Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №345/3420/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/3420/26

Провадження № 33/4808/511/26

Категорія ст.124, ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Сидор Я.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Сидор Я.М. на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 665 гривень 60 копійок судового збору,-

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 28.05.2026 р. о 21 год. 10 хв. в м. Калуш по вул. Європейській керувала транспортним засобом Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі – КНП «Калуська ЦРЛ». Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння № 13 від 28.05.2026. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а ПДР України.

Також 28.05.2026 р. о 21 год. 10 хв. в м. Калуш по вул. Європейській ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 не врахувала дорожньої обстановки та не вибрала безпечної швидкості руху, через що допустила наїзд на електроопору. В наслідок цього транспортний засіб та електроопора отримали механічні пошкодження. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 12.1 ПДР.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції захисник адвокат Сидор Я.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.07.2026 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо неї на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що ОСОБА_1 вину не визнає, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б доводили її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі не зафіксовано як саме проводилася процедура освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та чи були дотримані всі необхідні заходи, а саме чи проводилося освідування протягом двох годин з моменту виявлення ознак або відмови від тесту на місці, а також чи проводився огляд уповноваженим лікарем у присутності поліцейського, який супроводжує особу.

Вказує, що зі змісту пояснень ОСОБА_1 вбачається, що до неї підійшла медсестра і запропонувала подути в «Драгер». Так як у неї був забій грудної клітки після ДТП, то вона неодноразово пробувала пройти огляд за допомогою приладу. Зазначала, що при ній мундштук не відкривали і медсестра результат не показала, повідомила, що результат освідування на алкоголь 0,93%. та пояснила, що це свідчить про перебування у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не погодилась з результатом огляду, обурилася та заявила, що не вживала ніякого спиртного. Пізніше, працівник поліції зауважив, що це означає, що вона випила пляшку коньяку. ОСОБА_1 наполягає, що вона була цілком твереза, свідома, адекватно відповідала на запитання та мала пошкодження грудної клітки.

Вважає, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не погодилася із результатом огляду за допомогою приладу «Драгер», лікар медичного закладу зобов`язаний був відібрати у неї біологічний матеріал, зробити аналіз крові чи сечі на наявність алкоголю.

Вказує, що у Акті медичного огляду №13 від 28.05.2026 року зафіксовано, що обстеження проводили о 23 год. і повторно о 23 год. 20 хв., однак в дійсності такий огляд було проведено тільки один раз.

Повідомляє, що другий примірник протоколу ОСОБА_1 вручено не було, не були роз`яснені її права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник адвокат Сидор Я.М. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторони апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та її захисники адвокат Сидор Я.М. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Зокрема, зі змісту доводів ОСОБА_1 та її захисника адвоката Сидор Я.М. вбачається, що останній не заперечують, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності дійсно керувала транспортним засобом марки Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 та допустила наїзд на електроопору. Разом з тим, вважають, що вказана дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок несправності транспортного засобу та стверджують, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом у стані сп`яніння і була тверезою. Вважають, що суд безпідставно в обґрунтування доведеності винуватості у вчинені правопорушення послався на висновок лікаря медичного закладу, оскільки огляд носив формальний характер. Зокрема, вважають, що лікар медичного закладу безпідставно не взяв біологічні зразки у ОСОБА_1 і не провів їх лабораторне дослідження.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №587966 від 28 травня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 28.05.2026 ркоу о 21 год. 10 хв. в м. Калуш по вул. Європейська керувала автомобілем Ауді д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд для визначення стану сп`яніння проводився у Калуській ЦРЛ, проба позитивна 0,93% проміле алкоголю, чим порушила п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 20).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 586730 від 28.05.2026 року, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 28.05.2026 р. о 21 год. 10 хв. в м. Калуш по вул. Європейській ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi A4 д.н.з. НОМЕР_1 не врахувала дорожньої обстановки та не вибрала безпечної швидкості руху, через що допустила наїзд на електроопору. В наслідок цього транспортний засіб та електроопора отримали механічні пошкодження. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 12.1 ПДР.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що вона звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що керуючи транспортним засобом, допустила порушення вимог п. 12.1 ПДР, оскільки не врахувала дорожньої обстановки та не вибрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустила наїзд на електроопору.

Протокол складений уповноваженою особою – начальником СРПП Калуського РВП майором поліції Дмитрівом Р.П. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 була присутня при його складанні, ознайомлена із його змістом, їй були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що засвідчено власним підписом.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що надасть їх на окремому аркуші.

Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих працівникам поліції (а.с. 29) вбачається, що 28.05.2026 року близько 21 год. 10 хв. вона керувала своїм автомобілем Ауді А4 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Калуш. В салоні автомобіля була її колега ОСОБА_3 рухаючись по вул. Європейська в бік вул. Височанка. На перехресті віл. Височанка вона намагалася здійснити правий поворот, але в цей момент кермо автомобіля заклинило і вона продовжила рух прямо, через що вона своїм автомобілем в`їхала в електроопору.

У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Калуському міськрайонному суді.

Додатково в протоколі зазначено про те, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №586730 у водія було вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 та виданий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 .

На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримала копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується її власноручним підписом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд враховуючи, що презумпція невинуватості є одним з основоположних конституційних принципів судочинства, вважає, що доводи апелянта про фальсифікацію протоколу про адміністративне правопорушення та отримання неправомірної вимоги працівниками поліції, можуть бути належним чином перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження, оскільки свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з даними направлення в КНП «Калуська ЦРЛ» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 28.05.2026 року, внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (а.с. 21).

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 13, який складено 28.05.2026 о 23 год. 00 хв. У висновку вказано, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Висновок складено лікарем КНП «Калуська ЦРЛ» ОСОБА_4 ( а.с. 22) Як вбачається з посвідчення про проходження підвищення кваліфікації, ця лікарка пройшла тематичне удосконалення "Діагностика станів сп`яніння" (а.с. 49).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок лікаря медичного закладу, яким встановлено, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння є доказом, який повинен бути оформлений у встановленому законом порядку та може бути визнаний недопустимим за наявності певних правових підстав.

Зокрема, висновок лікаря про перебування обстежуваної особи у стані сп`яніння може бути визнаний недопустимим доказом, якщо судом буде встановлено, що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновок лікаря може бути визнаний недопустимим доказом, коли судом буде встановлено, що він був зроблений у порушення встановленого законом порядку або лікарем медичного закладу, який не мав права проводити такий огляд і не мав належних повноважень.

Таким чином, враховуючи наведене, необхідно прийти до висновку, що для визнання доказу недопустимим та таким, що отриманий всупереч встановлених законом вимог з істотним порушенням прав та свобод людини, необхідно встановити наявність певних порушень, які доводять існування відповідних правових підстав.

Апеляційний суд вважає, що вищевказаний висновок зроблений лікарем КНП «Калуська ЦРЛ» ОСОБА_4 в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд та часу та місця його проведення.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Апеляційний суд вважає, що під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний медичний висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення.

До матеріалів справи долучено належним чином засвідченою копією акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 13. З цього акту вбачається, що 28.05.2026 о 23 год. 00 хв. лікарем КНП «Калуська ЦРЛ» ОСОБА_4 був проведений огляд ОСОБА_1 . Описано стан свідомості водія, її зовнішній вигляд, поведінка, зазначено дані технічних засобів, які використовувались для визначення наявності вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі. Зазначено, що наявний запах алкоголю з рота на близькій відстані і зафіксовано визнання водійкою факту вживання алкоголю за день до ДТП. За результатами огляду зроблено висновок, що наявний стан алкогольного сп`яніння (а.с. 48) Використаний лікарем технічний засіб має декларацію про відповідність та наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 50-51).

Зокрема, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду у якому зазначаються результати зовнішнього огляду, поведінки обстежуваної особи, стан свідомості, дані щодо мовної здатності, вегетативно-судиних реакцій, рухової сфери, наявність ознак нервово-психічних захворювань, органічного ураження нервової системи, використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання стану сп`яніння та їх результати.

Апеляційний суд вважає, що стороною захисту не доведено, що огляд на стан сп`яніння було проведено з істотним порушенням вимог чинного законодавства та прав і свобод водія транспортного засобу, якого було обстежено у відповідному закладі охорони здоров`я лікарем медичного закладу.

Разом з тим, апеляційний суд неодноразово зазначав, що результати огляду на стан сп`яніння не можуть вважатися беззаперечним доказом, який має заздалегідь встановлену силу, оскільки суд приходить до висновку про винуватість у вчиненні правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів.

Так, в матеріалах справи наявний рапорт начальника СРПП Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області майора поліції Дмитріва Р. (а.с. 32), з якого вбачається що 28.05.2026 року він перебував у добовому наряді у складі ГРПП Калуського РВГ ГУНП в Івано-Франківській області спільно з інспектором СРПП капітаном поліції Віталієм Кравчуком, патрулюючи на території обслуговуванні, а саме в м. Калуш, 28.05.2026 року о 21:23 год на службовий планшетний пристрій надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел.: НОМЕР_4 , про те, що в м. Калуш, як на Височанку, водій на транспортному засобі марки Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_5 , не впорався з керування та заїхав в електроопору. При свідомості, з авто вийшли. В ході реагування на дане повідомлення, прибувши на місце дорожньо- гранспортної пригоди за вказаною у повідомленні адресою, встановлено, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жителька АДРЕСА_1 керуючи транспортним засобом марки «Ауді А4» н.з. НОМЕР_1 в м. Калуш по вул. Європейська не вибрала безпечної швидкості руху та не врахувала дорожньої обстановки, допустила наїзд на електроопору N? 18 в наслідок чого автомобіль та електроопора отримали механічні пошкодження. Водія ОСОБА_1 було доставлено до Калуської ЦРЛ для проведення медичного обстеження та проведення огляду на визначення стану сп?яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп?яніння проводився в установленому законом порядку в медичному закладі Калуської ЦРЛ, що підтверджується висновком лікаря N? 13 від 28.05.2026 року. ОСОБА_1 було роз?яснено її права та обов?язки, передбачені статтями 55, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У зв?язку із порушенням пункту 12.1 ПДР України, на водія зібрані матеріали та складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП серії ААД №586730, за порушення п. 2.9.А ПІДР на водія складено протокол серії ЕПР1 №600702 за ст. 122-4 КУпА, за порушення п. 2.5 ПДР на водія зібрані матеріали та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУПАП серії ААД №587966. Транспортний засіб марки «Ауді А4» н.з. НОМЕР_5 поміщено на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Івано-Франківській області.

Посвідчення водія у ОСОБА_1 вилучено, видано тимчасовий дозвіл. Під час оформлення адміністративних матеріалів здійснювалась фото-відео фіксація на портативний відеореєстратор.

До матеріалів справи долучено: акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 29.05.2026 року (а.с. 23), копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №586730 за ст.. 124 КУпАП (а.с. 24), копія додатку до протоколу про адміністративне правопорушення, а саме схема наслідків ДТП (а.с. 25), фото світлини із місця ДТП (26-27) пояснення ОСОБА_3 (а.с. 28), ксерокопія посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 30).

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 34).

Відеозаписом із боді-камери працівника поліції зафіксовано, що працівник поліції з`ясовує у водія, чи перебував хтось, крім неї, у салоні автомобіля на момент ДТП. Надалі водія ОСОБА_1 оглядають працівники ШМД.

Після цього свідок надає працівнику поліції пояснення щодо обставин події, зазначаючи, що саме вона викликала бригаду ШМД, оскільки після виходу водія з транспортного засобу у неї була кров.

У медичному закладі працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що транспортний засіб залишили на місці ДТП. У свою чергу, ОСОБА_1 пояснює, що ДТП сталася внаслідок несправності керма транспортного засобу. Надалі ОСОБА_1 надає письмові пояснення.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останньої ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Апеляційний суд вказує, що доводи ОСОБА_1 про відсутність належних та допустимих доказів її вини спростовуються матеріалами справи та відеозаписом із боді-камери працівника поліції.

Із відеозапису вбачається, що після ДТП ОСОБА_1 була оглянута працівниками ШМД, а надалі у медичному закладі проведено її огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу «Драгер». Посилання на те, що порядок проведення огляду не зафіксований на відео, не свідчить про порушення встановленої процедури та не спростовує результатів огляду, зафіксованих відповідним актом.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не погодилася з результатом огляду внаслідок чого лікар медичного закладу повинен був відібрати в неї біологічні зразки та провести їх лабораторне дослідження не свідчать про недопустимість висновку лікаря медичного закладу як належного доказу у справі.

Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Зокрема, лікар медичного закладу самостійно вирішує питання щодо необхідності проведення лабораторних досліджень, за виключенням факту встановлення перебування водія транспортного засобу у стані наркотичного сп`яніння та достатності даних для того, щоб зробити висновок про стан сп`яніння водія транспортного засобу.

Доводи про нероз`яснення прав та невручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю доказів,які містяться в матеріалах справи.

Зокрема, зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення вбачається, що остання була ознайомлена зі змістом протоколів та отримала їх примірники, їй були роз`яснені права і було повідомлено про місце розгляду справи.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 доводи фактично зводяться до заперечення результатів проведеного огляду та оцінки доказів, однак не містять конкретних обставин, які б свідчили про істотне порушення порядку проведення огляду чи недопустимість доказів, покладених в основу висновку суду про доведеність її винуватості у вчиненні правопорушення.

Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об`єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, сукупність досліджених доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 , маючи певні ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини ротата порушення мови і координації руху, будучи причетна до вчинення дорожньо-транспортної пригоди (наїхала на електропору), пройшла огляд на стан сп`яніння у медичному закладі лікарем якого було підтверджено перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння.

Сукупність досліджених доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані сп`яніння, чим порушила вимоги п.2.9 а ПДР України.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вона керувала транспортним засобом у стані сп`яніння та у вчиненні правопорушення, яке передбачене ст..124 КУпАП, оскільки вона допустила порушення вимог п. 12.1 ПДР, оскільки не врахувала дорожньої обстановки та не вибрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустила наїзд на електроопору та пошкодила її і транспортний засіб.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов`язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23,36 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушниці, ступінь її вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Сидор Я.М. залишити без задоволення.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв