Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №353/724/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 353/724/26

Провадження № 22-ц/4808/1702/26

Головуючий у 1 інстанції МОТРУК Л. І.

Суддя-доповідач Томин О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Тлумацького районного суду від 13 липня 2026 року, постановлену в складі судді Мотрук Л. І. у м. Тлумачі, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23.06.2025 у розмірі 57 379,07 грн, станом на 16.06.2026 та судові витрати у розмірі 2 662,40 грн судового збору.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Тлумацького районного суду від 13 липня 2026 року позовну заяву постановлено вважати неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу. Вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що ухвалою Тлумацького районного суду від 01 липня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних у ній недоліків. Роз`яснено, що у випадку невиконання вимог ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Вказану ухвалу 02 липня 2026 року доставлено до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд», що встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Отже, встановлений судом строк на усунення недоліків позовної заяви мав закінчитися 12 липня 2026 року, однак цей день був вихідним – неділею.

Посилаючись на положення процесуального закону, відповідно до яких, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, вказує, що днем закінчення строку в цьому випадку було 13 липня 2026 року – понеділок.

Стверджує, що на виконання ухвали суду від 01 липня 2026 року позивач 13 липня 2026 року, тобто в межах встановленого судом строку, направив до Тлумацького районного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, що підтверджується карткою руху вхідного документа, наявною у матеріалах справи. Таким чином, на думку апелянта, позивач виконав вимоги суду щодо усунення недоліків у встановлений для цього строк, а позовна заява повністю відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, у зв`язку з чим її повернення є безпідставним.

Вважає, що судом першої інстанції порушено право позивача на доступ до правосуддя та норми процесуального права.

Посилаючись на зазначені обставини та норми права, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

Відповідачка у справі правом на подання відзиву не скористалася.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що апелянтом оскаржується ухвала Тлумацького районного суду від 13 липня 2026 року про повернення позовної заяви заявнику, розгляд апеляційної скарги в цій справі підлягає проведенню в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (письмове провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Тлумацького районного суду від 13 липня 2026 року вказаним вимогам не відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 червня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 1-51).

Ухвалою Тлумацького районного суду від 01 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для виправлення вказаних недоліків та роз`яснено останньому, що у випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу (а. с. 55).

Згідно з супровідним листом Тлумацького районного суду № 353/724/26/6252/2026 від 01 липня 2026 року вказану ухвалу було направлено АТ КБ «ПриватБанк» до виконання за допомогою підсистеми «Електронний суд» (а. с. 56).

Із довідки про доставку електронного документа вбачається, що ухвалу Тлумацького районного суду від 01 липня 2026 року про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» 02 липня 2026 року о 4:16:08 (а. с. 57).

Ухвалою Тлумацького районного суду від 13 липня 2026 року позовну заяву постановлено вважати неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (а. с. 58).

До матеріалів справи долучено заяву АТ КБ «ПриватБанк» про усунення недоліків позовної заяви, подану 13 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» (а. с. 60-63).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» у підсистемі «Електронний суд» 02 липня 2026 року. Однак у встановлений судом строк позивач вимоги вказаної ухвали не виконав та недоліки позовної заяви не усунув.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з положеннями ст. 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20 (провадження № 61-21431св21), від 08 вересня 2023 року у справі № 496/4529/18 (провадження № 61-12275св22).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що метою Конвенції є захист прав, які є не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними. Це зауваження стосується, зокрема, права на доступ до суду з огляду на те, яке важливе місце посідає право на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві (рішення від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, пункт 24; рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, пункт 231; рішення від 13 грудня 2018 року у справі «Вітковскі проти Польщі» (Witkowski v. Poland), заява № 21497/14, пункт 43).

У практиці ЄСПЛ визначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення від 12 листопада 2002 року у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic), заява № 47273/99, пункти 50-51 та 69; рішення від 5 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 97; рішення від 26 липня 2007 року у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29).

ЄСПЛ часто наголошував на питаннях «юридичної визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, постановляв, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey) [Велика Палата], № 8917/05, пункт 79 (в кінці), ЄСПЛ 2009 (витяги); «Ефстатіу та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece), № 36998/02, пункт 24 (в кінці), від 27 липня 2006 року, та «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey), № 59601/09, пункт 21, від 17 вересня 2013 року; рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, пункт 98, від 05 квітня 2018 року).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Тлумацького районного суду від 01 липня 2026 року про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» 02 липня 2026 року. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Перебіг цього строку відповідно до ст. 123 ЦПК України розпочався з наступного дня – 03 липня 2026 року. Максимальний десятиденний строк для усунення недоліків спливав 12 липня 2026 року. Оскільки цей день припадав на неділю, відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем строку був перший після нього робочий день – 13 липня 2026 року (понеділок).

Саме 13 липня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» подало заяву про усунення недоліків позовної заяви, тобто в межах строку, наданого судом першої інстанції для їх усунення, та у відповідності з положеннями ст. 124 ЦПК України в межах робочого часу суду.

Таким чином, постановивши 13 липня 2026 року ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу з підстав неусунення недоліків у встановлений строк, суд першої інстанції не врахував вимог законодавства щодо обчислення процесуальних строків та дійшов передчасного висновку про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала суду про повернення позовної заяви є передчасною та постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала про повернення позовної заяви позивачеві – скасуванню з направленням справи до Тлумацького районного суду для продовження розгляду.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду вирішується лише процесуальне питання, а справа по суті спору не розглядається, питання щодо розподілу судових витрат апеляційним судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Тлумацького районного суду від 13 липня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 12 серпня 2026 року.