Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №613/1334/26 — Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/1334/26 Провадження №-3/613/467/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Богодухів

Суддя Богодухівського районного суду Сеник О.С., розглянувши матеріали, що надійшли від Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 160563 від 21.06.2026, 20.06.2026 о 22.10 год. ОСОБА_1 за місцем мешкання за адресою : АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав та принижував, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю останньої, що виразилось у побоюванні за свою безпеку, спричинено емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року (заява №3236/03, п. 41) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи, що згідно з вимогами ст. 268 КУпАП адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи є обов`язковою, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 цього Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством (умисним вчиненням діянь психологічного характеру), які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, розуміють словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, за умови, якщо такі дії завдали шкоди фізичному або психічному здоров`ю особи.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 160557 від 21.06.2026, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав її та принижував, чим викликав у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, спричинив емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю останньої.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що дії ОСОБА_1 заподіяли шкоду психічному здоров`я потерпілої.

Отже, фабула правопорушення, викладена у протоколі, не відповідає диспозиції інкримінованого правопорушення, викладеній у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що позбавляє суд розглянути по суті справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, надано:

- протокол серії ВБА № 160557 від 21.06.2026;

- електронний рапорт старшого інспектора чергового Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 21.06.2026 про надходження 20.06.2026 о 22:14 год. повідомлення зі служби 102 від неповнолітньої ОСОБА_3 (доньки ОСОБА_1 ), яка повідомила, що батько у стані сп`яніння вчиняє фізичне та психологічне насильство. Виїздом на місце події встановлено, що вдома за адресою : АДРЕСА_1 в ході бесіди ОСОБА_1 вчинив сварку відносно доньки ОСОБА_3 , в ході якої ударив її рукою в ніс, однак, тілесних ушкоджень не завдав, та відносно ОСОБА_2 , стосовно якої висловлювався нецензурною лайкою. Стосовно ОСОБА_1 винесено терміновий заборонний припис № АА131753 та складено адміністративні протоколи за ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП;

- протокол прийняття заяви та письмові пояснення ОСОБА_2 , яка повідомила, що 20.06.2026 близько 22:45 год. її співмешканець ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно їх доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а стосовно неї, ОСОБА_2 - домашнє насильство психологічного характеру;

- довідку про результати розгляду повідомлення ОСОБА_2 від 02.07.2026, згідно з якою 20.06.2026 о 22:14 до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що її батько ОСОБА_1 , вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного характеру, та відносно матері заявниці ОСОБА_2 – домашнє насильство психологічного характеру. Виїздом на місце встановлено, що вдома за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив сварку з донькою ОСОБА_3 , в ході якої ударив її рукою в ніс, та в бік співмешканки ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою та образливими словами, чим спричинив у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю останньої. Водночас, як зазначено у довідці, його дії не призвели до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення здоров`я ОСОБА_2 ;

- копію тимчасового заборонного припису № 131753 від 21.06.2026, яким встановлено заборону ОСОБА_1 у будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в період з з 01.00 год. 21.06.2026 до 01.00 год. 24.06.2026;

- рапорт ПОГ СП Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області В. Пілюгіна, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень згідно зі ст.63 Конституції України та від підпису у будь-яких протоколах.

В той же час жодного доказу, який би підтверджував, що внаслідок дій ОСОБА_1 дійсно була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , як обов`язкового наслідку домашнього насильства психологічного характеру, до адміністративного матеріалу не додано.

Відомостей про наявність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння ОСОБА_2 певної дії, яка становить суть домашнього насильства, зокрема, обмеження волевиявлення потерпілої, матеріали справи не містять.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 раніше вчинялося стосовно співмешканки саме домашнє насильство психологічного характеру (відомості про те, що ОСОБА_2 раніше подавались заяви про вчинення співмешканцем стосовно неї заходів фізичного впливу або випадки психологічного насильства, відомості про те, що стосовно ОСОБА_1 раніше виносились термінові заборонні приписи, відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного або фізичного характеру тощо).

Згідно з довідкою-характеристикою Улянівського старостинського округу виконавчого комітету Богодухівської міської ради від 14.07.2026, ОСОБА_1 за час проживання на території округу зарекомендував себе позитивно, громадського порядку не порушував, скарг від жителів села на нього не надходило, компрометуючими матеріалами стосовно нього старостинський округ не володіє.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИЛА :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1ст.173-2 КУпАП- закрити за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя О.С. Сеник