Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №754/9921/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10651/26

Справа №754/9921/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, 3% річних,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення коштів, 3% річних.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що в листопаді 2025 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо виготовлення меблевих фасадів, декоративних елементів, колон, карнизів та супутніх виробів відповідно до погодженої специфікації. У переписці та усно відповідач прийняв замовлення до виконання, погодив технічні параметри, надав реквізити для перерахування коштів, визначив вартість виготовлення замовлення, а також самостійно визначив строки виконання - «у 20-х числах січня», що підтверджується перепискою сторін. Указані строки були прийняті позивачем як обов`язкові, виходячи із загального контексту домовленостей та факту перерахування авансових коштів. Позивач, діючи добросовісно та розраховуючи на належне виконання зобов`язання, перерахував відповідачу авансові платежі у сумарному розмірі 173000,00грн. Загальна погоджена вартість замовлення становила: 258000,00грн, невиплачений залишок 85000,00грн. Однак відповідач у погоджені строки роботи виконані не були. У подальшому 08.03.2026 позивач особисто разом із двома свідками був змушений забрати виготовлені елементи у фактичному стані їх готовності з метою подальшого доопрацювання до належного стану. Жодних документів при передачі надано не було. 03.03.2026 було складено Акт технічного огляду, яким зафіксовано істотні недоліки виготовлення, невідповідність геометрії, незавершеність окремих виробів та інші порушення. З метою визначення фактичного обсягу та вартості робіт з усунення виявлених недоліків позивач звернувся до іншого виробника - ФОП ОСОБА_4 , який є фахівцем у відповідній галузі. За результатами проведеного технічного огляду виробів зазначений фахівець взяв участь у складанні Акту дефектовки від 09.03.2026 як спеціаліст та виробник, що підтверджує об`єктивність зафіксованих у ньому висновків. 10.03.2026 ФОП ОСОБА_4 було складено та надано Комерційну пропозицію щодо доопрацювання, ремонту, виготовлення відсутніх елементів та фарбування виробів. Згідно з вказаним кошторисом, загальна вартість усунення виявлених недоліків, доробки та завершення робіт становить 155400,42грн. Отже, зазначені витрати перевищують невиплачений залишок на 70400,42грн. Таким чином позивач зазнав прямих збитків саме на вказану суму надмірно сплачених коштів та витрат, понесених у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання. На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 70400,42грн, як суму надмірно сплачених коштів та витрат, понесених у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання, 3% річних в розмірі 248,81грн, та судові витрати в розмірі 1513,96грн.

11.06.2026 ухвалою Деснянського районного суму м. Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

01.07.2026 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що відповідач після припинення підприємницької діяльності не займався досить об`ємною роботою і не знав у якому зараз стані перебувають його попередні технічні потужності. У зв`язку з цим відповідач попередньо погодився допомогти позивачеві, про що ми дійсно відображено у листуванні. На одній із зустрічей відповідач, перевіривши наявність і актуальність його технічних можливостей, повідомив позивачу про неможливість виконання такого роду роботи. внаслідок достатньо сприятливих відносин між учасниками провадження. Відповідач запропонував послуги ОСОБА_5 , який мав підходящі технічні потужності задля того, щоб виконати дане замовлення. Позивач погодився з такою пропозицією і був повністю обізнаний у тому факті, що його прохання виконує не відповідач, а ОСОБА_5 . Зазначає, що відповідач акцентував увагу позивача на тому, що неможливо виконати дану роботу в окреслених «20-х числах січня». Між учасниками піднімалося питання розумних строків, але кінцевого та точного результату така розмова не здобула. Вказує, що всі домовленості, в тому числі по ціні, були досягнуті, жодні претензії між сторонами були відсутні. Як вбачається зі змісту протоколу опитування ОСОБА_5 , на одному з етапів роботи над меблевими та іншими виробами позивач вирішив відмовитися від повного виконання окреслених домовленостей, зупинивши процес роботи над деталями та забрати їх у тому стані, в якому вони перебували на момент відмови. Позивачем було констатовано на місці, що меблеві та інші вироби виконані в межах так званих «авансових платежів», а тому відсутня будь-яка необхідність в ініціації процедури компенсації як з боку виконавця, так і з боку відповідача. Виготовлені та оплачені елементи, були передані позивачу та прийняті ним без зауважень та претензій щодо якості, комплектності чи відповідності, що свідчить про належне виконання разових домовленостей без подальшого співробітництва. Зазначають, що Акт технічного огляду (дефектовки) меблевих фасадів та декоративних елементів від 09.03.2026, виконаного ФОП ОСОБА_4 не може вважатися належним та об`єктивним доказом, оскільки він складений односторонньо на замовлення позивача без участі відповідача, безпосереднього належного виконавця та навіть без надання їм можливості бути присутнім під час огляду виробів або висловити свої заперечення. Вказують, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на подальше доопрацювання меблевих деталей у розмірі 70400,42грн не може автоматично вважатися розміром збитків, які підлягають відшкодуванню. Також у відзиві зазначають, що посилання позивача на положення ст. 625 ЦК України є передчасним та необґрунтованим, оскільки застосування зазначеної норми можливе виключно за наявності простроченого грошового зобов`язання. На підставі викладеного просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

23.07.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що між сторонами було укладено договір підряду в спрощеній формі із належним погодженням усіх істотних умов, виконання якого було розпочато відповідачем та частково оплачено позивачем. Вказує, що твердження відповідача про посередництво повністю спростовується його ж недобросовісними діями. Він свідомо взяв на себе зобов`язання, які не міг або не збирався належним чином виконувати, приховав свій реальний правовий статус та привласнив кошти позивача. А твердження відповідача про те, що він не є належним виконавцем, є нікчемним. Звертає увагу суду, що строки виконання тричі чітко узгоджувались сторонами і тричі порушувались відповідачем, що дає позивачу всі підстави для захисту своїх порушених прав у судовому порядку. Посилання відповідача на «незавершеність» правовідносин та відсутність актів є наслідком його власного неправомірного ухилення від належного оформлення здачі-приймання робіт та очевидний ризик втрати матеріалу. Натомість реальний стан бракованих деталей чітко зафіксований фотоматеріалами, що повністю обґрунтовує вимоги позивача щодо стягнення понесених збитків на доробку замовлення. Технічний огляд мав максимально об`єктивний і професійний характер, оскільки проводився особами із значним профільним досвідом, один з яких особисто виправляв виявлені дефекти. Реальність браку та вартість його усунення повністю доведені кошторисом, актами і банківськими платіжними документами. Зазначає, що позивачем правомірно нараховано 3% річних. На підставі викладеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

23.07.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначено, що подані відповідачем протоколи опитування свідків (зокрема, громадянина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) не можуть вважатися належними та допустимими доказами. У письмових поясненнях позивачем викладено всю хронологію подій листування, зустрічей та обговорень з відповідачем.

28.07.2026 до суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що долучені відповідачем до справи заяви свідків, містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. А тому доводи позивача про недопустимість поданих відповідачем документів з формальних підстав є необґрунтованими та не спростовують їх змісту. Вказує, що на момент перерахування коштів позивач усвідомлював характер досягнутих домовленостей, знав, хто буде безпосереднім виконавцем робіт, погодився із таким порядком їх виконання та власними діями підтвердив прийняття запропонованої моделі співпраці. За таких обставин подальші твердження позивача про те, що лише відповідач був єдиним виконавцем замовлення, не узгоджуються з його попередньою поведінкою та суперечать змісту матеріалів, які він сам подав до суду. Зазначає, що необґрунтованими є твердження позивача про строки виконання робіт та погодження усього обсягу роботи. Вказує, що подані позивачем кошторисні та платіжні документи підтверджують лише факт взаєморозрахунків позивача з обраним ним стороннім виконавцем, але не доводять у необхідній сукупності протиправності поведінки відповідача, факту порушення ним конкретного договірного обов`язку, причинного зв`язку між його діями та понесеними позивачем витратами, а також обґрунтованості саме заявленого до стягнення розміру збитків. На підставі викладеного просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

03.08.2026 до суду від ОСОБА_1 було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Однак суд не приймає таку заяву, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Так підготовчий розгляд справи було закрито в судовому засіданні 28.07.2026, на якому був присутній позивач ОСОБА_1 , він не заперечував щодо закриття підготовчого розгляду справи та переходу до розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. До суду від ОСОБА_2 , та його представника - адвоката Мартиненка А. М. надійшла заява, відповідно до якої просять суд здійснити розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

У матеріалах справи наявні скріншоти переписки у месенджерах між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з якої вбачається, між сторонами велась переписка з приводу виготовлення меблів, обговорення каталогу «Вияр», прорахунку вартості різних виробів, їх розмірів, обговорення матеріалів.

02.12.2025 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , про те що йому надіслали аванс за ножі, просив у відповідача номер карти та повідомив, що макет можна запускати в роботу. ОСОБА_2 надіслав номер карти ОСОБА_1 , на яку останнім було перераховано 6400,00грн.

Жодного погодження строку виготовлення ножів (їх специфікації) та повної їх вартості переписка не містить.

25.12.2025 ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що за порізку, склеювання кутів цоколю, карнизу та фарбування в зборі необхідно добавити 230$. ОСОБА_1 , попросив прорахувати остаточну суму з роботою, матеріалами, фарбуванням. На що ОСОБА_2 повідомив, що кінцева сума становить 190500,00грн (4535$). ОСОБА_1 запитав, чи зможе ОСОБА_2 в 20-х числах січня видати їм готове, на що останній відповів, що буде старатися, але не впевнений.

Інших відомостей щодо остаточного погодження строку виготовлення замовленої продукції, як і повного найменування виготовлення всіх необхідних деталей, їх матеріалу, переписка не містить.

27.12.2025 позивач ОСОБА_1 перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_8 90000,00грн, з призначенням платежу за меблі та фасади. Також на рахунок отримувача ОСОБА_2 було перераховано 45000,00грн. Однак призначення платежу за переказом на скріншотах відправлення, відсутнє.

16.01.2026 позивач ОСОБА_1 перерахував на рахунок отримувача ОСОБА_2 38000,00грн, призначенням платежу за товар.

Відомостей за який товар були перераховані кошти, строки виготовлення такого товару та ідентифікація товару в переписці відсутня.

27.01.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в переписці обговорювали загальну вартість, згідно якої загальна вартість 6000$ (258000грн). Аванс 135000грн + 38000грн = 173000грн.

Однак переписка не містить інформації вартість якого товару (продукції/матеріалів) обговорювали сторони. Також відсутня інформації про виконавця робіт, та строки виконання.

До матеріалів справи долучений Акт технічного огляду (дефектовки) меблевих фасадів та декоративних елементів, підписаний ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , згідно якого було проведено технічний огляд меблевих фасадів, колон, цоколів, карнизів та інших декоративних елементів, виготовлених ОСОБА_2 за попереднім замовленням.

Матеріали справи також містять Акт № 21/03-26 здачі-приймання виконаних робіт від 21.03.2026 підписаний ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 , згідно якого сторони склали цей акт про виконані та прийняті роботи на підставі усної домовленості сторін від 10.03.2026 та погодженого об`єму робіт згідно комерційної пропозиції щодо доопрацювання, ремонту, виготовленню та збирання деталей від 10.03.2026, яку було складено відповідно до Акту дефектовки від 09.03.2026. Виконавець виконав комплекс робіт з доопрацювання, ремонту, виготовлення, фарбування та збирання меблевих фасадів і деталей у повному обсязі згідно кошторису. Результат виконаних робіт був фактично переданий та прийнятий замовником 21.03.2026 у повному обсязі. Загальна вартість виконаних та прийнятих робіт становить 155400,42грн. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником частинами за попередньою домовленістю з виконавцем. На дату підписання цього акту замовником здійснено попередню оплату в сумі 50000,00грн.

Згідно із платіжної інструкції від 13.03.2026, ФОП ОСОБА_1 перерахував ФОП ОСОБА_4 50000,00грн. Призначення платежу: за товар до Рахунку № 17 від 13.03.2026.

Згідно із платіжної інструкції від 11.06.2026, ФОП ОСОБА_1 перерахував ФОП ОСОБА_4 50000,00грн. Призначення платежу: за товар до Рахунку № 50 від 11.06.2026.

Згідно із платіжної інструкції від 03.07.2026, ФОП ОСОБА_1 перерахував ФОП ОСОБА_4 55400,42грн. Призначення платежу: оплата згідно рахунку № 65 від 03.07.2026. Остаточний розрахунок за комерційною пропозицією щодо доопрацювання деталей замовника від 10.03.2026.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків від 07.07.2026, підписаного ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 , станом на дату підписання цього акту, заборгованість за виконання роботи відсутня. Загальна вартість робіт склала 155400,42грн.

У матеріалах також справи міститься скріншоти переписки у месенджерах з ОСОБА_11 , яким було надіслано фото елементів меблів.

Однак матеріали переписки не містять жодної інформації (повідомлення) що це за елементи меблів, хто їх замовник, та виконавець робіт. Відсутні інформації про їх вартість та строки виготовлення.

Як убачається з матеріалів переписки, 10.03.2026 позивач ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 повідомлення в якому зазначав, що він у вкладеному файлі надсилає досудову вимогу щодо їх останнього замовлення. Однак зміст цих файлів суду не відомий.

Позивачем до матеріалів справи було долучено наступні платіжні інструкції:

-від 16.01.2026, платник ФОП ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_12 , на суму 38000,00грн. Призначення платежу: за товар;

-від 27.12.2025 платник ФОП ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_8 , на суму 90000,00грн. Призначення платежу: за меблеві фасади;

-від 27.12.2025, платник ОСОБА_1 , отримувач ОСОБА_12 , на суму 45000,00грн. Призначення платежу: повернення боргу.

Матеріали справи містять заяву про надання пояснень свідка ОСОБА_10 , який повідомляв, що він знає позивача - ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 05.03.2026 він разом із замовником був присутній під час отримання виготовлених виробів у відповідача. Підтверджує, що вироби були передані без жодних документів про приймання-передачу. Стан виробів мав істотні недоліки та не відповідав погодженим технічним вимогам. Вказане підкріплено його підписом в Акті технічного огляду (дефектовки) від 09.03.2026.

Стороною відповідача до матеріалів справи приєднані протоколи опитування свідків у цивільній справі № 754/9921/26.

Так згідно із наданих пояснень свідка ОСОБА_13 , який повідомляв, що йому відомі ОСОБА_1 та а ОСОБА_2 . Приблизно з грудня 2025 року по березень 2026 він разом з ОСОБА_14 здійснював виготовлення меблевих та інших виробів для ОСОБА_15 . На скільки йому відомо вказане замовлення надійшло від ОСОБА_16 . ОСОБА_17 та ОСОБА_18 погоджували всі умови з ОСОБА_19 . Приблизно з грудня 2025 року по березень 2026 року, він разом з ОСОБА_14 здійснював виготовлення меблевих та інших виробів для ОСОБА_15 . Про домовленості, які склались між ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 йому точно не відомо, він просто виконував відведену йому ОСОБА_14 роботу. Протягом вказаного періоду ОСОБА_21 неодноразово відвідував їх виробничий цех, контролював хід замовлених виробів. 05.03.2026 ОСОБА_21 забрав вироби у незавершеному стані. Прийняття виробів, що перебували у незвершеному стані відбувалось 05.03.2026 у виробничому цеху. Під час прийняття був присутній він, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ще двоє осіб, які прибули разом з ОСОБА_19 . У цей день ОСОБА_21 на висловлював жодних претензій до отримання виробів та їх фактичного стану, прийняв вироби без зауважень, а також не висловлював бажання зафіксувати це документально. Також не вимагав повернення будь-яких коштів.

Відповідно до наданих пояснень свідка ОСОБА_5 який повідомляв, що йому відомі ОСОБА_1 та а ОСОБА_2 . Для ОСОБА_1 він декілька разів виконував замовлення щодо виготовлення меблевих та інших декоративних виробів. ОСОБА_2 його партнер, як і він, він займається виготовленням на замовлення меблевих та інших декоративних виробів. Приблизно в середині грудня 2025 року до нього звернувся ОСОБА_22 з проханням взяти в роботу виготовлення меблеві фасади та інші вироби на замовлення ОСОБА_26 ОСОБА_22 пояснив, що не може самостійно виготовити замовлення (через необхідність звільнення власних виробничих приміщень), а ОСОБА_1 попросив знайти людину, яка б змогла виконати його замовлення. Він погодився. ОСОБА_22 разом з ним приймали участь у погодженні умов, специфікації виробів та ціни. Приблизно наприкінці грудня 2025 року на початку січня 2026 року між ОСОБА_24 , ОСОБА_22 та ним було погоджена та отримана на узгоджені рахунки сума попередньої оплати (загалом 173000,00грн) між ОСОБА_24 , ОСОБА_22 та ним не узгоджувались чіткі вимоги до якості замовлених робіт, а також чіткі строки виготовлення, а ОСОБА_25 погодився, що виготовлення замовлення буде здійснюватись по можливості з урахуванням обстановки. Починаючи приблизно з кінця грудня 2025 року до початку березня 2026 року, він разом з співвиконавцем ОСОБА_13 безпосередньо здійснював виготовлення замовлених ОСОБА_19 виробів. Виготовлення замовлених виробів контролював особисто ОСОБА_25 , для чого постійно прибував у його виробничий цех. У процесі виготовлення склад особливості виготовлення тих чи інших виробів змінював у зв`язку з чим первинно підготовлену специфікацію неодноразово уточнювали за погодженням сторін. Наприкінці січня 2026 року загальна сума узгодженої між всіма ціни виробів становила 258000,00грн. Водночас, коли справа дійшла до необхідності фарбуванні частково виготовлених елементів він попросив ОСОБА_26 внести додатковий аванс, на що ОСОБА_25 сказав, що подумає. Це було в кінці лютого на початку березня 2026 року. Подумавши, ОСОБА_25 вирішив змінити домовленості, забрати виготовлені деталі в тому вигляді, в якому вони перебували (незавершений стан) та продовжити їх виготовленні в іншому місці. При цьому між ним, ОСОБА_27 та ОСОБА_19 була досягнута чітка домовленість, що вартість вироблених виробів та деталей в незавершеному стані становить розмір вже отриманої оплати (173000,00грн), а ОСОБА_25 не має жодних претензій а ні до ОСОБА_28 , а ні до нього. 05.03.2026 ОСОБА_1 разом з двома особами без будь-яких зауважень прийняли виготовлені деталі в тому стані, тієї якості та в тому вигляді, в якому вони перебували (незавершений стан). Прийняття вироблених ним виробів в тому стані, тієї якості та в тому вигляді, в якому вони перебували (незавершений стан). За погодженням відбувались 05.03.206 в його виробничому цеху. Під час прийняття був присутній він, ОСОБА_29 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 та ще двоє осіб, які прибули разом з ОСОБА_30 цей день ОСОБА_21 на висловлював жодних претензій до отримання виробів та їх фактичного стану, прийняв вироби без зауважень, а також не висловлював бажання зафіксувати це документально. Як вже зазначалось, між всіма погоджено, що платою за отримані вироби були раніше отримані платежі 173000,00грн, а тому ОСОБА_25 не мав повернення раніше сплачених коштів.

Стаття 4 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 15 та ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 639 ЦК України, Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 848 ЦК України визначено, що якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.

Положеннями статті 849 ЦК України передбачено, що у випадку якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до частини першої статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов`язанням, оскільки включає як права, так і обов`язки кожної із його сторін (обов`язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, обов`язок замовника оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов`язку підрядником).

Стаття 526 ЦК України регламентує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст статей 610, 612 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Отже зміст статей 526, 530, 610 та частини 1 статті 612 ЦК України передбачає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 велась переписка у месенджерах з приводу виготовлення меблів, обговорення каталогу «Вияр», прорахунку вартості різних виробів, їх розмірів, обговорення матеріалів.

Однак як убачається з наданої позивачем переписки, суд позбавлений можливості встановити, що між сторонами було досягнуто всіх істотних умов їх домовленості.

Зокрема щодо предмету (чіткого переліку наданих послуг, виготовлених товарів). У матеріалах переписки наявна велика кількість креслень, фото виробів, розміри, зразки моделей. Однак відсутня остаточно погоджена модель, характеристика, розміри готової продукції.

Також щодо строку виконання домовленостей, то між сторонами не було досягнуто кінцевого строку виконання замовлення. Оскільки як повідомив відповідач на питання позивача, чи встигне він в 20-х числах січня видати їм готове, відповідач відповів, що буде старатися, але не впевнений.

До того ж, між сторонами не було погоджено всі умови щодо вартості замовлення, авансового платежу, загальний залишок боргу після сплати авансу.

Оскільки як убачається з переписки, позивач надіслав відповідачу аванс за «ножи» в розмірі 6400,00грн. Однак не зрозуміло, чи входять ці ножі до основного замовлення, чи це було окреме замовлення.

Крім того суд установив, що позивачем 27.12.2025 було перераховано відповідачу 45000,00грн з призначенням платежу: повернення боргу. Однак суд позбавлений можливості встановити, якого саме боргу.

Також суд установив, що позивач 27.12.2025 перерахував 90000,00грн отримувачу ОСОБА_8 , з призначенням платежу: за меблеві фасади. Однак хто такий ОСОБА_8 та яке він має відношення до взаємовідносин позивача та відповідача, суду таких доказів не надано.

Судом також було установлено, що 16.01.2026 позивач ОСОБА_1 перерахував відповідачу ОСОБА_2 38000,00грн з призначення платежу: за товар. Однак за який саме товар, матеріали переписки цього не містять.

Також суд позбавлений можливості встановити, хто дійсні сторони виконання домовленості на виготовлення меблів, фасадів, деталей. Оскільки як убачається з матеріалів справи, пояснень свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , відібраних адвокатом Мартиненком А. М. відповідно до Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність», дійсним виконавцем замовлень був ОСОБА_5 разом із співвиконавцем ОСОБА_13 . А відповідач ОСОБА_2 був лише посередником, на прохання якого ОСОБА_5 взяв в роботу виготовлення меблевих фасадів та інші вироби на замовлення ОСОБА_1 .

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідачем на попередження або вимогу позивача, відповідно до вимог ст. 848 ЦК України, не було замінено недоброякісний або непридатний матеріал, не змінено вказівок про спосіб виконання роботи або не усунено інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи. У результаті чого позивач має право на відшкодування збитків.

Суд критично ставиться до наданих стороною позивача Акту технічного огляду (дефектовки) меблевих фасадів та декоративних елементів, згідно якого було проведено технічний огляд меблевих фасадів, колон, цоколів, карнизів та інших декоративних елементів, виготовлених ОСОБА_2 за попереднім замовленням.

Оскільки огляд на виявлення дефектів меблевих фасадів та декоративних елементів, був проведений за ініціативою позивача, після того, як він з власної ініціативи забрав із цеху ОСОБА_5 , меблеві вироби. При цьому на передодні вивезення з цеху виробів, позивач жодних претензій, щодо якості виробів, до відповідача не заявляв.

Отже аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення коштів та 3% річнихнеобґрунтовані та не підлягають задоволенню, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки не доведено порушеного права позивача відповідачем.

Відповідно ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі відмови в позові покладається на позивача.

Таким чином, оскільки судом в позові відмовлено, сплачений судовий збір позивачу не повертається, а витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись Конституцією України,статтями 14, 16, 206, 530, 610, 612, 625, 627, 628, 631, 638, 639, 837, 843, 846, 848, 849, 865 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та 3% річних- відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко