Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №204/12480/24 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/12480/24

Провадження № 2/204/142/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст)

03 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якої діє адвокат Захарчук Наталя Володимирівна (адреса місця знаходження: 51404, м. Павлоград, пров. Челюскінців, буд.9/1) до ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна (адреса місця знаходження: АДРЕСА_4 ), Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Наталія Борисівна (адреса місця знаходження: м. Дніпро, ж/м Покровський, буд.5-т, прим.3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Захарчук Н.В. звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.12.2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за №2218; визнати недійсним договір купівлі – продажу нерухомого майна від 12 квітня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., зареєстрований в реєстрі за №752. На обґрунтування позовних вимог вказала, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього, на час спірних відносин, ОСОБА_5 22 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. Рішенням Виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради № 176/1 від 23 листопада 2018 року визначено місце проживання малолітньої особи ОСОБА_5 , разом із батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 . 12 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та відповідачкою укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. Однак, на час укладення вказаних правочинів у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , був зареєстрований ОСОБА_5 . Таким чином, у порушення діючого законодавства, квартира за адресою: АДРЕСА_5 , була відчужена без згоди органу опіки та піклування, отже було порушено права дитини на житло.

Ухвалою суду від 03.01.2025 призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Сторонам було направлено копію даної ухвали, також відповідачам та третім особам було направлено копію позовної заяви із додатками.

Ухвалою суду від 23.03.2026 справу призначено до судового розгляду.

Позивач та її представник адвокат Захарчук Н.В. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були неодноразово повідомлені у встановленому законом порядку, від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були неодноразово повідомлені у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток. Будь яких заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило, у зв`язку із чим, суд, враховуючи згоду представника позивача, ухвалив відповідно до ст. 280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення.Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачі не скористалися. Треті особи - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Н.Б. у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язкуз неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16.08.2006 Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.10, 12 зворот -13).

Згідно з довідкою Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 21.04.2021 за № 6647 про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 з 21.12.2015 по теперішній час. Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 20060801-01495 (а.с.17).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ПАТ «КБ «Надра» про захист прав споживача та визнання договору недійсним задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки № 778855/ФЛ від 27 лютого 2008 року укладений між ОСОБА_4 , та ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра»), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш І.В., 27 лютого 2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 276, та в порядку застосування недійсності договору іпотеки скасовано арешт накладений Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, щодо нерухомого майна: квартири АДРЕСА_6 , а також внесено відомості про виключення вказаної квартири із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна. Скасовано заборону на квартиру за адресою АДРЕСА_6 , що знаходиться в житловому будинку літ. «А-5» та складається з: 1 коридор, 2 вбиральня, 3 ванна, 4 кухня, 5,6,7 житлові кімнати, 8 комора, І балкон, житловою площею 41,1 кв. м., загальною площею 55,2 кв. м., накладену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш І.В., 27 лютого 2008 року та зареєстрованого в реєстрі заборон за № 277. Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про виключення запису з реєстру щодо обтяжень нерухомого майна іпотекою згідно з договором іпотеки №778855/ФЛ від 27 лютого 2008 року. Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про виключення з реєстру щодо накладення заборон відчуження нерухомого майна за договором іпотеки №778855/ФЛ від 27 лютого 2008 року.

Рішенням суду, з-поміж іншого, встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 .

Окрім цього даним рішенням суду встановлено, що відповідно до вимог ст. 65 СК України та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», для укладення договору іпотеки № 778855/ФЛ від 27 лютого 2008 року необхідно було отримати нотаріально посвідчену письмову згоду співвласника, в даному випадку позивачки, чого зроблено не було. Тобто ОСОБА_7 розпорядився майном ОСОБА_1 без її згоди, і передав в іпотеку належне позивачці нерухоме майно, не порадившись з ОСОБА_1 (а.с.22-24).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

22.12.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за номером 2218. Відповідно до п. 4.3. Договору продавець стверджує, що на момент підписання вказаного договору, малолітні та/або неповнолітні діти, та інші особи не мають права власності та/або права користування відчужуваним нерухомим майном. Сторони стверджують, що цей договір не суперечить правам та/або інтересам малолітніх, неповнолітніх та/або непрацездатних дітей та недієздатних чи обмежено дієздатних осіб (а.с.30 зворот – 31).

Рішенням Виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 23.11.2018 № 176/1, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 42 років помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.18 зворот).

12.04.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 752 (а.с.31 зворот -32).

18.01.2024 ОСОБА_1 звернулася з заявою до ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, з заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме підробку невстановленою особою довідки про зняття з місця реєстрації її сина (а.с.36 зворот).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 18.12.2024 ОСОБА_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., серія та номер: р. № 752 (а.с.39).

Згідно інформації ТОВ «Брайт Інівестмент» від 10.12.2021 за вих. № 1210/32, договору купівлі-продажу прав вимоги № 2812/К/1 від 28.12.2020 року, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» передав покупцю ОСОБА_3 право вимоги до боржника ОСОБА_4 , поручителя ОСОБА_1 за кредитним договором №778855/ФЛ від 27.02.2008 року разом з усіма додатками до нього додатковими договорами (угодами), договорами поруки, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами (а.с.25, 26 зворот – 28,29-30).

Як вбачається з наданих суду відповідно до ухвали суду приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. документів, підставою для укладення та нотаріального посвідчення 22.12.2015 спірного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , були: договір купівлі-продажу квартири від 27.02.2008, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І. за № 271, відповідно до якого ОСОБА_8 продала квартиру ОСОБА_4 ; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.05.2008, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником квартири; рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.20215 у справі № 175/3752/15ц; довідка КП «Житлове господарство Красногвардійського району ДМР» від 21.12.2015 № 1370, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_5 , ніхто не зареєстрований; Звіт про оцінку майна від 12.11.2015; Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої ОСОБА_4 є власником квартири на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., частка власності 1/1 (а.с.158-181).

Згідно наданих суду відповідно до ухвали суду приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. документів, підставою для укладення та нотаріального посвідчення 12.04.2021 спірного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 , були: письмова заява ОСОБА_2 , відповідно до якої продавцем повідомлено, що відчуження нерухомого майна не спричиняє шкоди малолітнім або неповнолітнім особам, які б мали право власності або користування відчужуваним нерухомим майном; договір купівлі-продажу квартири від 22.12.2015, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.В. за № 2218, відповідно до якого ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_2 ; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за № 50473001, відповідно до якого квартира на праві власності належить ОСОБА_2 , частка власності 1/1;звіт про оцінку майна від 02.04.2021; інформація Відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 02.04.2021 за № 14/5-4508, відповідно до якої станом на 02.04.2021 за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровані особи відсутні; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.02.2021, відповідно до якого власником квартири у частці 1/1 є ОСОБА_2 (а.с.136 -156).

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 вказано, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з вчиненням правочину батьками (усиновлювачами), що суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке, чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у цивільній справі за №1612/2343/12.

Згідно з частиною першою статті 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Зі змісту частини першої статті 71 ЦК України, частини першої статті 224 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його вчинено опікуном всупереч інтересам дитини без дозволу органу опіки та піклування, згода цього органу необхідна лише у випадку, коли дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-232цс16.

Частиною 4 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно з приписами статті 177 СК України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Аналіз змісту статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дає підстави для висновку, що дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

У постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15, від 09 листопада 2016 року у справі № 6-930цс16 викладено правовий висновок про те, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 206/4980/15 (провадження № 61-217св18), від 17 червня 2020 року у справі № 727/5978/14-ц (провадження № 61-38141св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 545/619/18 (провадження № 61-22009св19).

Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), та підтриманої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, без обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування суд може визнати недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження прав дитини на житло.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до п. а. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 11 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відомості про унікальний номер запису, що містяться в Реєстрі, передаються до інформаційно-комунікаційних систем центральних органів виконавчої влади з метою верифікації відомостей (даних) про особу та ідентифікації особи у таких інформаційно-комунікаційних системах. До інформаційно-комунікаційних систем центральних органів виконавчої влади, які використовують інформацію про зареєстроване або задеклароване місце проживання, включаються відомості про унікальний номер запису в Реєстрі на підставі даних розпорядника Реєстру, наданих у порядку електронної інформаційної взаємодії відповідно до законодавства України.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій, і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, оскільки оспорюваними договорами купівлі –продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 від 22.12.2015, а також у подальшому від 12.04.2021 порушувалися права дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований у вказаному житлі з 21.12.2015 року і по 21.04.2021, включно, на користування спірною квартирою, яка була місцем проживання дитини та її батьків, оскільки ОСОБА_5 , мав право користування спірною квартирою, це було зареєстрованим місцем проживання його батьків, а відповідно, і його. Обов`язкова попередня згода на продаж частини спірної квартири органом опіки та піклування не надавалася, чим порушено положення статті 177 СК України, а отже оспорюваний правочин на момент його укладання суперечив правам та інтересам дитини, звужував обсяг існуючих майнових прав дитини та порушував охоронювані законом інтереси дитини, зменшував права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, що є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 Цивільного кодексу України, далі ЦК України).

Отже, позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, при зверненні позивачем до суду нею сплачено судовий збір у сумі 1211, 20 грн, з відповідачів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору по 605, 60 грн., з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Захарчук Наталя Володимирівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Наталія Борисівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.12.2015 року, укладений між ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме квартири за адресою: АДРЕСА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за №2218.

Визнати недійсним договір купівлі – продажу нерухомого майна від 12 квітня 2021 року, укладений між ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_5 ), а саме квартири за адресою: АДРЕСА_6 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., зареєстрований в реєстрі за №752.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі по 605, 60 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Представник позивача - Захарчук Наталя Володимирівна (адреса для листування: АДРЕСА_8 );

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 );

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна (адреса місця знаходження: АДРЕСА_4 );

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кретова Наталія Борисівна (адреса місця знаходження: м. Дніпро, ж/м Покровський, буд.5-т,прим.3). Повний текст рішення складено 12.08.2026.

Суддя С.В.Чудопалова