Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №352/1701/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/1701/26

Провадження № 22-ц/4808/1710/26

Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

за участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Тисменицького районного суду від 14 липня 2026 року, постановлену в складі судді Кузьменка С. В. в м. Івано-Франківську, у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Тисменицька державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради, про витребування доказів до пред`явлення позову,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

02.07.2026 Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Тисменицького районного суду із заявою про витребування доказів до пред`явлення позову.

В обґрунтування заяви вказано, що з метою отримання кредиту до АТ КБ «ПриватБанк» звертався ОСОБА_1 (далі - Позичальник), у зв`язку з чим підписав: Анкету-заяву б/н від 25.03.2015; Кредитний договір б/н від 24.03.2024 та Паспорт кредиту від 24.03.2024; Кредитний договір б/н від 24.03.2024 та Паспорт кредиту від 24.03.2024; Кредитний договір б/н від 05.04.2024 та Паспорт кредиту від 05.04.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується доданими до цього клопотання доказами. На момент смерті позичальника за вищезазначеними договорами залишилась заборгованість у загальному розмірі 231 610,00 грн.

З метою встановлення кола спадкоємців АТ КБ «ПриватБанк» зверталося до органу нотаріату. Однак, таку інформацію не отримало.

Самі спадкоємці ОСОБА_1 до банку не зверталися.

Без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого, банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку. Матеріали спадкової справи та інформація про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем можуть ідентифікувати спадкоємців померлого та визначити перелік спадкового майна, за рахунок якого кредитор має право задовольнити свої вимоги.

Банк не може отримати вищезазначені докази самостійно, оскільки він як фінансова установа відсутній у переліку юридичних осіб, які мають право отримувати інформацію, що становить нотаріальну таємницю, та не уповноважений на отримання інформації про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 84, ст.ст. 116-118 ЦПК України, просив витребувати копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , від Тисменицької державної нотаріальної контори (вул. Галицька, буд. 32, м. Тисмениця, Івано-Франківська обл., 77400); витребувати інформацію про склад сім`ї та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлого — ІНФОРМАЦІЯ_1 , від Департаменту адміністративних послуг (Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради (вул. Незалежності, буд. 9, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018).

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Тисменицького районного суду від 14 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів до пред`явлення позову.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою із порушенням норм процесуального права.

Вказує, що на цей час існує несплачена заборгованість за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_1 , який помер, і АТ КБ «ПриватБанк». Зобов`язання позичальника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов`язане з його собою, і може бути виконано спадкоємцем. Відтак, зобов`язання позичальника за кредитним договором входить до складу спадщини.

Таким чином, кредитору надано право захистити своє порушене право шляхом звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості спадкодавця із спадкоємців.

Проте, банк не має інформації стосовно спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого позичальника, у зв`язку із чим позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку. При цьому заявник надав до суду докази неможливості самостійно отримати такі дані.

За змістом статті 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому ст.ст. 116-118 ЦПК України.

Наголошує, що клопотання про витребування доказів відповідає вимогам ст. 84 ЦПК України.

Вважає, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, не врахував доводи заявника щодо неможливості отримати інформацію про коло спадкоємців позичальника в інший спосіб та помилково відмовив у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів.

Крім того, встановлення режиму воєнного стану вочевидь дає підстави припускати, що засіб доказування, який просить витребувати заявник, може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Посилається на практику Європейського суду про уникнення надмірного формалізму.

Просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, заяву АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів задовольнити.

Позиція інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заяви (клопотання) учасників справи

Сторони чи їх представники в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Тисменицького районного суду від 14 липня 2026 року зазначеним вимогам не відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 (позичальник) звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав: Анкету-заяву б/н від 25.03.2015; Кредитний договір б/н від 24.03.2024 та Паспорт кредиту від 24.03.2024; Кредитний договір б/н від 24.03.2024 та Паспорт кредиту від 24.03.2024; Кредитний договір б/н від 05.04.2024 та Паспорт кредиту від 05.04.2024 (а.с. 18-60).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.02.2025 (а.с. 66). На момент смерті позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим за вищезазначеними договорами залишилася заборгованість у загальному розмірі 231 610,00 грн.

17.04.2025, 21.08.2025 та 07.11.2025 банк звернувся із претензіями кредитора до Тисменицької державної нотаріальної контори (а.с. 67-68, 69-70, 71-72).

12.01.2026 банк звернувся з претензією кредитора до приватного нотаріуса Колтуна Бориса Михайловича (а.с. 73-74).

16.04.2026 банк звернувся з претензією кредитора до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори (а.с. 75-76), яка листом від 27.04.2026 претензію повернула, зазначивши, що спадкова справа після смерті ОСОБА_1 заведена Тисменицькою державною нотаріальною конторою, куди й рекомендовано звертатися (а.с. 107).

02.07.2026 Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Тисменицького районного суду із заявою про витребування доказів до пред`явлення позову. Керуючись ч. 4 ст. 84, ст.ст. 116-118 ЦПК України, просив витребувати копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , від Тисменицької державної нотаріальної контори та інформацію про склад сім`ї та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем станом на дату смерті померлого — ІНФОРМАЦІЯ_1 , від Департаменту адміністративних послуг (Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради.

Необхідність забезпечення доказів до подачі позову у такий спосіб АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує тим, що без інформації про спадкоємців заявник позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, оскільки не має можливості оформити позовну заяву відповідно до вимог ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про витребування доказів до пред`явлення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просить на підставі статей 84, 116-118 ЦПК України витребувати у третіх осіб копію спадкової справи після смерті ОСОБА_1 та інформацію про склад сім`ї та осіб, зареєстрованих з ним на дату його смерті. Однак, заявником не доведено існування обставин, передбачених статтею 118 ЦПК України, за наявності яких можуть бути витребувані докази, зокрема, що докази, які просить забезпечити заявник, можуть бути втрачені або що їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1-3 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Отже, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.11.2021 по справі № 520/14132/18, від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц «процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому.

Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 9901/608/19 та від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18.

Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Метою заявника у цій справі є необхідність встановити коло спадкоємців ОСОБА_1 для подальшого звернення до суду із вимогами про стягнення кредитної заборгованості. Однак, вирішуючи питання про витребування доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявник, посилаючись на норми статей 116-117 ЦПК України, не довів наявність достатніх підстав вважати, що з часом докази, про витребування яких він просить: спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_1 , та інформація про склад сім`ї та осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, можуть бути безповоротно втрачені або збирання чи подання останніх стане згодом неможливим або утрудненим.

Проте з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитися не може, оскільки суд, вирішуючи зазначене питання, не надав належної оцінки доводам заявника щодо необхідності забезпечення доказів до пред`явлення позову та неможливості їх отримання іншим шляхом, неможливості звернутися із позовом, оскільки невідомі спадкоємці боржника.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Зі змісту поданої АТ КБ «ПриватБанк» заяви вбачається, що фактично банку необхідно отримати інформацію щодо кола спадкоємців боржника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою подання позову до спадкоємців.

Суд першої інстанції доводи заявника щодо неможливості отримати таку інформацію в інший спосіб не врахував та помилково відмовив у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк».

Разом з тим, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 116 ЦПК України забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувана ухвала суду – до скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Тисменицького районного суду від 14 липня 2026 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Оскільки за результатами апеляційного перегляду вирішується лише процесуальне питання, а справа по суті спору не розглядається, питання щодо розподілу судових витрат апеляційним судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 14 липня 2026 рокускасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 14 серпня 2026 року.