Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №496/2913/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2913/26

Провадження № 3/496/1243/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Шаньшина М.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

25.03.2026 року о 15:47 год. Одеська область, Одеський район, с. Яськи, вул. Центральна, буд. 142, ОСОБА_1 керував транспортним засобом (електромотороллером) «Dozer Model 3E» не зареєстрованим у встановленому законом порядку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно зі ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за відсутністю цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце i час розгляду справи, i, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 до судового засідання не прибув, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких вказує, що електроцикл «Dozer Model 3E», який фігурує у справі, оснащений електродвигуном потужністю 1500 Вт (1.5 кВт), що підтверджується доданими технічними характеристиками моделі. Оскільки потужність двигуна вказаного пристрою становить 1.5 кВт (що значно менше встановленого порогу в 3 кВт), він не є «механічним транспортним засобом» у розумінні ПДР України. Зазначений пристрій є електротрициклом для господарських потреб, який не підлягає державній реєстрації та не вимагає наявності посвідчення водія. Оскільки пристрій не є механічним транспортним засобом, до мужчини, який ним користується, не можуть застосовуватися вимоги про проходження огляду на стан сп?яніння, встановлені виключно для водіїв механічних Т3. Вказана позиція узгоджується з наявною судовою практикою (зокрема, справи №385/642/23, № 385/676/23), у яких суди доходять висновку, що водії електротранспорту потужністю до 3 кВт не зобов`язані мати посвідчення водія і не підлягають відповідальності за ст.130 ч. 1 КУПАП за відмову від огляду, оскільки вони не є учасниками дорожнього руху у статусі «водія механічного Т3». Також зазначає, що було порушено процедуру складання протоколу. Просить провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин даної справи, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №623952 від 25.03.2026 року, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 25.03.2026 року, дослідженим відеозаписом, на якому ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, та повідомляє, що того дня вживав алкогольний напій «пиво». При цьому ОСОБА_1 не оспорював те, що він керував транспортним засобом, а саме електромотороллером «Dozer Model 3E».

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що вищевказаний транспортний засіб не є механічним транспортним засобом, та до особи, що ним керує, не можуть застосовуватися вимоги про проходження огляду на стан сп?яніння і не підлягають відповідальності за ч. 1 ст.130 КУПАП суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Як роз`яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду № 18 від 19 грудня 2008 року, при розгляді адміністративних справ, зокрема статті 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема статтю 121 КУпАП, пункт 1.10 ПДР України.

Згідно з пунктом 1.10 ПДР України транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб – це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як видно з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому транспортний засіб, в тому числі і електромотороллер, і в вузькому механічний транспортний засіб.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктами правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є водії транспортних засобів та судноводії.

Тобто в статті 130 КУпАП зазначено поняття транспортний засіб, а не механічний транспортний засіб.

Таким чином електромотороллер «Dozer Model 3E», яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом в розумінні частини першої статті 130 КУпАП та ПДР України, а тому є предметом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Крім того, важливим аспектом у даній справі є той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом саме дорогою для автомобілів в межах населеного пункту, а отже повинен був дотримуватися Правил дорожнього руху.

Отже суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що електромотороллер, яким він керував, не є механічним транспортним засобом відповідно до ПДР, тому що його потужність не перевищує 3 кВт, у зв`язку з чим ОСОБА_1 мостових вважає, що особа, яка ним керувала, не є водієм у розумінні статті 130 КУпАП.

Більш того, ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.

Правилами дорожнього руху України встановлено, що водій, це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Як вбачається з довідки ст. інспектора САП ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Д. Слесаренко посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 – видавалося.

При визначенні виду і міри адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує конкретні обставини правопорушення, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, фактичні обставини справи, особу порушника, обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, передбачених ст. ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено, а також, беручи до уваги небезпеку, якою є участь у дорожньому русі осіб, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, тому з метою виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень, суд вважає, що достатнім видом адміністративного стягнення для нього є штраф в межах санкції статей за якими кваліфіковані його дії з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 283-284, 287-288 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягненняу вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

На підставі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М.В. Шаньшина