Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №345/2885/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2885/26

Провадження № 2/345/2294/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Юрчака Л.Б.

секретаря – Пилипів Н.П.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Яцків Микола Васильович, до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача - адвокат Яцків М. В. звернувся до суду з позовом до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . За життя, 17 березня 1997 року, ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Станьківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Фіняк О. С., відповідно до якого все належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також усе те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що у встановлений законом строк прийняла спадщину, звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою, та вступила у фактичне володіння і користування спадковим майном. Згідно з довідкою Верхнянської сільської ради № 101 від 08 травня 2026 року, ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала та дітей не народжувала, а тому, за твердженням позивача, інших спадкоємців за законом немає. 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Для оформлення спадкових прав 27 лютого 2025 року було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Однак постановою державного нотаріуса від 09 жовтня 2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на житловий будинок. Позивач вказує, що за життя ОСОБА_2 не виготовила технічного паспорта та не отримала правовстановлюючого документа на належний їй будинок, у зв`язку з чим оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим. Відтак, єдиним способом реалізації її спадкових прав вважає звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом. З огляду на викладене представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з`явилися, однак представник позивача ОСОБА_3 подав суду заяву, в якій зазначив, що просить розгляд справи провести без участі позивача та його представника, позовну заяву підтримують у повному обсязі та просять її задоволити, не заперечують щодо прийняття рішення у підготовчому судовому засіданні.

У судове засідання представник Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області також не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просить розглядати справу без їхньої участі, прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів і задоволити заяву позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ч. 1 ст. 206 ЦПК передбачено право відповідача визнати позов.

Перевіряючи визнання відповідачем позову, суд враховує, що таке визнання не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а встановлені судом обставини справи та досліджені докази підтверджують наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на момент смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть.

За життя, 17 березня 1997 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Фіняк О. С., секретарем Станьківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, відповідно до якого все належне їй майно, яке буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, а також усе те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області № 101 від 08 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 в шлюбі не перебувала та дітей не народжувала.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом. У встановлений законом строк після смерті спадкодавця позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим спадщину прийняла.

05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Федини Аліни Михайлівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

27 лютого 2025 року виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з даними технічного паспорта, до складу зазначеного будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами входять: житловий будинок площею основи (забудови) 64,7 кв. м, стайня площею основи (забудови) 27,5 кв. м, стодола площею основи (забудови) 21,8 кв. м, убиральня площею основи (забудови) 1,5 кв. м, сарай площею основи (забудови) 14,2 кв. м, криниця площею основи (забудови) 10 м.п., огорожа площею основи (забудови) 152,0 кв. м та ворота площею основи (забудови) 5,3 кв. м.

09 жовтня 2025 року державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, виконуюча обов`язки державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Федина Аліна Михайлівна винесла постанову про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Підставою для відмови зазначено відсутність реєстрації права власності на житловий будинок.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, який підтверджував би зареєстроване право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, нотаріальне оформлення спадкових прав позивача виявилося неможливим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини від 23 серпня 2013 року. Водночас оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку виявилося неможливим у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності спадкодавця на спірний житловий будинок.

З огляду на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та відсутність іншого належного способу оформлення спадкових прав, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на зазначене спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Вартість спірного домоволодіння відповідно до наданих суду матеріалів становить 157 292,00 грн, що визначена позивачем як ціна позову.

На виконання ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2026 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, виконуючою обов`язки державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Фединою Аліною Михайлівною, суду 05 червня 2026 року надано належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів наданої спадкової справи вбачається, що 23 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , що свідчить про прийняття позивачем спадщини у встановлений законом строк.

Крім того, у спадковій справі міститься довідка від 15 серпня 2013 року, видана виконавчим комітетом Станьківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, відповідно до якої згідно з даними погосподарського обліку Станьківської сільської ради за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та до дня смерті проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , числився житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеній довідці також вказано, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,18 га, яка на момент видачі довідки не була приватизована.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що на момент смерті ОСОБА_2 за нею як за спадкодавцем обліковувався спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а відсутність державної реєстрації права власності на нього сама по собі не свідчить про відсутність у спадкодавця майнового права на цей об`єкт.

Також із матеріалів спадкової справи вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 052021, площею 0,7301 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Станьківської сільської ради Калуського району. Згідно з інформацією відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 02 грудня 2024 року № 7645/420-23-0.352, вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 15 грудня 2005 року за № 010530400848.

Разом із тим, зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом права власності та не є предметом заявлених у цій справі позовних вимог, у зв`язку з чим суд оцінює вказану інформацію лише в межах її доказового значення для встановлення обставин щодо спадкодавця та складу спадкового майна.

Отже, досліджені судом матеріали спадкової справи у сукупності з іншими доказами підтверджують, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 та у встановлений законом строк прийняла спадщину. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на момент смерті спадкодавця за ОСОБА_2 згідно з даними погосподарського обліку числився спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує належність спірного нерухомого майна спадкодавцю та входження цього майна до складу спадщини після її смерті.

Як роз`яснено в підпункті 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено, що спірний будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами знаходиться на території Верхнянської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області. Враховуючи предмет спору та відсутність інших осіб, які претендують на спадкове майно, відповідачем у цій справі є Верхнянська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітомчи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтями 1217 та 1223 цього Кодексу встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223ЦКУкраїни право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст. 328 ЦК України зазначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із способів набуття права власності є спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. ст. 1218 та 1268 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цій справі позивач не набуває право власності виключно внаслідок ухвалення судового рішення, а реалізує право на спадкове майно, яке перейшло до неї внаслідок прийняття спадщини, однак оформлення якого у нотаріальному порядку є неможливим через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно.

З матеріалів спадкової справи не вбачається звернення інших осіб із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а відповідач позовні вимоги визнав та не повідомив суду про наявність осіб, які претендують на спадкове майно.

Отже, оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом та належним чином прийняла спадщину після її смерті.

Судом встановлено, що до складу спадщини входить спірний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, право на який за життя спадкодавця не було належним чином оформлено та зареєстровано, що унеможливило нотаріальне оформлення спадкових прав позивача.

Водночас сама по собі відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документа та відомостей про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є достатньою підставою для висновку про відсутність у спадкодавця майнового права на спірний об`єкт. Вирішальним у цій справі є встановлення факту належності спірного будинку спадкодавцю на момент відкриття спадщини, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, зокрема даними погосподарського обліку, технічними характеристиками об`єкта нерухомості, його розташуванням та іншими матеріалами справи.

За таких обставин, зважаючи на прийняття позивачем спадщини, відсутність можливості оформити право на спадкове майно в нотаріальному порядку та відсутність інших осіб, які претендують на це майно, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 1216–1218, 1220, 1223, 1268, 1270, 392 ЦК України, статтями 200, 206, 259, 263–265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Яцків Микола Васильович, до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителькою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності в цілому на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами до складу якого входять:житловий будинок площею основи (забудови) 64,7 кв.м., стайня площею основи (забудови) 27,5 кв.м., стодола площею основи (забудови) 21,8 кв.м., убиральня площею основи (забудови) 1,5 кв.м., сарай площею основи (забудови) 14,2 кв.м., криниця площею основи (забудови) 10 мПг., огорожа площею основи (забудови) 152,0 кв.м., ворота площею основи (забудови) 5,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 14.08.2026 року.

Головуючий: