Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №163/786/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/786/26 Провадження №33/802/809/26 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю особи, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 та його захисника Гродовської О.П. (в режимі відеоконференції), розглянувши апеляційну захисника особи, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 – адвоката Гродовської Олесі Павлівни на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія автотранспортних засобів ТОВ "СВОМІД", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він о 18:25 годині 12 березня 2026 року, керуючи автомобілем марки «Даф», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Прикордонників, 1, в селі Старовойтове Ковельського району Волинської області, з ознаками наркотичного сп`яніння: звуження зіниць, блідість обличчя, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно та необ`єктивно з`ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимог законодавства.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки працівники поліції не зупиняли транспортний засіб під час його руху та не спостерігали факту керування автомобілем ОСОБА_1 . Навпаки на думку сторони захисту матеріали справи підтверджують, що до складання адміністративного протоколу ОСОБА_1 було відмовлено у проходженні митного оформлення у зв`язку з перебуванням у розшуку територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після цього його було доставлено до ТЦК, де цього ж дня відносно нього складено постанову про адміністративне правопорушення. При цьому на думку сторони захисту матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що після повернення ОСОБА_1 здійснював будь-які технічні дії, спрямовані на приведення транспортного засобу в рух, його переміщення чи керування ним. Відеозапис на думку сторони обвинувачення не містить фіксації руху автомобіля, моменту його зупинки або керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а інших доказів, які б підтверджували зазначені обставини, до матеріалів справи не долучено.

Звертає увагу, що суд першої інстанції на думку сторони захисту не з`ясував належним чином обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Так, під час судового розгляду працівник поліції ОСОБА_3 не зміг пояснити, протягом якого часу транспортний засіб перебував на території міжнародного пункту пропуску, коли саме він прибув на територію митного поста, чи переміщувався після відмови у митному оформленні, коли та за яких обставин був залишений на місці, а також коли саме, за твердженням працівників поліції, ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом.

Окрім того, зазначає, що жоден доказ у справі не підтверджує, що саме у момент прибуття працівників поліції ОСОБА_1 виконував функції водія або керував транспортним засобом. Поліцейський в судовому засіданні також не зміг це пояснити.

Разом з тим, звертає увагу, що місцевий суд безпідставно ототожнив факт перебування автомобіля у зоні митного контролю із фактом керування транспортним засобом. Саме по собі проходження митних формальностей не є доказом того, що особа у цей момент здійснювала керування транспортним засобом у розумінні ч.1 ст. 130 КУпАП. Висновок суду про те, що ОСОБА_1 «очевидно» здійснював рух транспортного засобу для проходження митних формальностей, ґрунтується на думку сторони захисту виключно на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах.

Водночас, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеними ознаки наркотичного сп`яніння, оскільки працівниками поліції взагалі не перевірялися ознаки наркотичного сп`яніння, на відео ці дії не зафіксовані.

Окрім того, звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відмову від проходження медичного огляду ОСОБА_1 , оскільки із дослідженого судом відеозапису вбачається, що після спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 погодився пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Отже його первинна поведінка свідчила не про намір ухилитися від проходження огляду, а навпаки – про готовність виконати законну вимогу працівників поліції. Після цього відеозапис переривається. Наступний його фрагмент розпочинається вже з моменту, коли ОСОБА_1 повідомляє про відмову від проходження медичного огляду. Таким чином на думку сторони захисту, матеріали справи не містять безперервної фіксації події, які відбувалися між наданням згоди на проходження огляду та подальшим повідомленням про відмову.

Разом з тим, зазначає, що той факт, що вимога пройти огляд у медичному закладі є законною лише тоді, коли вона оформлена належним направленням. Направлення, виписане датою 11.03.2026 року (за день до нібито зупинки та складання протоколу 12.03.2026 року), є процесуально нікчемним. Місцевий суд на думку сторони захисту не мав права самостійно нівелювати такі розбіжності, називаючи їх «механічними помилками», оскільки дата документа є його істотним реквізитом. Направлення від 11.03.2026 року жодним чином не могло бути видане на виконання процедури, яка розпочата лише 12.03.2026 року.

З огляду на вищевикладене просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Гродовської О.П., які апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів, доходжу до наступного висновку.

За положеннями статтей 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року«Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у діях особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №613410 від 12.03.2026 року, за змістом якого ОСОБА_1 о 18:25 годині 12 березня 2026 року, керував автомобілем марки «Даф», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Прикордонників, 1, в селі Старовойтове Ковельського району Волинської області, з ознаками наркотичного сп`яніння: звуження зіниць, блідість обличчя, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав його копію про що свідчить його підпис (а.с.1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 був направлений працівником поліції до КНП «Ковельського МТМО» для проходження огляду на стан сп`яніння у зв`язку із виявленими у нього ознаками наркотичного сп`яніння, однак останній проходити такий огляд в медичній установі відмовився. Даний факт зафіксований на боді – камеру працівників поліції (а.с.2);

- зобов`язанням до протоколу серії ЕПР1 №613410 від 12.03.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , був відсторонений від керування транспортним засобом Даф», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та зобов`язувався не керувати ним протягом 24 годин (а.с.5);

- довідкою інспектора сектору адміністративної практики Ковельського РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції Заяць А., з якої вбачається, що у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявне посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доводиться і відеозаписами представленими працівниками поліції, з яких окрім іншого вбачається, що в ході огляду транспортного засобу ОСОБА_1 , а саме: «Даф», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 працівниками Державної прикордонної служби України (ДПСУ) та митниці, спрацювала службова собака, та було проведено огляд салону даного транспортного засобу, де знайдено речовину зовні схожу на наркотичну. На запитання працівників ДПСУ та митниці чи ОСОБА_1 часто курить знайдену в нього речовину останній відповів, що ні.

На відеозаписах також зафіксовано спілкування працівників поліції з водієм у пункті пропуску «Ягодин». ОСОБА_1 зазначив, що керував транспортним засобом орієнтовно о 18:00 год., коли під`їжджав під навіс. Він також визнав, що вживав наркотичні засоби за кілька днів до події. У зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 чітких ознак наркотичного сп`яніння, поліцейський запропонував йому пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. Водій спочатку надав згоду, проте надалі на неодноразові законні вимоги працівників поліції категорично відмовився від проходження огляду. Після цього відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Ці обставини повністю узгоджуються з показаннями свідка — поліцейського СРПП ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , допитаного в суді першої інстанції. Свідок підтвердив, що прибув на місце події за викликом працівників Державної прикордонної служби України (ДПСУ) щодо виявлення в автомобілі водія речовин, схожих на наркотичні. Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки наркотичного сп`яніння. Сам водій підтвердив факт вживання таких речовин. На пропозицію пройти медичний огляд у КНП «Ковельське МТМО» водій спочатку погодився, але згодом відмовився без пояснення причин, що стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Свідок також уточнив, що зі слів самого правопорушника йому відомо про прибуття останнього на митницю за добу до оформлення матеріалів, а безпосередньо до зони митного контролю водій заїхав за кілька годин до інциденту.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме – ухиленні особи, яка керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану такого сп`яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає їх неспроможними та відхиляє з огляду на таке.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_1 на місці події чітко, послідовно та без жодного тиску визнав факт керування автомобілем. Він підтвердив, що приїхав на вказане місце та під`їжджав під навіс орієнтовно о 18:00 год.

Обставини щодо проходження чи відмови у митному оформленні, а також подальше доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП, не спростовують факт його попереднього приїзду до пункту пропуску за кермом автомобіля.

Поява автомобіля та ОСОБА_1 у зоні митного контролю є наслідком безпосереднього керування цим транспортним засобом правопорушником. Сам по собі факт відсутності у матеріалах справи моменту зупинки авто патрульними не свідчить про відсутність події правопорушення.

Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними твердження сторони захисту, що ОСОБА_1 не виконував функції водія, з огляду на таке:

На територію митного поста автомобіль не міг потрапити без водія, а особою, яка переміщувала транспортний засіб та проходила контроль, оформлено саме ОСОБА_1 .

З урахуванням свідчень працівника поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_1 особисто підтвердив під час оформлення матеріалів, що заїхав до зони контролю за кілька годин до події, а також визнав факт вживання наркотичних засобів за декілька днів до події.

Нездатність працівника поліції ОСОБА_3 назвати точний час перебування авто на митниці чи час відмови у митному оформленні не свідчить про неповноту судового розгляду:

Питання тривалості митного оформлення та руху авто всередині пункту пропуску належать до компетенції ДПСУ та митниці, а не патрульної поліції.

Поліцейські прибули на місце вже після зупинки водія прикордонниками через виявлення підозрілих речовин, тому він фіксував обставини правопорушення з моменту свого прибуття.

Для складу протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (в частині відмови від огляду) не має юридичного значення, скільки часу машина стояла після зупинки. Головне — наявність статусу водія у особи та її відмова від огляду.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що поліцейський діяв виключно в межах закону: виявив явні ознаки наркотичного сп`яніння під час спілкування; отримав усне підтвердження від самого ОСОБА_1 про вживання наркотичних засобів; законно запропонував пройти медичний огляд у спеціалізованому закладі охорони здоров`я — КНП «Ковельське МТМО»; зафіксував безпідставну відмову особи від проходження такого огляду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують висновків суду першої інстанції. Вони розцінюються судом як спроба уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Окрім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги сторони захисника про те, що перебування автомобіля у зоні митного контролю безпідставно ототожнено з фактом керування ним, з огляду на таке.

Відповідно до МК України, зона митного контролю — це спеціально визначене місце, переміщення через межу якого та перебування в якому ТЗ можливе лише з дозволу митного органу та за встановленими правилами. Процес проходження митного контролю на автомобільному транспорті за своєю специфікою є динамічним. Він передбачає послідовний фізичний рух автомобіля від пункту в`їзду, між каналами контролю ("зелений"/"червоний" коридори) до пункту виїзду.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не перебував у статичному (нерухомому) стані протягом усього часу. Для проходження митних формальностей особа, яка перебуває за кермом, зобов`язана здійснювати безпосереднє керування: запускати двигун, здійснювати маневри, під`їжджати до вікон контролю та зупиняти ТЗ у встановлених місцях.

Твердження захисту, що висновок суду ґрунтується на припущеннях, повністю спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ПДР України, водій — це особа, яка керує транспортним засобом. Оскільки автомобіль заїхав та переміщався зоною митного контролю, а ОСОБА_1 проходив щодо нього митні процедури як водій, висновок місцевого суду про наявність у його діях факту керування є правомірним.

Таким чином, доводи захисту про відсутність доказів керування є неспроможними та розцінюються судом як спроба уникнути адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо нібито безпідставності висновку суду першої інстанції про відмову водія від проходження медичного огляду з огляду на таке.

Об`єктивну сторону правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП становить саме факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу поліцейського.

Початкова усна згода ОСОБА_1 на проходження огляду не звільняє його від відповідальності, якщо в подальшому він фактично відмовився від виконання цієї вимоги.

Досліджені відеозаписи чітко та послідовно фіксують фінальну, категоричну відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я.

Кінцева фіксація відмови повністю спростовує твердження захисту про нібито «готовність водія виконати законну вимогу».

Оскільки водій у підсумку не поїхав до медичного закладу та прямо заявив про відмову, працівники поліції діяли в межах закону, склавши протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Водночас, твердження сторони захисту про те, що відеозаписи, які було надано працівниками поліції не повністю відображають події, які мали місце, оскільки вони є уривистими, не заслуговують на увагу, так як, ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення наявними у справі відеозаписами зафіксовано безперервно.

Окрім того, апеляційний суд вважає передчасними доводи сторони захисту щодо процесуальної нікчемності направлення на медичний огляд через зазначення в ньому дати «11.03.2026 року» замість «12.03.2026 року», з огляду на таке.

Суд першої інстанції правильно оцінив цей факт. Він дослідив усі докази у справі разом. На відео чітко видно, що патрульні прибули на повідомлення саме 12.03.2026 року, відмова відбулася цього ж дня. Направлення водію виписали та вручили безпосередньо під час події. Неправильна дата в направленні є очевидною механічною помилкою. Поліцейський просто помилився цифрою, коли писав дату. Помилка в даті не руйнує законність вимоги поліцейського. Вона не скасовує той факт, що водій мав ознаки сп`яніння. Ця помилка не завадила водію поїхати до лікарні. Вона не порушила його право на захист. Водій відмовився від огляду не через дату в документі. Він просто не хотів проходити огляд. Сама по собі помилка в даті не може бути підставою для закриття справи. Вона не спростовує факт вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав це направлення належним доказом.

Таким чином, усі доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі, та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить захисник, апеляційний суд не вбачає.

А тому, постанова судді Любомльського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 рок підлягає залишенню без змін відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника особи, щодо якої складено протокол – ОСОБА_1 – адвоката Гродовської Олесі Павлівни залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк