Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №161/25393/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/25393/25 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М.

Провадження № 22-ц/802/1116/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що 09.02.2025 між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1509-9618.

Згідно умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 16 900 грн на таких умовах: строк кредитування – 365 днів; базовий період – 23 дні; пільгова процентна ставка – 0,01 % в день; знижена процентна ставка – 1,00 % в день; стандартна процентна ставка: 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

До Договору про відкриття кредитної лінії № 1509-9618 від 09.02.2025 між сторонами 07.05.2025 було укладено додаткову угоду № 1, за якою Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 16 900 грн.

Відповідачу надано кредит шляхом перерахування коштів на зазначений нею картковий рахунок.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 21.10.2025 загальний розмір заборгованості становить 64 558 грн, з яких: 16 900 грн – заборгованість по тілу кредиту, 28 223 грн – заборгованість по процентах, 2 535 грн – заборгованість по комісії та 16 900 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Зазначену заборгованість за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість у розмірі 43 602 грн.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1 636,09 грн.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову у заявленому розмірі, а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду змінити з таких підстав.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з матеріалами справи 09 лютого 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1509-9618, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер пароля) НОМЕР_1 (а.с.12-22).

Відповідно до умов пункту 2.2. договору грошові кошти надаються кредитодавцем позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Розмір кредиту – 16 900 грн. Дата надання кредиту: 09.02.2025 /п. 4.1., 4.2./.

У п. 4.3. визначено порядок та умови укладення додаткових угод до договору (про отримання у кредит додаткових грошових коштів та продовження строку кредитування).

Строк кредитування – 365 календарних днів з моменту перерахування коштів, дата повернення кредиту – 08.02.2026 /п. 4.14./.

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу /п. 4.6./.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками /п. 4.7./.

Базовий період складає 23 календарних дні. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії Договору /п. 4.8/.

Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця /п. 4.9./.

Пунктом 4.10 Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом: щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною Стандартною процентною ставкою:

- 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою;

- 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії кредитного договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

У п. 4.11 сторонами обумовлено, що комісія за видачу кредиту є відсутньою, але комісія може одноразово нараховуватися при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування такої комісії передбачено відповідними Додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання додаткових грошових коштів у кредит.

Відповідно до п.12.1. кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

До Договору про відкриття кредитної лінії № 1509-9618 від 09.02.2025 між сторонами 07.05.2025 було укладено Додаткову угоду, якою між сторонами узгоджено надання відповідачу додаткових коштів у кредит у сумі 16 900 грн (а.с.42 зворот - 44).

Разом із тим, цією угодою Кредитодавець і позичальник підтвердили, що станом на момент укладення цієї угоди, сума кредиту яка була надана позичальнику за договором та не повернута, на момент укладення цієї додаткової угоди становить 0,00 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 0,00 грн; сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 0,00 грн /п. 1 Додаткової угоди/.

Таким чином, станом на 07.05.2025 кредит, отриманий відповідачем 09.02.2025, повністю погашений і між сторонами виникли нові правовідносини уже за цією додатковою угодою.

За умовами додаткової угоди розмір додаткових коштів (кредиту) – 16 900 грн. Дата надання кредиту: 07.05.2025 /п. 2.1., 2.2./.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 15,00 % від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до додаткової угоди у кредит, яка нараховується кредитодавцем у день видачі додаткових коштів у кредит, а позичальник зобов`язаний сплатити комісію не пізніше дати закінчення поточного Базового періоду, в якому нарахована комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит у складі обов`язкового платежу за такий базовий період /п. 2.6 Додаткової угоди/.

Пунктом 2.8 Додаткової угоди визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом: щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною Стандартною процентною ставкою:

- 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за Промо-ставкою та або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою;

- 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії кредитного договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Строк кредитування – 365 календарних днів з дати укладення Додаткової угоди, а строк дії визначається у порядку, передбаченому договором /п. 2.11./.

На виконання цієї додаткової угоди до кредитного договору позивачем було перераховано відповідачу зазначені вище грошові кошти кредиту у розмірі 16 900 грн, що стверджується відповідними доказами та не заперечується самою відповідачкою.

Відповідач погашень кредиту уже не здійснювала, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 16 900 грн.

Разом із тим, проводячи розрахунок заборгованості по процентах за користування кредитом, суд першої інстанції допустився помилки, у зв`язку із чим цей розмір підлягає перерахунку.

Так, із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування процентів на суму кредиту 16 900 грн позивачем проведено за період з 07.05.2025 по 21.10.2025 (за 167 днів) у визначеному договором розмірі 1 % за кожен день користування кредитними коштами перші 180 днів (по 169 грн), що становить 28 223 грн (167 днів х 169 грн).

Ураховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у заявленому позивачем розмірі 28 223 грн.

Щодо нарахованої позивачем комісії, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

В даному випадку, пунктом 2.6 Додаткової угоди від 07.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1509-9618 від 09.02.2025 сторони обумовили комісію за видачу додаткових грошових коштів у кредит – 15 % від суми наданих додаткових грошових коштів, яка нараховується у день їх видачі.

Від наданих додаткових грошових коштів у сумі 16 900 грн комісія становить 2 535 грн (15 %).

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів сплати комісії в сумі 2 535 грн, яка нарахована за надання кредиту (додаткових грошових коштів), підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині відсутні.

Крім того, відповідач укладений кредитний договір не оспорювала ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, станом на 21.10.2025 ОСОБА_1 була зобов`язана сплатити кредитору 47 658 грн, з яких: 16 900 грн – заборгованість по тілу кредиту, 28 223 грн – заборгованість по процентах за користування кредитом, 2 535 грн – комісія.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 16 900 грн, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в цій частині позову.

Позичальник звільняється від такої відповідальності на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості по процентах за користування кредитом та в частині відмови у стягненні комісії зроблені з неповним з`ясуванням обставин справи, дослідженням та оцінкою наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

Позовну заяву і апеляційну скаргу задоволено частково, а тому витрати по сплаті судового збору за їх подання необхідно стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн, що разом складає 6 056 грн.

Із заявленої по майновій вимозі ціни позову 64 558 грн задоволено лише 47 658 грн, що становить 73,82 %, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4 470,54 грн судового збору, з яких 1788,22 (73,82 % від 2 422,40 грн) – за подання позовної заяви і 2 682,32 (73,82 % від 3 633,60 грн) – за подання апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 червня 2026 року в частині часткового задоволення позову змінити.

Викласти абзаци другий і четвертий резолютивної частини рішення суду в такій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 658 (сорок сім тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 4 470 (чотири тисячі чотириста сімдесят) грн 54 коп судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по процентах на підставі ст. 625 ЦК України – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді