Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №756/5227/26 — Оболонський районний суд міста Києва

14.08.2026 Справа № 756/5227/26

Унікальний номер 756/5227/26

Провадження номер 2/756/5858/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Венгерський В.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним наданням послуг, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування витрат за неналежне надання послуг, в якому просить стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_3 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 46000,00 грн. компенсацію моральної шкоди 2000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 03 жовтня 2025 року між сторонами укладений договір про надання послуг з хімічного чищення дублянки торгівельної марки «Brunello Cucinelli» (квитанція-договір № 112431 від 03.10.2025). Після виконання робіт виріб зазнав істотних пошкоджень (зміна структури та кольору шкіри/замші, деформація), що унеможливлює його подальше використання за призначенням.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного надання послуг їй завдано матеріальної шкоди у розмірі вартість речі - 46 000,00 грн, вартість визначена відповідно до товарного чека б/н від 06 вересня 2025 року на суму 1100 $ США. Зазначає, що вартість товару зазначена в чеку- квитанції не була узгоджена з позивачем. А також позивач посилається на завдану моральну шкоду, розмір якої оцінює в 2 000,00 грн.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 березня 2026 року справу передано на розгляд головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року відкрито провадження та визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду на 28 травня 2026 року.

28 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 28 липня 2026 року.

28 липня 2026року справа знята з розгляду через перебування головуючого на лікарняному.

Від представника відповідача через підсистему Електронний суд 13 серпня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених вимог. В обґрунтування поданого відзиву представник зазначає, що позивачем не доведений розмір завданої шкоди, вважає товарний чек від 06 вересня 2025 року, неналежним доказом через відсутність реквізитів продавця та порушення правил зазначення цін в іноземній валюті, не доведено протиправні дії зі сторони відповідача та спричинення шкоди. Відповідач посилається на наданий відеозапис від 08 листопада 2025 року, в якому позивач зазначила про відсутність оригінальності виробу та його купівлю за 300 $ США. Розмір моральної шкоди не доведений позивачем належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні 14 серпня 2026 року позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги з підстав та мотивів викладених у позовній заяві, наполягали на задоволенні. Подала клопотання про залишення без розгляду поданого відповідачем відзиву.

Представник відповідача 14 серпня 2026 року заперечував проти задоволення заявлених вимог з мотивів викладених у поданому відзиві.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Вислухавши позицію позивача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено що відповідно до квитанції - договору №112431 від 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 здала, а ФОП ОСОБА_3 прийняла для чистки виріб - дублянка жіноча, виробника (торгівельної марки) «Brunello Cucinelli» на підтвердження чого оформлена квитанція.

21 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 , звернулась до ФОП ОСОБА_3 із заявою - претензією, в якій виклала обставини щодо неякісної послуги з хімчистки наданого верхнього одягу та наявності зміну кольору шкіри на кармані, чим зробили дублянку не придатною до використання. Посилаючись на вартість 1100 долСША, вимагала компенсації її вартості (а.с.14).

ФОП ОСОБА_3 17 грудня 2025 року надала ОСОБА_1 відповідь, що при отриманні товару в розділі «дефекти виробу». Посилаючись на сповіщену позивачем інформацію, яка зафіксована на відеоматеріалах, що виріб фактично придбано за 300 дол США, запропоновано здійснити виплату в сумі 6500,00 грн з передачею виробу та звільнення від оплати замовлення.

Суду надані для дослідження фото дублянки до та після смачи до хімчистки.

Переписку в месенжерах між замовником та виконавцем (технологом) робіт та аудіо запис розмови замовника із адміністратором.

Мотиви та оцінка суду, застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд першої інстанції, проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачем квитанції - договору №10089 (замовлення), зробив правильний висновок про те, що дана угода відповідає елементам договору підряду.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями частин першої та третьої статті 857 ЦК України підтверджено обов`язок підрядника виконати роботу відповідно до умов договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимог, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із частинами першою та третьою статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення містяться і в частинах першій-п`ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якою передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право вимагати відшкодування завданих йому збитків у повному обсязі.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З досліджених доказів та наданих пояснень позивачем в судовому засіданні, суд вважає доведеним факт придбання позивачем товару дублянки вартістю 300 дол США, що на час придбання, як свідчить позивач 03 вересня 2025 року, становило за курсом НБУ 41,35 грн за 1 долар, тобто вартість виробу який позивач передала на хімчистку становив 12405,00 грн. Саме цей розмір, майнової шкоди, як вартість товару (дублянки), яка була передана в хімчистку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд критично ставиться до наданого позивачем товарного чеку від 06 вересня 2025 року на якому міститься вартість дубленки 1100$= 46600,00 грн, тому що товарний чек не мстить інформації про продавця, відсутні обов`язкові реквізити суб`єкта господарювання-продавця, що унеможливлює його ідентифікацію. Та суперечить наданими позивачем в судовому засіданні суду інформації, що дублянку вона придбала за сезонною знижкою 70%, вартістю 300 дол США, що також нею сповіщено працівнику хімчистки при відтворенні аудиозапису.

З урахуванням принципу розумності та справедливості (ст. 6 ЦК України), суд вважає недоведеною дійсну вартість товару у розмірі 46 000,00 грн та визначає розмір матеріального збитку, що підлягає стягненню, виходячи з реально підтвердженої вартості виробу на момент придбання з урахуванням знижки 70%, як зазначила позивач в судовому засіданні в розмірі 12600,00 грн (еквівалент 300 $ США на момент виникнення спору).

Отже, суд оцінює розмір завданої позивачу майнової шкоди в розмірі вартості переданого в хімчистку товару (дубленки) в сумі 12405,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тому в частині стягнення матеріальної шкоди позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають частковому задоволенню.

Твердження сторони позивача, що аналогічний товар має більшу вартість суд не приймає до уваги, оскільки відшкодуванню підлягають саме збитки, які понесені позивачу в обсязі вартості зіпсованого товару.

Наявність пошкоджень речі після виконання послуг підтверджується матеріалами справи, дослідженими фото світлинами, з яких встановлено, що шкіра на кармані змінила колір після проведення хімчистки. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів (зокрема, експертного висновку) на підтвердження того, що пошкодження виникли виключно через приховані виробничі дефекти чи природній знос виробу, а не через порушення технології хімчистки.

Щодо заявлених позивачем вимог про компенсацію моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди - є одним з способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

А ні в позовній заяві, а ні під час судового розгляду позивачем не зазначено та не надано доказів, які втрати немайнового характеру зазначала позивач, в обсязі заявленої компенсації моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.

У зв`язку із чим, суд вважає слушними доводи представника відповідача щодо недоведеності позивачем заявлених вимог в частині стягнення моральної шкоди, тому суд відмовляє в задоволенні цих позовних вимог за недоведеністю.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір у розмірі, пропорційному до задоволеної частини вимог, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 22, 23, 852, 901, 906 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 12405,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрвоане місцепроживання АДРЕСА_1 ;

відповідач -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , місце знаходження АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 14 серпня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик