Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №504/5421/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/5421/25

Номер провадження 1-кп/504/434/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі прокурора Доброславської окружної прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисників – адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав матеріали справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019160330000152 від 31.01.2019, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця за національністю, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23.06.2003 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна;

- вироком Суворовського районного суду м. Одеса від 02.09.2022 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,4 ст. 358 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

-вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.10.2022 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна, приєднано 3 місяці позбавлення волі невідбутого строку за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 02.09.2022;

-вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19.04.2024 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на, 5 років, приєднано 1 місяць позбавлення волі невідбутого строку за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.10.2022, 21.11.2025 звільнений після відбуття строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2019, точний час не встановлено, ОСОБА_5 на сайті «OLX» мережі інтернет побачив розміщену об`яву ОСОБА_9 про здачу в орендне користування автомобіля марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне незаконне заволодіння вищезазначеним транспортним засобом шляхом обману.

Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_9 , ОСОБА_5 зателефонував останньому та проявив у ході розмови свою зацікавленість у оренді автомобіля. Після цього ОСОБА_5 домовився з ОСОБА_9 про зустріч наступного дня з метою ретельного огляду транспортного засобу – автомобіля марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та обговорення умов його оренди.

В подальшому, в другій половині дня 19.01.2019, більш точний час не встановлений, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_9 на території гаражного кооперативу, який розташований по вул. Інглезі, 15-а у м. Одеса та пообіцяв через тиждень передати останньому 2000 грн. за оренду автомобіля марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого ОСОБА_9 передав ОСОБА_5 ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію на вказаний автомобіль.

ОСОБА_5 , взявши ключі від транспортного засобу та свідоцтво про його реєстрацію, не маючи у подальшому наміру сплачувати орендну плату та повертати сам автомобіль законному власнику, відключив телефонний номер, з якого здійснював спілкування з ОСОБА_9 та таким чином незаконно заволодів автомобілем марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми незаконними діями ОСОБА_5 завдав ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 126 135 грн.

Крім того, 21.01.2019, точний час не встановлено, ОСОБА_5 на сайті купівлі-продажу транспортних засобів «RST» мережі інтернет побачив розміщену об`яву ОСОБА_10 про продаж автомобіля марки ВАЗ-2115, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_10 за суму 3000 доларів США. Після чого у ОСОБА_5 повторно виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння вищезазначеним транспортним засобом шляхом обману.

Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_10 , ОСОБА_5 через соціальну мережу «Viber» на сторінку ОСОБА_10 виклав фотографії автомобіля марки «Daewoo Nexia», яким раніше незаконно заволодів, з пропозицією обміну автомобілів та подальшим переоформленням права власності в одному з сервісних центрів МВС України.

Зацікавлений у вигідній для нього пропозиції ОСОБА_10 погодився та домовився про подальшу зустріч з ОСОБА_5 , з метою обміну транспортними засобами, на території с-ща Доброслав Одеського району Одеської області.

У подальшому, 22.01.2019 біля 11:00 год. ОСОБА_5 при зустрічі із ОСОБА_10 в районі АЗС «Перемога», що розташована вздовж автодороги сполученням «Одеса-Вознесенськ-Новий Буг», в межах Доброславської селищної ради Одеської області, шляхом обману, не маючи наміру та законних прав на розпорядження автомобілем марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , обіцяючи останньому в подальшому допомогу у знятті автомобіля «Daewoo Nexia» з обліку бази «ЄДР МВС України» передав ОСОБА_10 ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію автомобіля марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Після цього ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію на автомобіль марки ВАЗ-2115, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

ОСОБА_5 , взявши ключі від автомобіля марки ВАЗ-2115, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про його реєстрацію, не маючи у подальшому законних прав та наміру щодо перереєстрації автомобіля «Daewoo Nexia», діючи повторно, незаконно, шляхом обману, заволодів автомобілем марки ВАЗ-2115, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та в подальшому розпорядився автомобілем на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 83 820 грн.

Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. Вид покарання ОСОБА_5 залишив на розсуд суду. Матеріальних претензій не має.

Потерпілий ОСОБА_10 , будучи допитаним в судовому засіданні суду пояснив, що 19 січня йому зателефонував ОСОБА_5 та запропонував зустрітися з приводу обміну автомобілів. В ході зустрічі їм обом підходили умови та ОСОБА_5 повідомив, що з власником автомобіля все в порядку та пізніше вони здійснять перереєстрацію. Матеріальну шкоду обвинувачений йому частково відшкодував, а саме в розмірі 36 тис. грн. Вид покарання ОСОБА_5 залишив на розсуд суду, просив суворо не карати, щоб останній відшкодував всю шкоду.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях (злочинах) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому суду пояснив, що 18 січня 2019 року взяв у оренду автомобіль Део Нексія, який обміняв на Ваз 2115. ОСОБА_10 віддав автомобіль, який належить ОСОБА_9 . Із ОСОБА_11 була домовленість усна, він дав 2 тис. грн. і забрав, щоб їздити. Не попередивши власника, через приблизно тиждень користування він обміняв Део на Ваз, який знайшов на сайті. Ваз продав не пам`ятає за скільки, не дорого. Після звільнення з місця відбуття покарання по іншим злочинам він став на облік та коли прийшов на відмітку, то був затриманий працівниками поліції за підозрою у незаконному заволодінні транспортними засобами в 2019 році. У вчинених злочинах розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України. Приніс потерпілим свої вибачення.

Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовилися.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи вищевикладене, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Частиною 1 статті 33 КК України визначено, що сукупністю злочинів є вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) застосовується у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Оскільки кримінальним законом не передбачено можливості призначення покарання за окремими епізодами злочинної діяльності, відповідальність за які передбачена однією частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу України, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 по вчиненню однорідних кримінальних правопорушень поєднаних єдиним умислом за ч. 2 ст. 289 КК України за ознаками – незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність обвинуваченого.

Суд, зокрема, враховує те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за майнові злочини, в тому числі за незаконне заволодіння транспортним засобом, відбув призначені йому судом покарання, задовільно характеризується, частково відшкодував спричинену потерпілій стороні шкоду, приніс потерпілим вибачення, має на утриманні неповнолітню дитину, та тяжко хвору матір пенсійного віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скоїв умисні кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжких злочинів відповідно до ст.12 КК України, негативно відноситься до вчинених кримінальних правопорушень, матеріальні претензії у потерпілого ОСОБА_9 відсутні, про що останній надав відповідну заяву. Потерпілий ОСОБА_10 не наполягав на суворому покаранні, просив надати можливість обвинуваченому працювати для подальшого відшкодування шкоди.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до положень ст. 66 КК України являється щире каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до положень ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

Прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 просив обрати обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна із застосуванням положень ч. 4 статті 70 КК України шляхом повного приєднання покарання призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19.04.2024 та визнання обвинуваченого таким, що покарання по даному кримінальному провадженню фактично відбув. Сторона захисту прокурора підтримала, але просила врахувати наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, його стан здоров`я, стан здоров`я матері обвинуваченого, наявність на утримані обвинуваченого дитини.

За результатом ознайомлення з досудовою доповіддю на обвинуваченого ОСОБА_5 , підготовленої Одеським РВ № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, судом встановлено, що орган пробації вважає не можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, існує високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень небезпеки для суспільства у в тому числі окремих осіб.

Вирішуючи питання призначення покарання, суд керуючись приписами ст. 65 КК України, встановив, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19.04.2024, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України з призначенням йому покарання на підставі ст. 70 КК України у виді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна. У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.10.2022 (у вигляді 4 років позбавлення волі) та даним вироком (у вигляді 5 років позбавлення волі), остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі, без конфіскації майна. Строк покарання ОСОБА_5 вирішено рахувати з 19.04.2024, зарахувавши повністю у строк відбуття покарання за даним вироком, покарання відбуте за попереднім вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17.10.2024, а саме зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 08.07.2021 по 23.07.2021 та з 12.07.2022 до 26.02.2024,з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі і з 26.02.2024 до дня винесення даного вироку, тобто 19.04.2024, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно довідки про звільнення серії ОДС № 21932 від 21.11.2025, ОСОБА_5 відбував покарання в Державній установі «Одеська виправна колонія» (№14) за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19.04.2024 за ст.185 ч.3,289 ч.2, 70 ч.4, 289 ч.1 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна, звідки звільнений 21.11.2025 після відбуття покарання і прямує до місця проживання.

Відповідно до встановлених обставин, суд вважає необхідним та достатнім обрати ОСОБА_5 міру покарання у виді позбавлення волі, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку відповідно до положень ст. 75 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства. Підстав, визначених кримінальним законом, для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України та приєднання вже відбутого ОСОБА_5 покарання - не має.

Ухвалою слідчого судді Доброславського районного суду Одеської області від 17.12.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становило 60560,00 грн.

Відповідно до положень ч.11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

З урахуванням відсутності стягнень майнового характеру за результатом розгляду справи, виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків під час розгляду справи у суді, відсутності підстав для звернення застави в дохід держави та скасування дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу, сума сплаченої застави має бути повернута заставодавцю – ОСОБА_12 .

Процесуальні витрати по справі та інші заходи забезпечення кримінального провадження окрім запобіжного заходу - відсутні.

Цивільні позови по справі не заявлені.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 182, 349, 371-373, 374, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Застосувати положення ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання, якщо протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку ОСОБА_5 не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційнй номер НОМЕР_1 – вважати повернутим власнику ОСОБА_9 ;

- мобільний телефон марки «Xiomi Redmi S2», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 – вважати повернутим власнику ОСОБА_10 ;

- 5 аркушів формату А-4 з інформацією щодо продажу «Daewoo Nexia» на інтернет сайті по продажу транспортних засобів – «RST», та 4 фотознімки із зображенням автомобіля ВАЗ-2115, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 3 аркуші формату А-4 із зображенням фотокопій громадянського паспорту та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 - залишити зберігатися в матеріалах справи.

Дію запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 на підставі ухвали Доброславського районного суду Одеської області від 17.12.2025 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави – скасувати.

Повернути ОСОБА_12 кошти в розмірі 60560 грн., внесені нею 18.12.2025 в якості застави за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі №504/5180/25.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1