Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №347/1892/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1892/26

Провадження № 2-а/347/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Данилюк М.І.

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

30.07.2026 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач у позові посилається на те, що 22.07.2026 року він дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_2 склав та видав постанову №3019 від 10.05.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. На підставі вказаної постанови на нього, накладено штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

У постанові зазначено наступне. За результатами з`ясування обставин встановлено що ОСОБА_1 змінив місце проживання та протягом 7 днів не став на облік, чим порушив ч.11 ст.38 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та абз.6 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП у зв`язку з чим накласти на нього штраф у розмірі 17000,00.

Позивач вважає, що викладене в постанові не відповідає дійсності з наступних причин. Його було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого, працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 склали протокол про причини затримання. Позивач подав необхідні підтверджуючі документи, що дають право на відстрочку. Пізніше його відпустили, але ні протоколу, ні будь якого іншого документу на руки йому видано не було.

Позивач зазначає, що йому була надана відстрочка як людині з інвалідністю третьої групи відповідно до ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Проте 21.07.2026 року він побачив, що його рахунки заблоковані, звернувся до виконавчої служби. Там йому повідомили, що була постанова про притягнення його до відповідальності. Постанова була складена ІНФОРМАЦІЯ_4 без його присутності, ним не підписувалася та не пред`являлася.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1322 КУпАП, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Позивачу про постанову стало відомо лише 21.07.2026 коли він побачив блоковані рахунки. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 6 статі 103 Кодексу адміністративного судочинства України), тому останнім десятим днем слід вважати 30.07.2026 року.

Відповідно, зважаючи на те, що про оскаржувану постанову стало відомо 21.07.2026, слід вважати, що строк звернення з її оскарженням може бути поновлений, так як дана позовна заява подана в строк 10 днів, коли особа дізналась про таку постанову.

Позивач звертає увагу на те, що в постанові значиться, що позивач нібито отримав постанову поштою 25 травня 2026 року, що не відповідає дійсності, оскільки він дізнався про існування постанови вже після відкриття виконавчого провадження.

Що стосується самої постанови, позивач вважає її незаконно та не обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку виходячи з наступного:

Згідно копії військового облікового документу позивача значиться, що той був знятий з обліку 14.11.2022 року. Проте на той момент, відповідно до чинного законодавства, не існувало частини 3 статті 210 КУпАП, яка передбачає посилену відповідальність у вигляді штрафу 17 000 грн. Вона набула чинності лише 19 травня 2024 року.

Відтак, позивач зауважує, що відповідно до статті 8 КУпАП, закони, які посилюють відповідальність, не мають зворотної сили. Тому застосування ч. 3 ст. 210 КУпАП до дій, які нібито мали місце у 2022 році, є прямим порушенням закону.

Згідно зі ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше 3 місяців з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня вчинення порушення. У матеріалах справи відсутні належні докази того, коли саме було виявлено порушення, а також відсутні обґрунтовані підстави для складання постанови саме у травні 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210- 1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, з 05 год 30 хв 24.02.2022 р. введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з положеннями Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; проходження військової служби; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Для приписки до призовної дільниці громадяни України зобов`язані особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України (ч. 6).

Крім того, згідно Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлені Правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних (Додаток 2 до порядку), де пунктом 1 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем не надані докази того, що у порядку, визначеному законом, позивачу направлена повістка для подання необхідних документів, перелік яких установлюється Міністерством оборони України для поставки останнього на облік.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Поміж тим, з 19.05.2024 р. набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП доповнено частиною 3, а саме щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Отже, до 19.05.2024 р. норми ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувало, а з 19.05.2024 р. встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду. Дані згідно витягу з “Резерв+” уточнено вчасно.

Статтею 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вказане правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Правопорушення було вчинене позивачем у 2022 році, коли він не прибув до військового органу управління для взяття його на облік через сім днів після зняття з обліку.

Позивач зауважує, що адміністративне стягнення за вчинення вказаного правопорушення накладено на позивача лише 10.05.2026 р., тобто в порушення строків, визначених ч. 7ст. 38 КУпАП.

Будь-яких доказів неможливості складення постанови відповідачем у передбачений статтею 38 КУпАП строк, до матеріалів справи не надано.

Отже, на переконання позивача відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210 КУпАП.

Ухвалою судді від 03.08.2026 року по справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження надіслані сторонам, та отримані ними.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 відзив не подавав.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст.286 КАС України дана категорія справ вирішується судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Судом встановлено, що постановою № 3019 від 10.05.2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період (а.с.26-27), за змістом якої військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінив місце проживання та протягом 7 днів не став на військовий облік, чим порушив ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (пп. 8 п. 1 Правил військового обліку - в частині повідомлення в семиденний строк про зміну персональних даних), та вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

30 квітня 2026 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 був доставлений до Івано-Франківського обласного об`єднаного мобілізаційного центру, де було складено протокол про адміністративне правопорушення № 1/82 від 30.04.2026.

На розгляд справи про адміністративне правопорушення № 1/82 від 30.04.2026, справа про адміністративне правопорушення № 120, ОСОБА_1 не прибув, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується власноручно проставленими підписом у протоколі про адміністративне правопорушення та власноручно проставленим підписом у розписці про отримання повістки №7209015.

На підставі копії військового квитка НОМЕР_1 від 08.05.1986 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що останній був знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 14.11.2022 року (а.с.11-16).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 Серія ААО №581402 виданого 26.05.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 має інвалідність 3-ої групи (а.с.17).

Згідно витягу з реєстру Солотвинської селищної територіальної громади № 2026/012452599 від 24.07.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).

Зі змісту копії листа №4221 від 02.07.2026 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу Богородчанського відділу державної виконавчої служби у Івано-Франківській області міжрегіонального управління Міністерства юстиції було направлено постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. на громадянина: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 , за скоєне ним правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП для стягнення штрафу в подвійному розмірі (а.с.28).

Згідно витягу з розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які містяться в застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 має відстрочку до завершення мобілізації, у зв`язку з інвалідністю 3-ої групи, яка діє до 06.05.2027 (а.с.31).

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абз. 3, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи (ч.11 ст.38 вказаного Закону).

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 передбачено, що повістка про виклик військовозобов`язаного може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/ задекларованого місця проживання. Відповідно до підпункту 2 п. 41 даного Порядку, моментом належного оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку також є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. За таких умов, всі ризики неотримання ним зазначеної вище повістки повинні бути покладені на позивача.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 280 КупАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що порушення , за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватись відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст.251 Кодексу.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Отже, у розумінні Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, позивач вважався таким, що належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК. Але у справі відсутні докази, а саме повістка, за якою позивач не з`явився в ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого була складена спірна постанова. Дані про таку повістку відсутні й у протоколі та спірній постанові.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У спірній постанові про адміністративне правопорушення не зазначено час вчинення та виявлення правопорушення, тому вона не відповідає вимогам ст.38 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення по ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою не було повністю досліджено всіх обставин справи, зокрема – отримання позивачем виклику до ТЦК та СП та якого саме, поважність причини неприбуття ОСОБА_1 на відповідний виклик та вчасного неповідомлення ним таких причин; не зазначено ані у протоколі, ані у спірній постанові причин виклику позивача до ТЦК; не обгрунтовано неможливість отримання необхідних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а відповідно – підставність застосування до позивача положень ст.210 КУпАП, зважаючи на те, що відповідно до статті 8 КУпАП, закони, які посилюють відповідальність, не мають зворотної сили, а також - в силу ст.38 зокрема.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення №3019 від 10.05.2026 року винесена з порушенням норм матеріального права.

Позивач дізнався про постанову 21.07.2026, після того як постановою від 21.07.2026 про арешт коштів боржника було накладено арешт на грошові кошти /електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках електронних гаманцях, а також на кошти електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 (а.с.32-33)

та подав даний позов до суду 30.07.2026 року, ці обставини відповідачем не спростовано, тому строк оскарження спірної постанови підлягає поновленню.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином враховуючи, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, обставини адміністративного правопорушення, які ставились у провину позивачу під час її винесення - не знайшли свого підтвердження поза розумним сумнівом під час судового розгляду, тому ця постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 122 ч.6, 139, 247, 287, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 9 ч.2, 77, 120, 121, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу строк на оскарження постанови №3019 від 10.05.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити повністю.

Скасувати постанову видану Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №3019 від 10.05.2026 року за справою про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання рішення.

Повний текст рішення складено 14.08.2026 року.

Суддя Д.С. Драч