Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №554/13561/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/13561/24 Номер провадження 22-ц/814/2180/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.,

за участі секретаря Ванди А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 23 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся досуду з позовом до ОСОБА_2 , Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що він інколи ремонтує автомобілі громадян на підставі цивільно-правових угод. 30.08.2024 року йому зателефонувала знайома ОСОБА_3 , яка працює колористом за адресою: АДРЕСА_1 , у якої він іноді замовляє фарбу, та повідомила, що його розшукує поліцейський, після чого передала йому телефон для розмови з ним. При встановленні зв`язку, поліцейський представився слідчим ОСОБА_4 та почав його в зухвалій формі розпитувати про місцезнаходження одного транспортного засобу. У ході діалогу він повідомив, що перебуває не у Полтаві та вважає недопустимою таку манеру спілкування, після чого особа, яка представилася слідчим ОСОБА_5 , сказала йому: «Чорт, їдь сюди» і поклав слухавку. Він відразу зателефонував ОСОБА_6 і попросив передати слухавку поліцейському, але зі слів ОСОБА_7 він відмовився з ним розмовляти. В ході розмови разом з ним була присутня ОСОБА_8 , яка чула усю розмову, оскільки телефон був увімкнений на режим «гучної мови». Того ж дня він звернувся до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо проведення службового розслідування за фактом здійснення неправомірних дій працівником поліції. За змістом Висновку службового розслідування відомості, викладені у зверненні ОСОБА_9 визнано такими, що знайшли своє підтвердження. У діях старшого слідчого ОСОБА_10 маються ознаки дисциплінарного проступку. За порушення службової дисципліни старший слідчий ОСОБА_2 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Наказом ГУНП в Полтавській області від 08.10.2024 року № 102 «Про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності, начальником, полковником поліції ОСОБА_11 наказано оголосити догану за недотримання вимог посадової інструкції, Дисциплінарного статуту, що виразилося у порушенні дисципліни під час спілкування з громадянином по телефону під час виконання службових обов`язків. Вказує, що ОСОБА_2 , звернувшись до нього у принизливій формі, допустив приниження його честі, гідності та ділової репутації, чим завдав сильних душевних переживань та фактично підірвав його репутацію (авторитет) перед його знайомими, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Після їхньої розмови з ОСОБА_2 , він через ОСОБА_3 запитував чи бажає ОСОБА_2 вибачитися за свої образливі слова перед ним, на що отримав категоричну відмову. Зазначає, що є добропорядною, ввічливою людиною і звик до поваги та етичного ставлення до себе, тому сприймає цю образу як серйозне порушення професійних, етичних, людських норм збоку поліцейського. Чутки про цей інцидент поширилися і до його знайомих, що порушило його душевну рівновагу і спокій, а також викликало постійні переживання, втрату поваги та авторитету, що змусило його вживати заходи щодо відновлення своїх прав у судовому порядку. Також він втратив довіру до правоохоронних органів, адже ОСОБА_2 , як працівник правоохоронних органів, уособлював закон і порядок. З метою відновлення своїх особистих немайнових прав, звернувся до суду з позовом.

Просив визнати висловлювання старшого слідчого, слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Чалова Владислава Віталійовича: «чорт, їдь сюди», що адресоване ОСОБА_1 таким, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;

стягнути з Держави України в особі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області компенсацію за заподіяну старшим слідчим слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Чаловим Владиславом Віталійовичем моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.;

стягнути з відповідачів усі документально підтверджені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 23 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Держави України в особі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди відмовлено.

Судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3 028 грн. віднесено на рахунок позивача.

Не погодившись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підтверджено факт образливого звернення ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 , а також ту обставина, що з позивачем спілкувався саме ОСОБА_2 . Зазначає, що слово «чорт» має негативне значення як у тлумачному словнику так і між представниками кримінального світу. Вважає, що публічне висловлювання на адресу ОСОБА_1 у брутальній та принизливій формі «чорт, їдь сюди» принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . При цьому, враховуючи, що ОСОБА_2 є слідчим, моральну шкоду також слід стягнути з ГУ НП в Полтавській області, як органу відповідального за його дисципліну та його дії.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника Державної казначейської служби України у Полтавській області, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2024 року о 16.04 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області із заявою, у якій повідомив, що 30.08.2024 року о 10.03 за адресою: м.Полтава, вул. Довженка, 2а на території бази «Воднік» слідчий Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 у телефонній розмові із заявником дозволив собі висловитися в його бік неетично, а саме сказав «Чорт, їдь сюди, де машина» (а.с.18).

У ході проведення службового розслідування 07.10.2024 дисциплінарна комісія дійшла висновку, який затверджений начальником Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області П.Скічко, що в ході проведення службового розслідування підтверджено факт порушення службової дисципліни, а саме недотримання вимог посадової інструкції, затвердженої наказом Полтавського РУП ГУНП від 13.03.2024 № 152, а саме п.п.8 п.2.26 частини ІІ цієї Інструкції, дотримуватися Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, та п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.5 та 6 ч.5 р.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, та п.2,5,6,7 та 8 ч.1 ІІ; старший слідчий слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції Чалов В.В. заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани (а.с.13-17)

Наказом Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 08.10.2024 № 102 до старшого слідчого слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани (а.с.30).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 (справа № 440/13137/24) адміністративний позов ОСОБА_2 до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, ГУНП в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу – задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області» 102 від 08.10.2024 про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції, старшого слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП Чалова В.В. (а.с.155-157).

Вказаним рішення встановлено, що підставою для притягнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що ним у телефонній розмові було використано неналежне спілкування з ОСОБА_1 . Під час службового розслідування були допитані працівники РУП ГУНП а Полтавській області ОСОБА_12 , який є безпосереднім керівником старшого слідчого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , який надав ОСОБА_2 позитивну характеристику, а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які вказали, що лейтенант поліції ОСОБА_2 з ОСОБА_1 розмовляв коректно, без образ, без вживання ненормативної лексики та знайомі ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , які повідомили дисциплінарну комісію, що ОСОБА_2 при спілкуванні з ОСОБА_1 вжив ненормативну лексику. Лейтенант поліції ОСОБА_2 заперечує використання ним при спілкуванні ненормативної лексики чи образливих слів. Таким чином, доказами звинувачення старшого слідчого ОСОБА_2 у використанні ненормативної лексики у телефонній розмові з ОСОБА_1 є звернення ОСОБА_1 до Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 30.08.2024 та пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , які вказують, що чули як ОСОБА_2 назвав ОСОБА_1 «чортом». Судом встановлено, що дисциплінарною комісією взято до уваги одні покази свідків щодо існування факту нецензурного висловлювання ОСОБА_2 та відкинуті покази інших свідків, які зазначили, що ОСОБА_2 у спілкуванні з ОСОБА_1 не вживав образливих слів, без жодних обґрунтувань та надання їм оцінки. Суд встановив, що дисциплінарною комісією було проведено перевірку відомостей щодо порушення вимог службової дисципліни слідчим ОСОБА_2 за зверненням ОСОБА_1 однобічно та в обсязі, визначеному на власний розсуд, що у свою чергу не забезпечило досягнення мети проведення службового розслідування, передбаченого ч.2 ст. 14 Дисциплінарного статуту, тому висновок про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності є передчасним (а.с.155-157).

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що знає ОСОБА_16 як клієнта СТО. Вона працює колористом, малярником на Базі «Водник». ОСОБА_1 привозив туди своїх клієнтів і вони ремонтували автомобілі. В той день, вони працювали, зайшли двоє поліцейських, не представилися, спитали, хто головний. Вона відповіла, що на даний момент немає. Вони запитали, де ОСОБА_17 , на що вона відповіла, що не знає. Стояли ще троє чоловіків не у формі, один спитав, де його машина, на що вона відповіла, що не знає. Вона йому зателефонувала і сказала, що приїхали поліцейські, шукають машину. ОСОБА_18 попросив дати йому слухавку. Вона передала та почула, що поліцейський запитав, де машина. Потім нецензурно висловився, сказавши слово «Чорт» на адресу ОСОБА_19 цей час вона розмовляла з іншим поліцейським, тому дослівно фразу повторити не може. Потім вони вийшли на вулицю. Вона до них вже не виходила. Також вказала, що негативних думок по відношенню до ОСОБА_16 у неї не виникло, свідком негативного відношення до ОСОБА_16 після цього також не була. На її відносини з ОСОБА_20 ця ситуація не вплинула.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що 30.08.2024 перебував на робочому місці в секторі незаконного заволодіння транспортними засобами. Йому зателефонував черговий та повідомив, що на 102 надійшла заява від ОСОБА_21 , який не може забрати машину з СТО на вул.Довженка, 2а на території бази «Водник». Він повідомив начальника сектору ОСОБА_22 , а слідчо-оперативна група поїхала на СТО разом із заявником. Заявник сказав, що віддав своє авто «Пежо» чорного кольору 9 місяців тому, чоловіку на ім`я ОСОБА_23 , весь час надавав на ремонт гроші. Прибувши на СТО, слідчий ОСОБА_24 у присутньої там жінки запитав, чи знає вона ОСОБА_25 . Остання відповіла, що знає та зателефонувала йому. ОСОБА_24 взяв слухавку, розмовляв коректно, підвищеного голосу він не чув, в розмові проскакувало «де ти». Розмова між ними була коротка, після цього він віддав трубку. Та особа, з яким розмовляв слідчий, запитала «ти хто такий?». Також повідомив, що деталей розмови він не чув, оскільки розмовляв в цей час із заявником. Слово «Чорт» від ОСОБА_10 також не чув, лише питання «Де автомобіль, де Ви є?».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_1 знає, оскільки декілька раз зверталася до нього з приводу ремонту автомобіля. В той день вони з ним разом поїхали в м.Київ, щоб підібрати та купити машину. Приблизно о 10.00 ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_26 та повідомила, що до нього приїхав клієнт з поліцією та шукають машину. ОСОБА_18 сказав « ОСОБА_27 » і ОСОБА_3 повідомила, що передасть слухавку поліцейському. У ОСОБА_16 запитали «Де машина?», при цьому не представилися. ОСОБА_1 привітався і сказав, що «зараз не в Полтаві, в кінці дня приїду, машина в гаражі закрита». Потім у слухавку сказали: «слиш ти, чорт, їдь сюди» і висловилися нецензурною лексикою. З ОСОБА_20 говорили грубим тоном, вона не знає, чи можна так спілкуватися. Розмову з ОСОБА_20 по телефону чула не на гучномовці, але було ехо. Також вказала, що коли поверталися додому в одній машині, то ОСОБА_18 переживав, хвилювався, ще раз набирав ОСОБА_28 . Казала, що знає ОСОБА_1 близько 10 років, пропонувала своїм знайомим? все завжди було чітко та вчасно, він професіонал своєї справи. З ОСОБА_20 мала ділові відносини, які не постраждали, її відношення до нього після того випадку не змінилося абсолютно.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункти 1-3 частини другої статті 23 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування та їх посадовими особами визначені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Згідно із приписами частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Тобто, відповідно до положень статей 1173, 1174 ЦК України зобов`язання з відшкодування моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Лише за сукупності усіх складових цивільного правопорушення настає відповідальність держави незалежно від вини цих органів/посадових або службових осіб.

У справах про відшкодування моральної шкоди у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду від 05 грудня 2022 у справі №214/7462/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 вказала, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.

У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 та 2 статі 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

До предмета доказування в даній справі відноситься доведення позивачем спричинення йому моральної шкодим внаслідок протиправних дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, надаючи оцінку матеріалам справи колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження зазначених позивачем обставин, як доказ суду надані лише покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Жодних інших доказів, як на підтвердження самого факту неправомірних дій слідчого ОСОБА_2 так і заподіяння вказаними діями моральної шкоди позивачу матеріали справи не містять.

У свою чергу допитаний в якості свідка ОСОБА_14 вказав, що не чув від слідчого нецензурної лексики адресованої ОСОБА_1 при спілкуванні з останнім по телефону.

Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі № 440/13137/24 визнано протиправним та скасовано наказ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області» 102 від 08.10.2024 про порушення службової дисципліни, притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта поліції, старшого слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП ОСОБА_2 .

Вказаним рішення встановлено, що під час службового розслідування були допитані працівники РУП ГУНП а Полтавській області ОСОБА_12 , який є безпосереднім керівником старшого слідчого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , який надав ОСОБА_2 позитивну характеристику, а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які вказали, що лейтенант поліції Чалов В.В. з ОСОБА_1 розмовляв коректно, без образ, без вживання ненормативної лексики. (а.с.155-157).

Колегія суддів звертає увагу, що в даній категорії справ саме на позивача покладається обов`язок довести як наявність дій чи бездіяльності так факту заподіяння вказаними діями моральної шкоди.

Однак з матеріалів справи не можливо встановити чи дійсно слідчий ОСОБА_2 застосовував у своєму спілкуванні з позивачем слово «Чорт», а також, що це слово було адресовано ОСОБА_1 у формі звернення.

Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що вказане висловлювання, по словах, позивача чули лише він, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 при цьому останні зазначили, що після почутого ділові відносини між ними та позивачем не постраждали, їх відношення до нього після того випадку не змінилося. Вказане спростовує твердження ОСОБА_1 , що внаслідок нецензурного висловлювання слідчого постраждала його ділова репутація.

Крім того, суду не надано жодних доказів та на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок дій відповідача.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи наведені в апеляційні скарзі щодо тлумачення слова «чорт», оскільки відповідно до тлумачного словника це лише казковий персонаж. Тоді як значення слова «чорт» в кримінальному середовищі не приймається до уваги враховуючи те, що як сам позивач, так і ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не є представниками кримінального світу, та на момент діалогу не надавали слову «чорт» значення вказаного в апеляційній скарзі.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність, як факту вчинення протиправних дій ОСОБА_2 так і спричинення позивачу моральної шкодим внаслідок протиправних дій слідчого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 23 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2026 року

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко