Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №163/724/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/724/25 Провадження №33/802/768/26 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Бортнік О.О., представника митниці Пойди Г.І. (в режимі відеоконференції), розглянувши апеляційну захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бортнік Олександри Олександрівни на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Ягуар Автогруп», визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 744759 грн. 11 коп.

Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Так, ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що вона, як декларант та керівник ТОВ «Ягуар Автогруп», під час митного оформлення товару «транспортні засоби...» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№23UA205170001857U2, 23UA205170001860U3, 23UA205170003760U3, 23UA205170003761U2, 23UA205170004306U5, 23UA205170004390U1, 23UA205170005624U1, 23UA205170005961U4, 23UA205170005925U2 23UA205170005929U9, 23UA205170007098U3, UA205170/2023/007129, 23UA205170009803U2, 23UA205170009838U1 вчинила дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на загальну суму 744 759 грн. 11 коп. шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1, які митними органами Бельгії не видавались і стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у цих митних деклараціях, чим вчинила правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Бортнік О.О. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим.

Апелянт зазначає про те, що правопорушення, передбачене ст.485 МК України може бути вчинено виключно з умисною формою вини, але у матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження умислу ОСОБА_1 щодо вчинення такого правопорушення. Місцевий суд не навів жодного доказу, що ОСОБА_1 була обізнана про недійсність чи непідтвердженість сертифікатів з переведення товару EUR.1 на момент митного оформлення. Суд не врахував того, що ОСОБА_1 не здійснювала самостійно сертифікацію товарів. Вказує, що такі сертифікати є офіційними документами, які оформляє експортер (іноземна компанія). При цьому, наявність у таких сертифікатах недостовірних відомостей саме по собі не є безумовною підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.485 МК України, оскільки важливо встановити чи знала особа про їх недостовірність і чи діяла вона умисно.

Зазначає і про те, що митний орган не здійснював запити до компанії експортера, не витребовував пояснень осіб, які безпосередньо оформляли сертифікати, що на думку захисника, свідчить про неповному адміністративного провадження. А суд в свою чергу не з`ясував хто саме вносив дані у сертифікати та хто їх підписував, чи могла ОСОБА_1 вплинути на польський митний орган, чи надавала вона вказівки на використання саме цих сертифікатів.

Окрім того, зазначає, що станом на день розгляду адміністративної справи судом першої інстанції, питання достовірності сертифікатів, механізму їх оформлення та причетності до цього окремих осіб були предметом триваючого досудового розслідування в межах кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.1 ст.212 КК України (ЄРДР №42024030000000033), яке в частині ч.3 ст.358 КК України на даний час закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Водночас, ТУ БЕБ у Волинській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесене до ЄРДР під №42024030000000013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.2 ст.201-4, ч.1 ст.205-1 КК України, яке стосується фактів ввезення товарів із-за кордону, у тому числі в адресу ТОВ «Ягуар Автогруп». Процесуальний статус ОСОБА_1 – свідок. На вказане місцевий суд уваги не звернув.

Тому, апелянт переконана, що матеріали справи не містять достатніх доказів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Однак, місцевий суд належної уваги на таке не звернув та відповідно прийшов до невірного висновку про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил.

З огляду на вищевикладене, захисник просить скасувати оскаржувану постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 , - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

ОСОБА_1 будучи повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання до апеляційного суду не з`явилася. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. А тому, апеляційний суд з урахуванням положень ч.6 ст.294 КУпАП, вважає за можливе справу розглянути у відсутності вказаної особи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 – адвоката Бортнік О.О., яка апеляційні доводи підтримала та не заперечила щодо розгляду справи у відсутності її довірительки, представника митниці, яка заперечувала апеляційну скаргу і просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову судді, - без змін, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону (ст.486 МК).

Згідно із ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідальність особи за ст.485 МК України настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Водночас, Пленум ВСУ у п.6 своєї постанови «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005 роз`яснив, що судам необхідно враховувати те, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вказаних вимог закону дотримався.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими й оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваному судовому рішенні проаналізував всі докази і дав кожному з них відповідну оцінку, вказавши, які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до цілком обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Як встановлено місцевим судом, факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «ЯГУАР Автогруп» товару: «транспортні засоби...» і випуск його у вільний обіг підтверджується копіями митних декларацій типу ІМ40ДЕ №№23UA205170001857U2, 23UA205170001860U3, 23UA205170003760U3, 23UA205170003761U2, 23UA205170004306U5, 23UA205170004390U1, 23UA205170005624U1, 23UA205170005961U4, 23UA205170005925U2 23UA205170005929U9, 23UA205170007098U3, UA205170/2023/007129, 23UA205170009803U2, 23UA205170009838U1.

Згідно матеріалів митної справи, декларування товару здійснювала ОСОБА_1 , яка на дату декларування товару та складання протоколу про порушення митних правил був керівником фірми отримувача товару ТОВ «ЯГУАР Автогруп».

У графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС). При цьому, преференція заявлена на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 №№ Е5.509.147, Е5.509.147, Е5.510.368, Е5.510.368, Е5.510.795, Е5.510.795, Е5.511.209, Е5.511.209, Е5.511.315, Е5.511.315, Е5.511.979, Е5.511.979, Е5.513.390, Е5.513.390, у яких органом їх видачі зазначено митницю в м.Антверпен Королівства Бельгії.

Вказані обставини учасниками судового провадження фактично не заперечуються.

Згідно відповідей митного органу Королівства Бельгії від 09.07.2024 №2023/N6АN30/00024073/2, №2023/N6АN30/00024063/2, №2023/N6АN30/00024043/2, вищевказані сертифікати EUR.1 не є автентичними, митний штамп у графі 11 не відповідає (а отже, відрізняється від офіційного зразка). Графа 11 також не містить прізвища, а лише посаду бельгійського митника, що є дуже підозрілим. Підпис дуже універсальний і не належить жодному з митників Антверпенської митниці А4306. Таким чином, підтвердження того, що товари відповідають преференційним правилам походження, передбаченим у положеннях Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, не є можливим.

У зв`язку з надходження вказаних відповідей, митним органом констатовано, що вказані сертифікати EUR.1 не відповідають вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а товар, що у ньому зазначений, не має преференційного походження.

Апеляційний суд вважає, що на підставі досліджених доказів місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що переміщення в адресу ТОВ «ЯГУАР Автогруп» і випуск у вільний обіг товару за аналізованими по справі митними деклараціями типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифіката з перевезення товару EUR.1, видача якого за результатами проведеної перевірки компетентним органом Королівства Бельгії підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митних деклараціях преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України.

При цьому, місцевий суд обґрунтовано визнав відповіді митного органу Королівства Бельгії офіційними документами, які складені і видавалися службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчують важливі факти, які мають правове значення, а тому є належними і допустимими доказами в справі в розумінні п.8 ст.336, п.5 ч.1 ст.352 МК України та у взаємозв`язку із положеннями ст.495 МК України. Ці докази нічим не спростовані.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти дослідженим доказам.

Аналізуючи встановлені обставини та норми ст.485 МК України апеляційний суд вважає, що матеріали справи мітять належні та достатні докази в розумінні ст.495 МК України щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

З огляд на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на неї стягнення повністю відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.

Апеляційні доводи сторони захисту про те, що висновок місцевого суду базується виключно на відповіді митних органів Королівства Бельгії, не заслуговує на увагу апеляційного суду, оскільки наявні у справі докази узгоджуються між собою, доповнюють одне одного для можливості відтворити обставини вчинення порушення митних правил і загалом оцінюються судом у своїй сукупності. Водночас, надані у відповідях уповноваженого митного органу Королівства Бельгії інформація є конкретною та однозначною, підтверджує юридично значимі факти та будь-яких посилань на необхідність проведення додаткових перевірочних заходів на підтвердження існування цих фактів не містить. Такі відповіді уповноваженого митного органу є інформацією наданою від імені державного органу, який жодним чином не заінтересований в результаті розгляду справи, що додатково свідчить про достовірність та належність таких доказів. Тому апеляційні доводи про те, що митний орган не здійснював запитів до компанії експортера, не витребовував пояснень осіб, які оформляли сертифікати, що на думку захисника свідчить про неповноту адміністративного провадження, на увагу суду не заслуговують як безпідставні.

Також безпідставними є твердження сторони захисту про те, що митним органом належним чином не доведено обставини підробки сертифіката з перевезення товару EUR.1, оскільки в межах даної справи підлягає доведенню саме факт заявлення в митній декларації недостовірних відомостей шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1, які не були видані та легалізовані уповноваженим іноземним митним органом. Проте, встановлення обставин підробки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 не є предметом дослідження в межах цієї справи.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи свідчать, що заінтересованою стороною з економічної точки зору у здійсненні поставки товару із використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1, є саме очолюване ОСОБА_1 ТОВ «ЯГУАР Автогруп». При цьому, загальна сума митних платежів, яка підлягає доплаті до Державного бюджету України є значною, що додатково свідчить про наявність економічної заінтересованості, тобто умислу ОСОБА_1 на здійснення поставки товару із використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1. Тому апеляційні доводи захисника про недоведеність умислу ОСОБА_1 на вчинення правопорушення, про яке йде мова в даній справі, апеляційним судом до уваги не приймаються.

Окрім того, захисник в скарзі посилається на те, що місцевим судом не було звернуто увагу, що станом на день розгляду адміністративної справи судом першої інстанції, питання достовірності сертифікатів, механізму їх оформлення та причетності до цього окремих осіб були предметом триваючого досудового розслідування в межах кримінального провадження, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.1 ст.212 КК України (ЄРДР №42024030000000033), яке в частині ч.3 ст.358 КК України на даний час закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Водночас, ТУ БЕБ у Волинській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесене до ЄРДР під №42024030000000013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.2 ст.201-4, ч.1 ст.205-1 КК України, яке стосується фактів ввезення товарів із-за кордону, у тому числі в адресу ТОВ «ЯГУАР Автогруп». Процесуальний статус ОСОБА_1 – свідок.

З цього приводу апеляційний суд зазначає про те, що за протоколом про порушення митних правил ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів, шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару, які не були видані та легалізовані зазначеною у них іноземною митницею та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого в зазначених митних деклараціях типу ІМ40ДЕ. При цьому, підроблення сертифікатів з перевезення товару EUR.1 у провину їй не ставиться.

Отже, вищенаведені твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, а також інші, які перевірені у порядку ч.7 ст.294 КУпАП, не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення нею відповідальності за порушення митних правил шляхом закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків, до яких дійшов суд першої інстанції.

Тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення в даній справі, - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Бортнік Олександри Олександрівни залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року в даній справі, – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.А. Подолюк