Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №754/9457/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10346/26

Справа №754/9457/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючої судді - Панченко О.М.,

за участі секретаря - Сарнавського М.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Києві у приміщенні суду, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2025 року Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Остапенка А.І. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_8 відкрилася спадщина на належне їм майно. У встановлений законом строк вона прийняла спадщину після смерті батька, матері, а також у порядку спадкової трансмісії. Після смерті баби ОСОБА_9 позивачка також прийняла спадщину після неї. Позивачка посилається на те, що рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16.10.2024 року було визначено частки спадкоємців щодо житлового будинку, земельної ділянки та автомобіля Hyundai І30, а 22.09.2025 року нотаріусом видано відповідні свідоцтва про право на спадщину. Водночас оформити спадкові права на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль Hyundai Sonata вона не змогла у зв`язку з відмовою нотаріусів у видачі свідоцтв про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на зазначене майно. З огляду на наведене, позивачка просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 2/8 частки квартири та автомобіля Hyundai Sonata після смерті батька ОСОБА_7 , 1/4 частку зазначеного майна після смерті матері ОСОБА_8 та 1/8 частку цього майна після смерті баби ОСОБА_9 . Крім того, зазначає, що загалом право власності на спірне майно має бути розподілено таким чином: за нею - 5/8 частки, за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 1/8 частці.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 року справу передано головуючій судді - Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 29.05.2026 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15.06.2026 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в якому просила : - Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 право власності на 1/8 частку у праві спільної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .; - Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 право власності на 1/8 частку у праві спільної власності на легковий автомобіль марки Hyundai Sonata, 2008р., номер шасі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_3 . Також проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 не заперечувала та просила долучити зустрічну позовну заяву в одне провадження з первісною.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року, що занесена до протоколу судових засідань: суд ухвалив зустрічну позовну заяву прийняти до матеріалів справи та розглядати разом з первісним позовом.

Позивачка та представник позивача за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом в підготовче засідання не з`явились, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність проти задоволення вимог зустрічної позовної заяви не заперечують, а також оскільки ОСОБА_2 первісний позов визнала, а ОСОБА_1 визнала зустрічний позов, позивачка за первісним позовом не заперечує проти ухвалення судом рішення за результатами підготовчого засідання.

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом у підготовче засідання не з`явилася, у зустрічний позовній заяві просила розглянути справу без її участі, вимоги первісного позову визнала у повному обсязі.

Треті особи за первісним та зустрічним позовом у підготовче засідання не з`явилися, про дату час та місце повідомлялися належним чином.

Неявка в судове засідання третьої особи відповідно до положень ст. 223 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає за необхідне первісний та зустрічний позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 06.04.2012 року, виданого повторно, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 07 квітня 1995 року, про що складено актовий запис №180. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ».

Відповідно до свідоцтва про народження від 12.09.2012 року, актовий запис №503, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьком у свідоцтві зазначений ОСОБА_7 , матір`ю - ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 08.07.1986 року ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батьками зазначені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 24.06.1986 року ОСОБА_14 та ОСОБА_13 уклали шлюб 24 червня 1986 року, про що складено актовий запис №38.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 18.08.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 29.08.2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі №73916801 від 12.09.2023 року після смерті ОСОБА_7 зареєстровано спадкову справу №71225035. Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №73916054 від 12.09.2023 року відомості про заповіт чи спадковий договір, укладений ОСОБА_7 , відсутні.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію у Спадковому реєстрі №75342930 від 05.01.2024 року після смерті ОСОБА_8 зареєстровано спадкову справу №7181669. Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №75342559 від 05.01.2024 року відомості про заповіт чи спадковий договір, укладений ОСОБА_8 , відсутні.

Відповідно до відповіді Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №106-11899 від 29.12.2023 року повідомлено, що станом на день смерті ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані, зокрема, ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Також повідомлено, що ОСОБА_8 знято з реєстрації 29.08.2023 року у зв`язку зі смертю.

Відповідно до відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №102/28/1713 від 15.12.2023 року ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15.04.2003 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 січня 2024 року до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою №32 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 звернулася її донька ОСОБА_1 .

09 січня 2024 року до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою №62 про прийняття спадщини після смерті доньки ОСОБА_8 звернулася її мати ОСОБА_9 .

15 січня 2024 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. із заявою №1 про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 звернулася його донька ОСОБА_1 .

Також 15 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою №6 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8 , яка була спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 .

Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 16.10.2024 року у справі №382/447/24, яке набрало законної сили 29.12.2024 року, визначено права спадкоємців на житловий будинок, земельну ділянку та автомобіль HYUNDAI І30 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , зокрема визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/8 частці кожній, а за ОСОБА_1 - право власності на 2/8 частки зазначеного майна.

22 вересня 2025 року державним нотаріусом П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Бєлявській Юлії Ігорівні видано свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, частку земельної ділянки та частку автомобіля HYUNDAI І30.

Того ж дня ОСОБА_9 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, частку земельної ділянки та частку автомобіля HYUNDAI І30.

Відповідно до постанови державного нотаріуса П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Демяносової В.Ф. №3959/02-31 від 22.09.2025 року ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_9 , відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіля HYUNDAI SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_9 , у зв`язку з ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 06.11.2025 року ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру №84802267 від 07.04.2026 року після смерті ОСОБА_9 зареєстровано спадкову справу №75452931.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08.04.2003 року ОСОБА_7 набув у власність квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 автомобіль HYUNDAI SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_9 , зареєстровано за ОСОБА_7 30.08.2008 року, при цьому ОСОБА_8 мала право керування зазначеним транспортним засобом. Вказані обставини також підтверджуються листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у місті Києві від 09.10.2024 року №31/26-1659аз.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Л.С. від 04.03.2026 року №13/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/8 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та 2/8 частки автомобіля HYUNDAI SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_9 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16.04.2026 року у справі №754/4872/26 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру та автомобіль HYUNDAI SONATA.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_12 від 20.01.1988 року ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 . Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 від 10.08.2007 року після укладення шлюбу з ОСОБА_16 вона змінила прізвище на « ОСОБА_17 », а відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_14 від 12.06.2019 року після укладення шлюбу з ОСОБА_18 змінила прізвище на « ОСОБА_19 ».

Відповідно до звіту про незалежну оцінку нерухомого майна від 11.12.2025 року ринкова вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 2 723 688 грн без ПДВ.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку транспортного засобу від 11.12.2025 року ринкова вартість автомобіля HYUNDAI SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_9 , становить 250 410 грн без ПДВ.

Оцінюючи встановлені обставини справи у їх сукупності, досліджені письмові докази та доводи сторін, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним із способів такого захисту є визнання права.

Згідно зі Стаття 41 - Конституція України, кожен має непорушне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та результатами творчої чи інтелектуальної праці. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності, яке є непорушним і гарантується державою.

Відповідно до статті 321 ЦК України Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а також з інших підстав, встановлених законом, у тому числі в порядку спадкування.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1-2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а за його відсутності - особи, визначені законом.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заповіти відсутні, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру, а тому спадкування здійснюється саме за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено судом, після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги були його дружина ОСОБА_8 та донька ОСОБА_1 , які у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги стали її донька ОСОБА_1 та мати ОСОБА_9 .

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З наданих суду доказів убачається, що як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_9 реалізували своє право на прийняття спадщини саме шляхом подання відповідних заяв нотаріусу, тобто у спосіб, прямо передбачений законом.

При цьому будь-яких доказів того, що зазначені особи відмовилися від спадщини, усунуті від права на спадкування або пропустили встановлений законом строк для її прийняття, матеріали справи не містять.

Після смерті ОСОБА_7 його дружина ОСОБА_8 , яка була спадкоємцем першої черги, прийняла спадщину, однак померла до завершення її оформлення.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Разом із тим суд звертає увагу, що у даному випадку ОСОБА_8 не лише була спадкоємцем після смерті чоловіка, а й подала відповідну заяву про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_8 увійшло належне їй майнове право на оформлення спадкового майна після смерті чоловіка, яке відповідно до положень статей 1218, 1219, 1276 ЦК України також переходить до її спадкоємців.

Таким чином, звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, яка, у свою чергу, була спадкоємцем після смерті чоловіка є правомірним.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 (провадження № 61-15347св20), у якій суд касаційної інстанції зазначив, що спадкова трансмісія є переходом права на прийняття спадщини, а не самого спадкового майна, від спадкоємця, який помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, до його спадкоємців. Верховний Суд також наголосив, що об`єктом спадкової трансмісії є саме суб`єктивне право на прийняття спадщини, а трансмісар набуває спадкові права безпосередньо після першого спадкодавця, а не після трансмітента.

Окрім того, суд враховує, що предметом даного спору є не встановлення права власності спадкодавців на спірне майно, а захист спадкових прав спадкоємців, які прийняли спадщину, однак позбавлені можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку внаслідок відсутності оригіналів правовстановлюючих документів.

При цьому із досліджених судом доказів убачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , набута ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.2003 року, а автомобіль HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_9 , зареєстрований за ним 30.08.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у місті Києві. Таким чином, належність зазначеного майна спадкодавцю підтверджується належними та допустимими доказами, достовірність яких учасниками справи не спростована.

Державний нотаріус, вирішуючи питання оформлення спадкових прав, обґрунтовано розглядав питання про видачу свідоцтва про право власності пережившому з подружжя на частку у спільному майні подружжя, однак постановою від 22 вересня 2025 року відмовив у його видачі виключно через ненадання оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру та транспортний засіб.

У подальшому приватний нотаріус постановою від 04 березня 2026 року також відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на відповідні частки квартири та автомобіля.

Таким чином, на час звернення до суду позивачка фактично вичерпала можливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, має право одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом із тим, відповідно до статті 1297 ЦК України видача такого свідоцтва здійснюється нотаріусом лише за наявності документів, необхідних для оформлення спадкових прав.

Отже, саме свідоцтво про право на спадщину не породжує право власності у спадкоємця, а лише посвідчує вже набуте ним право, яке виникає з часу відкриття спадщини за умови її прийняття.

Аналогічний правовий висновок, неодноразово висловлений Верховним Судом, зокрема у постанові № 736/286/20 від 24.02.2021 року, який зазначає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває право на спадкове майно з часу відкриття спадщини, а видача свідоцтва про право на спадщину має посвідчувальний, а не правовстановлюючий характер.

Водночас положення статті 392 ЦК України передбачають, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Саме такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом, який неодноразово зазначав, зокрема у справі № 694/1433/17 від 09.06.2021 року, що за наявності постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємець має право звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, а такий спосіб захисту відповідає положенням статті 392 ЦК України.

Саме така правова ситуація має місце і у даній справі.

Судом достовірно встановлено факт смерті спадкодавців, склад спадкового майна, родинні відносини між спадкодавцями та спадкоємцями, своєчасне прийняття спадщини усіма спадкоємцями, наявність постанов нотаріусів про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину та відсутність можливості оформити спадкові права в інший, позасудовий спосіб.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. При цьому відповідно до частини третьої зазначеної статті відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк звернулася до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини як після смерті батька, так і після смерті матері. Крім того, після смерті ОСОБА_9 також було відкрито спадкову справу, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру. Таким чином, судом встановлено, що позивачкою вчинено всі необхідні дії, передбачені законом для прийняття спадщини.

Суд також бере до уваги, що жодних доказів відмови позивачки від прийняття спадщини, її усунення від права на спадкування або пропуску строку для прийняття спадщини матеріали справи не містять, а учасниками справи таких обставин не заявлено.

Водночас судом встановлено, що оформлення спадкових прав у позасудовому порядку стало неможливим у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру та транспортний засіб, у зв`язку з чим державним та приватним нотаріусами прийнято постанови про відмову у видачі відповідних свідоцтв про право на спадщину.

Суд звертає увагу, що зазначені постанови нотаріусів не містять висновків про відсутність у позивачки права на спадкування або про неналежність спірного майна спадкодавцю. Єдиною підставою для відмови стало ненадання документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, що відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та наказу Міністерства юстиції, яким затверджено офіційний Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За змістом статей 15, 16, 392 ЦК України судовий захист шляхом визнання права власності є самостійним способом захисту цивільного права, який застосовується тоді, коли особа не може реалізувати своє право в інший спосіб, передбачений законом.

Такий висновок узгоджується і з усталеною практикою Касаційного цивільного суду, справа № 332/3923/18 від 21.04.2021 року, відповідно до якої стаття 392 ЦК України не є самостійною підставою набуття права власності. Судове рішення у такій категорії справ не породжує право власності, а лише підтверджує право, яке вже виникло у позивача на законних підставах, якщо його неможливо оформити позасудовим способом.

У ході судового розгляду кожна із зазначених обставин знайшла своє підтвердження належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які узгоджуються між собою, не містять суперечностей та у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог, то судом встановлено що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 має право на спадкування спірної квартири та автомобіля у розмірі 1/8 частки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_9 , яка на день своєї смерті була зареєстрована та проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_4 .

Заповіту за життя ОСОБА_9 не складала.

Спадкоємцем першої черги за законом крім ОСОБА_2 є також ОСОБА_1 , яка спадкує за правом представлення своєї матері та її сестри - ОСОБА_20 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину після смерті ОСОБА_9 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли, подавши приватному нотаріусу Гудим О. Л. заяви про прийняття спадщини.

До складу спадщини увійшло майно, яке складається, зокрема із зазначеної вище квартири та легкового автомобіля, з урахуванням часток, які належать третім особам.

Дані частки належали померлій матері ОСОБА_2 за правом спадкування після смерті її дочки - ОСОБА_8 . Спадщину після смерті своєї дочки її матір прийняла, але не встигла оформити свої спадкові права, за обставин, які вже докладно зазначені в первісному позові.

Станом на сьогодні ОСОБА_2 ще не отримала від нотаріуса постанову про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину на вищезазначені спадкове майно, оскільки нотаріусом зроблені відповідні запити та вчиняються інші дії в межах спадкової справи, необхідні для оформлення відмови. Проте нотаріусом було повідомлено, що їй буде відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на вищезазначене спадкове майно.

Судом також враховується, що під час розгляду справи відповідачка за первісним позовом ОСОБА_1 подала заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі, а позивачка за первісним позовом не заперечували проти задоволення зустрічного позову.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії розгляду справи, а суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо ж таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд зобов`язаний відмовити у прийнятті такого визнання та продовжити розгляд справи.

Разом із тим саме по собі визнання позову не звільняє суд від обов`язку перевірити всі обставини справи, надати оцінку поданим доказам та встановити наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених вимог.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17), в якій суд касаційної інстанції зазначив, що «суди не вправі покладати в основу свого рішення лише факт визнання відповідачем позову, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто має існувати не лише визнання позову, а й законні підстави для його задоволення».

Аналогічний правовий висновок Верховний Суд повторив у постановах від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 (провадження № 61-2251св22), від 15 листопада 2023 року у справі № 130/2703/20 та від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22, наголосивши, що визнання позову може бути підставою для його задоволення лише за умови, якщо таке визнання не суперечить закону, не порушує права інших осіб, а встановлені судом фактичні обставини підтверджують наявність законних підстав для задоволення позову

Судом досліджено всі письмові докази, що містяться у матеріалах справи. Усім доказам надано належну оцінку відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України.

За результатами дослідження доказів судом не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність учасників справи, штучність спору, наявність інших спадкоємців чи спору щодо належності спірного майна спадкодавцям.

Сукупність досліджених доказів підтверджує, що квартира та автомобіль входили до складу майна подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , після смерті яких відкрилася спадщина, своєчасно прийнята спадкоємцями.

Суд бере до уваги, що неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку зумовлена виключно відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру та транспортний засіб, що підтверджується постановами державного та приватного нотаріусів про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину. За таких обставин звернення до суду з вимогами про визнання права власності є належним та ефективним способом захисту права відповідно до статей 15, 16, 392 ЦК України.

Встановлені судом обставини свідчать, що після смерті кожного зі спадкодавців право на спадкування виникло у відповідних спадкоємців, а визначений позивачами розмір спадкових часток відповідає вимогам статей 1216, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270, 1276 ЦК України. Доказів, які б свідчили про інший розподіл спадкового майна, наявність інших спадкоємців або спір щодо розміру спадкових часток, матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що задоволення первісного та зустрічного позовів не створює нових речових прав, а лише підтверджує права, які виникли у спадкоємців з моменту відкриття спадщини. Такий спосіб захисту забезпечує остаточне вирішення спору між спадкоємцями та створює правові підстави для державної реєстрації права власності відповідно до визначених судом часток.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про обґрунтованість первісних і зустрічних позовних вимог.

Таким чином, первісний та зустрічний позови підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 328, 355, 368, 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1276, 1296, 1297 ЦК України, статтями 60, 63, 68, 70 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_15 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_6 район.

Визнати за ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , громадянкою України, РНОКП НОМЕР_15 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частки у праві спільної власності на автомобіль марки Hyundai, модель Sonata, 2008 року випуску, тип легковий седан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Визнати за ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , громадянкою України, РНОКІ НОМЕР_15 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ), в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_23 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/8 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_6 район.

Визнати за ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_15 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ), в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_23 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/8 частки у праві спільної власності на автомобіль марки Hyundai, модель Sonata, 2008 року випуску, тип легковий сєдан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_18 , НОМЕР_17 , реєстраційний номер НОМЕР_9 .

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 право власності на 1/8 частку у праві спільної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 право власності на 1/8 частку у праві спільної власності на легковий автомобіль марки Hyundai Sonata, 2008р. в., номер шасі НОМЕР_18 , НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_9 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко