Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №290/9/23 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №290/9/23 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.

Категорія 41 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.

суддів: Григорусь Н.Й.,

Миколайчука П.В.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №290/9/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» про визнання правочину недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Романівського районого суду Житомирської області від 11 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчука М.В. у селищі Романів,

в с т а н о в и в :

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 500,00 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100026865, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 25 вересня 2021 року.

Позивач зазначав, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином умови договору не виконувала, у зв`язку з чим станом на час звернення до суду утворилась заборгованість у загальному розмірі 76 500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 500,00 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 31 000,00 грн - заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги до дати складання розрахунку заборгованості та 1 000,00 грн - заборгованість за комісією.

Також позивач посилався на те, що 17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Станом на дату відступлення права вимоги розмір заборгованості становив 45 500,00 грн.

16 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», у якому просила визнати недійсним договір про споживчий кредит №100026865 від 26 серпня 2021 року.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що при укладенні оспорюваного договору кредитодавцем, на думку позивачки за зустрічним позовом, було порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 11 лютого 2021 року №16.

Посилалась на невиконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку щодо надання споживачу необхідної інформації про умови кредитування, неповідомлення про зміну процентної ставки, порядку повернення кредиту, сплати процентів, комісій та черговості погашення вимог за договором. Крім того, зазначала про відсутність належного розрахунку заборгованості та неврахування коштів, сплачених нею на виконання кредитного зобов`язання.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (далі - ТОВ «ДЕБТ ФОРС») як правонаступника ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2025 року позов ТОВ «ДЕБТ ФОРС» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 500,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ДЕБТ ФОРС» про визнання договору недійсним відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ДЕБТ ФОРС» відмовити, зменшити проценти за користування кредитними коштами, а також витрати на правничу допомогу до 2 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, вказує, що судом першої інстанції не враховано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. Також зазначає, що стягнення комісії за управління кредитом є неправомірним, оскільки такі дії не становлять банківської послуги, замовленої позичальником, а пов`язані з реалізацією кредитодавцем власних прав та обов`язків за кредитним договором. Крім того, апелянт посилається на відсутність належних та допустимих доказів надання їй кредитних коштів за спірним кредитним договором. На її думку, надані позивачем розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними бухгалтерськими документами та не підтверджують факту готівкової чи безготівкової видачі кредитних коштів відповідачу. Також зазначає, що проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують суму тіла кредиту та є неспівмірними. Окремо звертає увагу на відсутність належних доказів переходу права вимоги до фактора за договором факторингу, що, на її думку, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, апелянт вважає безпідставним стягнення з неї 9 000 грн витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати, на її думку, належними доказами не підтверджені.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ДЕБТ ФОРС» заперечує проти її задоволення та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На обґрунтування своїх заперечень зазначає, що умовами кредитного договору сторони погодили нарахування процентів за користування кредитними коштами на весь період фактичного користування кредитом, у тому числі у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, за ставкою, передбаченою п.1.6 договору, як процентів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. При цьому посилається на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та судову практику апеляційних судів у подібних правовідносинах. Також зазначає, що посилання відповідача на ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставними, оскільки відповідні зміни, внесені Законом №3498-IX від 22.11.2023 щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, набрали чинності після укладення спірного договору, який укладено 26.08.2021, а проценти були нараховані до 16.02.2022. Крім того, вважає правомірним включення до умов договору комісії за надання кредиту та її подальше стягнення, оскільки така комісія прямо передбачена умовами договору та відповідає положенням чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини. Також ТОВ «ДЕБТ ФОРС» зазначає, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, а доказів їх неспівмірності відповідачем не надано.».

У судовому засіданні представник ТОВ «ДЕБТ ФОРС» заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 у судове засідання 12 серпня 2026 року не з`явилася, про дату, час і місце його проведення повідомлена належним чином під розписку. Попереднє судове засідання було відкладено за її клопотанням у зв`язку з наміром залучити представника. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 12 серпня 2026 року, ОСОБА_1 до апеляційного суду не подавала.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин неявка ОСОБА_1 у судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/ подала анкету-заяву на кредит № 100026865.

ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору № 100026865 від 26 серпня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн (пункт 1.2 договору).

Сторони домовились, що кредит надається строком на 30 днів з 26.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.09.2021 (пункти 1.3, 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 5 500,00 грн в грошовому виразі та 20,578.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 15 500,00 грн.

Комісія за надання кредиту: 1 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом: 4 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 цього договору (пункт 1.7 договору).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюються з дати наступної за днем кредиту по дату завершення строку (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору (пункт 2.2.2 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 договору).

Згідно пункту 2.4.1 договору, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Умовами договору передбачено збільшення строку кредитування, зокрема, користування кредитним коштами позичальником після сплину раніше визначеного строку кредитування при наявності заборгованості, який не може перевищувати 60 днів (стандартні базові умови) (пунктом 2.3.1.2 договору).

Положеннями пункту 2.3.1 договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах.

Згідно пункту 2.3.1.1. Кредитного договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною пункті 1.5.2 Договору.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно пункту 3.3.2 договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені пунктами 1.1-1.6 та пунктом 2.4 цього Договору.

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно пункту 6.2 договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Відповідно до пункту 6.3 договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених частиною 6 статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення договору.

Згідно з пунктом 6.4 договору, укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до пункту 6.5 договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно пункту 7.1 договору, цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору.

Додатком № 1 до договору є графік платежів за договором про споживчий кредит № 100026865 від 26.08.2021.

Додатком № 2 до договору є паспорт споживчого кредиту № 100026865.

Матеріали справи містять анкету-заяву на кредит № 100026865 від позичальника ОСОБА_1 , дата створення якої - 25.08.2021, де погоджені умови кредитування по заяві № 100026865: сума - 10000,00, строк - 30 днів, комісія за надання - 10,00 % одноразово, ставка процентів - 1,50 % за кожен день користування.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 100026865 від 26.08.2021, ідентифікована ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: L75439, дата відправки ідентифікатору позичальнику: 26.08.2021, номер телефону: НОМЕР_1 .

Довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 18.02.2022 підтверджується факт перерахування коштів в розмірі 10 000,00 грн, дата проведення платежу - 26.08.2021, номер картки - НОМЕР_2 , номер транзакції в системі FONDY - 437529784, призначення платежу «Кошти згідно договору 100026865».

Відповідно до наданих відомостей про щоденні нарахування та погашення, 26 серпня 2021 року відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту у сумі 1 000,00 грн.

У подальшому здійснювалося щоденне нарахування процентів згідно з пунктом 1.5.2 договору за період з 26 серпня 2021 року по 25 вересня 2021 року у розмірі 150,00 грн за кожен день користування кредитом.

Також згідно з пунктами 1.6, 2.3.1.2 договору за період з 25 вересня 2021 року по 24 листопада 2021 року здійснювалося нарахування процентів у розмірі 500,00 грн за кожен день користування кредитом.

17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка в Реєстрі значиться під № 539, в сумі 45 500,00 грн, що складається з 10 000,00 грн заборгованості за кредитом та 35 500,00 грн заборгованості за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», розмір заборгованості за кредитним договором № 100026865 від 26.08.2021 станом на 05 грудня 2022 року становить 76 500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованості за кредитом, 34 500,00 грн заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги, 31 000,00 грн заборгованості за процентами (з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості) та 1 000,00 грн заборгованості за комісіями.

09 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» (далі ТОВ «Кампсіс Фінанс») укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 09-03/23, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТОВ «Кампсіс Фінанс» за плату, а ТОВ «Кампсіс Фінанс» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 09-03/23 від 09.03.2023, ТОВ «Кампсіс Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка в Реєстрі значиться під № 4490, в сумі 80 000,00 грн, що складається з 10 000,00 грн заборгованості за кредитом, 69 000,00 грн заборгованості за відсотками та 1 000,00 грн заборгованості за комісіями.

08 травня 2023 року між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 08-05/23, відповідно до якого ТОВ «Кампсіс Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ДЕБТ ФОРС» за плату, а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» приймає належні ТОВ «Кампсіс Фінанс» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Згідно додаткової угоди від 26.11.2024 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 08-05/23 від 08.05.2023 та витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 08-05/23 від 08.05.2023 (зі змінами від 26.11.2024), ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка в Реєстрі значиться під № 7166, в сумі 76 500,00 грн, що складається з 10 000,00 грн заборгованості за кредитом, 65 500,00 грн заборгованості за відсотками та 1 000,00 грн заборгованості за комісіями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що отримані відповідачкою кредитні кошти у добровільному порядку не повернуті, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у судовому порядку.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, сплатити гроші тощо, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За встановлених у справі обставин договір про споживчий кредит №100026865 від 26 серпня 2021 року укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора L75439, направленого на зазначений позичальницею номер мобільного телефону.

Наведене підтверджується договором про споживчий кредит № 100026865 від 26 серпня 2021 року та додатками до нього, анкетою-заявою на кредит № 100026865, а також довідкою про ідентифікацію, згідно з якою акцепт договору ОСОБА_1 здійснено із застосуванням одноразового ідентифікатора L75439, направленого 26 серпня 2021 року на зазначений нею номер мобільного телефону.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору та погодження його умов.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, для виникнення у позичальника обов`язку з повернення кредиту має бути встановлено не лише факт укладення кредитного договору, а й виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо фактичного надання кредитних коштів.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту надання ОСОБА_1 кредитних коштів колегія суддів відхиляє з огляду на сукупність наявних у справі доказів.

Так, довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 18 лютого 2022 року підтверджується здійснення 26 серпня 2021 року переказу коштів у розмірі 10 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер транзакції у системі FONDY - 437529784, з призначенням платежу «Кошти згідно договору 100026865». Довідка містить відомості про конкретну платіжну операцію та її реквізити.

Колегія суддів враховує, що розрахунок заборгованості та витяги з реєстрів боржників самі по собі не підтверджують факту фактичного перерахування позичальнику кредитних коштів. Разом з тим у цій справі висновок про надання ОСОБА_1 кредиту ґрунтується не лише на зазначених документах.

Відомості про здійснення переказу узгоджуються з доказами укладення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит саме на суму 10 000 грн, довідкою про її ідентифікацію та іншими матеріалами справи.

Крім того, істотне значення для оцінки зазначених доказів у сукупності має власна процесуальна позиція ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції.

Звертаючись із зустрічним позовом про визнання договору про споживчий кредит №100026865 від 26 серпня 2021 року недійсним, ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до цього договору отримала споживчий кредит у сумі 10 000 грн. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, вона також посилалася на те, що при визначенні розміру заборгованості кредитодавцем не враховані кошти, сплачені нею за кредитом протягом вересня 2021 року.

Отже, заявлена ОСОБА_1 у суді першої інстанції процесуальна позиція виходила з факту отримання нею кредитних коштів та існування зобов`язань за кредитним договором, тоді як сам договір вона оспорювала з підстав невідповідності його умов вимогам законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

За таких обставин твердження апеляційної скарги про недоведеність факту надання їй кредитних коштів не узгоджуються з раніше викладеною ОСОБА_1 процесуальною позицією та спростовуються сукупністю наведених доказів. При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , поряд із вимогою про відмову у задоволенні позову, просить зменшити розмір процентів за користування кредитними коштами.

Оцінивши договір про споживчий кредит, анкету-заяву, довідку про ідентифікацію, відомості про здійснення конкретної платіжної операції та пояснення самої ОСОБА_1 у зустрічному позові у їх взаємному зв`язку, колегія суддів вважає доведеним факт надання їй ТОВ «Мілоан» кредитних коштів у розмірі 10 000 грн.

Водночас твердження ОСОБА_1 про здійснення нею протягом вересня 2021 року платежів на виконання кредитного зобов`язання належними та допустимими доказами не підтверджені. Матеріали справи не містять квитанцій, банківських виписок чи інших платіжних документів, які б давали можливість встановити факт, суму та призначення таких платежів і їх зарахування кредитодавцем у рахунок виконання зобов`язань за договором.

Тому підстав для зменшення встановленої заборгованості на суми платежів, про здійснення яких зазначала ОСОБА_1 , але документального підтвердження яких не надала, немає.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів переходу права вимоги до ТОВ «ДЕБТ ФОРС» також є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за кредитним договором №100026865 від 26 серпня 2021 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу №17/12-2021-62 від 17 грудня 2021 року, у подальшому до ТОВ «Кампсіс Фінанс» на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №09-03/23 від 09 березня 2023 року та до ТОВ «ДЕБТ ФОРС» на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №08-05/23 від 08 травня 2023 року.

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 підтверджений також відповідними реєстрами боржників, а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 17 липня 2023 року залучено до участі у справі як правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».

Отже, право ТОВ «ДЕБТ ФОРС» вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором у тому обсязі, в якому таке право належало первісному кредитору, підтверджене матеріалами справи.

Разом з тим апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначеного до стягнення розміру заборгованості за процентами з огляду на таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

За умовами договору №100026865 кредит надано строком на 30 днів - до 25 вересня 2021 року. Пунктами 2.3.1, 2.3.1.2 договору передбачено можливість продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах у разі продовження користування кредитними коштами після завершення раніше визначеного строку кредитування, при цьому загальний період такої пролонгації не може перевищувати 60 днів.

Оскільки доказів повернення кредитних коштів до 25 вересня 2021 року матеріали справи не містять, відповідно до умов пункту 2.3.1.2 договору строк кредитування продовжувався на стандартних (базових) умовах, але не більше ніж на передбачені договором 60 днів.

Системний аналіз положень пунктів 1.1-1.4, 2.2-2.4 кредитного договору дає підстави для висновку, що строк користування кредитними коштами з урахуванням максимально передбаченої договором пролонгації закінчився 24 листопада 2021 року. Подальшого продовження строку кредитування умовами договору не передбачено.

У межах зазначеного строку позивачем нараховано 34 500 грн процентів, а саме: за період з 27 серпня 2021 року по 25 вересня 2021 року - 4 500 грн за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, та за період з 26 вересня 2021 року по 24 листопада 2021 року - 30 000 грн за стандартною (базовою) ставкою 5 % за кожен день користування кредитом.

Наведений розрахунок відповідає погодженим сторонами умовам договору та відомостям про щоденні нарахування. Доказів погашення тіла кредиту чи сплати зазначених процентів ОСОБА_1 не надала.

Посилання апеляційної скарги на те, що розмір процентів у декілька разів перевищує суму кредиту, не є самостійною підставою для звільнення позичальника від обов`язку сплатити проценти, нараховані у межах погодженого сторонами строку кредитування за визначеною договором ставкою. Відомості про розмір процентної ставки, строк кредитування, загальну вартість кредиту та порядок його повернення містяться у договорі, графіку платежів та паспорті споживчого кредиту, з умовами яких ОСОБА_1 погодилася при укладенні електронного договору.

Не впливає на наведений висновок і посилання апелянта на передбачене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження максимального розміру денної процентної ставки, оскільки відповідне положення запроваджено Законом України №3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності після укладення спірного кредитного договору та здійснення нарахувань, що є предметом спору. Підстав для застосування зазначеного обмеження до правовідносин, які виникли у 2021 році, немає.

Разом з тим апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначеного до стягнення розміру заборгованості за процентами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За умовами кредитного договору строк кредитування становив 30 днів, а його закінчення визначено 25 вересня 2021 року. Водночас пунктом 2.3.1.2 договору передбачено можливість продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах шляхом продовження користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не більше ніж на 60 днів.

З наданих відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що за період з 26 серпня 2021 року по 25 вересня 2021 року проценти нараховувалися за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, а в подальшому, в межах передбаченого договором періоду пролонгації на стандартних (базових) умовах, - за ставкою 5 %.

Таким чином, передбачений договором строк кредитування з урахуванням його продовження на стандартних (базових) умовах закінчився 24 листопада 2021 року.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17 грудня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 45 500 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 35 500 грн - заборгованість за процентами.

Водночас із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість визначена у загальному розмірі 45 500 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 34 500 грн - заборгованість за процентами та 1 000 грн - заборгованість за комісією. За період з 17 грудня 2021 року по 16 лютого 2022 року товариством додатково нараховано 31 000 грн процентів, виходячи зі ставки 5 % на день.

Однак після закінчення визначеного договором строку кредитування, з урахуванням передбаченого ним періоду пролонгації, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося.

Посилання ТОВ «ДЕБТ ФОРС» на пункт 4.2 кредитного договору, яким передбачено можливість нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою як процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, наведеного висновку не спростовує. За умовами цього пункту обов`язок позичальника зі сплати таких процентів виникає після пред`явлення відповідної вимоги кредитодавцем. Водночас доказів пред`явлення ОСОБА_1 такої вимоги матеріали справи не містять.

За таких обставин підстав для стягнення з ОСОБА_1 31 000,00 грн процентів, нарахованих за період з 17 грудня 2021 року по 16 лютого 2022 року, немає, а висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1 000 грн колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, умови кредитного договору повинні дозволяти встановити, за яку саме послугу кредитодавця, пов`язану з отриманням, обслуговуванням чи поверненням кредиту, споживач зобов`язаний сплатити відповідну комісію.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено одноразову комісію у розмірі 1 000 грн, визначену як «комісія за надання кредиту». При цьому умовами договору не визначено жодної окремої додаткової чи супутньої послуги, яка фактично надається позичальнику за таку плату.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обов`язком фінансової установи за кредитним договором, така дія не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

З огляду на те, що умовами спірного договору не визначено окремої послуги, за надання якої встановлена комісія у розмірі 1 000 грн, підстав для стягнення з ОСОБА_1 такої комісії немає.

Отже, висновок суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 1 000 грн заборгованості за комісією є помилковим.

Таким чином, обґрунтованим є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 44 500 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 34 500 грн - заборгованість за процентами, нарахованими у межах строку кредитування з урахуванням передбаченої договором пролонгації.

Доводи апеляційної скарги у частині, в якій ОСОБА_1 просить повністю відмовити у задоволенні первісного позову, встановлених судом обставин укладення кредитного договору, отримання нею кредитних коштів, невиконання обов`язку з їх повернення та переходу права вимоги до ТОВ «ДЕБТ ФОРС» не спростовують.

Разом з тим доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення процентів поза межами строку кредитування та комісії за надання кредиту знайшли своє підтвердження, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним рішення суду першої інстанції окремо не оскаржується, вимог про скасування рішення в цій частині та задоволення зустрічного позову апеляційна скарга не містить, а тому відповідно до встановлених статтею 367 ЦПК України меж апеляційного перегляду підстав для перегляду рішення у цій частині немає.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Вердикт Капітал» при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 481 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 44 500 грн із заявлених 76 500 грн, що становить 58,16 % заявлених вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 442,94 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 721,50 грн.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції, з ТОВ «ДЕБТ ФОРС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 557,07 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн позивачем надано: договір № 07-10/2022 від 07 жовтня 2022 року про надання правничої допомоги Адвокатським Об`єднанням «Лігал Ассістанс» для ТОВ «Вердикт Капітал», витяг з аку прийому-передачі послуг від 07 листопада 2022 року на суму 9 000 грн, заявки на надання юридичної допомоги №228 від 01 листопада 2022 року на суму 9 000 грн, платіжне доручення № 343550030 від 10 листопада 2022 року про оплату послуг адвоката.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача у сумі 5 234,40 грн.

Справа відповідно до положень частини шостої статті 19 ЦПК України належить до категорії малозначних, а тому судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2025 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (місцезнаходження: вул. Княжий Затон, 9, приміщення 369, 1 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43577608) заборгованість за договором про споживчий кредит № 100026865 від 26.08.2021 року у розмірі 44 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (місцезнаходження: вул. Княжий Затон, 9, приміщення 369, 1 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43577608) судовий збір в розмірі 1 442,94 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (місцезнаходження: вул. Княжий Затон, 9, приміщення 369, 1 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43577608) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1 557,07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (місцезнаходження: вул. Княжий Затон, 9, приміщення 369, 1 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43577608) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 234,40 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: