Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №759/29868/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/29868/25

пр. № 2/759/5094/26

07 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

при секретарі судового засідання Кульбовської В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_1 08.12.2025 р. звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 05.12.2025 року і до досягнення донькою повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що 15.06.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначила, що малолітня донька за домовленістю з відповідачем проживає разом ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на ст.ст. 150, 155, 180, 181, 182, 184, 185 СК України, просила заявлені позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2025 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

В судовому засіданні відповідач при винесенні рішення просив врахувати поданий до суду 03.04.2026 р. відзив та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15.06.2018 р. перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.202 6р. у цивільній справі № 759/30936/25 було розірвано.

Від даного шлюбу сторони мають доньку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається що позивач ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 2 Сімейного кодексу України врегульовано сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» за якою, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції; нормативно-правовий акт № 475/97-ВР від 17.07.1997 Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Виходячи з положень ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., передбачено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображене і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов`язані неухильно дотримуватися свого обов`язку щодо утримання та виховання дитини. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За приписами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що малолітня дитина проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків.

У даному випадку позивач та відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності, суду не надано. Відповідачем надано докази, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 інвалід ІІ групи, бабусі ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 інваліда І групи а також форму ОК-5 Пенсійного фонду України щодо розміру отриманих доходів.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Позивач просить стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням відсутності доказів, що відповідач може надати таку суму коштів (1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) на утримання дитини, приймаючи до уваги обов`язок обох батьків утримувати до повноліття свою дитину, з врахування встановленого розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку встановленого в Україні, та врахування кожного з батьків утримати дитину, судом встановлено наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини щомісячно, у розмірі 5000 грн. 00 коп. і до досягнення нею повноліття. Такий розмір аліментів на утримання дитини буде необхідним та достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Посилання позивача на те, що він в змозі сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), без надання доказів, що відповідач може сплачувати такі кошти, не ґрунтується на вимогах Закону України.

Крім цього, судом роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Також позивачка не позбавлена в майбутньому звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь матеріальної допомоги на лікування та/або навчання дитини в порядку ст. 185 СК України або збільшення розміру аліментів згідно зі ст. 192 СК України.

Суд допускає негайне виконання рішень суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (ст. 430 ЦПК України).

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що в грошовому еквіваленті становить 1331,20 грн.

Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору, в такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 112, 141, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 133, 141, 222, 223, 258, 264, 265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, яка щорічно підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 08.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.В. П`ятничук