Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №761/29062/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29062/24

Провадження № 2/761/1147/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Мальцев Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), про стягнення заборгованості, у якому просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю грошові кошти у розмірі 18 244,88 грн. за надання житлово-комунальних та інших послуг, грошові кошти у розмірі 32 112,62 грн., за прострочення грошового зобов`язання, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - Фірма «Т.М.М.» - ТОВ) є експлуатуючою організацією і надає житлово-комунальні та інші послуги у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 . 01.04.2016 року мiж Фірмою «T.M.M.» - ТОВ та ОСОБА_1 було укладено Договір № 76Ж/Вл49а-16 про надання комунальних послуг, послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, та інших послуг.

Предметом даного договору є надання Виконавцем Споживачеві послуг обумовлених даним договором у житловому будинку АДРЕСА_3 , в якому знаходиться приміщення Споживача, а саме квартира АДРЕСА_4 , а споживачем-забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим розміром, у строки та на умовах, передбачених.

Разом з тим, відповідач своєчасно не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за надання житлово-комунальних та інших послуг у розмірі 18 244,88 грн. та за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 32 112,62 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 року матеріали позову передані на розгляд судді Макаренко І.О.

На підставі розпорядження № 01-08-150 від 21.02.2025 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/29062/24 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025, матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. від 27.02.2025 року позов прийнято до свого провадження та відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 274 ЦПК України.

09.04.2025 року через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю є експлуатуючою організацією і надає житлово-комунальні та інші послуги у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 26.08.2005, затвердженого розпорядженням Шевченківської РДА від 28.11.2005 року.

01.04.2016 року між Фірмою «T.M.M.» - ТОВ та ОСОБА_1 було укладено Договір № 76Ж/Вл49а-16 про надання комунальних послуг, послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, та інших послуг.

Предметом даного договору є надання Виконавцем Споживачеві послуг обумовлених даним договором у житловому будинку АДРЕСА_3 , в якому знаходиться приміщення Споживача, а саме квартира АДРЕСА_4 , а споживачем-забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим розміром, у строки та на умовах, передбачених.

Проте, всупереч умовам договору, відповідач не сплачував повністю грошові кошти за спожиті послуги, в результаті чого утворилася заборгованість за надання житлово-комунальних та інших послуг у розмірі 18 244,88 грн. та за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 32 112,62 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 76Ж/Вл49а-16 виконавець (позивач) надає житлово-комунальні послуги відповідно до переліку, зазначеному у додатку №1 до Договору, за тарифами які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. Інші послуги, що надаються за цим Договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими Виконавцем.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку боржника є здійснення оплати за надані йому послуги, у розмірі та у валюті, визначеними договором.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язання.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що До житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забе зпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Власник (співвласник) житлового приміщення зобов`язаний оплачувати житлово- комунальні послуги, нараховані щодо належного йому майна, у порядку та на умовах, визначених законом і договором.

Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.07.2024 року, наданого позивачем, ОСОБА_1 є одним із співвласників квартири АДРЕСА_2 . Сам по собі факт перебування відповідача у складі співвласників квартири не є достатньою підставою для стягнення з нього усієї суми заявленої заборгованості. Позивач повинен довести обсяг майнової відповідальності відповідача, розмір його частки у праві власності та правові підстави покладення на нього обов`язку зі сплати всієї суми боргу.

Разом із тим, наданий позивачем витяг не містить відомостей про те, що відповідач є одноосібним власником вказаного нерухомого майна. Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо розміру частки відповідача у праві власності на квартиру, кількості співвласників спірного майна та підстав покладення на відповідача обов`язку зі сплати всієї суми заявленої заборгованості.

Позивачем не подано жодного документа, який би дозволяв суду встановити розмір частки відповідача у праві власності на квартиру та відповідно визначити обсяг його майнового обов`язку щодо сплати нарахованих платежів. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити розмір заборгованості, який може бути покладений саме на відповідача.

Суд враховує, що за наявності кількох співвласників обсяг обов`язку кожного співвласника щодо утримання майна та оплати житлово-комунальних послуг визначається відповідно до належної йому частки у праві власності, якщо інше не встановлено законом або договором.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що обов`язок співвласника щодо участі у витратах на утримання майна та оплату житлово-комунальних послуг пов`язується з належною йому часткою у праві власності на спільне майно. За відсутності встановленого законом або договором солідарного обов`язку кожен співвласник несе обов`язок у межах своєї частки у праві власності. Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 592/3181/16-ц та від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що між співвласниками квартири існує солідарний обов`язок щодо сплати спірної заборгованості, а також того, що такий обов`язок прямо передбачений укладеним між сторонами договором чи законом.

Крім того, позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, який би давав можливість визначити частину нарахувань, що припадає на відповідача з урахуванням його частки у праві власності на спірне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач є одноосібним власником квартири або що на нього покладено обов`язок зі сплати всієї заявленої до стягнення суми заборгованості, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: