Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №755/2374/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2374/24

Провадження №: 2/755/2583/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

"06" серпня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в порядку статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, присуджених за судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року.

22 лютого 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року заяву про виклик свідків, подану до суду представником позивача - адвокатом Бойкініч Р.С., дата реєстрації 22 березня 2024 року (вx. № 16750) - залишено без розгляду; заяву про виклик в судове засідання малолітньої дитини, подану до суду представником позивача - адвокатом Бойкініч Р.С., дата реєстрації 22 березня 2024 року (вx. № 16753) - залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року заяву про уточнення позовних вимог, яку подано до суду представником позивача - адвокатом Бойкініч Р.С., дата реєстрації 18 травня 2024 року (вx. № 30195) - залишено без задоволення.

07 червня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини.

Звільнено ОСОБА_1 з 26 жовтня 2022 року від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2022 року та до повноліття дитини, присуджених до стягнення за судовим наказом, виданого Обухівським районним судом Київської області 08 листопада 2022 року у справі №372/2888/22 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з боржника ОСОБА_1 .

Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

11 червня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, яка визначена позивачем у розмірі 12 000 гривень 00 копійок.

За змістом положень ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за доцільне здійснювати розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Враховуючи вищенаведене, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надала суду: копію договіру про надання правничої допомоги № 05/12/2023 від 05 грудня 2023 року, копію ордера про надання правничої допомоги від 22 січня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25 квітня 2018 року, копію акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 11 червня 2024 року.

Отже, надавши оцінку долученим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 гривень 00 копійок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем долучено до матеріалів заяви документи, що свідчать про оплату гонорару із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 13, 133, 137, 264, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойкініча Романа Сергійовича про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на правову допомогу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я: