Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №947/22411/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/22411/26

Провадження № 2/947/5388/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

за участю секретаря – Коростій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (до одруження ОСОБА_3 ), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з 01 травня 2001 року по 31 серпня 2001 року вона перебувала трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 . Після завершення трудових відносин відповідачем не поданий відповідний звіт до центру зайнятості, у зв`язку з чим, у держаних реєстрах відсутні данні про припинення трудових відносин між сторонами. Про існування зареєстрованого трудового договору з ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 дізналась після звернення до центру зайнятості в травні 2026 року. Зняття з реєстрації в центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі відсутності однієї із сторін у центрі зайнятості підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору. Оскільки вирішити в позасудовому порядку даний спір не можливо, позивачка вимушена звернутися до суду з позовом.

ОСОБА_1 надала до суду заяву в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, повідомлявся, про причини неявки до судового засідання не сповістив, правом на надання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, будь-яких письмових заяв та клопотань до суду з приводу розгляду справи не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, з 01 травня 2001 року по 31 серпня 2001 року ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Після завершення трудових відносин ОСОБА_2 не подав відповідний звіт до центру зайнятості, у зв`язку з чим, у держаних реєстрах відсутні данні про припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 .

Згідно даних з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа підприємець у період з 23.07.1998 року по 29.09.2021 рік.

Про існування зареєстрованого трудового договору з ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 дізналась після звернення до центру зайнятості в травні 2026 року.

Листом Запорізького обласного центру зайнятості № 970/01-22 від 13.05.2026 року зазначено, що за результатом розгляду звернення виявлений зареєстрований Бердянським міським центром зайнятості трудовий договір № 1612 між ОСОБА_3 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 . Станом на 13.05.2026 року трудовий договір не розірваний та з реєстрації не знятий. Також в листі зазначено, що станом на дату звернення фахівці центру зайнятості не отримували інформації про припинення дії договору від 09.08.2001 року № 1612 та надати завірену копію зазначеного трудового договору наразі немає можливості, оскільки оригінали документів знаходяться у місті Бердянськ, яке є тимчасово окупованою територією, що унеможливлює доступ до архівних матеріалів.

Для зняття з реєстрації в центрі зайнятості трудового договору, ОСОБА_1 направила лист до ОСОБА_2 , але у зв`язку з тим, що місто Бердянськ є тимчасово окупованою територією, вказаний лист повернувся відправнику.

Викладені обставини також підтверджуються Довідкою форма ОК-5 та Довідкою форма ОК-7, які надані позивачем до позову.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Згідно зі ст. 47 КЗпП, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 вказано, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1- 14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а у разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У ситуації, коли роботодавець ухиляється від оформлення припинення трудових відносин, ефективним способом захисту порушеного права працівника є визнання трудових відносин припиненими.

Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

При таких обставинах суд вважає, вимоги ОСОБА_1 доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.10,12,13,18,19,81,141,178,187,211,247,258,259,273,274-279,280-289, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.08.2026.

Суддя: І. В. Огренич