Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №524/15518/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/15518/25 Номер провадження 33/814/488/26Головуючий у 1-й інстанції Пальчик О. О. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем Плаксюк І.Ю.,

за участі:

захисника – адвоката Артюх А.П.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Автозаводського районного суду м.Кременчук Полтавської області від 14 січня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536, 80 грн. в дохід держави.

Постановою судді ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 30.11.2025 року, о 13.15 год., по вул.Лікаря Богаєвського, 60/1, у м.Кременчук Полтавської області, керував автомобілем „ВАЗ 2110”, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Факт вживання наркотичних засобів заперечує.

Вказує, що відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була викликана необхідністю негайної госпіталізації до медичного закладу його дідуся ОСОБА_2 , який перебував у вкрай важкому стані. Тобто його дії були зумовлені станом крайньої необхідності.

При цьому, через незначний проміжок часу, ОСОБА_1 за власною ініціативою пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння КНМП „Кременчуцька МЛПЛ” від 30.11.2025 року, ознак сп`яніння у ОСОБА_1 виявлено не було.

Крім того, працівники поліції від керування транспортним засобом його не відстороняли.

Про місце, дату та час розгляду справи ОСОБА_1 належним чином повідомлений не був. Розгляд справи проведено за його відсутності, що свідчить про неповноту судового розгляду та порушення його права на захист.

Вислухавши захисника Артюх А.П. та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об`єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.

Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджується направленням на медичний огляд водія транспортного заходу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 30.11.2025 року.

З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль „ВАЗ 2110”, д.н.з. НОМЕР_1 , та виявили у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, після чого запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився. При цьому ОСОБА_1 поводився зухвало та агресивно, кричав, на зауваження поліцейських не реагував.

З рапорту інспектора взводу 2 роти 1 в м.Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Дзюбенка М. від 30.11.2025 року вбачається, що 30.11.2025 року під час патрулювання м.Кременчук було виявлено та зупинено автомобіль „ВАЗ 2110”, д.н.з. НОМЕР_1 . Під час спілкування у водія ОСОБА_1 поліцейськими було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість). На вимогу поліцейських пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.

Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 та його захисника про перебування в стані крайньої необхідності.

Стаття 18 КУпАП передбачає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Будь-яких даних, ОСОБА_1 вживав дії щодо усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода, матеріали справи не містять.

Відповідно до переглянутого відеозапису, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що його дідусеві, який перебував у вкрай важкому стані та знаходився у салоні авто, була необхідна негайна госпіталізація до медичного закладу, яку він хотів здійснити особисто. Однак, працівники поліції, встановивши, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, заборонили йому подальший рух. При цьому, спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції та оформлення матеріалів справи тривало протягом 40 хвилин. В даний часовий проміжок, ОСОБА_1 жодних невідкладних дій щодо надання допомоги не вживав, на лінію „103” не телефонував, поводив себе агресивно, кричав, спілкувався з поліцейськими з приводу правопорушення.

Як вбачається із наданої апелянтом медичної документації, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 21.11.2025 року по 05.12.2025 року. На момент зупинки водія, 30.11.2025 року, зі слів ОСОБА_1 , його дідусь був направлений для проведення досліджень, після чого вони очікували результатів обстеження. Вказане не свідчить про те, що ОСОБА_1 мав негайно доставити ОСОБА_2 до медичного закладу. Тобто, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані крайньої необхідності.

Будь-якої іншої інформації про знаходження особи, яка потребувала допомоги, її стан та ступінь тяжкості, ОСОБА_1 працівникам поліції не повідомив.

Тому, твердження ОСОБА_1 та його захисника про наявність крайньої необхідності, слід вважати способом захисту з метою уникнення відповідальності.

Долучений стороною захисту до матеріалів справи Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння КНМП „Кременчуцька МЛПЛ” №410/1 від 30.11.2025 року, що вказує відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, обставин вказаного правопорушення не стосується та жодного значення для вирішення справи по суті не має. При цьому, вказаний медичний огляд було проведено у закладі охорони здоров`я 30.11.2026 року, о 17.30 год., тобто більше ніж через 4 години після складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч.4 ст.266 КпАП України.

Непереконливими є і доводи захисника щодо порушення прав ОСОБА_1 , передбачених ст.268 КпАП України. Своїми правами у відповідності до вимог ст.ст. 268, 271 КпАП України ОСОБА_1 скористався під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, де був присутній запрошений ним захисник Артюх А.П.

Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст.256 КпАП України уповноваженою на те особою. Фактичні обставини правопорушення конкретизовано, викладено вірно і в правильній формі, вказано всю необхідну інформацію. Під час складання протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було.

Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 про його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КпАП України та повідомлено про місце, дату та час розгляду справи, про що свідчать особисті підписи ОСОБА_1 у відповідних графах протоколу.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, сама по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи відсторонявся правопорушник від керування транспортним засобом. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.

Тому посилання апелянтів щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , а також допущення порушень в ході складання протоколу та розгляду справи у місцевому суді є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Автозаводського районного суду м.Кременчук Полтавської області від 14 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Л.В. Нізельковська