Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №288/110/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 288/110/26 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 40 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шалота К. В., Миколайчук П. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року, ухвалене в складі головуючого судді Зайченко Є. О. у селищі Попільня,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.28 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі — позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі — відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.

2.Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року в загальному розмірі 86 869,73 грн, яка складається з 21 061,70 грн заборгованості за тілом кредиту та 65 808,03 грн заборгованості за процентами.

3.Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 736885463 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV74T3U.

4.Позивач зазначав, що відповідач самостійно зареєструвався на офіційному сайті первісного кредитора, створив особистий кабінет позичальника, заповнив заявку на отримання кредиту, вказав персональні дані та номер банківської картки для перерахування коштів, після чого уклав кредитний договір.

5.У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредитних коштів становила 22 000,00 грн.

6.Також позивач посилався на те, що право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому – до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

7.06 травня 2026 року Попільнянський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.

8.Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року в розмірі 86 869,73 грн, з яких: 21 061,70 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 65 808,03 грн – прострочена заборгованість за процентами, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

9.Рішення мотивоване тим, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним обов`язку щодо їх повернення.

10.Суд визнав належними та допустимими доказами кредитний договір, документи щодо перерахування коштів, розрахунок заборгованості, договори факторингу та витяги з реєстрів боржників, дійшовши висновку про доведення факту набуття позивачем права вимоги до відповідача.

11.Заперечення відповідача щодо пропуску позовної давності, неукладеності договору, відсутності права вимоги, недійсності електронного підпису, незаконності нарахування процентів та неповідомлення про відступлення права вимоги суд визнав необґрунтованими.

12.Водночас позов було задоволено частково лише в частині розподілу судових витрат, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу суд визнав завищеними та зменшив їх із 7 000,00 грн до 4 000,00 грн, виходячи з критеріїв розумності та співмірності.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

13.Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та 02 червня 2026 року подав до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» апеляційну скаргу.

14.В апеляційній скарзі просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю або альтернативно відмовити у стягненні процентів у розмірі 65 808,03 грн, зменшити суму стягнення до фактично доведеної суми отриманих коштів.

15.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, на думку відповідача, неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази та порушив норми матеріального і процесуального права.

16.Відповідач зазначає, що позивач не довів фактичного отримання ним кредитних коштів у сумі 21 061,70 грн, оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази збільшення кредитного ліміту та первинні банківські документи про перерахування коштів.

17.Крім того, відповідач посилається на безпідставність стягнення процентів після закінчення 30-денного строку кредитування, недоведеність належного переходу права вимоги через неподання оригіналів договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а також відсутність належних доказів ідентифікації відповідача під час укладення електронного договору.

18.Також скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення щодо позовної давності, не надав належної оцінки його запереченням та безпідставно стягнув судові витрати.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

19.09 червня 2026 року представник ТОВ ФК «Ейс» подав до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу.

20.У поданому відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін, посилаючись на те, що факт укладення кредитного договору в електронній формі, належна ідентифікація відповідача, перерахування кредитних коштів, розмір заборгованості та правонаступництво позивача підтверджуються належними й допустимими доказами. Договори факторингу підтверджують законний перехід права вимоги, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції вже надав належну правову оцінку.

Інші письмові заяви, які надійшли до апеляційного суду

21.16 червня 2026 року відповідач подав до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» відповідь на відзив.

22.У відповіді на відзив відповідач вказує на суперечності щодо кредитного договору та розміру фактично наданих коштів, відсутність первинних банківських документів про їх зарахування, недоведеність належної ідентифікації відповідача під час укладення електронного договору, відсутність належних доказів переходу права вимоги за договорами факторингу, безпідставність нарахування процентів після спливу строку кредитування та недопустимість подання в апеляційному провадженні нових доказів і пояснень для усунення недоліків позову.

23.16 червня 2026 року відповідач подав до Житомирського апеляційного суду через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати від АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» документи, які, на його думку, підтверджують або спростовують факт отримання кредитних коштів, належність банківської картки відповідачу, укладення електронного договору саме відповідачем, правомірність збільшення кредитного ліміту та належний перехід права вимоги за договорами факторингу.

24.Представник позивача просить відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, посилаючись на те, що всі необхідні докази вже подані до матеріалів справи.

25.19 червня 2026 року позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких просить врахувати їх та залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що матеріали справи підтверджують факт належного укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, фактичне перерахування кредитних коштів відповідачу, правомірність нарахування процентів відповідно до умов договору та чинного законодавства, а також безперервний і належний перехід права вимоги за договорами факторингу до позивача.

26.23 червня 2026 року відповідач подав додаткові пояснення, в яких просить врахувати їх, підтримати раніше подане клопотання про витребування доказів, не приймати нові докази позивача та задовольнити апеляційну скаргу.

27.У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що додаткові пояснення позивача не усувають суперечностей щодо укладення кредитного договору та переходу права вимоги, не підтверджують належними первинними доказами фактичне отримання ним кредитних коштів, а також не доводять, що електронні дії з укладення договору та отримання додаткових траншів були вчинені саме відповідачем.

28.У додаткових поясненнях позивач вказує, що посилання відповідача на частину третю статті 367 ЦПК України є безпідставним, оскільки позивачем під час апеляційного провадження нових доказів по суті спору не подавалося. Усі докази, на які посилається позивач, містяться в матеріалах справи та були подані до суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

29.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2026 року визначено склад суду для розгляду справи № 288/110/26: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицька Т. М., Шевчук А. М.

30.Ухвалою від 08 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 07 липня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

31.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2026 року визначено новий склад суду для розгляду справи № 288/110/26: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шалота К. В., Миколайчук П. В. у зв`язку з перебуванням суддів Павицької Т. М., Шевчук А. М. у відпустці.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

32.18 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 736885463, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV74T3U.

33.Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за його користування відповідно до умов договору, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику.

34.Сума кредитного ліміту, вказана у пункті 1.1 договору, є максимальною сумою кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (пункт 1.2 договору).

35.Кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 2 000,00 грн одразу після укладення договору.

36.Позичальник у будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту, отримавши черговий транш у межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті.

37.Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 17 листопада 2021 року.

38.Сторони погодили, що встановлений у пункті 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

39.У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 18 жовтня 2021 року зазначено загальну інформацію, персональні дані, фінансовий номер телефона, електронну адресу, дату народження, паспортні дані, адресу проживання ОСОБА_1 та номер ,банківської картки: НОМЕР_1 .

40.Згідно з довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вказано позичальника ОСОБА_1 , його персональні дані, суму кредиту – 2 000,00 грн, строк кредитування – 30 днів, процентну ставку –1,98 % на день. Заявка подана 18 жовтня 2021 року о 20 год 48 хв, акцепт угоди позичальником – одноразовий ідентифікатор MNV74T3U – відправлено позичальнику 18 жовтня 2021 року о 20 год 53 хв 05 с на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 , перераховано грошові кошти 18 жовтня 2021 року о 20 год 54 хв 23 с.

41.У паспорті споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 736885463 від 18 жовтня 2021 року зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, сума/ліміт кредиту 100-22000 грн, строк кредитування – 30 днів та ін.

42.Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року станом на 20 грудня 2021 року становить 51 791,89 грн, а саме: 22 000,00 грн – тіло кредиту та 31 933,28 грн – проценти.

43.Згідно з платіжними дорученнями (а.с. 9-15 том 1) та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 36 - 42) ОСОБА_1 у період з 18 жовтня 2021 року до 25 жовтня 2021 року були перераховані кошти в загальній сумі 22 000,00 грн.

44.28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

45.Відповідно до Реєстру прав вимоги № 165 від 21 грудня 2021 року на умовах договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року на загальну суму 52 418,28 грн, з яких 21 061,70 грн — заборгованість за основним боргом, 31 356,58 грн — заборгованість за процентами.

46.05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05-0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» належні йому права грошової вимоги за кредитними договорами до боржників.

47.Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року на загальну суму 86 869,73 грн, з яких 21 061,70 грн — заборгованість за основним боргом, 65 808,03 грн — заборгованість за процентами.

48.20 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 20/10/23-03, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» належне йому право вимоги до відповідача.

49.Відповідно до Реєстру прав вимоги від 20 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року на загальну суму 86 869,73 грн.

50.Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 станом на 26 грудня 2025 року має заборгованість у розмірі 86 869,73 грн, зокрема: 21 061,70 грн — прострочена заборгованість за сумою кредиту, 65 808,03 грн — прострочена заборгованість за процентами.

Позиція апеляційного суду

51.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

52.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

53.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1–5 статті 263 ЦПК України).

54.Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, однак внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та ненадання належної оцінки розрахунку заборгованості відповідача дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків у заявленому позивачем розмірі.

55.За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК україни) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

56.Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

57.Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

58.Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

59.Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

60.За змістом частин 3, 4, 6, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною, а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

61.Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

62.Суд першої інстанції правильно встановив факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 736885463 від 18 жовтня 2021 року в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора MNV74T3U.

63.Зазначені обставини підтверджуються кредитним договором, заявкою на отримання грошових коштів у кредит, паспортом споживчого кредиту, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, платіжними дорученнями та довідками про перерахування коштів.

64.За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

65.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. У разі неспростування цієї презумпції всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

66.Матеріали справи не містять і відповідачем не надано доказів спростування презумпції правомірності кредитного договору № 736885463 від 18 жовтня 2021 року. Зазначений договір недійсним не визнано.

67.Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції встановивши фактичні обставини у справі, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відповідача щодо недоведеності факту укладення договору

68.Висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, що сформульована в постанові від від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

69.Велика Палата Верховного Суду в постанові 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

70.Суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, оскільки надані позивачем докази є більш переконливими, ніж доводи відповідача про відсутність договірних відносин. Без вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на ініціювання укладення договору, зокрема реєстрації на вебсайті кредитодавця, надання персональних даних і контактної інформації та проходження передбаченої процедури підтвердження волевиявлення, кредитний договір не міг бути укладений.

71.Відповідач не надає доказів на спростування факту укладення договору, не заперечує виникнення між сторонами спірних правовідносин, всі заперечення відповідача ґрунтуються виключно на вимогах надати оригінали доказів, які підтверджують всі етапи спірних правовідносин сторін від моменту їх ініціювання відповідачем до переходу права вимоги за кредитним договором до останнього набувача.

72.Матеріалами справи також підтверджується факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 22 000,00 грн, а доказів повернення відповідачем отриманих у позику коштів у повному обсязі матеріали справи не містять.

73.Натомість, згідно з розрахунком заборгованості, 23 жовтня 2021 року відповідач сплатив 938,30 грн у рахунок погашення основної суми кредиту та 576,70 грн у рахунок погашення нарахованих процентів.

74.З цим пов`язана різниця в розмірі наданого кредиту 22000 грн та заявленої до стягнення суму у розмірі 21061,7 на яку звертає увагу відповідач.

75.Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що сума заборгованість за тілом кредиту становить 21 067 грн, що відповідає розрахунку заборгованості (а.с. 62 на звороті).

76.Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

77.Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

78.Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне у майбутньому.

79.Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про належний перехід до ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги за кредитним договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року, оскільки такий перехід підтверджується договорами факторингу, додатковими угодами до них та реєстрами прав вимоги, в яких містяться відомості про боржника, номер кредитного договору та розмір заборгованості.

80.Посилання відповідача виключно на електронну форму правочину та необхідність подання оригіналів письмових доказів, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, за відсутності конкретних і переконливих доводів, які б обґрунтовували сумніви щодо їх достовірності, не може бути визнано належним спростуванням позовних вимог і не відповідає засадам добросовісного користування процесуальними правами та завданню цивільного судочинства.

81.Разом з тим апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача з огляду на таке.

82.Відповідно до пункту 1.7 кредитного договору строк кредитування становив 30 днів, а саме до 17 листопада 2021 року.

83.Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, активував функцію продовження строку дисконтного періоду або що сторони погодили зміну кінцевої дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

84.Заявляючи вимогу про стягнення процентів у сумі 65 808,03 грн, ТОВ «ФК «ЕЙС» обчислило їх на день набуття ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги за договором факторингу, тобто станом на 30 травня 2023 року.

85.Проте проценти за користування кредитом, як плата за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

86.Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц сформулювала висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, а в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

87.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 уточнено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, а проценти за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом або договором.

88.З урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, не можуть бути стягнуті як проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України.

89.Отже, проценти за користування кредитом у цій справі потрібно обчислювати лише за період з 18 жовтня 2021 року до 17 листопада 2021 року, тобто в межах 30-денного строку кредитування.

90.При цьому потрібно враховувати, що відповідно до розрахунку заборгованості 23.10.2021 року відповідач сплатив 576, 70 грн нарахованих відсотків та 938, 30 грн на погашення тіла кредиту (а.с. 62 на звороті).

91.З 18.10.2021 заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування до 17.11.2021 становить 7910,6 грн, що відповідає розрахунку заборгованості наданому позивачем (а.с. 62 на звороті).

92.За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року у загальному розмірі 28 972,30 грн, з яких: 21 061,70 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7910,6 грн — прострочена заборгованість за процентами.

93.У задоволенні вимог про стягнення процентів, нарахованих після 17 листопада 2021 року, слід відмовити.

94.Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

95.Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу до позивача права вимоги, однак неправильно застосував норми матеріального права в частині визначення періоду, за який підлягають стягненню проценти, апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції – змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

96.Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо неукладеності кредитного договору, відсутності належної ідентифікації відповідача, недоведеності отримання кредитних коштів, відсутності права вимоги у позивача підлягають відхиленню з мотивів, викладених у пунктах 54–78 цієї постанови.

97.Доводи апеляційної скарги про сплив строку позовної давності апеляційний суд відхиляє, оскільки перебіг позовної давності був зупинений на підставі пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України на період дії карантину та воєнного стану і відновився з 04 вересня 2025 року. Таке зупинення встановлене імперативною нормою закону, а тому суд не вправі змінювати його правові наслідки.

98.Отже, висновок суду першої інстанції про те, що за пред`явленими позовними вимогами строк позовної давності не пропущений є законним та обґрунтованим.

99.Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими з мотивів, викладених у пунктах 79–91 цієї постанови.

Оцінка аргументів, викладених у клопотанні про витребування доказів

100.Клопотання відповідача про витребування ІР- адрес, ІМЕІ пристрою та інших технічних даних, докази належності номера телефону відповідачу, оригіналів усіх первинних документів щодо укладення кредитного договору, перерахування коштів, збільшення кредитного ліміту та переходу права вимоги, апеляційний суд оцінює критично.

101.Відповідач не навів конкретних обставин, які викликали б обґрунтовані сумніви у достовірності поданих позивачем доказів, а заявлене клопотання не спрямоване на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За змістом доводів відповідача заявлене клопотання фактично спрямоване на створення для позивача недосяжного стандарту доказування, а не на спростування конкретних обставин чи доказів.

102.Сторона, яка заперечує проти заявлених вимог, має навести конкретні доводи, що ставлять під сумнів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та надати відповідні докази на їх спростування. Натомість загальне заперечення достовірності доказів і вимога про витребування всіх документів, пов`язаних із відповідними правовідносинами, без зазначення конкретних сумнівів щодо кожної з таких обставин фактично зводяться до перекладення на суд обов`язку збирати докази замість сторони.

103.З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суперечливу позицію відповідача ( або відмовити в позові або стягнути доведену суму отриманих коштів), ненадання відповідачем доказів на спростування пред`явлених вимог, а також положення частини 3 статті 12 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні клопотання про витребування доказів потрібно відмовити.

Оцінка аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу

104.Доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу щодо укладення кредитного договору, проведення ідентифікації та верифікації позичальника, перерахування кредитних коштів і переходу права вимоги, апеляційний суд бере до уваги, однак окремої оцінки їм не надає, оскільки вони охоплюються мотивами, викладеними в пунктах 54–78 цієї постанови.

105.Доводи позивача про правомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування на підставі того, що пунктом 1.9.3 договору прострочення позичальника визначено сторонами, як відкладальну обставину для зобов`язання по сплаті процентів, а нарахування таких процентів, після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) визначено сторонами як проценти у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, апеляційний суд оцнює критично.

106.Користування кредитними коштами не може одночасно вважатися правомірним і неправомірним. Після спливу строку кредитування право позичальника на користування кредитом припиняється, а тому нарахування процентів за користування кредитом не може ґрунтуватися на положеннях договору про плату за правомірне користування кредитними коштами.

107.Водночас положення договору, на які посилається позивач, є взаємно суперечливими, оскільки одночасно визначають такі проценти як наслідок настання відкладальної обставини, що продовжує строк дії договору в частині нарахування процентів, однак не в частині правомірного користування кредитом. В подальшому позивач посилається на нарахування цих процентів, як на узгоджену сторонами міру відповідальності, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

108.Отже, за своєю правовою природою спірні проценти, нараховані після закінчення строку кредитування у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, фактично є мірою відповідальності за таке порушення, незалежно від визначеної сторонами назви чи способу їх розрахунку. Стягнення таких сум з відповідача за встановлених у справі обставин, окрім суперечливості їх нарахування також не відповідає приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими встановлено відповідні обмеження щодо відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

109.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

110.Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення, що може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

111.Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу до позивача права вимоги, однак помилково визначив розмір процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню.

112.Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну резолютивної частини рішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

113.Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

114.Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

115.У цій справі ТОВ «ФК «ЕЙС» заявило позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 86 869,73 грн, сплатило судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 662,40 грн та заявило до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

116.За результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, та зменшено її з 86 869,73 грн до 28 972,30 грн, тобто позов задоволено на 33,35 %.

117.Тому, судові витрати позивача у суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 887,91 грн (2662,40х33,35 %), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 334,5 грн (7000х33,35), а в загальному розмірі – 3222,41 грн.

118.У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 3 327, 17 грн (4992х66,65%).

119.Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

120.З огляду на покладення судових витрат на обидві сторони, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути 104,76 грн – різницю у стягнутих витратах (3 327,17 - 3222,41).

121.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

2. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі № 288/110/26 змінити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 736885463 від 18 жовтня 2021 року в розмірі 28 972(двадцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дві ) гривні 30 (тридцять) копійок, з яких: 21 061,70 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 7910,60 грн – прострочена заборгованість за процентами.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 104, 27 грн судових витрат, що становить різницю між сумами судових витрат сторін в судах першої та апеляційної інстанції.

5. В іншій частині рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 06 травня 2026 року у справі № 288/110/26 залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, встановлених статтею 389 ЦПК України.

Судді:

О. О. Бондар

К. В. Шалота

П. В. Миколайчук

Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.