Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №362/4458/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 362/4458/26

3/758/3690/26

Категорія 146

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2026 року о 09 годині 30 хвилин в с. Мархалівка, вул. Лісова, 2-А, керував автомобілем марки «Шевролет», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки та під час виникнення небезпеки не вжив всіх заходів для зменшення швидкості аж до зупини або безпечного об`їзду перешкоди, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Вольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого втратив контроль над керуванням та автомобіль виїхав на зустрічну смугу для руху і допустив наїзд на колесовідбійник. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та матеріальні збитки, чим порушив п.12.1 та п.12.3 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Сорока К.І. вказала, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні, оскільки органом поліції не доведено наявність і його діях складу адміністративного правопорушення, а саме: у справі відсутні докази вчинення ОСОБА_1 конкретного порушення ПДР та причинний зв`язок цього порушення з наслідками ДТП; обставини ДТП установлені судовим рішенням, що набрало законної сили (причиною зіткнення став маневр заднім ходом другого водія, а не дії ОСОБА_1 ); відсутні докази про рух автомобіля ОСОБА_1 з перевищенням швидкості; об`єктивна сторона правопорушення за ст. 124 КУпАП у діях ОСОБА_1 відсутня, оскільки причинний зв`язок не доведено; наїзд на відбійник є механічним наслідком удару, а не самостійним винним діянням.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що рухався по головній дорозі в напрямку с. Іванівка з дозволеною швидкістю.

Вказав, що попереду знаходився високий «лежачий поліцейський» та пошкоджене дорожнє покриття. Коли до місця виїзду з парковки залишалося близько 20 метрів, із-за припаркованого позашляховика раптово заднім ходом почав виїжджати автомобіль «Фольксваген». Він одразу застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення не зміг.

Внаслідок удару його автомобіль здійснив наїзд на колесовідбійник. Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася виключно внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля «Фольксваген». У судовому засіданні, вказав, що рух автомобіля іншого учасника ДТП побачив у момент коли безпосередньо проїжджав повз нього, тому й не мав можливості уникнути ДТП. Від неочікуваного поштовху його автомобіль відкинуло на іншу сторону дороги.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомила, що виїжджала з місця паркування заднім ходом повільно через обмежену оглядовість. Побачивши автомобіль «Шевролет», який рухався головною дорогою, вона зупинила свій автомобіль, щоб надати йому перевагу в русі, однак майже відразу відчула удар, внаслідок якого її автомобіль змінив положення. Зазначила, що на момент зіткнення її транспортний засіб перебував у нерухомому стані. Крім того, долучила до матеріалів справи фотознімки з місця ДТП, на одному з яких (сторінка 38) зображено: автомобіль марки «Фольксваген», повернутий передньою частиною праворуч, у напрямку закладу харчування, який розташований на прилеглій до дороги території, поруч із яким знаходиться автомобіль марки «Рено», розташований перпендикулярно до автомобіля «Фольксваген», а також припаркований неподалік автомобіль блакитного кольору.

Допитана в судовому засіданні свідок - ОСОБА_3 повідомила, що є дружиною ОСОБА_1 , з яким перебуває у шлюбі понад 30 років. У день дорожньо-транспортної пригоди вона перебувала на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Шевролет» та була пристебнута ременем безпеки. Пояснила, що вони рухалися головною дорогою по середній смузі руху. Швидкість автомобіля невелика, оскільки приблизно за 30 метрів до місця пригоди знаходиться високий бетонний «лежачий поліцейський», дорожнє покриття перебуває у незадовільному стані, а тому швидкий рух на цій ділянці дороги є неможливим.

За її словами, коли до місця виїзду з прилеглої території залишалося близько 20 метрів, із-за припаркованого позашляховика раптово заднім ходом виїхав автомобіль «Фольксваген».

Водій автомобіля «Шевролет» одразу застосував гальмування, однак уникнути зіткнення не вдалося, і удар відбувся одночасно із виїздом автомобіля «Фольксваген».

Після зіткнення автомобіль «Шевролет» в`їхав у колесовідбійник. Свідок зазначила, що після дорожньо-транспортної пригоди перебувала у шоковому стані. Внаслідок спрацювання ременя безпеки отримала його тиск на шию. Самостійно залишити автомобіль одразу після пригоди вони не могли, оскільки транспортний засіб був пошкоджений і вони певний час залишалися заблокованими в салоні. В судовому засіданні, вказала, що найближчий припаркований автомобіль до транспортного засобу іншого учасника ДТП розміщувався так само як автомобіль блакитного кольору на вищеописаному фотознімку.

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.

Ст. 124 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Винність ОСОБА_1 у вищезазначеному адміністративному правопорушенні встановлена дослідженими доказами, зокрема:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №667332 від 16 травня 2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 ;

- схемою місця ДТП від 16 травня 2026 року, яка складена у відповідності з вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015; схема підписана учасниками ДТП та на ній зафіксовано: місце зіткнення, ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, дорожні знаки та дорожню розмітку; стан покриття проїзної частини, а також, пошкодження, які транспортні засоби отримали внаслідок ДТП;

- письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який зазначив, що рухався в напрямку с. Іванівка, біля кав`ярні стояв автомобіль марки «Вольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 , який раптово виїхав від кав`ярні на його смугу руху та стався раптовий удар від якого його автомобіль відкинуло на зустрічну смугу і він в`їхав у відбійник;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , яка зазначила, що почала рух заднім ходом з парковки, коли побачила, що по головній дорозі рухається автомобіль (як пізніше встановлено автомобіль марки «Шевролет», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 ), вона зупинила свій автомобіль до повної зупинки, щоб пропустити автомобіль. Тоді відчула різкий удар і її автомобіль розвернуло. Так як на парковці видимість обмежена вона потихеньку виїжджала заднім ходом, щоб не створювати перешкоду іншим автомобілям, і щоб була можливість впевнитись в безпечності її маневру. Різко здавати назад чи швидко не мала можливості, так як поряд були запарковані інші автомобілі;

- даними копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №667319 від 16 травня 2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення ОСОБА_2 ;

- фотознімками, долученими до матеріалів справи.

Згідн о вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п.12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з п.12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

До тверджень захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, недоведеність причинного зв`язку між його діями та наслідками ДТП, а також про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стали виключно дії водія автомобіля «Фольксваген», суд ставиться критично.

Судом установлено, що незалежно від дій іншого учасника дорожнього руху водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, був зобов`язаний виконувати вимоги пунктів 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме враховувати дорожню обстановку та у разі виникнення небезпеки для руху негайно вжити всіх можливих заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди. Враховуючи викладене, важливе значення має момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_1 .

Сам ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив, що після появи автомобіля «Фольксваген» застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення не зміг.

Такі пояснення свідчать про те, що небезпека для руху ним виявлена, однак вжиті заходи не забезпечили уникнення дорожньо-транспортної пригоди та подальшої втрати контролю над транспортним засобом. Застосування екстреного гальмування також свідчить про завчасне виявлення небезпеки та наявність часу для його застосування, що частково спростовує версію про раптовість виїзду транспортного засобу іншого учасника ДТП, саме в момент, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 проїжджав повз автомобіль іншого учасника ДТП.

Доводи ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 про те, що автомобіль рухався з невеликою швидкістю через наявність попереду штучної нерівності («лежачого поліцейського») та незадовільний стан дорожнього покриття, самі по собі не свідчать про дотримання вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України. Навпаки, зазначені обставини вимагали від водія особливої уважності, вибору такої швидкості руху, яка б забезпечувала можливість постійного контролю за транспортним засобом та своєчасного реагування на можливу зміну дорожньої обстановки.

Пояснення ОСОБА_2 як у судовому засіданні, так і надані нею безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди, є послідовними та узгоджуються зі схемою місця ДТП.

Вона зазначала, що здійснювала виїзд заднім ходом повільно, а після виявлення автомобіля «Шевролет» зупинила свій транспортний засіб, однак майже одразу відбулося зіткнення.

Ці пояснення також не спростовують обов`язок ОСОБА_1 діяти відповідно до вимог пунктів 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Вказані пояснення частково спростовують версію про раптовість виїзду транспортного засобу іншого учасника ДТП, саме в момент, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 проїжджав повз автомобіль іншого учасника ДТП.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_3 у частині категоричного твердження про відсутність порушень у діях ОСОБА_1 , оскільки вона є його дружиною, перебувала разом із ним у транспортному засобі під час пригоди та заінтересована у результаті розгляду справи.

Разом із тим повідомлені нею фактичні обставини щодо місця пригоди, стану дорожнього покриття, наявності штучної нерівності та механізму зіткнення істотно не відрізняються від інших досліджених доказів та враховані судом при їх оцінці. Окремої уваги заслуговують її покази щодо місця паркування транспортного засобу, що обмежував оглядовість місця парковки.

Так, під час судового засідання, ОСОБА_3 вказала на відповідний транспортний засіб, припаркований від транспортного засобу іншого учасника ДТП на відстані, що перевищує довжину автомобіля Рено «Дастер», що свідчить про те, що вони не були припарковані поряд один із одним, що частково спростовує версію ОСОБА_1 про раптовість і непередбачуваність виїзду припаркованого автомобіля, оскільки відповідна відстань, за умови невеликої швидкості руху, та уважного спостереження за дорожньою обстановкою дозволяла б виявити, зокрема світло задніх фар, що сигналізують про початок руху заднім ходом, або натискання водієм на гальма.

Посилання сторони захисту на відсутність доказів перевищення швидкості суд відхиляє, оскільки диспозиція статті 124 КУпАП та вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України не пов`язують настання адміністративної відповідальності виключно з перевищенням встановленої швидкості. Вирішальним є те, чи обрана водієм безпечна швидкість з урахуванням конкретної дорожньої обстановки, яка дозволяла постійно контролювати рух транспортного засобу та запобігти дорожньо-транспортній пригоді та момент виникнення небезпеки.

Доводи захисту про те, що наїзд на колесовідбійник є лише механічним наслідком первинного зіткнення, не спростовують висновку суду про наявність причинного зв`язку між порушенням ОСОБА_1 вимог пунктів 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків, передбачених статтею 124 КУпАП, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджені транспортні засоби та дорожня споруда.

Суд також враховує, що матеріалами справи підтверджується складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_2 . Разом із тим притягнення до адміністративної відповідальності іншого учасника дорожнього руху саме по собі не виключає наявності порушень Правил дорожнього руху ОСОБА_1 , якщо такі порушення перебувають у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Суд звертає увагу на, в цілому, послідовні, логічні і змістовні покази ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які суд вважає правдивими і такими, що підтверджують встановлені судом обставини. Належними і допустимими як джерело доказу є долучені документи, суд не вбачає порушень під час їх отримання. Встановлені судом обставини, підтверджуються сукупністю досліджених фактичних обставин, які містяться в матеріалах справи, які суд вважає належними, допустимими і достовірними. Покази ОСОБА_1 і ОСОБА_3 суд вважає не послідовними та такими, що не відповідають фактичним обставинам у частині тверджень про неможливість негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Суд не погоджується з доводами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про невчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення з посиланням на вищевказані обставини. Не визнання ОСОБА_1 вини є його правом на власний розсуд формувати лінію свого захисту. Використання транспортних засобів взагалі створює підвищену небезпеку для учасників руху, у зв`язку з чим саме на особу водія законодавством покладаються підвищені обов`язки.

Позиція ОСОБА_1 в частині того, що негайному вжиттю заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди заважала раптовість і непередбачуваність дій іншого учасника ДТП, не може братись судом до уваги і є неприйнятною, так як ця обставина навіть в разі її існування, не підтверджена будь-якими доказами.

Пленум ВС у Постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14., в п.7 роз`яснює, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також, чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість їх уникнути. Суд вважає, що в цьому провадженні слід керуватись відповідним стандартом. Така ж правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 05 листопада 2015 року № 5-218кс15, та постанові ВС від 20.11.2014 року (справа № 5-18 кс 14), де визначена позиція, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. В цьому випадку досліджується характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясовується ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглядаючи справу №490/10025/17 наголосив, що основним чинником, який визначає відповідальність водія у разі створення небезпеки під час дорожнього руху, залишається його можливість вчасно виявити цю небезпеку і здійснити відповідні заходи для її уникнення чи зменшення. Причина, через яку створена небезпека для руху не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити. Порушення учасником дорожнього руху правил само собою не виключає винуватість іншого учасника руху і створення небезпеки учасником дорожнього руху, яку водій був у стані виявити, не звільняє того від обов`язку вжити заходів, необхідних для уникнення або зменшення шкідливих наслідків від створеної небезпеки.

За встановлених обставин справи, водій автомобіля марки «Вольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , не мала законних переваг у русі перед автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , який здійснював сталий рух по смузі для транспортних засобів, та не мав обов`язку її пропустити.

В той же час, непереборні, надзвичайні або невідворотні обставини, які б завадили ОСОБА_1 виконати вимоги п. 12.3 ПДР України, під час судового розгляду, не встановлені. Водій ОСОБА_1 мав реальну та об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку у виді автомобіля марки «Вольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 , що зупинився прямо по смузі руху та здійснити відповідні заходи для уникнення ДТП, що передбачені ПДР України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що саме версія подій викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, є єдино розумною та доведеною на підставі належних та допустимих доказів. Будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення вчинено, і ОСОБА_1 поза розумним сумнівом є винним у його вчиненні, судом виключається. Тобто фактично водій ОСОБА_1 , порушуючи Правила дорожнього руху, а саме рухаючись по смузі для транспортних засобів, маючи об`єктивну можливість виявити (що підтверджується долученими до матеріалів справи фотознімками, при цьому належних і допустимих доказів, що підтверджують, що ОСОБА_1 вжив достатніх заходів для зменшення швидкості руху, суду не надано) перешкоду для руху: автомобіль марки «Вольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 (оскільки, з моменту наближення до автомобіля марки «Вольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 , ОСОБА_1 мав реальну можливість виявити, перешкоду перед собою, прямо по смузі руху), негайно не вжив безпечних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Вольксваген», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_3 .

Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При призначенні стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи та майнового стану правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу, в межах санкції, передбаченої ст. 124 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Підстав для призначення правопорушнику будь-якого іншого стягнення, передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП, суд не вбачає.

На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 23, 33, ст. 124, 284, 287,294, 303, 307,308 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у дохід держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Суддя О. О. Денисов