Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №553/1440/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1440/26 Номер провадження 33/814/840/26Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем Плаксюк І.Ю.,

за участі:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м.Полтава від 26 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 грн. в дохід держави.

Постановою судді ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що 12.04.2026 року, о 14.20 год., за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 (образливе чіпляння, штовхання, нанесення подряпин, притискання дверима воріт), внаслідок чого завдала шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої. Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Факт вчинення правопорушення заперечує.

Вказує, що 12.04.2026 року між нею та її донькою виникла сварка, ініціатором якої була ОСОБА_2 , яка вимагала грошові кошти. При цьому, донька постійно провокує конфлікти, поводить себе агресивно, висловлює образи, шантажує, погрожує вчиненням самогубства.

Крім того, суддею не враховано, що ОСОБА_2 ніде не працює, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, проходила примусове лікування у Полтавській психіатричній лікарні.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст.252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя місцевого суду даних вимог закону не дотримався, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.173-2 КпАП України особа може бути притягнута до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Домашнє насильство являє собою діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 (образливе чіпляння, штовхання, нанесення подряпин, притискання дверима воріт), внаслідок чого завдала шкоди психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Однак, будучи допитаною у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 такий факт заперечила та вказала, що її донька ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, ніде не працює, не має засобів для існування, постійно приходить до неї додому та просить грошей. 12.04.2026 року ОСОБА_2 знову прийшла на територію домоволодіння її батька, якого ОСОБА_1 доглядає, почала поводити себе агресивно, на зауваження не реагувала, почала штовхатися. В результаті цього між ними виник конфлікт, протягом якого ОСОБА_1 намагалась виставити доньку за межі двору. Однак, образливого чіпляння, штовхання, нанесення подряпин, притискання дверима воріт, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої, ОСОБА_1 не вчиняла.

Пояснення потерпілої ОСОБА_2 про те, що її мати ОСОБА_1 погрожувала їй фізичною розправою, виражалась на її адресу нецензурною лайкою, завдала тілесні ушкодження (нанесла подряпини, притискала дверима воріт, виштовхувала із території двору) не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається момент, коли працівники поліції прибули на місце події (за місцем перебування ОСОБА_1 ), де були присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Між вказаними особами виник конфлікт, під час якого лунали взаємні звинувачення та непогодження із діями один одного. При цьому, ОСОБА_1 зазначала, що її донька постійно приходить до неї додому, порушує нормальний спосіб життя, турбує її батька, який є особою похилого віку та постійно провокує сварки. У свою чергу, ОСОБА_2 перебувала у нервовому зриві, досить тривалий час плакала та звинувачувала свою матір ОСОБА_1 у тому, що вона не надає їй допомогу, не пускає додому та виганяє із території подвір`я, спричиняючи при цьому тілесні ушкодження.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення домашнього насильства, крім пояснень потерпілої, яка є заінтересованою особою у цій справі, матеріали справи не містять.

Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, особистих образ, не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Отже, суду не надано належних та допустимих доказів, що доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Подільського районного суду м.Полтава від 26 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КпАП України в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ Л.В. Нізельковська