Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №348/2147/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/2147/26

Провадження № 3/348/473/26

14 серпня 2026 року суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Матолич В.В., розглянувши справу, яка надійшла з Надвірнянського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює машиністом ТОВ "Спецгеологія",

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановила:

12.07.2026 о 12 год. 29 хв. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Лани в с.Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 2,94 проміле, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що транспортним засобом не керував. Він їхав до родички. По дорозі автомобіль поламався, став непридатним до їзди. Він пішов до родички. Там випив. Потім повернувся до автомобіля. Після цього до нього підійшли пацівники поліції і сказали звільнити проїжджу частину. Тому він сів у автомобіль і відкотив його назад. Автомобілем не керував, просто зняв автомобіль з передачі, щоб звільнити дорогу.

Його захисник, ОСОБА_2 , просив закрити провадження у даній справі за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення). Зазначив, що працівники поліції порушили вимоги ст.35 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки вони підійшовши до автомобіля не зазначили, яке саме порушення було вчинене, не пояснили причину зупинки. Насправді самі працівники поліції сказали ОСОБА_1 звільнити дорогу від транспортного засобу. ОСОБА_1 не міг керувати транспортним засобом, оскільки транспортний засіб був несправним. Він просто зняв транспортний засіб з передачі і відкотив його назад, щоб звільнити дорогу на вимогу працівників поліції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини, його вина повністю доводиться такими доказами:

- відеозаписом на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а саме те, що він керував транспортним засобом заднім ходом неасфальтованою дорогою. На відеозаписі чітко видно, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом. Крім цього, поруч із транспортним засобом перебував інший чоловік, який допомагав ОСОБА_1 - показував у якому напрямку здійснювати рух.

Слід зазначити, що цей відеозапис спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом. Підстав для визнання цього відеозапису недопустим доказом не встановлено. Доказів того, що саме працівники поліції попросили ОСОБА_1 здійснити рух транспортним засобом сторона захисту не надала.

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яке чинне до 14.10.2026, відповідно до якого прилад "Газоаналізатор Alcotest 6810" відмовідає вимогам ДСТУ 8950:2019, а отже є придатним до використання;

- актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відповідно до якого зазначено ознаки, на підставі яких виникла необхідність у проведенні огляду (запах алкоголю з порожнити рота, нечітка вимова, порушення координації рухів), прилад, яким здійснювався огляд та результат огляду - встановлено стан сп`яніння - 2,94 проміле;

- результатом огляду на стан сп`яніння, який був проведений 12.07.2026 о 12.47 за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту - 2,94 проміле;

Слід зазначити, що даний доказ є належним, оскільки містить інформацію про обставини, які підлягають доказуванню. При проведенні огляду було дотримано процедуру, визначену законом, додатково процедуру проведення огляду було зафіксовано на боді-камеру працівників поліції, а отже доказ є допустимим. Результат огляду є достовірним, оскільки прилад, яким проведено огляд пройшов повірку, відповідно до визначеного законом порядку в ДП "Укрметртестстандарт", за результатами якої було видано відповідне свідоцтво. Установа, яка проводила повірку вказаного приладу, уповноважена на виконання таких функцій відповідно до закону, сумнівів у тому, що дані повірки є достовірними немає;

- відеозаписом, на якому зафіксовано процедуру проведення огляду на стан сп`яніння. Зокрема, працівники поліції після того як підійшли до транспортного засобу, виявили у ОСОБА_1 явні зовнішні ознаки, що свідчать про ймовірне перебування особи у стані алкогольного сп`яніння та можуть бути достатньою підставою для працівників поліції для проведення огляду водія на стан сп`яніння. Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на що він погодився. Після цього, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння. Результат огляду склав 2,94 проміле. Жодних зауважень до дій працівників поліції у ОСОБА_1 не було. Після проходження огляду ОСОБА_1 роз`яснили можливість проведення повторного огляду у медичному закладі, якщо він не погоджується з результатом огляду. ОСОБА_1 від проходження огляду у медичному закладі відмовився, погодився із результатом тесту. Слід зазначити, що надані на дослідження суду відео є інформативними, на них зафіксовано повністю процедуру огляду та процедуру ознайомлення з протоколом та роз`яснення прав, а тому суд визнає зазначений доказ допустимим.

Слід також зазначити, що на фрагментах відеозапису зафіксовано як працівники поліції підійшли до автомобіля ОСОБА_1 . На той момент автомобіль не здійснював рух, а стояв заднім колесом біля великого каменя. Отже працівники поліції не здійснювали зупинку транспортного засобу, а тому і не були зобов`язані повідомляти про причину зупинки на виконання вимог ст.35 Закону України "Про Національну поліцію". Крім цього, на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції до проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, показали йому відеозапис, де зафіксовано факт керування транспортним засобом. Це повністю спростовує позицію сторони захисту, відповідно до якої саме працівники поліції спровокували те, що ОСОБА_1 почав керувати транпортним засобом.

- довідкою від 15.07.2026, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія категорій А, В, С у 2004 році.

Оцінюючи подані докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять відомості про фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та з їх допомогою суд встановив обставини, що підлягають доказуванню, та вони зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають. Працівники поліції діяли в межах своєї компетенції та у порядку, визначеному законом.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом, та повністю спростовують версію сторони захисту.

За наведених обставин, ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні адміністративного стягнення на правопорушника суддя врахувала характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а тому вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України з порушника в дохід держави слід стягнути 665,60 гривень судового збору.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суддя,

постановила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга на постанову про накладення адміністративного стягнення подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги беззадоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік правопорушень.

Суддя Матолич В.В.