Вирок від 13 серпня 2026 р. у справі №493/706/26 — Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/706/26

Провадження № 1-кп/493/146/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м.Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

ГОЛОВУЮЧОГО – СУДДІ ОСОБА_1

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ - ОСОБА_2

ПРОКУРОРА – ОСОБА_3

ПОТЕРПІЛОЇ – ОСОБА_4

ОБВИНУВАЧЕНОГО – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР за №12026161180000099, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Балта Одеської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, працюючого різноробочим КП «Благоустрій» м.Боярка, неодруженого, який має двох малолітніх дітей, військовозобов`язаного, мешканця АДРЕСА_1 (зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

12 січня 2026 року приблизно о 15 годині в умовах воєнного стану, введеного на території України Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, яким затверджений Указ Президента України від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України № 4643-IX від 21.10.2025, ОСОБА_7 , проходячи по вул.Української Армії 1 біля будинку №1 в с.Гольма Подільського району Одеської області, виявив на проїзній частині дороги мобільний телефон марки «РОСО Х4 GT», який належить ОСОБА_8 , та вирішив таємно викрасти його. З цією метою він, скориставшись тим, що його дії не помітні для інших осіб, взяв зазначений мобільний телефон вартістю 4980 грн з сім-картами мобільних операторів «Kyivstar» вартістю 320 грн та «Vodafone» вартістю 300 грн та з метою унеможливлення його пошуку власником витягнув сім-карти, а телефон вимкнув, та заволодівши вказаним майном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 5600 грн.

Сукупність досліджених доказів дає суду підстави вважати встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що приблизно 12 січня 2026 року в післяобідній час він проходив по АДРЕСА_3 та побачив на дорозі мобільний телефон «РОСО» синього кольору, який вирішив викрасти. Тому взяв цей телефон, дістав з нього сім-карти та викинув, вимкнув телефон, приніс до себе додому, розблокував та видалив усі дані з нього, зберігав у сараї на протязі приблизно 2 місяців. Зі слів його цивільної дружини йому відомо, що потерпіла зверталася до неї з приводу викрадення телефону, але він не повідомляв дружині про викрадення телефону, так як мав намір залишити його собі. Приблизно через 2 місяці до нього приїхали працівники поліції з приводу крадіжки телефона, і він видав їм викрадений телефон.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що 12 січня 2026 року вона їхала автомобілем разом зі своєю донькою, остання розмовляла по її мобільному телефону. Проїжджаючи по АДРЕСА_3 , вона помітила аварійну ситуацію на дорозі, тому зупинилася, і вони з донькою вийшли з автомобіля. В цей час вона бачила, що по дорозі йшов обвинувачений разом зі своєю цивільною дружиною та її сестрою. Приблизно через 5-7 хвилин вони з донькою приїхали додому, виявили відсутність її телефону в автомобілі та зрозуміли, що телефон випав на дорозі, коли вони виходили з автомобіля. Одразу почали телефонувати на цей телефон, однак спочатку були гудки, а потім зникли, вона зрозуміла, що телефон вимкнули. Вона запідозрила, що телефон міг узяти обвинувачений, його дружина чи її сестра, хоча не бачила цього, тому звернулася до дружини обвинуваченого, просила повернути телефон за винагороду, однак остання заперечувала той факт, що телефон взяли вони. Тому вона звернулася з відповідною заявою до поліції, через деякий час працівники поліції повернули їй телефон, з якого була видалена вся інформація, що раніше була в ньому. Претензій майнового характеру до обвинуваченого вона не має.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників судового розгляду суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

При обранні виду та міри кримінального покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ч.5 ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, має двох малолітніх дітей, раніше не судимий, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Також суд враховує досудову доповідь Подільського районного відділу №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, згідно якої можливе виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства. У разі прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням є доцільним покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч.3 ст. 76 КК України, зокрема не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

За таких обставин суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, так як такий вид кримінального покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, посередньо характеризується, має двох малолітніх дітей, а також обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, тобто застосування відносно нього звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, підлягає скасуванню, а речовий доказ – поверненню за належністю.

Процесуальні витрати – оплата за проведення експертизи – підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Згідно ст..ст.75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного цим вироком, звільнити з випробуванням строком на один рік, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення, буде періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 25.02.2026, скасувати.

Речовий доказ – мобільний телефон марки «РОСО Х4 GT», який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_8 , повернути їй за належністю.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 400 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Балтський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копії вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя ОСОБА_10