в іншій клініці такого ж профілю, а також заяву про участь у ЗПТ, у якій підтвердив аналогічні відомості, тим самим ввівши в оману та приховавши від працівників цього закладу інформацію про отримання ним замісної підтримувальної терапії в іншому закладі, та розпочав лікування. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на шахрайське заволодіння наркотичним засобом метадоном, ОСОБА_8 , діючи умисно повторно цієї ж дати незаконно шляхом шахрайства заволодів наркотичним засобом, обіг, якого обмежено – метадоном в кількості 40 таблеток, масою 0,025 г кожна, загальною масою 1 г, який перевіз до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 , та особисто вживав на території міста упродовж грудня 2024 року.

Епізод 3 11.12.2024 у ОСОБА_8 виник протиправний умисел на незаконне придбання, перевезення та зберігання без мети збуту наркотичного засобу - метадону для власного вживання. Цієї ж дати (точного часу не встановлено) ОСОБА_8 прибув до ТОВ «Медичний центр «ШАНС»» (м. Харків, просп. Гагаріна, 127а), де попередньо ввівши в оману лікаря-нарколога, приховавши своє лікування у КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» та ТОВ «МІД КЛІНІК», шахрайським шляхом незаконно придбав для самостійного прийому в умовах створеного стаціонару вдома наркомісткий препарат «Метадон» в кількості 40 пігулок, кожна з яких містила діючу речовину - наркотичний засіб метадон, масою 0,025 г, загальною масою 1 г.

У подальшому того ж дня ОСОБА_8 , незаконно зберігаючи при собі для особистого вживання у вказаній кількості наркотичний засіб «метадон», яким попередньо заволодів шляхом шахрайства, невстановленим транспортом перевіз його з м. Харків до м. Полтави.

Надалі 12.12.2024, до 07:30 год., ОСОБА_8 після прибуття до м. Полтави, незаконно зберігав шляхом прихованого носіння у правій кишені штанів набутий задля особистого вживання без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон у вказаному розмірі.

Разом з тим, протиправні дії ОСОБА_8 , пов`язані з незаконним заволодінням шляхом шахрайства наркотичним засобом метадоном з його подальшим перевезенням та зберіганням без мети збуту, були виявлені оперуповноваженим Відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_10 , який близько 07:30 год. цієї ж дати зупинив його за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 61, з метою перевірки документів.

Надалі прибулим за викликом вказаного вище оперуповноваженого дізнавачем Відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області того ж дня в період часу з 08:46 год. по 09:07 год. було вилучено частину раніше незаконно придбаного ОСОБА_8 наркотичного засобу метадону в кількості 10 таблеток, загальною масою 0,25 г, які останній добровільно видав з лівої кишені куртки, у яку він був одягнений.

На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за:

- ч. 2 ст. 308 КК України на 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на 3 роки без конфіскації майна;

- ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік пробаційного нагляду.

Згідно зі ст. 59-1 КК України на ОСОБА_8 покласти обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Свою апеляційну скаргу обгрунтував тим, що суд при призначенні покарання за ч.1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду не визначив ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України.

Окрім цього суд допустив неправильне застосування ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_8 як від основного, так і від додаткового покарання, що не передбачено чинним законодавством, так як додаткові покарання підлягають реальному відбуванню.

Також суд допустив неправильне застосування ст. 77 КК України, оскільки законодавство визначає чіткий перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені особі у разі звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Вважає, що конфіскація майна, як додаткове покарання, може бути призначено лише у випадку вчинення обвинуваченим тяжкого чи особливо тяжкого корисливого злочину. Оскільки ні органом досудового розслідування, ні судом не було встановлено в діях ОСОБА_8 корисливого мотиву, тому додаткове покарання у виді конфіскації майна застосовано судом помилково.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

На підставі ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч.1 ст.413 цього Кодексу, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 308, ч.1 ст. 309 КК України, за обставин, встановлених судом та кваліфікація кримінального правопорушення, є правильними, учасниками провадження не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Оскільки обвинувачений під час розгляду провадження в суді першої інстанції визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин висунутого обвинувачення, місцевий суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, тому і з цих підстав апеляційна інстанція вказані обставини не перевіряє.

Місцевий суд правильно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризуючі дані, наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та дійшов обгунтованого висновку щодо призначеного покарання.

Разом з цим місцевий суд при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду за ч.1 ст. 309 КК України, помилково не визначив обвинуваченому обов`язки, передбачені ч.2 ст. 59-1 КК України.

Частиною 1 статті 59-1 КК України передбачено, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Тобто, застосування наглядових та соціально-виховних заходів є обов`язковим.

Вказаних норм місцевий суд не дотримався та не визначив ОСОБА_8 жодних обов`язків, зокрема передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України при призначенні покарання за ч.1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду.

Також місцевим судом обґрунтовано було визначено за ч. 2 ст. 308 та на підставі ч.1 ст. 70 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, строк якого учасниками не оспорюється, як і звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

У той же час доводи прокурора про неправильне призначення обвинуваченому додаткового покарання за ч.2 ст. 308 та на підставі ч.1 ст. 70 КК України у виді конфіскації майна, є обґрунтованими.

Як визначено в ч.1 ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Тобто, вказаною нормою не передбачено призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Слушно прокурор зазначає і про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України як від основного, так і від додаткового покарання.

Звільняючи ОСОБА_8 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, місцевий суд у вироку не вказав, від якого покарання звільняється обвинувачений, а саме — від основного чи додаткового, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, перелік покарань, від відбування яких особу може бути звільнено на підставі ст.75 КК України, є вичерпним.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 75 КК України передбачає звільнення від відбування лише основного покарання, натомість звільнення від призначеного судом додаткового покарання за цією нормою не допускається. Відсутність у резолютивній частині вироку місцевого суду вказівки про те, що на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування лише основного покарання, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Отже, на підставі ч.1 ст.75 КК України особи можуть звільнятися виключно від відбування основного покарання з випробуванням. Призначені при цьому додаткові покарання згідно з вимогами ст.77 КК України виконуються самостійно.

Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання на підставі ст. 75 КК України нормами чинного законодавства не допускається.

Така позиція колегії суддів узгоджуються з висновками Верховного Суду.

З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 необхідно визначити покарання за ч.1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст. 59-1 КК України, вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.2 ст. 308 КК України та на підставі ст. 70 КК України до покарання, призначеного місцевим судом, але без конфіскації майна, звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов`язків.

Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням у цій частині нового вироку.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Київського районного суду міста Полтави від 22 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 – скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за:

- ч. 2 ст. 308 КК України на 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на 3 роки без конфіскації майна;

- ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік пробаційного нагляду.

Згідно зі ст. 59-1 КК України на ОСОБА_8 покласти обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4