Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №342/730/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/730/26

Провадження № 2/342/775/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гайдич Р.М.,

секретаря судового засідання Пронь Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Вань Ірина Радиславівна, до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на час навчання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Вань І.Р., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у сторін є спільний від шлюбу син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, що мало місце у 2010 році, син сторін залишився проживати з матір`ю ОСОБА_1 та до досягнення повноліття сина відповідач сплачував аліменти на утримання сина. На даний час відповідач матеріально не допомагає. Син ОСОБА_4 навчається на факультеті природних наук на освітньому рівні «Бакалавр» денна форма навчання. Відповідач не є інвалідом, він працездатна особа, отримує дохід і може надавати матеріальну допомогу, однак добровільно цього не робить. Відповідач є військовослужбовцем та проходить службу у ЗСУ, військова частина НОМЕР_1 . Отже. Він має можливість допомагати сину, але цього не робить. В свою чергу, позивача самостійно утримувати сина не має можливості, оскільки є інвалідом по зору І групи, розмір її пенсії по інвалідності становить 3725 грн.

В судове засідання позивач та представник позивача - адвокат Вань І.Р. не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені у передбаченому чинним законодавством порядку. Представник позивача Вань І.Р. подала до суду клопотання/заяву в якому просить суд розгляд справи 13.08.2026 проводити за відсутності позивача, позов просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому чинним законодавством порядку.

Клопотання про відкладення розгляду справи 13.08.2026 від сторін до суду не надходило.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, з ухваленням, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочного рішення. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції доводиться, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Із довідки № 19997 виданої 08.06.2021 Центром надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Син сторін, ОСОБА_4 досяг повноліття. Він навчається на факультеті природних наук Карпатського національного університету імені В.Стефаника на освітньому рівні «Бакалавр» на 2-му році навчання за спеціальністю 106 Географія (освітня програма «Георгафія та організація простору територіальних громад») на денній бюджетній формі здобуття освіти . Передбачуваний термін закінчення навчання 30.06.2028, що підтверджується довідкою № 06-05-с/2443 виданою 22.07.2026 заступником декана Факультету природних наук Карпатського національного університету ім.В.Стефаника.

Відповідно до вимог частин сьомої - дев`ятої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Як слідує з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 3 від 15 травня 2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок батькiв утримувати повнолiтнiх дочку, сина, якi продовжують навчатися пiсля досягнення повнолiття (незалежно вiд форми навчання), виникає за обов`язкової сукупностi таких юридичних фактiв: досягнення дочкою, сином вiку, який перевищує 18, але є меншим 23 рокiв; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матерiальнiй допомозi; наявнiсть у батькiв можливостi надавати таку допомогу.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов`язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина має отримати освіту, направлену на її загальний культурний розвиток і завдячуючи якій дитина могла б, виходячи із рівності можливостей, розвивати свої здібності і особисте судження, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності та стати корисним членом суспільства.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кого покладена відповідальність за її освіту та навчання; така відповідальність у першу чергу покладена на її батьків.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції, передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Беручи до уваги засаду рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, визначену ч. 1 ст. 141 СК України, відповідно до вимог абзацу 2 ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ч.1 ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 згаданої статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом встановлено, що повнолітній син сторін ОСОБА_3 має вік який перевищує 18, але є меншим 23 років, і продовжує навчання на денній формі, і, у зв`язку з навчанням, об`єктивно позбавлений можливості працевлаштування, а тому потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, оскільки сама по собі денна форма навчання позбавляє повнолітню дитину можливості працювати та утримувати себе самостійно і за таких умов дитина потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №346/103/17 суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,5,7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, при визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище повнолітнього сина, який навчається на денній формі навчання, безспірно потребує матеріальної допомоги, та відсутність інформації із сторони відповідача щодо неможливості надання матеріальної допомоги на утримання сина на час навчання.

Також, суд бере до уваги і те, що позивача є особою з інвалідністю І «Б» групи загального захворювання. Інвалідність встановлена – безстроково. Та, із довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Івано-Франківську і отримує пенсію по інвалідності.

Щодо твердження позивачки в позовній заяві про те, що відповідач на даний час проходить службу у ЗСУ, суд зазначає.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК).

У постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 щодо обов`язкового зупинення провадження у зв`язку з військовою службою сторони не може застосовуватися автоматично у спорах про аліменти без оцінки інтересів дитини, завдань цивільного судочинства та принципу верховенства права. ВС звернув увагу, що принцип найкращих інтересів дитини передбачає, що при розв`язанні будь-якого спору чи вирішення питання, де зачіпаються права та інтереси дитини, необхідно спершу визначити інтереси самої дитини у цьому питанні і лиш потім ухвалювати рішення, яке буде сприяти таким інтересам та захищати їх на майбутнє. Отже, цей принцип підлягає застосуванню і у справах про стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини. Суд вказав, що конституційне право дитини на утримання, зокрема, право на стягнення аліментів, не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post. По своїй суті конституційне право дитини на утримання відноситься до тих прав, для яких затримка в їх судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Превалювання процесуальної форми над матеріальним правом призводить до ілюзорності правового захисту. Верховний Суд звернув увагу, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист.

Тож, спір про стягнення аліментів стосується забезпечення належного утримання дитини і має пріоритетний, соціально значущий характер, що вимагає своєчасного судового розгляду та недопущення його безпідставного затягування. У спорах щодо утримання дітей суди повинні забезпечити право останніх на своєчасне та належне утримання, навіть за умов воєнного стану.

Додатково Суд нагадав, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що справи про захист прав дітей повинні розглядатися якомога швидко. Зупинення такого спору на невизначений строк фактично дозволяє відтермінувати виконання обов`язку щодо утримання дитини та може призвести до порушення прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конвенцією про права дитини.

Суд сформулював важливу правову позицію, що військова служба сама по собі не є безумовною підставою для зупинення спору про аліменти. У таких справах суд повинен враховувати не лише права військовослужбовця, а й право дитини на своєчасне утримання.

Зважаючи на вище встановлені судом обставини, оскільки, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатись у розмірі 1/4 зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення сином навчання, але не пізніше як до досягнення ним 23-х річного віку слід задовольнити. Стягнення аліментів у такому розмірі, на переконання суду, буде більш достатнім для забезпечення належного матеріального становища повнолітнього сина, яка продовжує навчання. Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Оскільки позивачка звернулася до суду 23.06.2026, тому аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з цієї дати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити негайному виконанню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК.

На підставі ст.ст. 182, 184, 198-201 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 19, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який продовжує навчання, щомісячно аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 23.06.2026 і проводити до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Місце реєстрації проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: Гайдич Р. М.